Александер Флемінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александер Флемінг
Alexander Fleming
англ. Alexander Fleming
Александер Флемінг (в центрі) під час вручення Нобелівської премії
Александер Флемінг (в центрі) під час вручення Нобелівської премії
Народився 6 серпня 1881(1881-08-06)
Лохфілд (біля міста Дарвел), Шотландія
Помер 11 березня 1955(1955-03-11) (73 роки)
Лондон, Англія
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Собор святого Павла
Місце проживання Велика Британія Велика Британія
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність бактеріолог, фармаколог, лікар, хірург
Alma mater Імперський коледж Лондона
Університет Вестмінстера
Галузь Бактеріологія, імунологія
Заклад Лікарня Св. Марії, Лондон
Член Лондонське королівське товариство, Папська академія наук[1] і Royal College of Physicians[d]
Відомий завдяки: Відкриття пеніциліну
У шлюбі з Amalia Fleming[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1945)
Автограф Alexander Fleming signature.svg

Александер Флемінг у Вікісховищі?

Алекса́ндер Фле́мінг (англ. Alexander Fleming; 6 серпня 1881, Лохфілд (біля міста Дарвел), Шотландія — 11 березня 1955, Лондон, Англія) — британський бактеріолог, що окрім бактеріології вивчав ще проблеми імунології та фармакології. Став відомим завдяки відкриттю лізоциму (антибактеріального ферменту, що його виробляє людський організм) і виділенню першого відомого антибіотика пеніциліну з плісняви Penicillium notatum.

Обидва відкриття відбулися в 1920-ті роки і, значною мірою, випадково. Одного разу Флемінг чхнув в чашку Петрі, в якій перебували бактерії, і через декілька днів виявив, що в місцях, куди впали краплі слини, бактерії було знищено. У результаті був відкритий лізоцим. Першу статтю про це відкриття було опубліковано в 1922 році[2].

Нобелівська медаль, якою було нагороджено Александера Флемінга
(з експозиції Музею науки)

Безлад в лабораторії Флемінга ще раз став йому у пригоді. У 1928 році він виявив, що на агарі в одній з чашок Петрі з бактеріями Staphylococcus aureus виросла колонія цвілевих грибів. Колонії бактерій навколо цвілевих грибів стали прозорими внаслідок лізису (руйнування) клітин. Флемінгу вдалося виділити активну речовину, що викликала лізис бактеріальних клітин — пеніцилін. Опис пеніциліну був опублікований у 1929 році.

Флемінг недооцінив своє відкриття, вважаючи, що отримати ліки з пеніциліну буде дуже важко. Його роботу продовжили Говард Волтер Флорі і Ернст Боріс Чейн, що розробили методи очищення пеніциліну. Масове виробництво цієї речовини було налагоджено під час Другої світової війни і врятувало життя багатьом пораненим та хворим.

У 1945 році Флемінг, Флорі і Чейн були удостоєні Нобелівської премії з фізіології або медицини.

Помер Олександр Флемінг в 1955 році в лікарні від інфаркту міокарду.

Вшанування[ред. | ред. код]

  • У 1970 році один з кратерів на зворотному боці місяця було перейменовано на «Флемінг» на честь двох вчених однофамільців шотландського походження — Вільяміни Флемінг та Александера Флемінг.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/fleming.html
  2. Пріоритет Флемінга у відкритті лізоциму часто оскаржують. 1909 року професор Томського університету українського походження Лащенков (Профессора Томского университета. Биографический словарь. Выпуск I: 1888—1917. Томск: Издательство Томского университета, 1996, с 143–146) описав (спочатку у лейпцизькому «Zeitschrift für Hygiene und Infektionskrankheiten», а наступного року — в російському часописі «Вѣстникъ гигіены») бактерицидну дію білка курячих яєць, вказавши на те, що в ньому присутній протеолітичний фермент, який обумовлює цю дію, хоча сам фермент він не виділив. Саме цей фермент і виділив пізніше Флемінг з людської слини та інших тканин тваринного походження, давши йому назву «лізоцим». Проте він визнавав пріоритет Лащенкова (A. Fleming, V. D. Allison (1924). On the antibacterial power of egg-white. Lancet 206 (5261): 1303–1307. )

Посилання[ред. | ред. код]