Пітер Реткліфф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пітер Реткліфф
англ. Peter J. Ratcliffe
Peter J. Ratcliffe (cropped).jpg
Ім'я при народженні англ. Peter John Radcliffe
Народився 14 травня 1954(1954-05-14)[1][2][3] (66 років)
Моркемб, Lancaster[d], Ланкашир[d], Ланкашир, Англія, Велика Британія
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність викладач університету
Галузь гіпоксія[4]
Alma mater Gonville and Caius Colleged (1978)[5], Lancaster Royal Grammar Schoold[5], Barts and The London School of Medicine and Dentistryd і Лондонський університет
Заклад Університет Оксфорду[6] і Francis Crick Instituted[6]
Членство Американська академія мистецтв і наук, Лондонське королівське товариство[7] і Леопольдина
Нагороди
лицар-бакалавр

член Лондонського Королівського Товариства (2002)

Міжнародна премія Фонду Гайрднера (2010)

премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідженняd (2016)

Annual Review Prize Lectured (2012)

Louis-Jeantet Prize for Medicined (2009)

член Академії медичних наук Великої Британіїd (2002)

EMBO Membershipd (2006)

Baly Medald (2011)

Scientific Grand Prize of the Lefoulon-Delalande Fondationd (2012)

Круніанська лекціяd (2006)

Robert J. and Claire Pasarow Foundation Award for Distinguished Contributions to Cardiovascular Researchd (2012)

Buchanan Medald (2017)

Нобелівська премія з фізіології або медицини (2019)

премія Мессріd (2018)

Сторінка в Інтернеті ndm.ox.ac.uk/principal-investigators/researcher/peter-ratcliffe

Пітер Реткліфф (англ. Peter John Ratcliffe; нар. 14 травня 1954(19540514), Моркам, Англія) — британський учений-медик та молекулярний біолог, фахівець зі споживання клітинами організму людини кисню (oxygen sensing), а також по гіпоксії[8]. Директор оксфордського Target Discovery Institute (TDI), там же член Ludwig Institute for Cancer Research, також директор з клінічних досліджень Francis Crick Institute[en].

Біографія[ред. | ред. код]

Виріс у північному Ланкаширі. Навчався медицині у Gonville and Caius College, Cambridge[en]. Пройшов клінічну підготовку у найстаршій лікарні Лондона шпиталь Святого Варфоломія[en]. В 1978 році отримав ступінь Bachelor of Medicine, Bachelor of Surgery[en]. Потім працював у London postgraduate hospitals, після чого навчався нефрології в Оксфорді, проте потім перенавчитися - з молекулярної біології, і в 1990 році як старший Фелл Wellcome Trust[en] заснував в Оксфорді лабораторію біології гіпоксії, яку очолював понад 20 років. В 1987 році отримав ступінь доктора медицини MD у Кембриджському університеті. З 1996 року професор, з 2003 (4?) — 2016 року професор імені Наффілд (Nuffield Professor) Оксфордського університету. Нині директор оксфордського Target Discovery Institute (TDI) та там же член Ludwig Institute for Cancer Research, з 2016 року також директор з клінічних досліджень Francis Crick Institute[en].

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Доробок[ред. | ред. код]

  • mit P.H.Maxwell, M.S.Wiesener, G.-W.Chang, S.C.Clifford, E.C.Vaux, M.E.Cockman, C.C.Wykoff, C.W.Pugh, E.R.Maher: The tumour suppressor protein VHL targets hypoxia-inducible factors for oxygen-dependent proteolysis, Nature, Band 399, 1999, S. 271–275.
  • mit P .Jaakkola, D.R. Mole, Y.-M.Tian, M.I.Wilson, J. Gielbert, S.J.Gaskell, A. von Kriegsheim, H.F. Hebestreit, M. Mukherji, C.J. Schofield, P.H. Maxwell, C.W. Pugh: Targeting of HIF-a to the von Hippel-Lindau ubiquitylation complex by O2-regulated prolyl hydroxylation, Science, Band 292, 2001, S. 468–472.
  • mit A.C.R.Epstein, J.M.Gleadle, L.A.McNeill, K.S.Hewitson, J.F.O’Rourke, D.R.Mole, M.Mukherji, E.Metzen, M.I.Wilson, A.Dhanda, Y.-M.Tian, N.Masson, D.L.Hamilton, P.Jaakkola, R.Barstead, J.Hodgkin, P.H.Maxwell, C.W.Pugh, C.J.Schofield: C. elegans EGL-9 and mammalian homologs define a family of dioxygenases that regulate HIF by prolyl hydroxylation, Cell, Band 107, 2001, S. 43–54
  • mit M. E. Cockman u. a.: Proteomics-based identification of novel factor inhibiting HIF (FIH) substrates indicates widespread asparaginyl hydroxylation of ankyrin repeat domain-containing proteins, Molecular & Cellular Proteomics, Band 8, 2009, S. 535–546.
  • mit M. Mazzone u. a.: Heterozygous deficiency of PHD2 restores tumor oxygenation and inhibits metastasis via endothelial normalization, Cell, Band 136, 2009, S. 839–851.
  • mit J. Adam u. a.: Renal cyst formation in Fh1-deficient mice is independent of the Hif/Phd pathway: roles for fumarate in KEAP1 succination and Nrf2 signaling, Cancer Cell, Band 20,. 2011, S. 524–537.
  • mit N. Masson u. a.: The FIH hydroxylase is a cellular peroxide sensor that modulates HIF transcriptional activity, EMBO Rep., Band 13, 2012, 251–257.
  • mit J. Schödel u. a.: Common genetic variants at the 11q13.3 renal cancer susceptibility locus influence binding of HIF to an enhancer of cyclin D1expression, Nature Genetics, Band 44, 2012, S. 420–425.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Professor Peter J. RATCLIFFE Winner of the 2009 Louis-Jeantet Prize for medicineLouis-Jeantet Foundation.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Ratcliffe, Sir Peter (John), (born 14 May 1954), Professor of Clinical Medicine (Nuffield Professor of Clinical Medicine, 2004), Director, Target Discovery Institute, since 2016, Director of Clinical Research, Francis Crick Institute, since 2016, and — 2007. — doi:10.1093/WW/9780199540884.013.43812
  4. https://www.crick.ac.uk/news/news-archive/2015/12/17/clinical-research-director/
  5. а б http://expired.gairdner.org/content/peter-j-ratcliffe
  6. а б https://www.crick.ac.uk/research/a-z-researchers/researchers-p-s/peter-ratcliffe/
  7. https://royalsociety.org/people/peter-ratcliffe-12148
  8. Professor Sir Peter Ratcliffe to give this year’s Linacre Lecture | StJohns
  9. Fellows der Royal Society (royalsociety.org); abgerufen am 9. Mai 2011
  10. Professor Peter J. RATCLIFFE
  11. Book of Members 1780–2010 (PDF, 155 kB) der American Academy of Arts and Sciences (amacad.org); abgerufen am 14. Mai 2011
  12. Peter J. Ratcliffe. Gairdner. Процитовано 2 January 2014. 
  13. Uni-Klinikum Erlangen
  14. https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/269031/New-Year-Honours-2014-PM-list.pdf
  15. Wiley: The 13th Annual Wiley Prize in Biomedical Sciences Awarded for Advancements in Oxygen Sensing Systems. www.wiley.com. Процитовано October 7, 2019. 
  16. Foundation, Lasker. Oxygen sensing – an essential process for survival. The Lasker Foundation (en). Процитовано 7 October 2019. 
  17. Buchanan Medal. Royal Society. Процитовано 11 December 2017. 
  18. Massry Prize 2018 – Keck School of Medicine of USC. Процитовано 8 October 2019. 
  19. Gallagher, James (October 7, 2019). How cells sense oxygen wins Nobel prize (en-GB). Процитовано October 7, 2019. 
  20. The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2019. NobelPrize.org. Процитовано October 8, 2019.