Перейти до вмісту

Джозеф Леонард Голдштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джозеф Леонард Голдштейн
англ. Joseph Leonard Goldstein
Джозеф Леонард Голдштейн
Джозеф Леонард Голдштейн
Народився18 квітня 1940(1940-04-18)[1][2][…] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Кінгстрі, Південна Кароліна, США
КраїнаСША США
Діяльністьгенетик, викладач університету, біохімік, лікар Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Вашингтона і Ліd
University of Texas Southwestern Medical Centerd
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьбіохімія
ЗакладUniversity of Texas Systemd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство[3]
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1985)
Національна наукова медаль США (1988)

Джозеф Леонард Голдштейн (англ. Joseph Leonard Goldstein; народився 18 квітня 1940, Кінгстрі, Південна Кароліна) — американський біохімік, піонер досліджень генетики людини. Він отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини в 1985 році разом із колегою-дослідником з Південно-Західного медичного центру Техаського університету Майклом Брауном за дослідження холестерину.[4] Вони виявили, що людські клітини мають рецептори ліпопротеїнів низької густини (ЛПНГ), які прибирають холестерин із крові, і що коли рецептори ЛПНГ відсутні в достатній кількості, у людей розвивається гіперхолестеринемія та підвищуються ризики захворюваннь, пов’язаних з холестерином, зокрема ішемічна хвороба серця[5]. Їхні дослідження привели до розробки статинів.[4]

Біографія

[ред. | ред. код]

Джозеф Голдштейн народився 18 квітня 1940 р. у місті Кінгстрі (Південна Кароліна, США).

Гольдштейн здобув ступінь бакалавра наук в Університеті Вашингтона і Лі в 1962 році, а ступінь доктора медицини в Південно-Західній медичній школі Техаського університету в 1966 році[4]. Після закінчення клінічної ординатури, Гольдштейн перейшов до Національного інституту охорони здоров'я (NIH) в Бетесді, штат Меріленд, де працював у галузі біохімічної генетики.[4] 1972 року повернувся в Південно-Західний медичний центр, де обійняв посаду керівника відділу медичної генетики.

В 1985 р. за свої дослідження спадкової гіперхолестеринемії та відкриття рецептора ліпопротеїнів низької щільності отримав Нобелівську премію з медицини і фізіології (разом з Майклом Стюартом Брауном). Його внесок у вивчення спадкових хвороб приніс йому безліч інших наукових нагород.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]