Джон Майкл Бішоп
| Джон Майкл Бішоп | |
| англ. John Michael Bishop | |
 |
|
| John Michael Bishop | |
| Народився | 22 лютого 1936 (80 років) Йорк, Пенсильванія, США |
|---|---|
| Громадянство |  США |
| Alma mater | Гарвардський університет |
| Галузь наукових інтересів | імунологія, мікробіологія |
| Відомий завдяки: | ретровірусний онкогенез |
| Нагороди |  Нобелівська премія з фізіології та медицини (1989)Національна наукова медаль США (2003) |
|
|
|
|
|
|
Джон Майкл Бішоп (англ. John Michael Bishop; народився 22 лютого 1936 року, Йорк, Пенсильванія, США) - американський імунолог та мікробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1989 року «за відкриття клітинної природи ретровірусних онкогенів», яку він розділив з Гарольдом Вармусом. Професор Університету Каліфорнії в Сан-Франциско.
Біографія[ред. • ред. код]
Джон Майкл Бішоп народився 22 лютого 1936 року в Йорку (Пенсильванія) в сім'ї лютеранського священика. Він закінчив невелику сільську школу, а потім провінційну вищу школу. Дружба з сімейним лікарем Робертом Кафом стимулювала його інтерес до біології людини. Вирішивши вступити до медичної школи, Бішоп спочатку закінчив Геттісберзький коледж, а потім почав вивчати медицину в Гарвардському університеті. Там він вперше почав займатися вірусами тварин. Після закінчення медичної школи Бішоп 2 роки пропрацював лікарем у Массачусетському загальному госпіталі, а потім вступив до пост-докторантуру в Національний інститут здоров’я в Бетезді, де займався реплікацією поліовірусу, а після річного перебування в Гамбурзі отримав позицію в Університеті Каліфорнії в Сан-Франциско, де працює досі.
Науковий внесок[ред. • ред. код]
Спочатку Джон Бішоп цікавився молекулярною біологією, але брак досвіду не дозволив йому безпосередньо займатися дослідженнями в цій галузі, тому він вибрав наукову нішу, яка, не будучи областю фундаментальної молекулярної білогіі, тим не менше дозволила йому бути залученим в неї. Він займався вірусами, зокрема їх реплікацією. В Університеті Каліфорнії Бішоп почав працювати з вірусом саркоми, який пізніше став одним з класичних ретровірусів. У цей час Говард Темін та Девід Балтімор відкрили зворотну транскриптазу, ключовий фермент ретровірусу. Бішоп зміг описати механізм копіювання РНК в ДНК зворотною транскриптазою і охарактеризував вірусну РНК в інфікованій клітнині. В кінці 1970-х років Бішоп разом з Гарольдом Вармусом досліджували як вірус саркоми трансформує інфіковані клітини в неоплазми. Вони виявили, що ген вірусу, що викликає утворення пухлини, або неопластичних трансформацію інфікованих клітин, (src) опинився в вірусному геномі в результаті захоплення нормального клітинного гена (прото-онкогена) в процесі трансдукції. Мутація цього гена перетворила його в онкоген.
У 1989році у Бішоп та Вармус отримали за свої дослідження Нобелівську премію з фізіології і медицини.
Посилання[ред. • ред. код]
|
|||||||||||||||||
|
|
 |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
