Геба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геба
дав.-гр. Ἥβη
Canova-Hebe 30 degree view.jpg
Геба роботи Антоніо Канова
Божество в давньогрецька релігія
Батько Зевс[1]
Мати Гера[1]
Брати/сестри Манес
Діти Alexiaresd і Anicetusd
Персонаж твору Іліада
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Геба у давньогрецькій релігії — богиня юності та розквіту життя. Вона є дочкою Зевса та Гери[2]. Геба займалася частуванням богів на Олімпі нектаром та амброзією, поки вона не вийшла заміж за Геракла; її наступником став божественний герой Ганімед. З цього виникло ще одне її ім'я — Ганімеда, що означає «Радісна Принцеса». Гебі поклонялися як богині прощення чи милосердя у Сікіоні[3].

Геба мала здатність відновлювати молодість смертним. За словами Філострата Старшого, Геба була наймолодшою серед богів і відповідала за збереження їхньої молодості, через це її найбільше шанували[4]. Її роль у забезпеченні молодості інших богів пов'язана з частуванням богів нектаром та амброзією, оскільки слово «амброзія» в перекладі з протоіндоєвропейської мови означає безсмертя, невмирущість і життєву силу[5]. У мистецтві її зазвичай зображають із батьком в образі орла, часто пропонуючи йому чашу. Це зображення спостерігається як у класичних гравірованих дорогоцінних каменях, так і в мистецтві згодом. Орли були пов'язані з безсмертям і існувала фольклорна віра, що орел може відновити себе до юнацького стану, що робить асоціацію з Гебою логічною[6].

Етимологія[ред. | ред. код]

Ім'я «Геба» походить від дав.-гр. Ήβα, що означає «молодість» або «розквіт життя».

Міфологія[ред. | ред. код]

Геба — дочка Зевса та його старшої сестри Гери, і в міфі описувалась як старанна донька, яка виконує домашню роботу, характерну для незаміжніх дівчат у Стародавній Греції[7]. В «Іліаді» вона виконувала роботи по домогосподарству, малювала малюнки для брата Ареса[8] та допомагала Гері входити в її колісницю[9]. Піндар у своїх творах описує її як найкрасивішу серед богинь. Хоча вона не була так сильно пов'язана зі своїм батьком, Гебу періодично описували епітетом Діа, який можна перекласти як «Дочка Зевса» або «Небесна». У деяких традиціях, які були зафіксовані Сервієм Гоноратом, батько Зевс обдарував її двох голубів людськими голосами, а один полетів туди, де згодом був встановлений Оракул Додони[10]. Крім цього, Гебу часто пов'язують з Афродітою, описуючи її вісником чи супроводжуючим богині вроди, асоціюючись із красою і молодістю[11][12].

Основна з її ролей полягала в тому, щоб частувати богів нектаром та амброзією[13], проте з класичних джерел відомо, що через одруження з обожнюваним героєм Гераклом[14] вона була змушена залишити цей обов'язок. А в 1500-х роках здогадки про звільнення Геби було перетворено в моралізуючу історію Англійською Церквою, де в примітці, в англо-латинському словнику, було зазначено, що Геба впала під час відвідування богів, внаслідок чого її сукня розв'язалася, оголюючи її тіло публічно[15]. Хоча для цього не існує класичного літературного чи мистецького джерела, історія була видозмінена як попередження жінкам постійно залишатись скромними.

Існує дві версії зачаття Геби. Її мати Гера завагітніла, з'ївши рослини салату, обідаючи з олімпійцем Аполлоном[16][17]. Цю версію записав відомий італійський міфограф Наталіс Комес. За іншою версією Гера, шукаючи спосіб завагітніти без допомоги Зевса, подорожувала до царства Океану і Тетії. Там вона заходить у сад Флори і, торкнувшись єдиної безіменної рослини, завагітніла Аресом. Гера повернулася в сад десь після його народження і з'їла салат, щоб завагітніти Гебою. На цю версію посилається американський автор Генрі Девід Торе у своєму творі «Уолден», де Геба описується як дочка Юнони та дикого салату.

Будучи нареченою Геракла, Геба часто зображувалася з чоловіком у мистецтві та літературі. Вона була покровителькою наречених, завдяки тому, що була дочкою Гери, богині заміжжя. Після того, як вона одружилася з Гераклом, у них було двоє дітей — Алексіар (означає «помічник») і Анікет (означає «непереможний»). В Афінах їй споруджували вівтарі спільно з Гераклом. У деяких зображеннях на вазових картинах, таких як Річчі Гідрія, датована приблизно 525 р. до н. е., Геба керувала колісницею і привела свого майбутнього чоловіка Геракла на Олімп із Землі після апофеозу, виконуючи роль, яку традиційно виконувала Афіна[18][19].

На думку деяких класичних авторів, Геба була тотожна з підтримкою молодості та безсмертя інших богів. Філострат Старший заявив, що вона надавала вічну молодість іншим богам, а Бакхілідес стверджує, що Геба відповідала за безсмертя[4][20]. Це було ще одним виправданням її одруження з Гераклом, оскільки вона забезпечувала не тільки його безсмертя, але й вічну молодість. У п'єсі Евріпіда «Гераклеїди» та в «Метаморфозах» Овідія Геба виконала бажання Іолая знову стати молодим, щоб боротися з Еврістеєм.

Стародавнє мистецтво[ред. | ред. код]

У мистецтві Геба зазвичай зображувалася в сукні без рукавів. Зображали її з одним або обома батьками, на весільній церемонії або з Афродітою.

Іноді Гебу зображали з крилами, що призводило до плутанини сучасних науковців щодо того, чи є зображення крилатих прислужників — Геби, Іриди чи Ніки. Одне підтверджене зображення Геби з крилами існує. Імовірно, це тоді, коли Геба, знаходячись між батьками, чекає на свого майбутнього чоловіка Геракла, який був направлений до неї Афіною, Аполлоном та Гермесом.

Як богиню наречених, Гебу часто зображували у весільних сценах. Вона була видатною постаттю в картинах вазописця Еретрії, що зображає підготовку до весілля Гармонії. Наречена сидить у центрі сцени і оточена своїми подругами, які готують її до весілля, а Афродіта контролює весільний процес. Зображення демонструє зв'язок Геби з весіллями і нареченими.

У посткласичному мистецтві[ред. | ред. код]

Луїза Генрієт де Бурбон в образі Геби, Жан-Марк Натьє (1744)

Образ Геби був надзвичайно популярним у мистецтві в період приблизно з 1750 по 1880 роки. Весілля Геби й Геракла оспіване в поезіях Сапфо, Піндара, Овідія. До образу Геби зверталися скульптори Антоніо Канова, Б. Торвальдсен, композитори П. Кайзер, X. В. Глюк та ін. У цей період багато портретів дам були схожі на Гебу, одягнуті у біле плаття, з кількома квітами у волоссі та чашею у руках.

Зображення Геби у скульптурах почали створювати трохи пізніше. У 1590 р. Хуберт Герхард створив статую Геби, яку зараз експонують в Інституті мистецтв у Детройті, на якій зображено її оголеною, тримаючи в одній руці плаття, а в іншій чашу підняту над головою. Антоніо Канова ліпив чотири різні версії статуї Геби і зараз існує декілька примірників, проте зображення орла на них відсутнє[21]. Зображення Геби й орла з розкритими крилами було започатковане в 1852 році Франсуа Руде, проте було незакінчене через його смерть у 1855 році. Ця робота була завершена його вдовою і зараз знаходиться в Діжонському музеї образотворчого мистецтва та користується великою популярністю у бронзових версіях.

У США статуї Геби користуватися популярністю в кінці XIX століття, а на початку XX століття виготовлялися з литого каменю та використовувалися як прикраси садових фонтанів. У Тарентумі, штат Пенсильванія є дві такі литі кам'яні статуї Геби[22].

Див. також[ред. | ред. код]

  • 6 Геба — астероїд, названий на честь персонажа.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Любкер Ф. Ἥβη // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 594.
  2. Гесіод, Теогонія 921–922; Гомер, Одіссея 11. 604—605; Pindar, Isthmian 4.59–60; Apollodorus, 1.3.1, and later authors.
  3. Pausanias, Description of Greece 2. 12. 4 (trans. Jones)
  4. а б Philostratus the Elder. Imagines (Book 2). 
  5. Burkert, Walter (1985). Greek Religion. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press and Basil Blackwell Publisher. с. 22. ISBN 978-0-674-36281-9. 
  6. Dale-Green, Patricia (1962). The Golden Eagle. British Homoeopathic Journal 51 (2): 128–133. doi:10.1016/S0007-0785(62)80052-0. 
  7. Seemann, Otto (1887). The Mythology of Greece and Rome: With Special Reference to Its Use in Art. Harper & Brothers. с. 102. ISBN 978-1417976454. 
  8. Гомер, Іліада 5.905.
  9. Homer, Iliad 5.722.
  10. Cook, Arthur Bernard (1906). Who Was the Wife of Zeus?. The Classical Review 20 (7): 365–378. JSTOR 695286. 
  11. Homeric Hymn 3 to Pythian Apollo. с. 186 ff. 
  12. Houston Smith, Robert (1992). 'Bloom of Youth': A Labelled Syro-Palestinian Unguent Jar. The Journal of Hellenic Studies 122: 163–167. JSTOR 632163. 
  13. Гомер, Іліада, 4.1
  14. Cicero. De Natura Deorum. с. 1. 40. 
  15. Loomis, Catherine (2013). У Barrett-Graves, Debra. The Emblematic Queen: Extra-Literary Representations of Early Modern Queenship. New York: Palgrave Macmillan. с. 61. ISBN 9781137303097. 
  16. Danielli, Mary (1952). Andriantsihianika and the Clan of the Zanakantitra. Folklore 63 (1): 46–47. JSTOR 1256765. 
  17. Shri Bhagavatananda Guru, A Brief History of the Immortals of Non-Hindu Civilizations
  18. Jenifer, Neils (2004). У Marconi, Clement. Greek Vases: Images, Contexts and Controversies. Boston, MA: BRILL. с. 76–83. ISBN 978-90-04-13802-5. 
  19. Holt, Philip (1992). Herakles' Apotheosis in Lost Greek Literature and Art. L'Antiquité Classique 61: 38–59. doi:10.3406/antiq.1992.1130. 
  20. Bacchylides. Vol. Greek Lyric IV. с. Fragment 41. 
  21. The original is in the Hermitage Museum, St Petersberg, with others in the Alte Nationalgalerie, Berlin and Museum of Forlì, Italy
  22. Їх розташування: 40°35′59″ пн. ш. 79°45′09″ зх. д. / 40.59977° пн. ш. 79.752621° зх. д. / 40.59977; -79.752621 і 40°36′06″ пн. ш. 79°45′26″ зх. д. / 40.601603° пн. ш. 79.757264° зх. д. / 40.601603; -79.757264).

Джерела[ред. | ред. код]