Лінда Бак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лінда Бак
англ. Linda B. Buck
LindaBuck cropped 1.jpg
Народилася 29 січня 1947(1947-01-29)[1][2][…] (73 роки)
Сіетл, Вашингтон, США
Країна США США
Діяльність біолог, нейробіолог, викладачка університету, професор, лікарка, науковиця
Alma mater Вашингтонський університет
Галузь Біологія, Нейрофізіологія
Заклад Вашингтонський університет
Гарвардський університет
Колумбійський університет
Ступінь доктор філософії[2]
Науковий керівник Річард Ексел
Членство Національна академія наук США[4], Американська академія мистецтв і наук, AAAS[5] і Лондонське королівське товариство[6]
Відома завдяки: Дослідження організації системи органів нюху
У шлюбі з Roger Brentd
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (2004)
Особ. сторінка hhmi.org/scientists/linda-b-buck

CMNS: Лінда Бак у Вікісховищі

Лі́нда Бак (англ. Linda B. Buck; нар. 29 січня 1947, Сіетл, Вашингтон) — американська біологиня, лауреатка Нобелівської премії з фізіології або медицини (2004) за дослідження «нюхових рецепторів і організації системи органів нюху».[7] За допомогою методу, розробленому лабораторією Лінди Бак, було показано, що нюхова система використовує комбінаторну схему кодування запахів. Випускниця Вашингтонського університету, в якому ж і викладає, починаючи з 2003 року[8].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 29 січня 1947 в Сіетлі (Вашингтон). Навчалася у Вашингтонському університеті на факультеті фізіології та мікробіології. Закінчила його в 1975, отримавши ступінь бакалавра з мікробіології. Згодом переїхала до Далласу, де в 1980 отримала ступінь доктора філософії з імунології в Техаському університеті[en].

З 1980 до 1984 працювала в Колумбійському університеті (Нью-Йорк), де познайомилася Річардом Екселем.

1991 Бак стала доцентом кафедри нейробіології в Гарвардській медичній школі[en], де створила власну лабораторію.

У 2003 була введена до складу Національної академії наук.

Наразі вона працює на факультеті Центру дослідження раку Фреда Хатчінсона[en] в Сіетлі та обіймає посаду професора кафедри фізіології та біофізики університету Вашингтона.

Лабораторія Лінди Бак досліджує, як аромати й феромони, виявлені рецепторами в носовій частині, трансформуються та інтерпретуються мозком. Вона та її колеги також досліджують механізми старіння і збільшення тривалості життя[9].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Разом з Річардом Екселем у 1991 році Лінда Бак відкрила близько тисячі генів запаху (це 3% від нашого геному), кожен з яких відповідає за створення одного певного типу запахового рецептора[10]. Ці рецептори розташовані на поверхні запахових клітин, якими вкрита внутрішня поверхня носа.

Вчені встановили, що на кожній запаховій клітині міститься лише один тип рецептора, який здатен виявити кілька різних запахових частинок. Вони також дійшли висновку, що враження від запаху складається загалом з багатьох різних чинників, тому в нашому мозку повинне створюватися щось на зразок «запахового еталону». Він дозволяє нам розпізнавати понад десять тисяч різних запахів. Американці у подробицях описали, що ж відбувається на шляху з носа до мозку[11].

Для дослідів Бак використала комбінацію молекулярних і генетичних інструментів. Спочатку було визначено низку рецепторів на молекулярному рівні, а потім досліджувався зв'язок рецепторів з мозком. Результати досліджень пояснюють, як може 1000 рецепторів розрізняти десятки тисяч різноманітних ароматів.

Бак та її колеги показали також, що навіть невеликі зміни в хімічній структурі одоранту призводять до активізації різних комбінацій рецепторів. Саме тому запах октанолу навіває думки про цитрусові аромати, а запах подібної сполуки, октанової кислоти, скоріше нагадує запах поту.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

1992 - Премія Такасаго за дослідження нюху;

1996 - Наукова премія Unilever;

1996 - Премія R.H. Wright за дослідження нюху;

1997 - Премія Lewis S. Rosenstiel за визначну роботу в основних медичних дослідженнях;

2003 - Премія неврології Perl / UNC за Відкриття родини нюхових рецепторних білків[12];

2003 - Міжнародна премія Фонду Гайднера.

2004 - лауреатка Нобелівської премії з фізіології або медицини[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica
  2. а б Linda B. Buck – Curriculum Vitae. // Nobelprize.orgNobel Foundation.
  3. Munzinger-Archiv — 1913.
  4. Linda B. BuckНаціональна академія наук США.
  5. NNDB — 2002.
  6. https://royalsociety.org/people/linda-buck-11160
  7. Richard Axel and Linda Buck Awarded 2004 Nobel Prize in Physiology or Medicine. HHMI.org (en). Процитовано 2019-05-18. 
  8. 2004 рік - Нобелівські лауреати. web.archive.org. 2020-11-19. Процитовано 2020-11-19. 
  9. Buck Lab. Fred Hutch (en). Процитовано 2020-11-19. 
  10. Вчені виявили, що на пам’ять, сприйняття запахів й свідомість впливають молекули мозку — УНТ - Інформаційне Агентство Головне в Україні. web.archive.org. 2020-11-19. Процитовано 2020-11-19. 
  11. Нобелівські «нюхачі» - - Україна Молода. web.archive.org. 2019-02-04. Процитовано 2020-11-19. 
  12. Seattle, New York researchers to receive neuroscience prize endowed by UNC scientist. web.archive.org. 2018-02-25. Процитовано 2020-11-19. 
  13. Лауреатами Нобелівської премії з фізіології та медицини за 2004-ий рік стали американці Ричард Аксель та Лінда Бак. web.archive.org. 2020-11-19. Процитовано 2020-11-19. 

Посилання[ред. | ред. код]