Медична служба Збройних сил України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Медична служба ЗС України
Емб МС.png
Емблема медичної служби, 2017
Країна  Україна
Вид ЗСУ Збройні сили
Тип Військово-медична служба
Чисельність понад 20 тисяч (2018)[1]
Гасло «Життя. Здоров'я. Перемога»
Медичний транспорт та медична авіація Богдан-2251
HMMWV M997A2
МТ-ЛБ С
БММ-70
БММ-4С
Ан-26М «Рятівник»
Ан-26 «Віта»
Командування
начальник медичної служби ЗС України Хоменко Ігор Петрович
Знаки розрізнення
Емблема медичної служби 2007-2016 Емблема медичної служби (2007).png

Медична служба Збройних Сил України (МСл ЗСУ) — військово-медична служба у складі Збройних сил України для організації та проведення заходів зі збереження і зміцнення стану здоров’я військовослужбовців, членів їх сімей та інших категорій громадян, визначених законодавством України.

Історія[ред. | ред. код]

Роки незалежності[ред. | ред. код]

Після проголошення незалежності у 1991 році Україна отримала всю громіздку машину військово-медичного забезпечення Збройних Сил СРСР на своїй території, яка існувала на території УРСР за часів Радянського Союзу в 1945-1991 рр.

На початку 1990-х при Міністерстві оборони України створено Департамент охорони здоров'я, згодом це Військово-медичний департамент у складі Міноборони України (ВМД МОУ). Директор ВМД МО України був начальником медичної служби Збройних Сил України.

Восени 1995 р. вийшла Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1995 р. №819 «Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань із державною системою охорони здоров'я і про створення загальнодержавної системи екстремальної медицини»[2]. Наприкінці того ж року постановою Кабміну України від 16.10.1995 року №820 створенно Українську військово-медичну академію.

У 1997 р. спільний наказ Міністерства охорони здоров’я України і Міноборони України від 08.12.1997 року №346/450 «Про цільову підготовку лікарів та помічників лікарів для Збройних Сил України у вищих медичних навчальних закладах» визначив початок цільової підготовки лікарів для Збройних Сил України на факультетах медицини катастроф і військової медицини при медичних вишах[3].

Січень 2002 року — за майже десять років, з 1993 р. Українська військово-медична академія вивчила 800 лікарів у тому числі 171 офіцера. Це єдиний в Україні вищий навчальний заклад, який готує військових лікарів. В ад’юнктурі отримали вчений ступінь 28 кандидатів медичних наук. Щорічно спеціалісти академії роблять півтори тисячі операцій, лікують понад чотири тисячі хворих[4].

У 2005 році здійсненню перехід госпітальної ланки медичної служби з підпорядкування командуванню Сухопутних військ ЗС України у підпорядкування Департаменту охорони здоров’я Міноборони та створення Західного і Південного регіональних медичних управлінь, вдалося зберегти наявний медичний потенціал[5]. Цьому передували заходи щодо реформування та скорочення військово-медичної служби як складової Збройних Сил України. Так в 2004 році був розформований військовий госпіталь в м. Ковель.

Протягом 2007 року відповідно до Концепції розвитку військової медицини в Збройних силах України на базі п'яти військово-медичних клінічних центрів у містах Севастополь, Вінниця, Одеса, Харків і Львів були сформовані п'ять окремих військових частин – 57-й, 59-й, 61-й, 65-й і 66-й військові мобільні госпіталі (ВМГ)[6][7].

На початку 2008 року в рамках реалізації «Програми розвитку системи медичного забезпечення ЗС України на період до 2011 року» в складі 456-ї авіаційної транспортної бригади, яка дислокується у Вінницькій обл., завершено формування змішаного авіаційно-транспортного підрозділу санітарної авіації. У його складі — авіаційний загін пошуково-рятувального і санітарно-транспортного забезпечення (4 літака Ан-26) і дві вертолітних санітарно-транспортні ланки (6 вертольотів Мі-8)[8].

У 2011 році при Генштабі ЗС України було створено Центральне військово-медичне управління Збройних сил України (ЦВМУ ЗСУ).

Листопад 2013-го, у Новоград-Волинському розформувано 412-й військовий госпіталь на 350 ліжок[9][10].

З 1991 по 2014 роки в Україні фактично функціонувала військово-медична доктрина УРСР-СРСР, яка передбачала діяльність усіх військово-медичних закладів держави у мирних умовах.

Весна 2014 р. з окупацією Кримського півострова, Збройні сили України втратили лікувальні, оздоровчо-профілактичні і санітарно-гігієнічні заклади. У місті Севастополь – ВМКЦ Кримського регіону, 57-й мобільний ВГ, 540-й центральний ВГ, 1030-й санітарно-епідеміологічний загін. У Сімферополі – 4-й санітарно-епідеміологічний загін та 386-й базовий ВГ ім. Святителя Луки. Центри медичної реабілітації та санаторного лікування у Судаку, «Крим» (смт Партенід), «Феодосійський» (м. Феодосія) та дитячий санаторій у Євпаторії.

Війна на сході[ред. | ред. код]

Червень 2014 року — у Збройних Силах України некомплект санітарних автомобілів складає 595 одиниць, а той парк санітарних автомобілів, який зараз є, здебільшого застарілий[11]. У серпні того ж року відповідно до приписів Міністерства оборони України, при Полтавському обласному військовому комісаріаті із мобілізованих створюється 8-ма окрема автомобільна санітарна рота (ОАСР). Навчання водії-санітари проходили у м. Полтава на базі 179-го навчального центру військ зв'язку. У Хмельницькому, створують аналогичну 7-му роту[12].

Протягом 2014–2016 років у військових підрозділах Збройних Сил були відновлені посади: стрільців-санітарів у відділеннях, штатних санітарів у взводах, санітарних інструкторів у ротах. До штатів медичних пунктів батальйонів було введено посаду лікаря та броньовану евакуаційну техніку, збільшено чисельність середнього медичного персоналу, що дало можливість скоротити час до надання першої медичної допомоги та за часовим показником наблизити її до стандартів НАТО. Також було переформатовано структуру медичної роти бригади, яка за спроможністю наближена до аналогічних підрозділів країн-членів НАТО[13].

Протягом 2014—2019 років, загинуло 89 військових медиків, які пожертвували своє життя заради порятунку своїх побратимів. Серед них медики добровольчих військових формуваннь (УДА та інших), батальйонів тероборони, ПСМОП, Нацгвардії та 60 зі Збройних сил України[14]. У 2014—2018 роках під час бойових дій за незалежність України на Сході нашої держави, рятуючи життя захисників, віддали своє життя 62 військових медика: в 2014 році - загинули 26 медиків, 2015 році - 19, в 2016-му - вісім, в 2017 році - вісім, в 2018-му - один. Ще 192 медика зазнали поранень[15][16].

Серпень 2016 р. укомплектованість особовим складом закладів охорони здоров’я підпорядкованих Військово-медичному Департаменту Міноборони, становить: лікарі - 75,6%, середній медичний персонал – 67,9%. «В загальному медична служба ЗСУ укомплектована особовим складом: лікарі – 55%, середній медичний персонал – 61% та молодший медичний персонал – на 46%», – додав полковник медслужби Хорошун[17]. Жовтень — забезпеченість військових частин ЗС України медичним майном становить 90%, лікарськими засобами – 87%. Медичні підрозділи забезпечені спеціальною медичною технікою на 80%, санітарною — на 66%, броньованою санітарною технікою на 45%[13].

У січні 2018 року відповідно до спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗС України на базі Центрального військово-медичного управління Збройних Сил України (у підпорядкуванні Генштабу) та Військово-медичного департаменту Міноборони України сформовано, єдиний орган управління медичним забезпеченням — Головне військово-медичне управління[18]. 31 жовтня 2018 року Міноборони України прийняло рішення про перехід військової медицини держави на стандарти медичного забезпечення військ НАТО[19].

На літо 2019 р. укомплектованість у військах від загального необхідного штату складає приблизно 60 відсотків лікарів від потреби. В цей же час по госпіталях укомплектованість складає 90-100 відсотків. Про це під час брифінгу розказав начальник медичної служби ЗСУ генерал-майор медичної служби Ігор Хоменко.[20]

Структура[ред. | ред. код]

  • Головне військово-медичне управління;
  • Медична служба видів Збройних Сил України:
    • Медична служба Сухопутних військ:
      • Медична служба ОК «Захід»
      • Медична служба ОК «Північ»
      • Медична служба ОК «Південь»
      • Медична служба ОК «Схід»
    • Медична служба Повітряних Сил:
      • Медична служба ПвК «Захід»
      • Медична служба ПвК «Центр»
      • Медична служба ПвК «Південь»
      • Медична служба ПвК «Схід»
    • Медична служба Військово-Морських Сил
    • Медична служба Десантно-штурмових військ
    • Медична служба Сил Спеціальних операцій
  • Військово-медичні клінічні центри та госпіталі Міністерства оборони України:
    • Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ» (м. Київ)
    • Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (м. Харків)
    • Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (м. Одеса)
    • Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (м. Львів)
    • Військово-клінічний центр Центрального регіону (м. Вінниця)
    • 14 військових та гарнізонних військових шпиталів у 12 областьях країни, об'єднаних за територіальною ознакою та підпорядкованих відповідним військово-клінічним центрам: 9-й (смт Десна, в/ч А4302), 10-й (м. Хмельницький, в/ч А2339), 68-й (смт Черкаське, в/ч А1615), 376-й (м. Чернівці, в/ч А1028), 385-й (м. Дніпро, в/ч А4615), 387-й (м. Полтава, в/ч А3114), 407-й (м. Чернігів, в/ч А3120), 409-й (м. Житомир, в/ч А1065), 450-й (м. Запоріжжя, в/ч А3309), 498-й (м. Луцьк, в/ч А4554), 762-й (м. Біла Церква, в/ч А3122), 1129-й (м. Рівне, в/ч А1446), 1397-й (м. Мукачеве, в/ч А1047), 1467-й (м. Миколаїв, в/ч А2428).
  • Центри медичної реабілітації та санаторного лікування:
    • Центр медичної реабілітації й санаторного лікування «Пуща-Водиця» (в/ч А1931, м. Київ)
    • Центр медичної реабілітації й санаторного лікування «Трускавецький» (в/ч А1700, м. Трускавець)
    • Центр медичної реабілітації й санаторного лікування «Хмельник» (в/ч А1168, м. Хмельник)
  • Військово-лікарські комісії:
    • Центральна військово-лікарська комісія
    • Військово-лікарська комісія Північного регіону
    • Військово-лікарська комісія Центрального регіону
    • Військово-лікарська комісія Південного регіону
    • Військово-лікарська комісія Західного регіону
  • Окремі автосанітарні роти:
    • 7-ма окрема автомобільна санітарна рота (в/ч А1056, м. Хмельницький)
    • 8-ма окрема автомобільна санітарна рота (п/п В2596, м. Полтава)[21]
  • Медичні склади:
    • 2 центральних медичних склади: 2160-й (в/ч А1382, смт Маньківка), 4962-й (в/ч А1952, м. Київ);
    • 2 медичних склади: 1314-й (в/ч А1603, с. Балки), 1644-й (в/ч А4619, с. Грушівка);
    • 4 центри формування й зберігання медичної техніки й майна: 148-й (в/ч А0211, м. Біла Церква), 149-й (в/ч А0503, м. Бердичів), 150-й (в/ч А1209, м. Токмак), 151-й (в/ч А2554, с. Терентіївка)
  • Служба превентивної медицини МОУ:
    • Санітарно-епідеміологічне управління (в/ч А2417, м. Київ)
    • 10-й регіональний санітарно-епідеміологічний загін (в/ч А0972, м. Київ)
    • 27-й регіональний санітарно-епідеміологічний загін (в/ч А4502, м. Одеса)
      • 37-й територіальний санітарно-епідеміологічний загін (в/ч А4508, м. Дніпро)
    • 28-й регіональний санітарно-епідеміологічний загін (в/ч А4520, м. Львів)
    • 108-й регіональний санітарно-епідеміологічний загін (в/ч А4510, м. Харків)
    • 740-й регіональний санітарно-епідеміологічний загін (в/ч А4516, м. Вінниця)
      • 30-й територіальний санітарно-епідеміологічний загін (в/ч А4522, м. Житомир)
  • Військові мобільні госпіталі:
    • 59-й військовий мобільний госпіталь (в/ч А0206, м. Вінниця)
    • 61-й військовий мобільний госпіталь (в/ч А0318, м. Одеса)
    • 65-й військовий мобільний госпіталь (в/ч А0209, м. Харків)
    • 66-й військовий мобільний госпіталь (в/ч А0233, м. Львів)
  • Медичні служби військових частин, кораблів, вищих військових навчальних закладів;
  • Медичні роти;
  • Медичні пункти;
  • Українська військово-медична академія та кафедри медицини катастроф та військової медицини:
    • Кафедра медицини катастроф і військової медицини ЗДМУ (м. Запоріжжя)
    • Кафедра медицини катастроф і військової медицини ХНМУ (м. Харків)
    • Кафедра медицини катастроф і військової медицини ТНМУ (м. Тернопіль)
    • Науково-дослідний інститут проблем військової медицини (НДІ ПВМ, в/ч А1200, м. Ірпінь)
  • Навчальний центр тактичної медицини.

Розформовані[ред. | ред. код]

Керівництво[ред. | ред. код]

Керівництво військовою медициною здійснює начальник медичної служби Збройних Сил України.

начальники
з 14.02.1992 р. – Управління медичного забезпечення Тилу ЗС України; з 12.09.1992 р. – Військово-медичне управління штабу Тилу ЗС України; з травня 1994 р. – Центральне військово-медичне управління (ЦВМУ) Тилу ЗС; з 20.10.1994 р. – Головне військово-медичне управління (ГВМУ) Генерального штабу ЗС України; липень 1998 – 2003 рр. та з січня 2018 р. здійснює начальник Головного військово-медичного управління МО України (ГВМУ МО);
директори
з 2003 р. – Департамент охорони здоров'я (ДОЗ) МО України; з 25.05.2009 р. – Головне військово-медичне управління (ГВМУ) ЗС України; з грудня 2009 та травень 2011 р. – Військово-медичний департамент (ВМД) МО Українт.
  • полковник медичної служби Циганка Георгій Васильович (1992–1993)[33][34]
  • полковник медичної служби А. Г. Лупін (1993–1994)[35]
  • полковник медичної служби Білий Володимир Якович (1994–1998/2003?)[36][37]
  • Юрченко Володимир Дмитрович (2003–2006)[38]
  • генерал-майор медичної служби Мельник Петро Степанович (2006–2009)[39]
  • полковник медичної служби Сирота Петро Савелійович (2009-2010)[40]
  • полковник медичної служби Петрук Сергій Олександрович (2010)[41]
  • полковник медичної служби Жаховський Віктор Олександрович (2010 та 2012)[42]
  • полковник медичної служби Камалов Рафік Ханафійович (2010–2011)[43]
  • т.в.о. Рожков Геннадій Станіславович (2012)
  • полковник медичної служби Данильчук Ігорь Афанасійович (2012–2013)
  • полковник медичної служби Андронатій Віталій Борисович (2011, 2013–2014)[44]
  • генерал-майор медичної служби Верба Андрій В'ячеславович (2014–2016)
  • полковник медичної служби Хорошун Едуард Миколайович (2016–2017)
  • полковник медичної служби Охонько Олександр Васильович (2017–2018)[45]
  • генерал-майор медичної служби Хоменко Ігор Петрович (2019)[16]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В українській армії можуть з’явитися медичні війська на http://hromadske.ua/
  2. Постанова №819 Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань на http://zakon.rada.gov.ua/
  3. Підготовка лікарів для Збройних сил України. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014. 
  4. Українська військово-медична академія за десять років вивчила 800 лікарів на http://kreschatic.kiev.ua/
  5. Ірпіні під Києвом відбулися збори керівного складу медичної служби Збройних Сил України[недоступне посилання з листопада 2019]
  6. 65-й військовий мобільний госпіталь відзначає чергову річницю з дня створення
  7. Як 59-й військовий госпіталь веде "медичний бій" за життя бійців
  8. Военно-воздушное бессилие на http://www.2000.ua/
  9. Про Новоград-Волинський військовий госпіталь і не тільки
  10. Розкрадання армії на 200 мільярдів: хто присвоїв військовий госпіталь в Новоград-Волинському
  11. Армія потребує понад півтисячі "швидких" і реанімобілів
  12. Ми рятували інших, не думаючи про себе”, – військові медики 8 ОАСР
  13. а б Звіт начмеда ЗСУ: все є на 90%, меддопомога максимально наближена до “передка” на http://novynarnia.com/
  14. Пам'яті медиків, які на війні врятували інших, але не захистили себе
  15. В Северодонецке открыли памятный знак медикам, погибшим на Донбассе на http://www.ukrinform.ru/
  16. а б Ігор Хоменко: «Ми не економимо на здоров’ї тих, хто захищає Україну»
  17. Міноборони запрошує медиків на службу за контрактом на http://www.unian.ua/
  18. У ЗСУ сформовано єдиний орган управління медичним забезпеченням на http://www.ukrmilitary.com/
  19. У Воєнно-медичній доктрині закріпили перехід на медстандарти НАТО на http://www.unn.com.ua/uk/news/
  20. У військах штат лікарів заповнений на 60%. http://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2019-07-15. Процитовано 12 вересня 2019. 
  21. Полтавській санітарній автомобільній роті, яка знаходиться в зоні АТО, передали запчастини
  22. Одесский облсовет передал МВД комплекс зданий в Болграде — там разместятся подразделения Нацгвардии
  23. Із сесійної зали на http://slavuta-mvk.gov.ua/
  24. Вооруженные "дружинники Аксенова" захватили военный госпиталь в Симферополе на http://ipress.ua/
  25. Останнє вiтання землякам-славутчанам від О. Кузьмука на http://zt.20minut.ua/
  26. На території колишнього військового госпіталю у Ковелі на http://kovelpost.com/
  27. Військовий госпіталь передають місту на http://www.telegraf.in.ua/
  28. Кременчугский военный госпиталь — страницы славной истории(рос.)
  29. Бывший военный госпиталь в Белгороде-Днестровском ждёт покупателя или арендатора на http://topor.od.ua/ (рос.)
  30. Військовій поліклініці в Івано-Франківську – бути!
  31. У Самборі ліквідували військовий госпіталь
  32. В Одесской области райсовет отдал под монастырь военный госпиталь на http://dumskaya.net/
  33. З 06 травня 1993 р. – генерал-майор медичної служби
  34. РАТНЕ ПОЛЕ ГЕНЕРАЛА ЦИГАНКА
  35. З 09 червня 1994 р. – генерал-майор медичної служби
  36. З 01 грудня 1994 р. – генерал-майор медичної служби, з 04 червня 1996 р. – генерал-лейтенант медичної служби
  37. Білий Володимир Якович на http://www.esu.com.ua/
  38. Миротворці ризикують здоров’ям на http://www.golos.com.ua/
  39. ГЛИТАЙ В МУНДИРІ, АБО Ж ПАВУК на http://www.analitica.kiev.ua/
  40. СИРОТА ПЕТРО САВЕЛІЙОВИЧ
  41. Міноборони: У Збройних Силах України відбулися призначення керівного складу[недоступне посилання з листопада 2019] на http://www.crimea-portal.gov.ua/ Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.
  42. заступник директора ВМД МОУ, тимчасово виконуючий обов'язки директора військово-медичного департаменту МО України
  43. Н А К А З 04.04.2011 N 183/187/305 див. підпис
  44. Віталій Андронатій на http://www.rbc.ua/
  45. У ЗС України сформовано єдиний орган управління медичним забезпеченням на http://defense-reforms.in.ua/

Посилання[ред. | ред. код]