Бенедикт XVI

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Бенедикт XVI
(Benedictus PP. XVI)
Папа Римський
19 квітня 2005 — 28 лютого 2013
Девіз: Nos ergo debemus sublevare huiusmodi, ut cooperatores simus veritatis
Попередник: Іван Павло ІІ
Наступник: Франциск
Ім'я при народженні: нім. Joseph Aloisius Ratzinger
Дата народження: 16 квітня 1927(1927-04-16)[1][2][…]
Місце народження: Марктль-ам-Інн, Баварія, Німецька Держава
Дата смерті: 31 грудня 2022(2022-12-31)[4][5] (95 років)
Місце смерті: Монастир Mater Ecclesiae, Ватикан[6] або Ватикан[7]
Поховання: Гроти Ватикану
Національність: німці[8][9]
Громадянство: Німеччина[10][7], Ватикан[7] і Італія[7]
Релігія: католицька церква[11] і католицтво[11]
Освіта: Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Ducal Georgianumd (29 червня 1951)
Батько: Joseph Ratzinger, Sr.d
Мати: Maria Peintnerd[12]
Інтронізація: 24 квітня 2005
У миру: Йозеф Алоїс Ратцінґер
Нагороди:
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бенеди́кт XVI (лат. Benedictus PP. XVI), ім'я при народженні Йозеф Алоїс Ратцінґер (нар. 16 квітня 1927, Марктл-ам-Інн, Баварія, Німецька Держава) — 265-й Папа Римський (19 квітня 2005 — 28 лютого 2013), колишній голова Католицької Церкви та суверен держави Ватикан. Почесний Папа Римський.

Один із найближчих співпрацівників Івана Павла II, до обрання папою очолював Колегію кардиналів і Конгрегацію з питань віри. Автор близько 60 книг: «Вступ до християнства», «Есхатологія», «Звіт про стан віри», «Бог Ісуса Христа», «Сіль землі», «Християнство та Католицька Церква на зламі тисячоліть» тощо.

11 лютого 2013 року Бенедикт XVI у зверненні заявив, що зречеться Святого престолу 28 лютого того ж року. Понтифік пояснив свій крок поганим станом здоров'я.[13]

28 лютого 2013 року Папа Бенедикт зрікся престолу.[14] Проживає у монастирі Mater Ecclesiae, який знаходиться на території Ватикану.

Біографія

Будинок у Марктлі, де жив Йозеф Ратцінґер

Народився у Велику Суботу, 16 квітня 1927 року в баварському містечку Марктл-ам-Інн в родині офіцера поліції. У Йозефа була сестра Марія Ратцінґер (7 грудня 1921—2 листопада 1991) і церковний музикант та священник Ґеорґ Ратцінґер (15 січня 1924—1 липня 2020). Його дядько Ґеорґ Ратцінґер був священником, політиком і письменником (1844—1899).

1939 року вступив до католицької духовної семінарії у Траунштайні.

1943 року 16-річний семінарист був призваний в армію до корпусу протиповітряної оборони, а 1944 року — до вермахту. В 1945 році інтернований німецький солдат потрапив до табору союзників, про який досі згадує з жахом.

29 червня 1951 року мюнхенський кардинал Фаульхабер висвятив Ратцінґера в сан священника.

1953 року 26-річний Йозеф блискуче захистив дисертацію про спадщину Святого Августина і прославився як найкращий із теологів Німеччини. 1959 року Ратцінґер став викладачем кафедри теології Боннського університету.

Брав участь у Другому Ватиканському соборі як радник-теолог кардинала Йозефа Фринґуса, проте схвалив не всі з проголошених на соборі реформ.

1966 року став головним експертом у питаннях догматичної теології у Тюбінгенському університеті, де стався ще один перелом в його житті: Йозеф Ратцінґер взявся бути головним ідеологічним опонентом промарксистських студентських заворушень, що охопили в 1960-ті роки всю Європу. 1972 року на противагу антиклерикальним журналам і газетам, що заполонили Європу, Ратцінґер заснував теологічний журнал Communio, який досі є одним із найпопулярніших католицьких видань світу.

У березень 1977 року Ратцінґер був рукоположений у єпископи, опікувався дієцезіями в архиєпархії Мюнхена та Фрайзінгу.

У червні1977 року Папа Павло VI звів його в сан кардинала.

Йозеф Ратцінґер — інтелектуал і богослов: знає 10 мов і має 8 докторських ступенів з теології та філософії, — і при цьому переконаний консерватор. Він отримав прізвисько «залізний кардинал», уславившись своїм неприйняттям розлучень, абортів, гомосексуальних шлюбів, клонування та мультикультуралізму. Хоча за віком були кардинали старші за нього, він перебував у кардинальському сані довше за всіх (з 1977 року).

1980 року Ратцінґер відхилив пропозицію Папи Івана Павла II очолити Конґреґацію католицької освіти.

1981 року погодився з призначенням на пост префекта Конгрегації доктрини віри, який займав до піднесення у гідність Папи.

3 грудня 2002 року Ратцінґера обрано деканом Колегії кардиналів. Він був також членом комісії Ecclesia Dei, створеної на підставі однойменного Motu proprio Папи Івана Павла II.

Країни, які відвідав Папа Бенедикт XVI

19 квітня 2005 року кардинал Ратцінґер був обраний Папою Римським, прийнявши ім'я Бенедикта XVI.

Зречення

Докладніше: Відречення Бенедикта XVI

11 лютого 2013 року Бенедикт XVI оголосив, що через погіршення здоров'я зречеться престолу о 20:00 28 лютого 2013 року.[13][15]

Востаннє Папа Римський оголошував про своє добровільне зречення від престолу 1415 року. Тоді престолу зрікся Григорій XII.

28 лютого 2013 року Бенедикт XVI оголосив про зречення від престолу.[14] Від цього часу він офіційно вважається почесним Папою Римським.

27 квітня 2014 року Бенедикт XVI брав участь у церемонії канонізації пап Івана XXIII та Івана Павла II.

Погляди

Часто Бенедикта XVI розглядають як консервативного Папу, особливо порівняно з Іваном Павлом II. У 2000-х роках єпископи США схвалили новий переклад Святого Писання, в якому багато термінів чоловічого роду були замінені на поняття середнього роду (щоби не дискримінувати жінок). Кардинал Ратцінґер домігся заборони використання Церквою перекладу, який вважався «ревізіоністським».

Тим часом у Німеччині вийшла друком книжка самого Йозефа Ратцінґера, де уродженець Баварії розповів про своє бачення майбутнього католицизму. З неї випливає, що Ратцінґер пропонує консервативний шлях розвитку церкви і «повернення до джерел». У своєму огляді книжки Й.Ратцінґера газета Süddeutsche Zeitung писала, що кардинал вважає європейське християнство порятунком для цивілізації на континенті.

У 2003 році в Інтернеті з'явився сайт англійською мовою, присвячений життю і служінню кардинала Йозефа Ратцінґера, префекта Конгрегації віровчення. На головній сторінці задекларовано місію кардинала Йозефа Ратцінґера — проголошувати та захищати доктрину віри й моралі в католицькому світі. Ці слова Івана Павла II багато в чому пояснюють популярність фан-клубу кардинала.

Вибрані твори

Наразі українською мовою видано десять книг Йозефа Ратцінґера.

  • Рацінґер Йосиф. Цінності в часи перемін: Долання майбутніх викликів / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2006. — 168 с. ISBN 966-658-067-5. Ця книга написана перед початком понтифікату про душу сучасного світу, зорієнтованого на економіку й політику. Німецькою видана у 2005 році.
  • Бенедикт XVI (Рацінґер Йосиф). Сіль землі: Християнство й Католицька Церква в XXI столітті: Розмова Петера Зевальда з Йосифом Рацінґером / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2007. — 282 с. ISBN 978-966-658-103-0. Ця книга вперше видана в Німеччині ще у 1996 році, коли Йосиф Рацінґер був кардиналом й очолював римську конгрегацію у справах віровчення.
  • Рацінґер Йосиф. Вступ до християнства: Лекції про Апостольський символ віри з новим вступним есеєм / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2008. — 332 с. ISBN 978-966-658-159-7. Ця книга виникла з курсу лекцій, які автор читав своїм студентам і написана у 1968 р., з поясненням головних засад християнства, стисло викладених у формулюваннях символу віри «Вірую». Переклад здійснено за виданням 2006 року.
  • Бенедикт XVI. Бог і світ: Таїнства християнської віри. — Львів: Місіонер, 2009. — 420 с. ISBN 978-966-658-199-3. Друга книга — інтерв'ю з папою німецького журналіста Петера Зевальда.
  • Бенедикт XVI. Божа революція. — Львів: Місіонер, 2009. — 132 с. ISBN 978-966-658-200-6. Збірка промов Папи Бенедикта XVI під час та з нагоди проведення XX Всесвітніх днів молоді.
  • Бенедикт XVI. Нова пісня Господеві: Віра в Христа та Літургія у наш час. — Львів: Місіонер, 2009. — 264 с. ISBN 978-966-658-250-1.
  • Бенедикт XVI. Ісус з Назарету, ч. І: Від хрещення в Йордані до Переображення / Пер. з нім. О. Конкевича. — Львів: Місіонер, 2009. — 412 с. ISBN 978-966-658-182-5. Це перша частина задуманого автором глибокого дослідження і охоплює період від Хрещення в Йордані до Переображення.
  • Бенедикт XVI. Ісус з Назарету, ч. ІІ: Від в'їзду в Єрусалим до Воскресіння. — Львів: Місіонер, 2013. — 288 с. ISBN 978-966-658-245-7. Друга частина трилогії.
  • Бенедикт XVI. Ісус з Назарету: Пролог. Дитячі роки Ісуса. — Львів: Місіонер, 2013. — 116 с. ISBN 978-966-658-298-3. Остання з трилогії.
  • Бенедикт XVI. Світло світу: Папа, Церква і знаки часу. — Львів: Місіонер, 2015. — 224 с. ISBN 978-966-658-337-9. Третя книга-інтерв'ю папи Бенедикта XVI з німецьким журналістом Петером Зевальдом.

Енцикліки

Почесні звання

Бенедикт XVI є почесним доктором 10 навчальних закладів:

Див. також

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118598546 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Former Pope Benedict XVI dies at 95 — 2022.
  5. ↑ Benedikt XVI. ist tot: Emeritierter Papst // Zeit Online — 2022.
  6. ↑ S’ha mort Benet XVI, el papa emèrit
  7. ↑ а б в г Catalog of the German National Library
  8. ↑ Pope Benedict XVI — 2015.
  9. ↑ (unspecified title) — ISBN 978-0-313-35124-2
  10. ↑ LIBRIS — 2016.
  11. ↑ а б Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  12. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  13. ↑ а б Pope Benedict XVI announces his resignation at end of month
  14. ↑ а б Папа Бенедикт XVI назвав себе пілігримом і назавжди залишив Ватикан // ТСН
  15. ↑ Папа Бенедикт XVI пояснив своє рішення про зречення
  16. ↑ Бенедикт XVI: музика має три джерела — любов, скорботу і зустріч з Богом
  17. ↑ Kraków: Benedykt XVI doktorem honoris causa. Deon.pl.
  18. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бенедикт XVI
Бенедикт XVI
Народився: 16 квітня 1926
Релігійні посади
Попередник:
Кардинал Юліус Дефнер 		Архієпископ Мюнхенський і Фрайзінзький
1977–1982 		Наступник:
Кардинал Фрідріх Веттер
Попередник:
Кардинал Франйо Сепер 		Префект Конґреґації з віровчення
1981–2005 		Наступник:
Кардинал Вільям Джозеф Левада
Попередник:
Кардинал Бернардин Ґантін 		Декан Колеґії кардиналів
2002–2005 		Наступник:
Кардинал Анджело Содано
Попередник:
Іван Павло II
Папа Римський
2005 – 2013 		Наступник:
Франциск I
1. Петро (33—67)
2. Лін (67—79)
3. Анакліт (79—88)
4. Климент I (88—99)
5. Еварист (99—105)
6. Олександр I (106—115)
7. Сікст I (115—125)
8. Телесфор (125—136)
9. Гігін (136—140)
10. Пій I (140—154)
11. Анікет (154—167)
12. Сотер (168—174)
13. Елевтерій (174—189)
14. Віктор I (189—199)
15. Зеферин (199—217)
16. Калікст I (217—222)
17. Урбан I (222—230)
18. Понтіан (230—235)
19. Антер (235—236)
20. Фабіан (236—250)
21. Корнелій (251—253)
22. Луцій I (253—254)
23. Стефан I (254—257)
24. Сікст II (257—258)
25. Діонісій (259—268)
26. Фелікс I (269—274)
27. Євтихій (275—283)
28. Гай (283—296)
29. Марцелін (296—304)
30. Марцел I (308—309)
31. Євсевій (309—310)
32. Мильтіад (311—314)
33. Сильвестр I (314—335)
34. Марк (336)
35. Юлій I (337—352)
36. Ліберій (352—366)
37. Дамасій I (366—384)
38. Сиріцій (384—399)
39. Анастасій I (399—401)
40. Інокентій I (401—417)
41. Зосима (417—418)
42. Боніфацій I (418—422)
43. Целестин I (422—432)
44. Сікст III (432—440)
45. Лев I (440—461)
46. Гіларій (461—468)
47. Сімпліцій (468—483)
48. Фелікс III (483—492)
49. Геласій I (492—496)
50. Анастасій II (496—498)
51. Симах (498—514)
52. Гормізд (514—523)
53. Іван I (523—526)
54. Фелікс IV (526—530)
55. Боніфацій II (530—532)
56. Іван II (533—535)
57. Агапіт I (535—536)
58. Сільверій (536—537)
59. Вігілій (537—555)
60. Пелагій I (556—561)
61. Іван III (561—574)
62. Бенедикт I (575—579)
63. Пелагій II (579—590)
64. Григорій I (590—604)
65. Сабініан (604—606)
66. Боніфацій III (607)
67. Боніфацій IV (608—615)
68. Адеодат I (615—618)
69. Боніфацій V (619—625)
70. Гонорій I (625—638)
71. Северин (638—640)
72. Іван IV (640—642)
73. Теодор I (642—649)
74. Мартин I (649—655)
75. Євгеній I (655—657)
76. Віталіан (657—672)
77. Адеодат II (672—676)
78. Домн (676—678)
79. Агафон (678—681)
80. Лев II (681—683)
81. Бенедикт II (684—685)
82. Іван V (685—686)
83. Конон (686—687)
84. Сергій I (687—701)
85. Іван VI (701—705)
86. Іван VII (705—707)
87. Сизиній (708)
88. Костянтин (708—715)
89. Григорій II (715—731)
90. Григорій III (731—741)
91. Захарій (741—752)
Стефан II (752, без інтронізації)
92. Стефан II (752—757)
93. Павло I (757—767)
94. Стефан III (767—772)
95. Адріан I (772—795)
96. Лев III (795—816)
97. Стефан IV (816—817)
98. Пасхалій I (817—824)
99. Євгеній II (824—827)
100. Валентин (827)
101. Григорій IV (827—844)
102. Сергій II (844—847)
103. Лев IV (847—855)
104. Бенедикт III (855—858)
105. Миколай I (858—867)
106. Адріан II (867—872)
107. Іван VIII (872—882)
108. Марин I (882—884)
109. Адріан III (884—885)
110. Стефан V (885—891)
111. Формоз (891—896)
112. Боніфацій VI (896)
113. Стефан VI (896—897)
114. Роман (897)
115. Теодор II (897)
116. Іван IX (898—900)
117. Бенедикт IV (900—903)
118. Лев V (903)
119. Сергій III (904—911)
120. Анастасій III (911—913)
121. Ландон (913—914)
122. Іван X (914—928)
123. Лев VI (928)
124. Стефан VII (928—931)
125. Іван XI (931—935)
126. Лев VII (936—939)
127. Стефан VIII (939—942)
128. Марин II (942—946)
129. Агапіт II (946—955)
130. Іван XII (955—964)
131. Бенедикт V (964)
132. Лев VIII (964—965)
133. Іван XIII (965—972)
134. Бенедикт VI (973—974)
135. Бенедикт VII (974—983)
136. Іван XIV (983—984)
137. Іван XV (985—996)
138. Григорій V (996—999)
139. Сильвестр II (999—1003)
140. Іван XVII (1003)
141. Іван XVIII (1003—1009)
142. Сергій IV (1009—1012)
143. Бенедикт VIII (1012—1024)
144. Іван XIX (1024—1032)
145. Бенедикт IX (1034—1044)
146. Сильвестр III (1045)
147. Бенедикт IX (1045—1046)
148. Григорій VI (1046)
149. Климент II (1046—1047)
150. Бенедикт IX (1047—1048)
151. Дамасій II (1048)
152. Лев IX (1049—1054)
153. Віктор II (1055—1057)
154. Стефан IX (1057—1058)
155. Миколай II (1058—1061)
156. Олександр II (1061—1073)
157. Григорій VII (1073—1085)
158. Віктор III (1086—1087)
159. Урбан II (1088—1099)
160. Пасхалій II (1099—1118)
161. Геласій II (1118—1119)
162. Калікст II (1119—1124)
163. Гонорій II (1124—1130)
164. Інокентій II (1130—1143)
165. Целестин II (1143—1144)
166. Луцій II (1144—1145)
167. Євгеній III (1145—1153)
168. Анастасій IV (1153—1154)
169. Адріан IV (1154—1159)
170. Олександр III (1159—1181)
171. Луцій III (1181—1185)
172. Урбан III (1185—1187)
173. Григорій VIII (1187)
174. Климент III (1187—1191)
175. Целестин III (1191—1198)
176. Іннокентій III (1198—1216)
177. Гонорій III (1216—1227)
178. Григорій IX (1227—1241)
179. Целестин IV (1241—1243)
180. Іннокентій IV (1243—1254)
181. Олександр IV (1254—1261)
182. Урбан IV (1261—1264)
183. Климент IV (1265—1268)
184. Григорій X (1271—1276)
185. Інокентій V (1276)
186. Адріан V (1276)
187. Іван XXI (1276—1277)
188. Миколай III (1277—1280)
189. Мартин IV (1281—1285)
190. Гонорій IV (1285—1287)
191. Миколай IV (1288—1292)
192. Целестин V (1294)
193. Боніфацій VIII (1294—1303)
194. Бенедикт XI (1303—1304)
195. Климент V (1305—1314)
196. Іван XXII (1316—1334)
197. Бенедикт XII (1334—1342)
198. Климент VI (1342—1352)
199. Інокентій VI (1352—1362)
200. Урбан V (1362—1370)
201. Григорій XI (1370—1378)
202. Урбан VI (1378—1389)
203. Боніфацій IX (1389—1404)
204. Інокентій VII (1404—1406)
205. Григорій XII (1406—1415)
206. Мартин V (1417—1431)
207. Євгеній IV (1431—1447)
208. Миколай V (1447—1455)
209. Калікст III (1455—1458)
210. Пій II (1458—1464)
211. Павло II (1464—1471)
212. Сікст IV (1471—1484)
213. Інокентій VIII (1484—1492)
214. Олександр VI (1492—1503)
215. Пій III (1503)
216. Юлій II (1503—1513)
217. Лев X (1513—1521)
218. Адріан VI (1522—1523)
219. Климент VII (1523—1534)
220. Павло III (1534—1549)
221. Юлій III (1549—1555)
222. Марцелл II (1555)
223. Павло IV (1555—1559)
224. Пій IV (1559—1565)
225. Пій V (1566—1572)
226. Григорій XIII (1572—1585)
227. Сікст V (1585—1590)
228. Урбан VII (1590)
229. Григорій XIV (1590—1591)
230. Інокентій IX (1591)
231. Климент VIII (1592—1605)
232. Лев XI (1605)
233. Павло V (1605—1621)
234. Григорій XV (1621—1623)
235. Урбан VIII (1623—1644)
236. Інокентій X (1644—1655)
237. Олександр VII (1655—1667)
238. Климент IX (1667—1669)
239. Климент X (1670—1676)
240. Інокентій XI (1676—1689)
241. Олександр VIII (1689—1691)
242. Інокентій XII (1691—1700)
243. Климент XI (1700—1721)
244. Інокентій XIII (1721—1724)
245. Бенедикт XIII (1724—1730)
246. Климент XII (1730—1740)
247. Бенедикт XIV (1740—1758)
248. Климент XIII (1758—1769)
249. Климент XIV (1769—1774)
250. Пій VI (1775—1799)
251. Пій VII (1800—1823)
252. Лев XII (1823—1829)
253. Пій VIII (1829—1830)
254. Григорій XVI (1831—1846)
255. Пій IX (1846—1878)
256. Лев XIII (1878—1903)
257. Пій X (1903—1914)
258. Бенедикт XV (1914—1922)
259. Пій XI (1922—1939)
260. Пій XII (1939—1958)
261. Іван XXIII (1958—1963)
262. Павло VI (1963—1978)
263. Іван Павло I (1978)
264. Іван Павло II (1978—2005)
265. Бенедикт XVI (2005—2013)
266. Франциск (з 2013)
Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
AAR: 12456927 · Autoritats UB: a1311367 · BanQ: 0000674582 · BAV: ADV10220240 · BIBSYS: 5074964 · BLBNB: 000566740, 000388758 · BNC: a10437939 · BNCHL: 000008915, 000229977 · BNE: XX915528 · BNF: 11921205s · BNMM: 000043399 · CANTIC: 981058521420106706 · CCAB: 000036477, 000627571 · CiNii: DA05458367 · CONOR.AL: 3228774 · CONOR.SI: 7389539 · CONOR.SR: 21095 · CUT: 106731 · DBC: 87097968112915 · EGAXA: vtls003625337, 3625337 · ERRR: a11776560, a11503816 · FAST: 1427451 · Freebase: /m/09wpt · GND: 118598546 · GTAA: 144750 · ICCU: CFIV021816 · ISNI: 0000000121458385 · J9U: 987007298393505171 · KANTO: 000124994, 000127581 · KRNLK: KAC200508795 · LCCN: n79106175 · LIBRIS: ljx03z2406sfkdl · LIH: LNB:2r0;=BK, LNB:V*90633;=BH · LNB: 000104018 · LNL: 44203 · MAK: 9810559620505606, 9810673362905606 · N6I: vtls000318547 · NCF: ncf10531018 · NDL: 01054289, 00453736 · NKC: jn20000604572 · NLA: 954591 · NLG: 199265, 187315, 61797 · NLI: 000235399 · NLP: a0000001822270, a0000001181122 · NSK: 000388392, 000010040 · NTA: 073970093 · NUKAT: n2005098276 · OpenVlacc: 000000204 · PTBNP: 57156 · PUSC: 7255 · PUST: 61237 · RERO: 02-A011431768, 02-A010138601 · RILM: 52902 · RISM: people/41021209 · RRL: 151690 · SEARCH: 28435 · SELIBR: 266344 · SHARE: 181463, 476795 · SKMASNL: vtls004766305 · SNK: 163008 · SUDOC: 027090396 · UIY: 000083215 · URBS: 9667, 282735, 195241 · VcBA: 495/21092 · VIAF: 102167198, 257054839 · РНБ: 7747050
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бенедикт_XVI&oldid=34224384