Карл Фріш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл фон Фріш
Karl Ritter von Frisch
Фон Фріш.jpg
Народився 20 листопада 1886(1886-11-20)
Відень, Австрія
Помер 12 червня 1982(1982-06-12) (95 років)
Мюнхен, Німеччина
Громадянство Австрія Австрія
Alma mater Мюнхенський університет
Галузь наукових інтересів етологія
Заклад Мюнхенський університет (1925—1946, 1950—1958)
Грацький університет (1946—1950)
Вроцлавський університет (1923—1925)
Ростоцький університет (1921—1923)
Відомий завдяки: дослідження поведінки суспільних комах
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1973)

Карл фон Фріш (нім. Karl von Frisch, 20 листопада 1886, Відень — 12 червня 1982, Мюнхен) — австрійський етолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1973 рік (спільно з Конрадом Лоренцом та Ніколасом Тінбергеном) «за відкриття, пов'язані зі створенням і встановленням моделей індивідуальної і групової поведінки тварин». Відомий головним чином завдяки вивченню бджіл.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Відні в родині університетського професора Антона Ріттера фон Фріша і його дружини Марії, уродженої Екснер. Навчався в граматичній школі, потім вступив до Віденського університету на факультет медицини, але після першого семестру перейшов на філософський факультет і почав вивчати зоологію. У 1910 році Фріш одержав докторський ступінь і в тому ж році отримав місце асистента у Річарда Хертвіга в Інституті Зоології при Мюнхенському університеті. У 1921 році Фріш стає деканом факультету Зоології Ростокского університету. У 1923 році він переїжджає в Бреслау, а в 1925 повертається в Мюнхен. У 1946 році після зруйнування Зоологічного інституту Фріш переїжджає в Грац, але через чотири роки знову повертається до Мюнхена після відновлення роботи Інституту Зоології. У 1958 році Фріш стає заслуженим професором, але попри це продовжує наукову діяльність.

Вивчення бджіл[ред.ред. код]

Займався вивченням механізмів комунікації у медоносних бджіл, відкрив їх чутливість до ультрафіолету та поляризованого світла. Відкрив так звану мову кругового танцю у бджіл. Вивчав хімічний рівень комунікації бджіл, зокрема, йому належить відкриття феромонів, що виробляються маткою і є регулятором ієрархічних відносин у бджолиному соціумі.

По даним науковим роботам вчений опублікував наступні праці:

  • «Почуття кольорів» (1913)
  • «Почуття кольору та форми у бджіл» (1914)
  • «Про місце органів нюху в комах» (1921)
  • «Про мову бджіл» (1923)
  • «Про сприйняття смаку бджолами» (1934)
  • «Мова бджіл та її практичне використання в сільському господарстві» (1946)
  • «Танці бджіл» (1946)
  • «Поляризація розсіяного світла, як орієнтуючий фактор у танцях бджіл» (1949)
  • «Сонце як компас у житті бджіл» (1950)
  • «Мова та орієнтування медоносної бджоли» (1956)[1]

Нагороди[ред.ред. код]

Серед нагород Ф. - премія Магеллана Американського філософського суспільства(1956), премія Калінги, присуджувана ЮНЕСКО(1959), премія Еудженіо Болзана по біології, присуджувана Болзановським фондом(1963). Він був членом академій наук Мюнхена, Відня, Геттингена, Упсалы, Стокгольма і Вашингтону(Федеральний округ Колумбію), а також іноземним членом Лондонського королівського суспільства

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 461. 

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.