Александер Флемінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Александер Флемінг
Alexander Fleming
Nobelpristagare Fleming Midi.jpg
Александер Флемінг (в центрі) під час вручення Нобелівської премії
Народився 6 серпня 1881(1881-08-06)
Лохфілд (біля міста Дарвел), Шотландія
Помер 11 березня 1955(1955-03-11) (73 роки)
Лондон, Англія
Місце проживання Велика Британія Велика Британія
Галузь наукових інтересів Бактеріологія, імунологія
Заклад Лікарня Св. Марії, Лондон
Відомий завдяки: Відкриття пеніциліну
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1945)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Nobel prize medal.svg

Алекса́ндер Фле́мінг (англ. Alexander Fleming; *6 серпня 1881, Лохфілд (біля міста Дарвел), Шотландія — †11 березня 1955, Лондон, Англія) — британський бактеріолог, що окрім бактеріології вивчав ще проблеми імунології та фармакології. Став відомим завдяки відкриттю лізоциму (антибактеріального ферменту, що його виробляє людський організм) і виділенню першого відомого антибіотика пеніциліну з плісняви Penicillium notatum.

Обидва відкриття відбулися в 1920-ті роки і, значною мірою, випадково. Одного разу Флемінг чхнув в чашку Петрі, в якій перебували бактерії, і через декілька днів виявив, що в місцях, куди впали краплі слини, бактерії було знищено. В результаті був відкритий лізоцим. Першу статтю про це відкриття було опубліковано в 1922 році[1].

Нобелівська медаль, якою було нагороджено Александера Флемінга
(з експозиції Музею науки)

Безлад в лабораторії Флемінга ще раз став йому у пригоді. У 1928 році він виявив, що на агарі в одній з чашок Петрі з бактеріями Staphylococcus aureus виросла колонія цвілевих грибів. Колонії бактерій навколо цвілевих грибів стали прозорими внаслідок лізису (руйнування) клітин. Флемінгу вдалося виділити активну речовину, що викликала лізис бактеріальних клітин — пеніцилін. Опис пеніциліну був опублікований у 1929 році.

Флемінг недооцінив своє відкриття, вважаючи, що отримати ліки з пеніциліну буде дуже важко. Його роботу продовжили Говард Волтер Флорі і Ернст Боріс Чейн, що розробили методи очищення пеніциліну. Масове виробництво цієї речовини було налагоджено під час Другої світової війни і врятувало життя багатьом пораненим та хворим.

У 1945 році Флемінг, Флорі і Чейн були удостоєні Нобелівської премії з фізіології або медицини.

Помер Олександр Флемінг в 1955 році в лікарні від інфаркту міокарду.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пріоритет Флемінга у відкритті лізоциму часто оскаржують. 1909 року професор Томського університету українського походження Лащенков (Профессора Томского университета. Биографический словарь. Выпуск I: 1888—1917. Томск: Издательство Томского университета, 1996, с 143–146) описав (спочатку у лейпцизькому «Zeitschrift für Hygiene und Infektionskrankheiten», а наступного року — в російському часописі «Вѣстникъ гигіены») бактерицидну дію білка курячих яєць, вказавши на те, що в ньому присутній протеолітичний фермент, який обумовлює цю дію, хоча сам фермент він не виділив. Саме цей фермент і виділив пізніше Флемінг з людської слини та інших тканин тваринного походження, давши йому назву «лізоцим». Проте він визнавав пріоритет Лащенкова (A. Fleming, V. D. Allison (1924). On the antibacterial power of egg-white. Lancet 206 (5261). с. 1303–1307. )

Посилання[ред.ред. код]