Аглая (харита)
| Аглая | |
|---|---|
 | |
| Божество в | давньогрецька релігія |
| Батько | Зевс |
| Мати | Еврінома |
| Брати/сестри | Евфросіна і Thaliad |
| Діти | Морфей, Eucleiad, Euphemed, Eutheniad і Philophrosyned |
| Частина від | Харити |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Агла́я (дав.-гр. Αγλαΐα — «святкове сяйво») — молодша з трьох Харит у давньогрецькій міфології, сестра Евфросіни і Талії, дочка Зевса й Евріноми.
Згідно з Гесіодом, Аглая — наймолодша з Харит,[1] трьох дочок Зевса та океаніди Евріноми.[2] Міфограф Аполлодор, натомість, стверджує, що Харити — це дочки Зевса та Евномії, богині порядку і законослухняності.
Старшими сестрами Аглаї є Евфросіна, богиня радості та веселощів, і Талія, богиня свят і бенкетів[3]. Разом вони відомі як Харити в грецькій міфології або Грації в римській міфології і наглядали за танцями і бенкетами[4]. Вони були почетом Афродіти, а Аглая інколи виконувала роль її посланниці[5].
Аглая вважається дружиною Гефеста, часто фігуруючи як другий його шлюб після розлучення з Афродітою, яка зрадила йому з Аресом. Аглая народила від Гефеста чотирьох дочок: Евклею («хороша репутація»), Ефимію («визнання»), Евтенію («достаток») і Філофросіну («гостинність»)[6].
На честь Аглаї названо астероїд 47 Аглая, відкритий в 1857 році[7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
 |
У Вікісловнику є сторінка Aglaea. |
- ↑ Паулі-Віссова, s.v. Aglaea (1); Hard, pp. 167, 208; Smith, s.v. Charis; Гесіод, Теогонія 945.
- ↑ Паулі-Віссова, s.v. Charites (Graces).
- ↑ Гесіод, Теогонія 907; Apollodorus, 1.3.1.
- ↑ Піндар, Olympian Ode 14.1–20.
- ↑ Нонн Панополітанський, Діонісіака 24.261 ff.
- ↑ Гесіод, Теогонія 945; Орфізм fr. 182 Kern, p. 213.
- ↑ Schmadel, Lutz (5 серпня 2003). Dictionary of Minor Planet Names (англ.). Springer Science & Business Media. ISBN 978-3-540-00238-3.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Apollodorus, The Library with an English Translation by Sir James George Frazer, F.B.A., F.R.S. in 2 Volumes, Cambridge, MA, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1921. ISBN 0-674-99135-4. Online version at the Perseus Digital Library. Greek text available from the same website.
- Bell, Robert E., Women of Classical Mythology: A Biographical Dictionary, ABC-CLIO, 1991. ISBN 978-0-874-36581-8. Internet Archive.
- Brill's New Pauly: Encyclopaedia of the Ancient World. Antiquity, Volume 1, A-Ari, editors: Hubert Cancik, Helmuth Schneider, Brill, 2002. ISBN 978-90-04-12258-1. Online version at Brill.
- Grimal, Pierre, The Dictionary of Classical Mythology, Wiley-Blackwell, 1996. ISBN 978-0-631-20102-1. Internet Archive.
- Hard, Robin, The Routledge Handbook of Greek Mythology: Based on H.J. Rose's «Handbook of Greek Mythology», Psychology Press, 2004. ISBN 978-0-415-18636-0. Google Books.
- Гесіод, Теогонія from The Homeric Hymns and Homerica with an English Translation by Hugh G. Evelyn-White, Cambridge, MA.,Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1914. Online version at the Perseus Digital Library.
- Kern, Otto, Orphicorum Fragmenta, Berlin, 1922. Internet Archive.
- Nonnus of Panopolis, Діонісіака translated by William Henry Denham Rouse (1863—1950), from the Loeb Classical Library, Cambridge, MA, Harvard University Press, 1940. Online version at the Topos Text Project.
- Піндар, Odes translated by Diane Arnson Svarlien. 1990. Online version at the Perseus Digital Library.
- Pindar, The Odes of Pindar including the Principal Fragments with an Introduction and an English Translation by Sir John Sandys, Litt.D., FBA. Cambridge, MA., Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1937. Greek text available at the Perseus Digital Library.
- Smith, William; Словник грецької та римської біографії та міфології, London (1873). «Charis».