Карл Фріш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл фон Фріш
Karl Ritter von Frisch
Фон Фріш.jpg
Народився 20 листопада 1886(1886-11-20)
Відень, Австрія
Помер 12 червня 1982(1982-06-12) (95 років)
Мюнхен, Німеччина
Поховання Friedhof am Perlacher Forst[d]
Громадянство Австрія Австрія
Діяльність Пасічник, етолог, викладач університету
Alma mater Мюнхенський університет
Галузь етологія
Заклад Мюнхенський університет (1925—1946, 1950—1958)
Грацький університет (1946—1950)
Вроцлавський університет (1923—1925)
Ростоцький університет (1921—1923)
Член Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Нідерландська королівська академія наук і Баварська академія наук
Відомий завдяки: дослідження поведінки суспільних комах
Батько Anton von Frisch[d]
Мати Marie von Frisch[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1973)
Автограф Autogramm v. Frisch.jpg

Карл Фріш у Вікісховищі?

Карл фон Фріш (нім. Karl von Frisch, 20 листопада 1886, Відень — 12 червня 1982, Мюнхен) — австрійський етолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1973 рік (спільно з Конрадом Лоренцом та Ніколасом Тінбергеном) «за відкриття, пов'язані зі створенням і встановленням моделей індивідуальної і групової поведінки тварин». Відомий головним чином завдяки вивченню бджіл.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Відні в родині університетського професора Антона Ріттера фон Фріша і його дружини Марії, уродженої Екснер. Навчався в граматичній школі, потім вступив до Віденського університету на факультет медицини, але після першого семестру перейшов на філософський факультет і почав вивчати зоологію. У 1910 році Фріш одержав докторський ступінь і в тому ж році отримав місце асистента у Річарда Хертвіга в Інституті Зоології при Мюнхенському університеті. У 1921 році Фріш стає деканом факультету Зоології Ростокского університету. У 1923 році він переїжджає в Бреслау, а в 1925 повертається в Мюнхен. У 1946 році після зруйнування Зоологічного інституту Фріш переїжджає в Грац, але через чотири роки знову повертається до Мюнхена після відновлення роботи Інституту Зоології. У 1958 році Фріш стає заслуженим професором, але попри це продовжує наукову діяльність.

Вивчення бджіл[ред. | ред. код]

Займався вивченням механізмів комунікації у медоносних бджіл, відкрив їх чутливість до ультрафіолету та поляризованого світла. Відкрив так звану мову кругового танцю у бджіл. Вивчав хімічний рівень комунікації бджіл, зокрема, йому належить відкриття феромонів, що виробляються маткою і є регулятором ієрархічних відносин у бджолиному соціумі.

За цими науковими роботами вчений опублікував такі праці:

  • «Почуття кольорів» (1913)
  • «Почуття кольору та форми у бджіл» (1914)
  • «Про місце органів нюху в комах» (1921)
  • «Про мову бджіл» (1923)
  • «Про сприйняття смаку бджолами» (1934)
  • «Мова бджіл та її практичне використання в сільському господарстві» (1946)
  • «Танці бджіл» (1946)
  • «Поляризація розсіяного світла, як орієнтуючий фактор у танцях бджіл» (1949)
  • «Сонце як компас у житті бджіл» (1950)
  • «Мова та орієнтування медоносної бджоли» (1956)[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

Серед нагород Фріша - премія Магеллана Американського філософського суспільства(1956), премія Калінги, присуджувана ЮНЕСКО(1959), премія Еудженіо Болзана по біології, присуджувана Болзановським фондом(1963). Він був членом академій наук Мюнхена, Відня, Геттингена, Упсалы, Стокгольма і Вашингтону(Федеральний округ Колумбію), а також іноземним членом Лондонського королівського суспільства

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 461. 

Посилання[ред. | ред. код]