Джеймс Вайт Блек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеймс Вайт Блек
англ. James Whyte Black
Ім'я при народженніангл. James Whyte Black
Народився14 червня 1924(1924-06-14)
Аддінгстон, Шотландія
Помер22 березня 2010(2010-03-22) (85 років)
Лондон, Велика Британія[1]
·рак простати
ПохованняBurial Ground, Ardclach Old Parish Churchd[1]
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Діяльністьлікар, фармаколог, фармацевт, винахідник, кардіолог, викладач університету, хімік
Alma materУніверситет Данді
Галузьфармакологія
ЗакладУніверситет Малайї
Університет Глазго
Імпіріал Кемікал Індастріс Лтд
Університетський коледж Лондона
Королівський коледж Лондона
Сент-Ендрюський університет
Посадаканцлер
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Національна академія наук США[2]
Королівське товариство Единбурга
Королівська колегія лікарівd
Європейська академія[3]
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1988)

Сер Джеймс Вайт Блек (англ. James Whyte Black; 14 червня 1924, Аддінгстон, Шотландія — 22 березня 2010[4]) — шотландський фармаколог. Здобув популярність вивченням механізмів дії адрено-та гістамінових рецепторів. Його дослідження привели до створення нового класу противиразкових препаратів — [[Блокатори H2-рецепторів блокаторів H 2-гістамінових рецепторів]], а також β-адреноблокатору анапріліну . Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1988 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Find a Grave — 1996.
  2. NNDB — 2002.
  3. www.ae-info.org
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 22 червня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)