Карл Фріш

Карл фон Фріш
Karl Ritter von Frisch
Народився	20 листопада 1886(1886-11-20) Відень, Австрія
Помер	12 червня 1982(1982-06-12) (95 років) Мюнхен, Німеччина
Громадянство	Австрія
Alma mater	Мюнхенський університет
Галузь наукових інтересів	етологія
Заклад	Мюнхенський університет (1925—1946, 1950—1958) Грацький університет (1946—1950) Вроцлавський університет (1923—1925) Ростоцький університет (1921—1923)
Відомий завдяки:	дослідження поведінки суспільних комах
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології та медицини (1973)
Медіафайли у Вікісховищі

Карл фон Фріш (нім. Karl von Frisch, 20 листопада 1886, Відень — 12 червня 1982, Мюнхен) — австрійський етолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1973 рік (спільно з Конрадом Лоренцом та Ніколасом Тінбергеном) «за відкриття, пов'язані зі створенням і встановленням моделей індивідуальної і групової поведінки тварин». Відомий головним чином завдяки вивченню бджіл.

Біографія

Народився в Відні в родині університетського професора Антона Ріттера фон Фріша і його дружини Марії, уродженої Екснер. Навчався в граматичній школі, потім вступив до Віденського університету на факультет медицини, але після першого семестру перейшов на філософський факультет і почав вивчати зоологію. У 1910 році Фріш одержав докторський ступінь і в тому ж році отримав місце асистента у Річарда Хертвіга в Інституті Зоології при Мюнхенському університеті. У 1921 році Фріш стає деканом факультету Зоології Ростокского університету. У 1923 році він переїжджає в Бреслау, а в 1925 повертається в Мюнхен. У 1946 році після зруйнування Зоологічного інституту Фріш переїжджає в Грац, але через чотири роки знову повертається до Мюнхена після відновлення роботи Інституту Зоології. У 1958 році Фріш стає заслуженим професором, але попри це продовжує наукову діяльність.

Вивчення бджіл

Займався вивченням механізмів комунікації у медоносних бджіл, відкрив їх чутливість до ультрафіолету та поляризованого світла. Відкрив так звану мову кругового танцю у бджіл. Вивчав хімічний рівень комунікації бджіл, зокрема, йому належить відкриття феромонів, що виробляються маткою і є регулятором ієрархічних відносин у бджолиному соціумі.

По даним науковим роботам вчений опублікував наступні праці:

• «Почуття кольорів» (1913)
• «Почуття кольору та форми у бджіл» (1914)
• «Про місце органів нюху в комах» (1921)
• «Про мову бджіл» (1923)
• «Про сприйняття смаку бджолами» (1934)
• «Мова бджіл та її практичне використання в сільському господарстві» (1946)
• «Танці бджіл» (1946)
• «Поляризація розсіяного світла, як орієнтуючий фактор у танцях бджіл» (1949)
• «Сонце як компас у житті бджіл» (1950)
• «Мова та орієнтування медоносної бджоли» (1956)

Нагороди

Серед нагород Ф. - премія Магеллана Американського філософського суспільства(1956), премія Калінги, присуджувана ЮНЕСКО(1959), премія Еудженіо Болзана по біології, присуджувана Болзановським фондом(1963). Він був членом академій наук Мюнхена, Відня, Геттингена, Упсалы, Стокгольма і Вашингтону(Федеральний округ Колумбію), а також іноземним членом Лондонського королівського суспільства

Посилання

• Автобіографія Карла фон Фріша на сайті Нобелівського комітету (англ.).
• Нобелівська лекція Карла фон Фріша (англ.).

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.