Ерл Сазерленд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерл Вілбур Сазерленд
англ. Earl Wilbur Sutherland
Народився 19 листопада 1915(1915-11-19)[1][2][3]
Берлінгейм, Осейдж, Канзас, США
Помер 9 березня 1974(1974-03-09)[1][2][…] (58 років)
Маямі, Флорида, США
Країна США США
Діяльність фізіолог, хімік, біохімік, лікар, фармацевт, фармаколог
Alma mater Вашингтонський університет в Сент-Луїсі
Галузь фізіолог
Заклад Університет Маямі (1973—1974)
Університет Вандербільта (1963—1973)
Університет Західного резерву (1953—1963)
Вашингтонський університет в Сент-Луїсі (1945—1953)
Аспіранти, докторанти Ферід Мурад
Членство Національна академія наук США[5]
Американська академія мистецтв і наук
AAAS[6]
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1971)

CMNS: Ерл Сазерленд у Вікісховищі

Ерл Ві́лбур Са́зерленд моло́дший (англ. Earl Wilbur Sutherland Jr.; 19 листопада 1915, Берлінгейм — 9 березня 1974, Маямі) — американський фізіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини у 1971 році «за відкриття, що стосуються механізмів дії гормонів».

Життєпис[ред. | ред. код]

Ерл Сазерленд народився 19 листопада 1915 року в містечку Берлінґеймі у Східному Канзасі. Він був п'ятим із шести дітей у родині фермера в Нью-Мексико з Оклахоми, який згодом у Берлінґеймі відкрив приватну мануфактурну фірму разом з дружиною та дітьми.

У 1933 році Ерл Сазерленд вступає до Вошберн-коледжу у Топіці штат Канзас. Під час Великої депресії батьки розорилися. Ерл Сазерленд працюючи санітаром у місцевій лікарні, зміг продовжити освіту.

1937 року він отримав диплом бакалавра та продовжує навчання у медичній школі Вашингтонського університету в Сент-Луїсі.

У 1942 році Сазерленд отримує медичний диплом. Наприкінці Другої світової війни працює лікарем у військовому шпиталі в Німеччині. Після демобілізації у 1945 році він повернувся до Сент-Луїса і протягом 8 років працював на факультеті біохімії Вашингтонського університету в Сент-Луїсі (спочатку викладачем, а потім - ад'юнкт-професором), зосередивши основні зусилля на дослідницькій діяльності.

1953 року Сазерленд очолює факультет фармакології Університету Вестерн-Резерв у Клівленді. 1963 року він стає професором фізіології в Університеті Вандербільта у Нашвіллі (штат Теннессі) та отримує можливість більше приділяти часу науковим дослідженням.

У 1971 році Сазерлендові присуджено Нобелівську премію з фізіології і медицини «за відкриття, що стосуються механізмів дії гормонів».

Ерл Сазерленд у 1973 році переходить до Університету Маямі.

Помер Ерл Сазерленд 3 вересня 1974 року.

Премії та нагороди[ред. | ред. код]

Крім Нобелівську премію з фізіології і медицини 1971 року, Сазерленд був визнаний гідним премії Торалда Соллмена в галузі фармакології й експериментальної терапії (1969), премії Діксона з медицини Піттсбурзького університету (1970), премії Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (1970), премії за наукові досягнення Американської кардіологічної асоціації (1971), Міжнародної премії Ґайрднера (1969)[7]. Нагороджений Національною науковою медаллю США (1973)[8], Медаллю Бантінґа (1969).

Він був членом Американського товариства біохіміків, Хімічного товариства й інших. Йому були присуджені почесні ступені Єльського і Вашингтонського університетів.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1937 році Ерл Сазерленд одружується з Мілдрет Райс. Шлюб цей розпався, і 1963 року він бере новий шлюб з Клаудією Селестою. У сім'ї в них було четверо дітей.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]