Дяковська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дяковська культура — археологічна культура залізної доби. Датована VII століттям до н. е. — V ст. н. е.. Названа відповідно городища біля села Дякове, розташованого нині в межах міста Москва[1] на території музею-заповідника «Коломенське», котре в 1864 році дослідив Д. Я. Самоквасов, а в 18891890 роках — В. І. Сизов.

Належала давнім фінно-угорським племенам (предки відомих із літописів племен меря й весь[2], а також інших племен), що жили в басейні верхньої течії Волги, Оки, у межах Валдайської височини, у Верхнім Подвінні. Деякі вчені приписують частину пам'яток дяковської культури * предкам слов'ян, а

На окремих пам'ятках дяковської культури простежено шари, що свідчать, що вона доіснувала аж до літописних часів.

У Білорусі досліджені пам'ятки дяковської культури «Загорци», «Нови Болєцк», «Мямлі» (Городоцький район) та ін.[1].

Населення дяковської культури жило патріархальними родинами. Характерні поселення дяковської культури — невеликі городища, розташовані на берегах рік на важкодоступних місцях і укріплені валами й ровами. З перших сторіч нашої ери поруч із городищами виникають відкриті поселення — селища. За житла правили прямокутні (іноді круглі) напівземлянки й наземні будівлі.

Поховання дяковської культури не знайдено, що вказує на застосування трупоспалення.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Беларуская энцыклапедыя (в 18-и т.), «Дадаізм-Застава», Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, Мн., 1998 г. — Т.6, С.137 — ISBN 985-11-0106-0 (біл.)
  2. Железный век лесостепной полосы СССР// Авдусин Д. А., «Археология СССР», Издательство «Высшая школа», 1977 г. — С.149 (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]