Джеймс Вайт Блек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Джеймс Вайт Блек
англ. James Whyte Black
James Black (pharmacologist).jpg
Ім'я при народженні англ. James Whyte Black
Народився 14 червня 1924(1924-06-14)
Аддінгстон, Шотландія
Помер 22 березня 2010(2010-03-22) (85 років)
Лондон, Велика Британія
·рак простати
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність Білі британці
Діяльність лікар, фармаколог, фармацевт, винахідник, кардіолог, викладач університету, хімік
Alma mater Університет Данді
Сфера інтересів фармакологія
Заклад Університет Малайї
Університет Глазго
Імпіріал Кемікал Індастріс Лтд
Університетський коледж Лондона
Королівський коледж Лондона
Сент-Ендрюський університет
Член Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США[1], Королівське товариство Единбурга, Королівська колегія лікарівd і Європейська академія[2]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1988)

Джеймс Вайт Блек у Вікісховищі?

Сер Джеймс Вайт Блек (англ. James Whyte Black; 14 червня 1924, Аддінгстон, Шотландія — 22 березня 2010[3]) — шотландський фармаколог. Здобув популярність вивченням механізмів дії адрено-та гістамінових рецепторів. Його дослідження привели до створення нового класу противиразкових препаратів — блокаторів H 2-гістамінових рецепторів, а також β-адреноблокатору анапріліну . Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1988 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]