Ульф фон Ейлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ульф Сванте фон Ейлер
швед. Ulf Svante von Euler
Ulf von Euler.jpg
Народився 7 лютого 1905(1905-02-07)
Стокгольм, Швеція
Помер 9 березня 1983(1983-03-09) (78 років)
Стокгольм, Швеція
Поховання цвинтар Солна[d][1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність фармаколог, фізіолог, нейробіолог, фармацевт, хімік
Alma mater Каролінський Інститут
Сфера інтересів фізіологія
Заклад Каролінський Інститут
Член Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[2] і Національна академія наук США
Батько Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін
Матір Астрід Клеве[3]
У шлюбі з Dagmar Cronstedt[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1970)

Ульф фон Ейлер у Вікісховищі?

Ульф Сванте фон Ойлер (швед. Ulf Svante von Euler; народився 7 лютого 1905 року, в Стокгольмі, Швеція — помер 9 березня 1983 року) — шведський фізіолог та фармаколог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині 1970 року «за відкриття, що стосуються гуморальних передавачів у нервових закінченнях і механізмів їхнього зберігання, виділення та інактивації». Ейлер відкрив простагландин, піперидин та норадреналін.

Родинні зв'язки[ред. | ред. код]

Ульф фон Ейлер є сином Ганса фон Ейлер-Хельпіна — члена Королівської шведської академії наук, іноземного члена АН СРСР. Також він є нащадком великого математика Леонарда Ейлера

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]