Пітер Реткліфф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пітер Реткліфф
англ. Peter J. Ratcliffe
Peter J. Ratcliffe (cropped).jpg
Ім'я при народженні англ. Peter John Ratcliffe
Народився 14 травня 1954(1954-05-14)[1][2] (65 років)
Моркемб, Lancasterd, Ланкашир[d], Ланкашир, Англія, Велика Британія
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність викладач університету
Галузь Гіпоксія[3]
Alma mater Gonville and Caius Colleged (1978)[4], Lancaster Royal Grammar Schoold[4] і Barts and The London School of Medicine and Dentistryd
Заклад Університет Оксфорду[5] і Francis Crick Instituted[5]
Членство Американська академія мистецтв і наук і Лондонське королівське товариство[6]
Нагороди
лицар-бакалавр

член Лондонського Королівського Товаристваd (2002)

Міжнародна премія фонду Гайрднера (2010)

премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідженняd (2016)

Annual Review Prize Lectured (2012)

Louis-Jeantet Prize for Medicined (2009)

член Академії медичних наук Великої Британіїd (2002)

EMBO Membershipd (2006)

Baly Medald (2011)

Scientific Grand Prize of the Lefoulon-Delalande Fondationd (2012)

Круніанська лекціяd (2006)

Robert J. and Claire Pasarow Foundation Award for Distinguished Contributions to Cardiovascular Researchd (2012)

Buchanan Medald (2017)

Нобелівська премія з фізіології або медицини (2019)

Сторінка в Інтернеті ndm.ox.ac.uk/principal-investigators/researcher/peter-ratcliffe

Пітер Реткліфф (англ. Peter John Ratcliffe; нар. 14 травня 1954(19540514), Моркам, Англія) — британський учений-медик та молекулярний біолог, фахівець зі споживання клітинами організму людини кисню (oxygen sensing), а також по гіпоксії[7]. Директор оксфордського Target Discovery Institute (TDI), там же член Ludwig Institute for Cancer Research, також директор з клінічних досліджень Francis Crick Institute[en].

Біографія[ред. | ред. код]

Виріс у північному Ланкаширі. Навчався медицині у Gonville and Caius College, Cambridge[en]. Пройшов клінічну підготовку у найстаршій лікарні Лондона шпиталь Святого Варфоломія[en]. В 1978 році отримав ступінь Bachelor of Medicine, Bachelor of Surgery[en]. Потім працював у London postgraduate hospitals, після чого навчався нефрології в Оксфорді, проте потім перенавчитися - з молекулярної біології, і в 1990 році як старший Фелл Wellcome Trust[en] заснував в Оксфорді лабораторію біології гіпоксії, яку очолював понад 20 років. В 1987 році отримав ступінь доктора медицини MD у Кембриджському університеті. З 1996 року професор, з 2003 (4?) — 2016 року професор імені Наффілд (Nuffield Professor) Оксфордського університету. Нині директор оксфордського Target Discovery Institute (TDI) та там же член Ludwig Institute for Cancer Research, з 2016 року також директор з клінічних досліджень Francis Crick Institute[en].

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Доробок[ред. | ред. код]

  • mit P.H.Maxwell, M.S.Wiesener, G.-W.Chang, S.C.Clifford, E.C.Vaux, M.E.Cockman, C.C.Wykoff, C.W.Pugh, E.R.Maher: The tumour suppressor protein VHL targets hypoxia-inducible factors for oxygen-dependent proteolysis, Nature, Band 399, 1999, S. 271–275.
  • mit P .Jaakkola, D.R. Mole, Y.-M.Tian, M.I.Wilson, J. Gielbert, S.J.Gaskell, A. von Kriegsheim, H.F. Hebestreit, M. Mukherji, C.J. Schofield, P.H. Maxwell, C.W. Pugh: Targeting of HIF-a to the von Hippel-Lindau ubiquitylation complex by O2-regulated prolyl hydroxylation, Science, Band 292, 2001, S. 468–472.
  • mit A.C.R.Epstein, J.M.Gleadle, L.A.McNeill, K.S.Hewitson, J.F.O’Rourke, D.R.Mole, M.Mukherji, E.Metzen, M.I.Wilson, A.Dhanda, Y.-M.Tian, N.Masson, D.L.Hamilton, P.Jaakkola, R.Barstead, J.Hodgkin, P.H.Maxwell, C.W.Pugh, C.J.Schofield: C. elegans EGL-9 and mammalian homologs define a family of dioxygenases that regulate HIF by prolyl hydroxylation, Cell, Band 107, 2001, S. 43–54
  • mit M. E. Cockman u. a.: Proteomics-based identification of novel factor inhibiting HIF (FIH) substrates indicates widespread asparaginyl hydroxylation of ankyrin repeat domain-containing proteins, Molecular & Cellular Proteomics, Band 8, 2009, S. 535–546.
  • mit M. Mazzone u. a.: Heterozygous deficiency of PHD2 restores tumor oxygenation and inhibits metastasis via endothelial normalization, Cell, Band 136, 2009, S. 839–851.
  • mit J. Adam u. a.: Renal cyst formation in Fh1-deficient mice is independent of the Hif/Phd pathway: roles for fumarate in KEAP1 succination and Nrf2 signaling, Cancer Cell, Band 20,. 2011, S. 524–537.
  • mit N. Masson u. a.: The FIH hydroxylase is a cellular peroxide sensor that modulates HIF transcriptional activity, EMBO Rep., Band 13, 2012, 251–257.
  • mit J. Schödel u. a.: Common genetic variants at the 11q13.3 renal cancer susceptibility locus influence binding of HIF to an enhancer of cyclin D1expression, Nature Genetics, Band 44, 2012, S. 420–425.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://jeantet2.projtest.info/en/prix-louis-jeantet/laureats/2009-en/professeur-peter-j-ratcliffe/
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. https://www.crick.ac.uk/news/news-archive/2015/12/17/clinical-research-director/
  4. а б http://expired.gairdner.org/content/peter-j-ratcliffe
  5. а б https://www.crick.ac.uk/research/a-z-researchers/researchers-p-s/peter-ratcliffe/
  6. https://royalsociety.org/people/peter-ratcliffe-12148
  7. Professor Sir Peter Ratcliffe to give this year’s Linacre Lecture | StJohns
  8. Fellows der Royal Society (royalsociety.org); abgerufen am 9. Mai 2011
  9. Professor Peter J. RATCLIFFE
  10. Book of Members 1780–2010 (PDF, 155 kB) der American Academy of Arts and Sciences (amacad.org); abgerufen am 14. Mai 2011
  11. Peter J. Ratcliffe. Gairdner. Процитовано 2 January 2014. 
  12. Uni-Klinikum Erlangen
  13. https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/269031/New-Year-Honours-2014-PM-list.pdf
  14. Wiley: The 13th Annual Wiley Prize in Biomedical Sciences Awarded for Advancements in Oxygen Sensing Systems. www.wiley.com. Процитовано October 7, 2019. 
  15. Foundation, Lasker. Oxygen sensing – an essential process for survival. The Lasker Foundation (en). Процитовано 7 October 2019. 
  16. Buchanan Medal. Royal Society. Процитовано 11 December 2017. 
  17. Massry Prize 2018 – Keck School of Medicine of USC. Процитовано 8 October 2019. 
  18. Gallagher, James (October 7, 2019). How cells sense oxygen wins Nobel prize (en-GB). Процитовано October 7, 2019. 
  19. The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2019. NobelPrize.org. Процитовано October 8, 2019.