Перейти до вмісту

Пітер Реткліфф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пітер Реткліфф
англ. Peter J. Ratcliffe Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніангл. Peter John Radcliffe Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився14 травня 1954(1954-05-14)[1][2][3] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Моркемб, Lancaster[d], Ланкашир[d], Ланкашир, Англія, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвикладач університету, нефролог, дослідник Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьгіпоксія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materколледж Гонвілл-енд-Кізd (1978)[5], Lancaster Royal Grammar Schoold[5], Barts and The London School of Medicine and Dentistryd і Лондонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Оксфорда[6] і Francis Crick Instituted[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук, Лондонське королівське товариство[7] і Леопольдина Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайтndm.ox.ac.uk/principal-investigators/researcher/peter-ratcliffe Редагувати інформацію у Вікіданих

Пітер Реткліфф (англ. Peter John Ratcliffe; нар. 14 травня 1954(19540514), Моркем, Англія) — британський учений-медик та молекулярний біолог, фахівець зі споживання клітинами організму людини кисню (oxygen sensing), а також з гіпоксії[8]. Директор оксфордського Target Discovery Institute (TDI), член «Ludwig Institute for Cancer Research», також директор з клінічних досліджень Francis Crick Institute[en].

Біографія

[ред. | ред. код]

Виріс у північному Ланкаширі. Навчався медицині у Gonville and Caius College, Cambridge[en]. Пройшов клінічну підготовку у найстаршій лікарні Лондона шпиталь Святого Варфоломія[en]. В 1978 році здобув ступінь Bachelor of Medicine, Bachelor of Surgery[en]. Потім працював у London postgraduate hospitals, після чого навчався нефрології в Оксфорді, проте потім перенавчитися - з молекулярної біології, і в 1990 році як старший фелло Wellcome Trust заснував в Оксфорді лабораторію біології гіпоксії, яку очолював понад 20 років. В 1987 році здобув ступінь доктора медицини MD у Кембриджському університеті. З 1996 року професор, з 2003 (4?) — 2016 року професор імені Наффілд (Nuffield Professor) Оксфордського університету. Нині директор оксфордського Target Discovery Institute (TDI), член Ludwig Institute for Cancer Research, з 2016 року також директор з клінічних досліджень Francis Crick Institute[en].

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Доробок

[ред. | ред. код]
  • mit P.H.Maxwell, M.S.Wiesener, G.-W.Chang, S.C.Clifford, E.C.Vaux, M.E.Cockman, C.C.Wykoff, C.W.Pugh, E.R.Maher: The tumour suppressor protein VHL targets hypoxia-inducible factors for oxygen-dependent proteolysis, Nature, Band 399, 1999, S. 271–275.
  • mit P .Jaakkola, D.R. Mole, Y.-M.Tian, M.I.Wilson, J. Gielbert, S.J.Gaskell, A. von Kriegsheim, H.F. Hebestreit, M. Mukherji, C.J. Schofield, P.H. Maxwell, C.W. Pugh: Targeting of HIF-a to the von Hippel-Lindau ubiquitylation complex by O2-regulated prolyl hydroxylation, Science, Band 292, 2001, S. 468–472.
  • mit A.C.R.Epstein, J.M.Gleadle, L.A.McNeill, K.S.Hewitson, J.F.O’Rourke, D.R.Mole, M.Mukherji, E.Metzen, M.I.Wilson, A.Dhanda, Y.-M.Tian, N.Masson, D.L.Hamilton, P.Jaakkola, R.Barstead, J.Hodgkin, P.H.Maxwell, C.W.Pugh, C.J.Schofield: C. elegans EGL-9 and mammalian homologs define a family of dioxygenases that regulate HIF by prolyl hydroxylation, Cell, Band 107, 2001, S. 43–54
  • mit M. E. Cockman u. a.: Proteomics-based identification of novel factor inhibiting HIF (FIH) substrates indicates widespread asparaginyl hydroxylation of ankyrin repeat domain-containing proteins, Molecular & Cellular Proteomics, Band 8, 2009, S. 535–546.
  • mit M. Mazzone u. a.: Heterozygous deficiency of PHD2 restores tumor oxygenation and inhibits metastasis via endothelial normalization, Cell, Band 136, 2009, S. 839–851.
  • mit J. Adam u. a.: Renal cyst formation in Fh1-deficient mice is independent of the Hif/Phd pathway: roles for fumarate in KEAP1 succination and Nrf2 signaling, Cancer Cell, Band 20,. 2011, S. 524–537.
  • mit N. Masson u. a.: The FIH hydroxylase is a cellular peroxide sensor that modulates HIF transcriptional activity, EMBO Rep., Band 13, 2012, 251–257.
  • mit J. Schödel u. a.: Common genetic variants at the 11q13.3 renal cancer susceptibility locus influence binding of HIF to an enhancer of cyclin D1expression, Nature Genetics, Band 44, 2012, S. 420–425.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Professor Peter J. RATCLIFFE Winner of the 2009 Louis-Jeantet Prize for medicine — Louis-Jeantet Foundation.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Ratcliffe, Sir Peter (John), (born 14 May 1954), Professor of Clinical Medicine (Nuffield Professor of Clinical Medicine, 2004), Director, Target Discovery Institute, since 2016, Director of Clinical Research, Francis Crick Institute, since 2016, and — 2007. — doi:10.1093/WW/9780199540884.013.43812
  4. ↑ https://www.crick.ac.uk/news/news-archive/2015/12/17/clinical-research-director/
  5. ↑ а б http://expired.gairdner.org/content/peter-j-ratcliffe
  6. ↑ а б https://www.crick.ac.uk/research/a-z-researchers/researchers-p-s/peter-ratcliffe/
  7. ↑ https://royalsociety.org/people/peter-ratcliffe-12148
  8. ↑ Professor Sir Peter Ratcliffe to give this year’s Linacre Lecture | StJohns
  9. ↑ Fellows der Royal Society (royalsociety.org); abgerufen am 9. Mai 2011
  10. ↑ Professor Peter J. RATCLIFFE. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2019.
  11. ↑ Book of Members 1780–2010 (PDF, 155 kB) der American Academy of Arts and Sciences (amacad.org); abgerufen am 14. Mai 2011
  12. ↑ Peter J. Ratcliffe. Gairdner. Процитовано 2 січня 2014.
  13. ↑ Uni-Klinikum Erlangen. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  14. ↑ https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/269031/New-Year-Honours-2014-PM-list.pdf
  15. ↑ Wiley: The 13th Annual Wiley Prize in Biomedical Sciences Awarded for Advancements in Oxygen Sensing Systems. www.wiley.com. Процитовано 7 жовтня 2019.
  16. ↑ Foundation, Lasker. Oxygen sensing – an essential process for survival. The Lasker Foundation (англ.). Процитовано 7 жовтня 2019.
  17. ↑ Buchanan Medal. Royal Society. Процитовано 11 грудня 2017.
  18. ↑ Massry Prize 2018 – Keck School of Medicine of USC. Процитовано 8 жовтня 2019.
  19. ↑ Gallagher, James (7 жовтня 2019). How cells sense oxygen wins Nobel prize (брит.). Процитовано 7 жовтня 2019.
  20. ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2019. NobelPrize.org. Процитовано 8 жовтня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пітер_Реткліфф&oldid=43649692