Історія Сербії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Руїни римського палацу в місті Сремська Митровиця

Давня історія[ред.ред. код]

Першими відомими історичній науці жителями території сучасної Сербії були іллірійці. Після них сюди прийшли кельти (близько IV ст. до н. е.). В III ст. до н. е. почалось римське завоювання цієї держави, а за імператора Августа кордони імперії досягли міста Сингидунума (тепер — Белград).

Середньовіччя[ред.ред. код]

Після поділу Римської імперії територія Сербії стала частиною Візантії. В середині VI ст., під час Великого переселення народів, слов'янські племена сербів, хорватів та словенців перетнули Дунай і зайняли більшу частину Балканського півострова. В 879 році серби прийняли православ'я, а в 969 році Сербія відокремилась від Візантії і створила незалежну державу.

Історія Сербії
Coat of arms of Serbia small.svg

В 1217 році виникло Перше Сербське королівство. В період царювання Стефана Душана (13461355) воно стало великою та могутньою державою, яка включала в себе більшу частину сучасної Албанії та північну Грецію. В цю золоту добу сербської держави були побудовані числені православні монастирі та храми.

Величезною трагедією в історії сербського народу стала битва на Косовому полі, яка відбулась 28 червня 1389 року. На Косовому полі героїчне сербське військо було розгромлене армією османів під проводом султана Мурада I. Це призвело до того, що Сербія на п'ять століть підпала під владу Османської імперії.

Новий час[ред.ред. код]

Імперське панування продовжувалось в Сербії з 1459 по 1804 роки. За цей час країна пережила три великих вторгнення австро-угорської армії та три народні повстання. Османське панування принесло на цю землю поширення ісламу. Частина сербів та хорватів були повернуті в мусульманство, що призвело до формування боснійсько-мусульманської народності.

Схід справив значний вплив і на культуру. В період османського правління тут відбувався синтез слов'янських, візантійських, османських та арабських культурних традицій.

Сербські землі в середині XIX століття

В 1830 році після надання Сербському князівству автономії у складі Османської імперії, склались сприятливі умови для подальшої боротьби сербів за повну незалежність. Однак цьому процесу заважали внутрішні суперечки та усобиці між династіями Обреновичів та Карагеоргієвичів, а також між князем і опозицією. Крім того, різні сербські землі знаходились у складі різних держав (Воєводина була частиною Габсбурзької імперії), що заважало швидкому утворенню національної держави і збиранню докупи всіх сербських земель. Особливо це посилилося з 1867 року, коли угорці в імперії отримали рівні права з Австрією. Проте сербські очільники активно діяли в напрямку здобуття самостійності.

Повної незалежності Сербії вдалось домогтись в 1878 році, коли Російська імперія здобула перемогу над Османською імперією. Сан-Стефанський мирний договір визнавав незалежність Сербії, але Берлінський конгрес значно обмежив її територію. Сам прецедент здобуття суверенітету дав державі можливості до подальшого виходу на зовнішньополітичну арену.

В XIX–XX століттях Сербією правили дві династії — Обреновичів та Карагеоргієвичів.

Новітній час[ред.ред. код]

З агресії Австро-Угорської імперії проти Сербії почалась Перша світова війна. Після її закінчення Хорватія та Словенія об'єднались з Сербією, Чорногорією та Македонією в єдине Королівство сербів, хорватів та словенців, на чолі якого стояв король Сербії. З 1929 року ця держава стала називатись Югославією.

Під час Другої світової війни Югославія виявилась розділеною між державами-агресорами, але в країні розгорнувся широкий партизанський рух, який вніс помітний внесок в загальну перемогу над фашизмом. В 1945 році Югославія була звільнена і проголошена федеративною республікою. Йшли перемовини про її об'єднання з Болгарією, однак протиріччя між Сталіном та Йосипом Броз Тіто завадили цьому.

Правління Йосипа Броз Тіто склало цілу епоху в сучасній історії Югославії, центральною і об'єднавчою частиною якої завжди була Сербія. В цей час Соціалістична Федеративна Республіка Югославія була одним з лідерів світового руху неприєднання. В 1991 році розпочався розпад Югославської федерації. Згодом країна була втягнена в затяжний військовий конфлікт, в результаті якого утворилась союзна держава Сербія та Чорногорія.

Сучасність[ред.ред. код]

3 червня 2006 року в результаті референдуму Чорногорія оголосила про свою незалежність. 5 червня скупщина Сербії проголосила Сербію спадкоємицею союзної держави.

Останнім часом Сербії нарешті вдалось подолати наслідки війн, конфлікту з НАТО та внутрішні громадянські проблеми. Проте невирішеною залишається проблема автономного краю Косово, який проголосив незалежність 17 лютого 2008 року. Незалежність була визнана 62-ма державами світу.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.