Вільям Рамзай
| Вільям Ремзі (Рамзай) | |
|---|---|
| англ. William Ramsay | |
 | |
| Народився |
2 жовтня 1852 Глазго |
| Помер |
23 липня 1916 (63 роки) High Wycombed, Бакінгемшир[d], Бакінгемшир, Південно-Східна Англія, Англія, Сполучене Королівство[1] ·злоякісна пухлина |
| Громадянство |
 Велика Британія |
| Діяльність | хімік, професор |
| Alma mater | Тюбінгенський університет[2] і Університет Глазго |
| Сфера інтересів | неорганічна хімія |
| Заклад |
Університет Глазго Університетський коледж Лондона |
| Науковий керівник | Вільгельм Рудольф Фіттіг |
| Аспіранти, докторанти | Моріс Треверс |
| Член | Лондонське королівське товариство, Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Шведська королівська академія наук, Угорська академія наук, Королівське товариство Единбурга, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Академія наук Туринаd, Нідерландська королівська академія наук і Національна академія наук США |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з хімії (1904) |
Вільям Рамзай у Вікісховищі? | |
Сер Ві́льям Ре́мзі (в московській традиції української мови Ра́мзай) (англ. Sir William Ramsay; 2 жовтня 1852, Глазго — 23 липня 1916, Хай-Віком[en]) — шотландський хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії 1904 року.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Його батьками були інженер і бізнесмен Вільям Рамзай і Катерина (Робертсон) Рамзай, дочка единбурзького лікаря, який написав підручник хімії. Єдина дитина в сім'ї, Рамзай отримав строге пуританське виховання. У 1866 році, після закінчення в Глазго академії (академією в Шотландії називають середню школу), він вступив в цьому ж місті в університет, де вивчав латинську і грецьку мову, логіку і математику, прослуховував загальний курс літератури. Рамзай збирався стати священиком, але на останньому курсі університету захопився природними науками. Він почав вивчати анатомію і геологію, відвідував лекції шотландського хіміка Джона Фергюсона і відомого англійського фізика Вільяма Томсона, працював помічником лаборанта в місцевій хімічній лабораторії. Поступивши в 1871 році в Тюбінгенський університет, Рамзай працював у німецького хіміка-органіка Рудольфа Фіттіга. У 1872 році він захистив докторську дисертацію, яка називалася «Дослідження толуолової і нітротолуолової кислот». Повернувшись в тому ж році в Единбург, Рамзай отримав посаду асистента в коледжі Андерсона, а в 1874 році був призначений асистентом-куратором у Фергюсона в університеті Глазго. Всі ці роки Рамзай проявляв інтерес до фізичної хімії. У 1880 році він отримав місце професора хімії в Університетському коледжі в Брістолі, де почав вивчати тиск пари і критичний стан рідин.
Нобелівська премія[ред. | ред. код]
У 1904 році Рамзану була присуджена Нобелівська премія з хімії «на знак визнання відкриття їм в атмосфері різних інертних газів і визначення їх місця в періодичній системі»[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рамзай Уильям // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ (unspecified title) / за ред. Tübingen University Archives
- ↑ The Nobel Prize in Chemistry 1904. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 2013-07-06. Процитовано 2012-05-04.(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Вільям Рамзай на сайті Нобелівського комітету.(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Зеленин К. Н., Ноздрачев А. Д., Поляков Е.Л. (2003). Нобелевские премии по химии за 100 лет. СПб.: Гуманистика.
| |||||||||||||||||
|
- Народились 2 жовтня
- Народились 1852
- Померли 23 липня
- Померли 1916
- Померли в Бакінгемширі
- Випускники Тюбінгенського університету
- Випускники Університету Глазго
- Лауреати Нобелівської премії з хімії
- Шотландські хіміки
- Нагороджені медаллю Деві
- Члени Шведської королівської академії наук
- Відкривачі хімічних елементів
- Нагороджені медаллю Маттеуччі
