Перейти до вмісту

Карл Фріш

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карл фон Фріш
Karl Ritter von Frisch
Народився20 листопада 1886(1886-11-20)[1][2][…]
Відень, Австро-Угорщина[4]
Помер12 червня 1982(1982-06-12)[1][2][…] (95 років)
Мюнхен, ФРН[4]
Похованняцвинтар Перлахер Форстd[5]
КраїнаАвстрія Австрія
Діяльністьбджоляр, етолог, викладач університету, ентомолог
Alma materМюнхенський університет
Галузьетологія
ЗакладМюнхенський університет (1925—1946, 1950—1958)
Грацький університет (1946—1950)
Вроцлавський університет (1923—1925)
Ростоцький університет (1921—1923)
Науковий керівникHans Przibramd
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Леопольдина
Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Нідерландська королівська академія наук
Баварська академія наук
Національна академія наук США
Zoologisch-Botanische Gesellschaftd[6]
Відомий завдяки:дослідження поведінки суспільних комах
БатькоAnton von Frischd
МатиMarie von Frischd
Брати, сестриГанс фон Фріш
Otto Frischd
Ernst Frischd
ДітиOtto von Frischd
РодичіSigmund Exnerd
Нагороди
Автограф

Карл фон Фріш (нім. Karl von Frisch, 20 листопада 1886, Відень, Австро-Угорщина12 червня 1982, Мюнхен, ФРН) — австро-німецький біолог та етолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1973 рік (спільно з Конрадом Лоренцом та Ніколасом Тінбергеном).

Нобелівську премію отримав «за відкриття, пов'язані зі створенням і встановленням моделей індивідуальної і групової поведінки тварин». Відомий головним чином завдяки вивченню бджіл.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Відні в родині університетського професора Антона Ріттера фон Фріша і його дружини Марії, уродженої Екснер. Навчався в граматичній школі, потім вступив до Віденського університету на факультет медицини, але після першого семестру перейшов на філософський факультет і почав вивчати зоологію. У 1910 році Фріш одержав докторський ступінь і в тому ж році отримав місце асистента у Річарда Хертвіга[de] в Інституті Зоології при Мюнхенському університеті. У 1921 році Фріш стає деканом факультету зоології Ростоцького університету. У 1923 році він переїжджає до Бреслау, а в 1925 повертається до Мюнхена. У 1946 році після зруйнування Зоологічного інституту Фріш переїжджає в Грац, але через чотири роки знову повертається до Мюнхена після відновлення роботи Інституту зоології. У 1958 році Фріш стає заслуженим професором та продовжує наукову діяльність.

Вивчення бджіл

[ред. | ред. код]

Займався вивченням механізмів комунікації у медоносних бджіл, відкрив їх чутливість до ультрафіолету та поляризованого світла. Відкрив так звану мову кругового танцю у бджіл. Вивчав хімічний рівень комунікації бджіл, зокрема, йому належить відкриття феромонів, що виробляються маткою і є регулятором ієрархічних відносин у бджолиному соціумі.

За цими науковими роботами вчений опублікував такі праці:

  • «Почуття кольорів» (1913)
  • «Почуття кольору та форми у бджіл» (1914)
  • «Про місце органів нюху в комах» (1921)
  • «Про мову бджіл» (1923)
  • «Про сприйняття смаку бджолами» (1934)
  • «Мова бджіл та її практичне використання в сільському господарстві» (1946)
  • «Танці бджіл» (1946)
  • «Поляризація розсіяного світла, як орієнтуючий фактор у танцях бджіл» (1949)
  • «Сонце як компас у житті бджіл» (1950)
  • «Мова та орієнтування медоносної бджоли» (1956)[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Серед нагород Фріша — Магелланівська премія від Американського філософського товариства (1956), премія Калінги ЮНЕСКО (1959), премія Еудженіо Болзана в галузі біології, присуджувана Болзановським фондом (1963). Він був членом академій наук Мюнхена, Відня, Геттінгена, Уппсали, Стокгольма, Вашингтону (Федеральний округ Колумбія), а також іноземним членом Лондонського королівського товариства.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118693670 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Find a Grave — 1996.
  6. https://www.biodiversitylibrary.org/item/48812#page/113/mode/1up
  7. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 461.

Посилання

[ред. | ред. код]