Берт Закман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Берт Закман
нім. Bert Sakmann
Берт Закман
Берт Закман
Народився 12 червня 1942(1942-06-12) (75 років)
Штутгарт, Німеччина
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність біолог, біофізик, викладач університету
Alma mater Університетський коледж Лондона
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Галузь Фізіологія
Заклад Гейдельберзький університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Член Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Національна академія наук США[2], Баварська академія наук, Гайдельберзька академія наук, Геттінгенська академія наук, Європейська академія, Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук і Європейська організація молекулярної біології[d]
Відомий завдяки: дослідження функцій поодиноких іонних каналів в клітинах
розробка методу локальної фіксації потенціалу
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1991)

Берт Закман у Вікісховищі?

Берт Закман (нім. Bert Sakmann; нар. 12 червня 1942, Штутгарт, Німеччина) — німецький фізіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1991 році разом з Ервіном Неєром «За відкриття, що стосуються функцій поодиноких іонних каналів в клітинах» і розробку методу локальної фіксації потенціалу. Професор; обіймав посаду виконуючого обов'язки директора Інституту медичних досліджень Товариства Макса Планка в Гейдельберзі (у даний час — почесний науковий співробітник). Займався викладанням у Гейдельберзькому університеті. Член Гайдельберзької академії наук, Геттінгенської академії наук.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]