Ереб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ере́б (дав.-гр. Ἔρεβος [Еребос] — морок, пітьма, темрява), а також (лат. Erebus [Еребус]) — термін давньогрецької міфології:

  1. Одне з начал всесвіту — вічний морок, породження Хаосу; батько Ефіра та Гемери, яких народила від нього богиня ночі Нікс (Гесіод);
  2. Підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд.
  3. Книга Ереб австрійської письменниці Урсули Познанскі.

Література

[ред. | ред. код]