Чекмак Вілор Петрович
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (лютий 2024) |
Вілор Петрович Чекмак | |||
---|---|---|---|
Народився |
20 грудня 1925 Сімферополь | ||
Помер |
10 листопада 1941 (15 років) Алсу | ||
Поховання | Меморіальне братське кладовище радянських воїнів, Севастополь | ||
Громадянство | СРСР | ||
Національність | урум | ||
Діяльність | партизани | ||
Учасник | німецько-радянська війна | ||
Нагороди |
| ||
Вілор Петрович Чекмак (20 грудня 1925, Сімферополь, СРСР — 10 листопада 1941, село Алсу під Севастополем) — боєць партизанского спротиву урумського (грецького) походження, розвідник.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 20 грудня 1925 року в місті Сімферополі. Згодом його сім'я переїхала до Севастополя. Вчився у Севастополі в школі №1. У 1941 році закінчив 8 класів. Вілор добре вчився, мав різнобічні інтереси, художні і музичні здібності. Мріяв стати художником. Разом зі своїм другом Володимиром Снєжинським брав активну участь в різних творчих конкурсах.[виправити стиль]
Влітку 1941 року почалася війна. Старший товариш Вілора, що вирушав на фронт, залишив йому вівчарку на прізвисько Ральф. 6 серпня 1941 разом з цією вівчаркою Вілор, незважаючи на захворювання серця і всупереч проханням матері, пішов в партизанський загін. Став розвідником.
10 листопада 1941 року він був на варті. Першим помітив нацистів, що наближалися до партизанського загону. Пострілом з ракетниці він попередив свій загін про небезпеку, а сам став у бій з нацистами, що прибували. У юнака був автомат та декілька гранат. Вілор бився до останнього патрона. Коли стріляти було вже нічим, він почав кидати у нацистів гранати. Останньою гранатою Вілор підірвав себе і противників.[виправити стиль]
Вілор Чекмак був перепохований 20 грудня 1965 року в день свого 40-ліття на Меморіальному братському кладовищі радянських воїнів в селищі Дергачах, 6 км від Севастополя.
На могилі Чекмака В. П. написані наступні слова: Хай тебе з нами немає, хай пройде багато років. Ми тебе не забудемо, Вілор. Піонери 5б кл. шк. № 3 1974 р.[1]
Сім'я[ред. | ред. код]
Батько Вілора — Чекмак Петро Андрійович — був комуністом і політпрацівником. Був учасником громадянської війни в Росії, радянсько-фінської і Другої Світової воєн. Загинув в боях під Москвою восени 1941. Від другого шлюбу мав сина Валерія, який народився в місті Богородицьк, Тульскої області.
Мати — Любов Георгіївна Чубар — була депутатом міськради, займалася ліквідацією неписьменності. Дізналася прозагибель сина тільки в 1943 році. Переживши війну, померла в будинку для літніх людей. До останніх днів підтримувала дружбу з письменником Михайлом Лезинським, автором книги про її сина.
Молодший брат по батькові Вілора, Валерій Петрович Чекмак, 1939 року народження, проживає в Києві. Має сина Чекмака Віталія та дочку Чекмак Марину, онучку та двох онуків.
Нагороди[ред. | ред. код]
Посмертно нагороджений медалями «За оборону Севастополя» (1945 р.), «За бойові заслуги» (1965 р.) Про подвиг Вілора Чекмака радянські письменники Михайло Лезинський і Борис Ескін написали книгу «Живи, Вілор!».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Світлина могили Чекмака В. П. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 24 серпня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.sevtolib.org.ua/index.php?id=1475 (рос.)
- Книга «Живи, Вілор!» [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- http://krymology.info/index.php/Чекмак,_Вилор_Петрович [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- http://www.deti.spb.ru/feedback/answer/otv_feb10/ [Архівовано 11 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- http://kraevedenie.net/2011/05/06/sevastopol_shkolnik/ [Архівовано 21 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- https://web.archive.org/web/20130806003515/http://gazeta.sebastopol.ua/2013/08/02/lebedeva-i-shojgu-prosjat-okazat-pomosch-v-ustanovke-pamjatnika-shkolnikam-partizanam/ (рос.)
- http://www.sevmonument.ru/readarticle.php?article_id=139 [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- https://web.archive.org/web/20140903045359/http://memento.sebastopol.ua/necropol.php?code=13 (рос.)
- http://ondorog.ru/mogily-pamyatniki-epitafii-dorogoy-tsenoy-zaplatili-sovetskie-lyudi-za-svobodu-net-vozmozhnosti[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 20 грудня
- Народились 1925
- Померли 10 листопада
- Померли 1941
- Нагороджені медаллю «За оборону Севастополя»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Радянські партизани
- Уродженці Сімферополя
- Учасники другої оборони Севастополя
- Поховані на Братському кладовищі радянських воїнів в Севастополі
- Піонери-герої
- Самогубці, які підірвали себе