Рагнар Граніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рагнар Артур Граніт
англ. Ragnar Arthur Granit
Рагнар Граніт.jpg
Народився 30 жовтня 1900(1900-10-30)
Рійгімякі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Помер 12 березня 1991(1991-03-12) (90 років)
Стокгольм, Швеція
Громадянство Фінляндія Фінляндія (19001941)
Швеція Швеція (19411991)
Alma mater Гельсінський університет
Галузь наукових інтересів фізіологія
Заклад Гельсінський університет
Каролінський Інститут
Член Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Американське філософське товариство[d][1]
Відомий завдяки: дослідження функціонування сітківки
Діти Michael Granit[d] і Joachim Granit[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1967)

CMNS: Рагнар Граніт на Вікісховищі

Рагнар Артур Граніт (швед. Ragnar Arthur Granit; нар. 30 жовтня 1900, Рійгімякі — пом.12 березня 1991, Стокгольм) — шведський фізіолог фінського походження, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини в 1967 році (спільно з Голденом Гартлайном і Джорджем Волдом) «за відкриття, пов'язані з первинними фізіологічними і хімічними зоровими процесами, що відбуваються в очах»[2].

Життєпис[ред.ред. код]

Під час військового конфлікту між Фінляндією і Росією, у 1939 році, Граніт служив лікарем на о.Корпо у Балтійському морі. Граніт 1940 року переїхав до Стокгольма. У Швеції Граніт і його колеги розроблюють метод реєстрації електричних імпульсів нервів і окремих клітин з використанням мікроскопічних електродів, виключаючи анатомування. Цей неінвазивний метод надалі був поширений в нейрофізіологічних дослідженнях усіх типів. У 1945 році Граніт зосередився на вивчення м'язових веретен, спеціалізованих органів чуття, які реагують на м'язову напругу і забезпечують зворотний зв'язок для контролю м'язової реакції організму. Потім він розширив тематику своїх досліджень, зайнявся розглядом взаємозв'язків між м'язами, мотонейронами і веретенними нервами в спинному і головному мозку.

Починаючи з 1945 року, коли Каролінський Інститут реорганізував лабораторію Граніта на відділ медичного Нобелівського інституту, і до виходу на пенсію 1967 р. він працював директором Нобелівського інституту нейрофізіології.

Помер Рагнар Граніт у Стогольмі 12 березня 1991 року.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]