Тартар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Та́ртар (грец. Τάρταρος, Tartaros) — у давньогрецькій міфології є і божество, і місце в підземному світі.

Як божество це син Ефіра й Геї, батько Тифона та Єхидни;

Як місце, то за уявленнями греків, це темна безодня в глибині космосу, нижче від Аїду. Тартар віддалений від поверхні землі так само, як земля від неба: мідне ковадло летіло б туди від поверхні землі дев'ять днів (стільки, скільки з неба на землю). Він є одним з первинних об'єктів, які виникли з Хаосу.
За іншою міфічною версією, Тартар міститься під палацом Аїда. Тартар оточений потрійним шаром пітьми й мідним муром із мідною брамою, яку поставив Посейдон.

У Тартарі живе Нікс, він є місцем ув'язнення скинутого Кроноса й переможених титанів, яких охороняють сторукі велетні, діти Урана.

Згодом призначення Тартару змінилося: під ним стали розуміти віддалені місця Аїду, де караються грішники.

Література[ред.ред. код]