Рагнар Граніт

Рагнар Артур Граніт
англ. Ragnar Arthur Granit
Народився	30 жовтня 1900(1900-10-30) Рійгімякі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Помер	12 березня 1991(1991-03-12) (90 років) Стокгольм, Швеція
Поховання	цвинтар Туркуd
Країна	Фінляндія (1900—1941)  Швеція (1941—1991)
Національність	фінські шведи
Діяльність	нейронауковець, лікар, педагог, викладач університету, фізіолог, невролог
Alma mater	Гельсінський університет
Галузь	фізіологія
Заклад	Гельсінський університет Каролінський Інститут
Відомі учні	Anders Langenskiöldd Kai Otto Donnerd
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Американське філософське товариство Національна академія наук США Національна академія дей-Лінчей
Відомий завдяки:	дослідження функціонування сітківки
Батько	Arthur Vilhelm Granitd
Мати	Bertie Malmbergd
Діти	Michael Granitd
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1967)
Рагнар Граніт у Вікісховищі

Рагнар Артур Граніт (швед. Ragnar Arthur Granit; 30 жовтня 1900, Рійгімякі —12 березня 1991, Стокгольм) — шведський фізіолог фінського походження, лавреат Нобелівської премії з фізіології або медицини в 1967 році (спільно з Голденом Гартлайном і Джорджем Волдом) «за відкриття, пов'язані з первинними фізіологічними і хімічними зоровими процесами, що відбуваються в очах».

Життєпис

Під час військового конфлікту між Фінляндією і Росією, у 1939 році, Граніт служив лікарем на о. Корпо у Балтійському морі. 1940 року Граніт переїхав до Стокгольма. У Швеції Граніт і його колеги розроблюють метод реєстрації електричних імпульсів нервів і окремих клітин з використанням мікроскопічних електродів, виключаючи анатомування. Цей неінвазивний метод надалі був поширений в нейрофізіологічних дослідженнях усіх типів. У 1945 році Граніт зосередився на вивчення м'язових веретен, спеціалізованих органів чуття, які реагують на м'язову напругу і забезпечують зворотний зв'язок для контролю м'язової реакції організму. Потім він розширив тематику своїх досліджень, зайнявся розглядом взаємозв'язків між м'язами, мотонейронами і веретенними нервами в спинному і головному мозку.

Рагнар Граніт під час отримання Нобелівської премії у 1967 році

Починаючи з 1945 року, коли Каролінський Інститут реорганізував лабораторію Граніта на відділ медичного Нобелівського інституту, і до виходу на пенсію 1967 р. він працював директором Нобелівського інституту нейрофізіології.

Помер Рагнар Граніт у Стокгольмі 12 березня 1991 року.

Посилання

• Біографія Рагнара Артура Граніта на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 27 травня 2011 у Wayback Machine.] (англ.).
• Нобелівська лекція Рагнара Артура Граніта [Архівовано 15 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.).
• Про Рагнара Граніта на сайті фонду імені Рагнара Граніта [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.] (англ.).