Джон Майкл Бішоп
| Джон Майкл Бішоп | |
|---|---|
| англ. John Michael Bishop | |
 | |
| Народився |
22 лютого 1936 (82 роки) Йорк, Пенсильванія, США |
| Громадянство |
 США |
| Діяльність | біолог, вірусолог, іммунолог, викладач університету |
| Alma mater | Гарвардський університет |
| Галузь | імунологія, мікробіологія |
| Заклад | Каліфорнійський університет у Сан-Франциско[d] |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[d][1] |
| Член | Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук і Європейська академія |
| Відомий завдяки: | ретровірусний онкогенез |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з фізіології або медицини (1989) Національна наукова медаль США (2003) |
Джон Майкл Бішоп у Вікісховищі? | |
Джон Майкл Бішоп (англ. John Michael Bishop; народився 22 лютого 1936 року, Йорк, Пенсильванія, США) — американський імунолог і мікробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1989 року «за відкриття клітинної природи ретровірусних онкогенів», яку він розділив з Гарольдом Вармусом. Професор Університету Каліфорнії в Сан-Франциско.
Біографія[ред. | ред. код]
Джон Майкл Бішоп народився 22 лютого 1936 року в Йорку (Пенсильванія) в сім'ї лютеранського священика. Він закінчив невелику сільську школу, а потім провінційну вищу школу. Дружба з сімейним лікарем Робертом Кафом стимулювала його інтерес до біології людини. Вирішивши вступити до медичної школи, Бішоп спочатку закінчив Геттісберзький коледж, а потім почав вивчати медицину в Гарвардському університеті. Там він вперше почав займатися вірусами тварин. Після закінчення медичної школи Бішоп 2 роки пропрацював лікарем у Массачусетському загальному госпіталі, а потім вступив до пост-докторантуру в Національний інститут здоров’я в Бетезді, де займався реплікацією поліовірусу, а після річного перебування в Гамбурзі отримав позицію в Університеті Каліфорнії в Сан-Франциско, де працює досі.
Науковий внесок[ред. | ред. код]
Спочатку Джон Бішоп цікавився молекулярною біологією, але брак досвіду не дозволив йому безпосередньо займатися дослідженнями в цій галузі, тому він вибрав наукову нішу, яка, не бувши областю фундаментальної молекулярної білогіі, тим не менше дозволила йому бути залученим в неї. Він займався вірусами, зокрема їх реплікацією. В Університеті Каліфорнії Бішоп почав працювати з вірусом саркоми, який пізніше став одним з класичних ретровірусів. У цей час Говард Темін та Девід Балтімор відкрили зворотну транскриптазу, ключовий фермент ретровірусу. Бішоп зміг описати механізм копіювання РНК в ДНК зворотною транскриптазою і охарактеризував вірусну РНК в інфікованій клітнині. В кінці 1970-х років Бішоп разом з Гарольдом Вармусом досліджували як вірус саркоми трансформує інфіковані клітини в неоплазми. Вони виявили, що ген вірусу, що викликає утворення пухлини, або неопластичних трансформацію інфікованих клітин, (src) опинився в вірусному геномі в результаті захоплення нормального клітинного гена (прото-онкогена) в процесі трансдукції. Мутація цього гена перетворила його в онкоген.
У 1989році у Бішоп та Вармус отримали за свої дослідження Нобелівську премію з фізіології і медицини.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #12834833X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
