Чорний вересень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чорний вересень у Йорданії)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Чорний вересень» у Йорданії
أيولول الأسود
Smoke rises above Amman during Black September, 1 October 1970.png
Дим над Амманом під час зіткнень між йорданською армією та бойовиками Організації визволення Палестини, 1 жовтня 1970 року.
Дата: 6 вересня 197017 липня 1971
(головна фаза 16—27 вересня 1970)
Місце: Йорданія
Результат: Перемога збройних сил Йорданії:
Сторони
Організація визволення Палестини ОВП:

Сирія Сирія
Армія визволення Палестини АВП

Йорданія Йорданія
Командувачі
Flag of Palestine.svg Ясір Арафат
Flag of Palestine.svg Халіль аль-Вазир
Flag of Palestine.svg Жорж Хабаш
Flag of Palestine.svg Наїф Хаватме
Flag of Palestine.svg Абу Алі Ійяд
Flag of Syria.svg Салах Джадід
Flag of Jordan.svg Хусейн бін Талал
Flag of Jordan.svg Хабіс аль-Маджалі
Flag of Jordan.svg Зайд бін Шакер
Flag of Jordan.svg Васфі аль-Таль
Flag of Pakistan.svg Мухаммад Зія-уль-Хак
Військові сили
Flag of Palestine.svg 15 000 — 40 000[1]
Flag of Syria.svg 10 000[2] — 16 000[3]
300[3] танків
3 танкові бригади, 1 піхотна дивізія[3]
Flag of Jordan.svg 65 000 — 74 000 [4]
300[5] танків
32[5] Hawker Hunter,
18[5] F-104 Starfighter
Втрати
Flag of Palestine.svg
600[6] — 3 400 вбитих[7][8]
Flag of Syria.svg
600[1] (вбитих і поранених)
120[9] танків і БТР
Flag of Jordan.svg: 537[10] вбитих
16[11] танків, 1 БТР

Чорний вересень (араб. أيلول الأسود‎) — збройне повстання бойовиків Організації визволення Палестини (ОВП) в Йорданії з метою вбивства короля Хусейна і захоплення влади в країні, підтримане вторгненням із Сирії. Придушення повстання Збройними силами Йорданії тривало з 16 вересня по 27 вересня 1970 року, але окремі збройні дії не припинялися до 17 липня 1971 року.

Після втрати Йорданією контролю над Західним берегом ріки Йордан внаслідок Шестиденної війни, палестинські бойовики, відомі також як палестинські фідаїни перемістили свої бази в Йорданію і активізували свої напади на Ізраїль та окуповані Ізраїлем території. Одна з репресивних операцій Ізраїлю проти фідаїнів, напад у 1968 році на табор Організації визволення Палестини (ОВП), розташований в Караме, йорданському містечку біля кордону з Західним берегом, перетворилася на повномасштабний 15-годинний бій. Хоча обидві сторони вважали себе переможцями, Бій біля Караме, сприйнята як спільна перемога Йорданії та палестинців, викликала зростання підтримки палестинських бойовиків у Йорданії. Позиції ОВП в Йорданії зміцнились і на початку 1970 року угруповання з ОВП почали відкрито закликати до повалення Хашимітської монархії. Бойовики ігнорували місцеві закони та правила, діяли як держава в державі, скоїли декілька замахів на вбивство короля Хусейна, що призвело до насильницьких зіткнень між ними та йорданською армією в червні 1970 року.

Хусейн прагнув позбутися бойовиків, але вагався завдати удару, побоюючись відвернути від себе арабський світ і палестинців у власній країні. Дії ОВП в Йорданії завершились подіями, відомими як викрадення літаків на Доусонс Філд, що сталися 6-13 вересня, в якій терористи Народного фронту визволення Палестини (НФВП) викрали три цивільних літаки і, примусивши їх сісти на військовому аеродромі біля Зарки, взяли іноземців у заручники, а літаки підірвали перед міжнародною пресою.[12]

17 вересня йорданська армія оточила місця і почала обстріл баз бойовиків ОВП, розташованих в таборах палестинських біженців, в тому числі в Аммані та Ірбіді. Наступного дня сирійські війська, що назвали себе Армією визволення Палестини, почали просуватися до Ірбіду, який бойовики оголосили «звільненим» містом. 22 вересня, після повітряного і наземного наступу йорданської армії, що завдала сирійцям важких втрат, сирійські війська відійшли. Дипломатичний тиск інших арабських країн, змусив Хусейна припинити бойові дії. 13 жовтня він підписав угоду з Арафатом, що регулювала присутність бойовиків ОВП в країні. Проте вже в січні 1971 року йорданська армія відновила бойові дії. Фідаїнів виганяли з одного за іншим міст, аж поки 17 липня 2 000 бойовиків опинилися в оточенні в лісі поблизу Аджлуна, відзначивши кінець конфлікту.[13]

Йорданія дозволила бойовикам ОВП виїхати через Сирію до Лівану, і згодом вони стали учасниками Громадянської війни 1975 року в Лівані.

Під час конфлікту для проведення репресій у відповідь на дії Йорданії була заснована екстремістська Організація «Чорний вересень». Вона взяла на себе відповідальність за вбивство прем'єр-міністра Йорданії Васфі аль-Таля у 1971 році та за широко відомий теракт на мюнхенській Олімпіаді проти ізраїльських спортсменів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Katz, Samuel M. (1995). Arab Armies of the Middle East Wars 2. NY:Osprey Publishing. с. 10. ISBN 0-85045-800-5. 
  2. Dunstan, Simon (2003). The Yom Kippur War 1973: Golan Heights Pt.1. Oxford:Osprey Publishing. ISBN 1-84176-220-2. 
  3. а б в Pollack, с. 476—478
  4. Shlaim, 2008, с. 321
  5. а б в Pollack, с. 335
  6. Pollack, с. 341
  7. Massad, Joseph (2001). Colonial Effects: The Making of National Identity in Jordan. New York: Columbia University Press. с. 342. ISBN 0-231-12323-X. 
  8. Bailey, p.59, The Making of a War, John Bulloch, p.67
  9. Shlaim, 2008, с. 334
  10. Jordan Armed Forces. Duty Martyrs (ar). 
  11. Mobley, Richard A. (2009). Syria’s 1970 Invasion of Jordan (en). Архів оригіналу за 2012-10-17. 
  12. Shlaim, 2009, с. 311—340
  13. Shlaim, 2008, с. 311-340

Література[ред. | ред. код]