Українці Швейцарії
.svg)
Українці Швейцарії — переважно представники так званої четвертої хвилі еміграції. За даними консульства до 2014 року офіційно зареєстровано близько 5 000 українців, що проживають у Швейцарії.
Станом на травень 2024 року, внаслідок повномасштабної війни в Україні, статус тимчасового захисту[1] в Швейцарії отримали 103720 українських вимушених переселенців. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 07.05.2024, у Швейцарії зареєстровано 65455 українських біженців зі статусом тимчасового захисту[2].
Історично у Швейцарії в різні часи бували відомі українці. В Лозанні жив і працював син гетьмана Кирила Розумовського геолог та мінеролог Григорій Розумовський. Певний час у Швейцарії на лікуванні перебував Микола Гоголь. На честь письменника у місті Веве будо відкрито пам'ятник[3]. Михайло Драгоманов видавав у Женеві прогресивний громадсько-політичний збірник «Громада».
Під час Першої світової війни меценат Михайло Тишкевич у Лозанні розвинув жваву діяльність в українській справі публікуючись в західній пресі, листувався з впливовими політиками і державними діячами Антанти, пропагував ідеї української самостійности. За його підтримки видавався також місячний франкомовний часопис L'Ukraine з червня 1915 до 1920. В цей час у Швейцарії також діяв Союз визволення України. Зокрема його заходами в Лозанні в 1915—1917 вийшло дев'ять чисел франкомовного місячника La Revue Ukrainienne. У редакції працювали Артур Зеліб, Євген Бачинський та Андрій Жук[4].
У 1918—1926 у Берні була присутня Надзвичайна дипломатична місія Української Народної Республіки. Головами були Євмен Лукасевич, а згодом — Микола Василько.
В 1945—1950 директором Українського Допомогового Комітету в Женеві була Мілена Рудницька, мати історика Івана Лисяка-Рудницького.
В Лозанні помер балетний танцівник українського походження Серж Лифар, а в Бльоне — поет Леонід Мосендз. Дитинство у Швейцарії провів композитор Ігор Маркевич.
Українське Товариство Швейцарії було створено 1945 українськими студентами, втікачами українського походження і українцями, яких застала Друга світова війна у Швейцарії. Мета товариства була і є розвивати і організувати суспільне життя українців в Швейцарії, проведення святкувань, втримання української культури в діаспорі, поширення інформації про Україну та репрезентація українців в суспільстві. Українська громада у Швейцарії не має своєї школи та церковної парафії. Проте Українське Товариство Швейцарії та Форум «Українці у Швейцарії» разом з Посольством України в Берні регулярно організовують та проводять заходи для єднання українців та представлення української культури у Швейцарії.
В березні 2011 було відкрито швейцарський відділ Наукового товариства імені Шевченка[5].
В Женеві проживав відомий економіст та меценат Богдан Гаврилишин. В Швейцарії живуть письменники Олесь Ільченко (Женева) та Любомир Т. Винник (Локарно).
- ↑ Migration, Staatssekretariat für. Інформація для осіб з України, що потребують захисту. www.sem.admin.ch (нім.). Процитовано 27 травня 2024.
- ↑ Situation Ukraine Refugee Situation. data.unhcr.org. Процитовано 27 травня 2024.
- ↑ Україна відкрила у Швейцарії пам'ятник Гоголю
- ↑ Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. — Прага, 1942. — Част.1. — С. 14-15.
- ↑ В Швейцарии открывается филиал Научного общества имени Тараса Шевченко
| Австралія та Океанія | |||
|---|---|---|---|
| Азія | |||
| Америка | |||
| Африка | |||
| Європа |
| ||
Товстим шрифтом виділено країни, що межують з Україною | |||
.svg){kind=small} Швейцарія в темах | ||
|---|---|---|
| Державний лад |  | |
| Державні символи | ||
| Економіка | ||
| Транспорт | ||
| Географія | Столиця • Міста • Геологія • Корисні копалини • Озера • Боденське озеро • Альпи • Природа (Ссавці • Рептилії) | |
| Населення | ||
| Культура | ||
| Премії | ||
| Інше | ||