Вільям Келін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Келін
англ. William G. Kaelin
Ім'я при народженніангл. William George Kaelin, Jr.
Народився23 листопада 1957(1957-11-23)[1] (66 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна США
Діяльністьвикладач університету
Галузьонкологія
Alma materДюкський університет
Знання мованглійська
ЗакладГарвардський університет, Dana–Farber Cancer Instituted[2] і Howard Hughes Medical Instituted[3]
ЧленствоНаціональна академія наук США і Американська академія мистецтв і наук
Посадаboard of directors memberd[4]
У шлюбі зКеролин Кейлінd
Нагороди

Вільям Келін-молодший (англ. William «Bill» George Kaelin Jr.; нар. 23 листопада 1957(19571123), Джамейка, Квінз, Нью-Йорк) — американський учений-медик, онколог. Професор Гарвардського Dana–Farber Cancer Institute[en].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Нью-Йорку в родині податкового адвоката Вільяма Кейлина-старшого (1929-2011), випускника Університету Дюка, і Ненсі Кейлін (уродженої Горн, 1932-2003)[5][6]. Закінчив університет Дюка і там же здобув ступінь доктора медицини, пройшов терапевтичну підготовку у шпиталі Джонса Гопкінса.

З 1998 року дослідник Медичного інституту Говарда Г'юза.

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Доробок

[ред. | ред. код]
  • mit O. Iliopoulos u. a.: Negative regulation of hypoxia-inducible genes by the von Hippel-Lindau protein, Proc Natl Acad Sci U S A, Band 93, 1996, S. 10595–10599.
  • mit E. Maher, u. a.: von Hippel-Lindau Disease, Medicine, Band 76, 1997, S. 381–391.
  • mit C. E. Stebbins u. a.: Structure of the VHL-ElonginC-elonginB complex: implications for VHL tumor suppressor function, Science, Band 284, 1999, S. 455–461
  • mit I. Mircea, K. Kondo u. a.: HIFa targeted for VHL-mediated destruction by proline hydroxylation: Implications for O2 sensing, Science, Band 292, 2001, S. 464–468
  • Molecular basis of the VHL hereditary cancer syndrome, Nat. Rev. Cancer, Band 2, 2002, S. 673–682, PMID 12209156
  • mit K. Kondo u. a.: Inhibition of HIF is necessary for tumor suppression by the von Hippel-Lindau protein, Cancer Cell, Band 1, 2002, S. 237–246
  • mit K. Kondo u. a.: Inhibition of HIF2alpha Is sufficient to suppress pVHL-defective tumor growth, PLoS Biol., Band 1, 2003, S. 439–444.
  • mit W. Y. Kim u. a.: The role of VHL gene mutation in human cancer, J. Clin. Oncol., Band 22, 2004, S. 4991–5004.
  • mit P. J. Ratcliffe u. a.: Oxygen sensing by metazoans: the central role of the HIF hydroxylase pathway, Mol. Cell, Band 30, 2008, S. 393–402
  • mit Y. A. Minamishima: Reactivation of hepatic EPO synthesis in mice after PHD loss, Science, Band 329, 2010, S. 407.
  • The VHL Tumor Suppressor Gene: Insights into Oxygen Sensing and Cancer, Trans. Am. Clin. Climatol. Assoc., Band 128, 2017, S. 298–307. PMID 28790514
  • Common pitfalls in preclinical cancer target validation, Nat. Rev. Cancer, Band 17, 2017, S. 425–440
  • mit M. Ivan: The EGLN-HIF O2-Sensing System: Multiple Inputs and Feedbacks, Mol. Cell, Band 66, 2017, S. 772–779
  • HIF2 Inhibitor Joins the Kidney Cancer Armamentarium, J. Clin. Oncol., Band 36, 2018, S. 908–910.
  • mit J. Zhang u. a.: VHL substrate transcription factor ZHX2 as an oncogenic driver in clear cell renal cell carcinoma, Science, Band 361, 2018, S. 290–295

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Енциклопедія Брокгауз
  2. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  3. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  4. Form 8-K
  5. Некролог Вільяма Кейліна. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 12 жовтня 2019.
  6. Некролог Ненсі Кейлін. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 12 жовтня 2019.
  7. About William Kaelin. harvard.edu. Архів оригіналу за квітня 7, 2017. Процитовано 16 квітня 2017.
  8. Kaelin garners research award — Harvard Gazette. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 12 жовтня 2019.
  9. 2006 Distinguished Clinical Scientist Awards. Doris Duke Charitable Foundation. 1 січня 2006. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= (довідка)
  10. Alumni Awards. Duke University School of Medicine. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= (довідка)
  11. Kaelin among Canada Gairdner Award recipients — Harvard Gazette. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 12 жовтня 2019.
  12. Wiley: The 13th Annual Wiley Prize in Biomedical Sciences Awarded for Advancements in Oxygen Sensing Systems. www.wiley.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 7 жовтня 2019.
  13. William G. Kaelin Jr., MD Class of 2014. American Association for Cancer Research. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= (довідка)
  14. Foundation, Lasker. Oxygen sensing – an essential process for survival. The Lasker Foundation (англ.). Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 7 жовтня 2019.
  15. Gallagher, James (7 жовтня 2019). How cells sense oxygen wins Nobel prize (брит.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  16. The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2019. NobelPrize.org. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 8 жовтня 2019.