Шеррі Лансінг
| Шеррі Лансінг | |
|---|---|
| англ. Sherry Lansing | |
 | |
| Народилася |
31 липня 1944[1][2][3] (79 років) Чикаго, Іллінойс, США |
| Країна |
 США |
| Діяльність | кіноакторка, кінопродюсерка |
| Alma mater | Північно-Західний університет, University of Chicago Laboratory Schoolsd і Школа комунікації Північнозахідного університетуd |
| Знання мов | англійська[4][5] |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук |
| Роки активності | 1968 — тепер. час |
| У шлюбі з | Вільям Фрідкін |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0005121 |
Шеррі Лансінг (уроджена Шеррі Лі Дал; нар. 31 липня 1944) — колишня американська акторка та колишній керівник кіностудії[6][7][8]. Вона обіймала посаду головного виконавчого директора Paramount Pictures[9] і президента виробництва у 20th Century Fox. 1996 року вона стала першою жінкою, яку назвав піонером року Фонд піонерів кіно[10]. 1999 року вона увійшла до ради Каліфорнійського університету. 2005 року вона стала першою жінкою, керівником кіностудії, яка залишила відбитки рук і ніг у китайському театрі Граумана[11][12]. 2001 року «Ladies' Home Journal» назвав її однією з 30 найвпливовіших жінок Америки[13], у 2003 році вона посіла четверте місце у списку «Power 100» від «Голлівуд-репортер»[14].
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Лансінг народилася як Шеррі Лі Дул у Чикаго, штат Іллінойс, 31 липня 1944 року. Її мати, Маргарет «Марго» Гейманн, 17-річною втекла з нацистської Німеччини у 1937 році. Її батько, Девід Дал, був інвестором у нерухомість. Він помер, коли їй було дев'ять років[15]. Її мати вийшла заміж вдруге; померла у 1984 році від раку яєчників[16]. Шеррі виховувалась у єврейській родині[17][18]. Лансінг навчалась у лабораторній школі Чиказького університету, яку закінчила у 1962 році. 1966 року вона здобула ступінь бакалавра наук у Північно-західному університеті[7], де була членом жіночого товариства Sigma Delta Tau.
Лансінг — колишня вчителька математики та модель. Вона продовжила акторську кар'єру (знялася у двох фільмах 1970 року, «Любов» і «Ріо Лобо» з Джоном Вейном у головній ролі), але, незадоволена власними акторськими здібностями, вирішила дізнатися більше про кіноіндустрію з нуля[19]. Вона влаштувалася на роботу в MGM як головний читач сценаріїв і працювала над двома успішними фільмами: «Китайський синдром» і «Крамер проти Крамера», обидва вийшли 1979 року[8].
Кар'єра у кіновиробництві[ред. | ред. код]
Після роботи в MGM та стажування у Columbia Pictures 35-річна Лансінг стала першою жінкою-президентом великої кіностудії: її призначили очолити 20th Century Fox у 1980 році[8][20][21]. Вона пішла у відставку у грудні 1982 року[21] і стала партнером Стенлі Р. Джаффа у створенні Jaffe-Lansing Productions на базі Paramount Pictures[20]. Компанія випустила послідовну серію другорядних фільмів через Paramount, перш ніж досягти касового успіху зі стрічкою «Фатальний потяг» 1987 року, за який наступного року Джафф і Лансінг отримали номінації на премію «Оскар» за найкращий фільм.
Вони працювали над фільмом «Обвинувачений» (1988) із Джоді Фостер у головній ролі, про зґвалтування та його вплив на життя жертви. Сцена зґвалтування викликала багато суперечок після виходу. Знятий з невеликим бюджетом у 6 мільйонів доларів, він зібрав у прокаті понад 37 мільйонів доларів у всьому світі, став касовим хітом, а також отримав похвалу критиків, оскільки Фостер стала лауреатом премії «Оскар» за найкращу жіночу роль[22][23].
Голова Paramount[ред. | ред. код]
У 1992 році їй запропонували очолити кіностудію Paramount Pictures[20]. Під час її роботи в Paramount студія отримала найдовшу та найуспішнішу низку релізів з 1930-х років[8]. Під керівництвом Лансінг студія випустила такі успішні стрічки, як «Форрест Гамп», «Хоробре серце» та найкасовіший на той час фільм в історії кінематографа — «Титанік» (останні два з Fox)[8][20][24][25]. Релізи шести із десяти найкасовіших стрічок Paramount відбулися під час її правління, включно з трьома нагородами «Оскара» за найкращий фільм[24].
Як керівник студії вона зосереджувалася на кінцевих витратах, а не на частці ринку, вважаючи краще менше ризикувати та знімати стрічки з меншим бюджетом, у порівнянні з іншими кіновиробниками. Viacom (яка придбала Paramount у 1994 році) вирішила розділити компанію на дві частини у 2004 році, Лансінг звільнилася наприкінці того ж року після майже дванадцятирічного перебування на вершині легендарного голлівудського «Найкращого шоу в місті»[6][25].
Вона є членом ради Каліфорнійського університету[7][20][24]. Вона входить до правління Американського Червоного Хреста[9], Центру Картера[25], DonorsChoose, Qualcomm, Teach for America, Американської асоціації дослідження раку[9], Премії Ласкера та Друзів дослідження раку[7][20]. Вона є членом дорадчої ради від засновників організації Women's Image Network, яка у 1993 році заснувала нагороду Women's Image Network, організація сприяє гендерній рівності.
Благодійність[ред. | ред. код]
У 2005 році вона створила фонд Шеррі Лансінг, який займається підвищенням обізнаності та фінансуванням досліджень з вивчення раку[6][20][25]. Вона є лауреатом найвищої нагороди Школи менеджменту Андерсона Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі — премії «Зразкове лідерство в менеджменті».
У 2007 році на 79-й церемонії вручення премії «Оскар» її нагородили гуманітарною премією імені Джина Гершолта за роботу в галузі дослідження раку[9].
У 2011 році Лансінг пообіцяла 5 мільйонів доларів лабораторним школам Чиказького університету на будівництво нового мистецького корпусу, включно з майданчиком для вистав на 250 місць[26].
У 2013 році Лансінг була членом ради директорів компанії Dole Food[27]. На початку 2012 року членом ради директорів Фундації В. М. Кека[28]. У травні 2018 року приєдналася до ради директорів Дослідницького інституту Скріппс[29].
У березні 2020 року вона організувала збір коштів у себе вдома для Джо Байдена[30].
Особисте життя[ред. | ред. код]
6 липня 1991 року Лансінг вийшла заміж за режисера Вільяма Фрідкіна, лауреата премії «Оскар»[31]; раніше він був одружений з французькою кінозіркою Жанною Моро, акторках Леслі-Енн Даун і Келлі Ланге. Лансінг займалася вихованням пасинків, Джека та Седріка[32].
Лансінг і колишнього керівника студії MGM Джеймса Т. Обрі збив автомобіль під час перетину бульвару Вілшир у середині 1970-х років. Обидва отримали сильні травми, Лансінг довелося півтора року користуватися милицями. Обрі доглядав за нею. "Він приходив кожен день. Він казав: «Ти не будеш кульгати». «Мої рідні мати та батько не могли б надати мені більшої підтримки», — сказала вона «Вараєті» у 2004 році[33].
Фільмографія[ред. | ред. код]
Продюсер[ред. | ред. код]
- Первісток (1984)
- Коли прийде час (1987) (ТБ)
- Фатальний потяг (1987)
- Обвинувачений (1988)
- Чорний дощ (1989)
- Шкільні зв'язки (1992)
- Непристойна пропозиція (1993)
Акторка[ред. | ред. код]
- Хороші хлопці (1968) (ТБ)
- Коханий (1970)
- Ріо Лобо (1970)
- Ден Август (1971) (ТБ)
- Залізна сторона (1971) (ТБ)
- Голлівудські жінки (1993) (ТБ)
- Фрейзер (1996) (ТБ)
- Режисери (1999) (ТБ)
- Недільна ранкова перестрілка (2004) (ТБ)
- Чорний дощ: Постпродакшн (2006)
- Чорний дощ: Створення фільму — Частина 2 (2006)
- Чорний дощ: Сценарій, акторський склад (2006)
- Чорний дощ: Створення фільму — Частина 1 (2006)
- Майбутні пам'ятки: Трейлер історії фільму (2006)
- Боффо! Бомби та блокбастери Тінзелтауна (2006) у ролі себе
- ... Батько… Син… Одного разу в Голлівуді (2005) (ТБ)
- 79-та церемонія вручення «Оскара» (2007) (ТБ)
- Єврейські американці (2008) (ТБ)
- Брати Ворнер (2008)
- Розваги сьогодні ввечері (2008)
Нагороди та визнання[ред. | ред. код]
- 2017: Національна зала слави жінок[34]
- 2008: Лауреат медалі CSHL Double Helix
- 2007: Нагорода імені Джана Гершолта від Академії кінематографічних мистецтв і наук[9]
- 2007: почесний докторський ступінь гуманітарних наук Університету штату Пенсільванія[20]
- 2006: Премія Американської асоціації дослідження раку за громадську діяльність[6][20]
- 2006: Бізнес-герой, проєкт «Мій герой»[35]
- 2005: Премія за спадщину Big Brothers Big Sisters (Лос-Анджелес)[36]
- 2005: нагорода «Зразкове лідерство в менеджменті» від Школи менеджменту Андерсона Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі[24]
- 2005: відбитки рук і ніг у китайському театрі Громана[11][12]
- 2004: Гуманітарна премія Гораціо Алгера[7]
- 2003: Премія Вудро Вільсона за корпоративне громадянство[7]
- 2003: почесний доктор образотворчих мистецтв від Американського інституту кіномистецтва[7]
- 2002: Президентська нагорода від Академії наукової фантастики, фентезі та фільмів жахів
- 2000: премія від Американської гільдії продюсерів[7]
- 1996: нагорода за досягнення в бізнесі «Подолання перешкод» від «Чиказьких жінок у кіно»[37]
- 1996: Срібна нагорода Християнської асоціації молодих жінок[7]
- 1996: Першовідкривач року за версією Foundation of Motion Picture Pioneers[7][20][10]
- 1996: Зірка на Алеї слави[38][39]
- 1994: нагорода видатній випускниці від Sigma Delta Tau (ΣΔΤ)[40]
- 1994: «Золота малина» за «Непристойну пропозицію»
- 1993: «Золота тарілка» Американської академії досягнень[41]
- 1992: нагорода Центру Симона Візенталя за видатні заслуги у сфері виконавського мистецтва[7]
- 1989: Меморіальна нагорода Альфреда Слоуна-молодшого[7]
- 1988: номінація на «Оскар» за фільм «Фатальний потяг» від Академії кінематографічних мистецтв і наук
- 1982: нагорода за видатні громадські заслуги від Брандейського університету[7]
- 1981: «Кришталева нагорода» від «Жінок в кіно» видатним жінкам, які своєю витривалістю та досконалістю роботи допомогли розширити роль жінок в індустрії розваг[42]
- 1980: Нагорода за економічну рівність від Ліги дій жіночої справедливості[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ https://www.acmi.net.au/creators/77694
- ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/180942691
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б в г Sherry Lansing official biography. The Sherry Lansing Foundation. Процитовано 21 червня 2009.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Biography - Sherry Lansing. Weekend America. 7 січня 2006. Процитовано 21 червня 2009.
- ↑ а б в г д ((The Editors of CosmoGIRL)) (2007). Cosmogirl! Secrets of Success: 2 Leaders Tell You How to Achieve Your Dreams (вид. illustrated). Hearst Books, Sterling. с. 46—50. ISBN 9781588166661. Процитовано 20 червня 2009.
- ↑ а б в г д Sherry Lansing to Get Humanitarian Oscar. Fox News. 15 грудня 2006. Процитовано 20 червня 2009.
- ↑ а б Local TV reporters form "chain reaction" in motion picture roles. Chicago Tribune. 31 липня 1996. Процитовано 21 червня 2009.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б .(Newsmakers). Jet. 14 березня 2005. Процитовано 20 червня 2009.
- ↑ а б Just for Variety. Daily Variety. 1 лютого 2005. Процитовано 20 червня 2009.
- ↑ Women's magazine rates influential females. Temple News. 29 листопада 2001. Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 21 червня 2009.
- ↑ Cashman, Greer Fay (22 червня 2005). Reflections of a power player. Jerusalem Post. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 21 червня 2009.
- ↑ Clehane, Diane (22 лютого 2007). Lansing focuses on philanthropy. Variety. Процитовано 10 серпня 2010.
- ↑ Sherry Lansing: from making movies to curing cancer / UCLA Today. Архів оригіналу за 12 грудня 2012.
- ↑ Sherry Lansing's encore career. Jewish Journal. 3 жовтня 2012. Процитовано 16 березня 2013.
- ↑ Sherry Lansing. Gettysburg Times.
To me, I'm just a nice Jewish girl from Chicago who wanted to make movies
- ↑ «Lansing, Sherry (Lee).»Current Biography 1981.The H.W. Wilson Company New York.1981.p. 265.
- ↑ а б в г д е ж и к л Distinguished filmmaker, philanthropist/studio executive to receive honorary degrees. Penn State News. 2 листопада 2007. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 21 червня 2009.
- ↑ а б Harwood, Jim (21 грудня 1982). Lansing Resigns as 20th-Fox Prod'n President; Silence About Col-HBO-CBS Job. Daily Variety. с. 1.
- ↑ 100 Greatest Movie Performances of All Time. www.filmsite.org. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ 1989 | Oscars.org | Academy of Motion Picture Arts and Sciences. www.oscars.org (англ.). Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ а б в г UCLA Anderson School of Management to Honor Sherry Lansing with 2005 Exemplary Leadership in Management Award; Honor Recognizes Outstanding Business and Community Leadership. UCLA. 25 квітня 2005. Процитовано 21 червня 2009.
- ↑ а б в г The My Hero Project, ред. (2005). My Hero: Extraordinary People on the Heroes Who Inspire Them. Simon & Schuster. с. 96—102. ISBN 9780743292405. Процитовано 20 червня 2009.
- ↑ Film honcho donates $5 million to U. of C. Laboratory Schools. Chicago Tribune. 30 листопада 2011.
- ↑ Dole | Company Info | Board of Directors. Dole | Company Info | Investor Relations Home. Thousand Oaks, CA, USA: Dole Food Company, Inc. Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 16 березня 2013.
- ↑ W.M. Keck Foundation 2012 Annual Report (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2017. Процитовано 4 серпня 2014.
- ↑ Sherry Lansing, trailblazing studio executive, joins the.
- ↑ Hayden, Erik (25 лютого 2020). Sherry Lansing to Host Joe Biden Fundraiser. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 21 травня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ A Director, Married to the Studio; With a New Assignment from Paramount, Cries of Nepotism Dog William Friedkin. The New York Times.
- ↑ Galloway, Stephen (2017). Leading Lady: Sherry Lansing and the Making of a Hollywood Groundbreaker. Crown Archetype. ISBN 978-0307405937.
- ↑ Grossman, Andrew. «The Smiling Cobra.» Variety VLife. June–July 2004. 68–73, 78. (Profile of Aubrey)
- ↑ Posted: Sep 17, 2017 12:53 AM EDT (17 вересня 2017). Ten women added to National Women's Hall of Fame in Seneca. Localsyr.com. Процитовано 28 вересня 2017.
- ↑ Sherry Lansing. The Hero Project. 2006. Процитовано 5 грудня 2016.
- ↑ Just for Variety. Daily Variety. 21 грудня 2004. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 21 червня 2009.
- ↑ Judy Hevrdejs and Mike Conklin (17 березня 1996). More women in films is studio chief's wish. Chicago Tribune. Процитовано 21 червня 2009.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Walk of Fame welcomes its 1st female executive. Deseret News. 1 серпня 1996. Процитовано 20 червня 2009.
- ↑ Executive earns a star. San Jose Mercury News. 2 серпня 1996. Процитовано 20 червня 2009.
- ↑ Outstanding Alumnae Awards. Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 1 вересня 2014.
- ↑ Golden Plate Awardees of the American Academy of Achievement. www.achievement.org. American Academy of Achievement.
- ↑ Past Recipients. Wif.org. Архів оригіналу за 30 червня 2011. Процитовано 17 березня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
|
