Вільям Рамзай
| Вільям Рамзай | |
|---|---|
| англ. Sir William Ramsay | |
 | |
| Народився |
2 жовтня 1852 Глазго |
| Помер |
23 липня 1916 (63 роки) Хай-Віком ·злоякісна пухлина |
| Громадянство |
 Велика Британія |
| Діяльність | хімік, науковий працівник, професор |
| Відомий завдяки | неорганічна хімія |
| Alma mater |
Університет Глазго Тюбінгенський університет |
| Науковий керівник | Вільгельм Рудольф Фіттіг |
| Володіє мовами | англійська[1] |
| Заклад |
Університет Глазго Університетський коледж Лондона |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Шведська королівська академія наук, Угорська академія наук, Королівське товариство Единбурга, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італії[d], Академія наук Турина[d] і Нідерландська королівська академія наук |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з хімії (1904) |
| |
Сер Ві́льям Ра́мзай (англ. Sir William Ramsay; 2 жовтня 1852, Глазго — 23 липня 1916, Хай-Віком) — шотландський хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії 1904 року.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Його батьками були інженер і бізнесмен Вільям Рамзай і Катерина (Робертсон) Рамзай, дочка единбурзького лікаря, який написав підручник хімії. Єдина дитина в сім'ї, Рамзай отримав строге пуританське виховання. У 1866 році, після закінчення в Глазго академії (академією в Шотландії називають середню школу), він вступив в цьому ж місті в університет, де вивчав латинську і грецьку мову, логіку і математику, прослуховував загальний курс літератури. Рамзай збирався стати священиком, але на останньому курсі університету захопився природними науками. Він почав вивчати анатомію і геологію, відвідував лекції шотландського хіміка Джона Фергюсона і відомого англійського фізика Вільяма Томсона, працював помічником лаборанта в місцевій хімічній лабораторії. Поступивши в 1871 році в Тюбінгенський університет, Рамзай працював у німецького хіміка-органіка Рудольфа Фіттіга. У 1872 році він захистив докторську дисертацію, яка називалася «Дослідження толуолової і нітротолуолової кислот». Повернувшись в тому ж році в Единбург, Рамзай отримав посаду асистента в коледжі Андерсона, а в 1874 році був призначений асистентом-куратором у Фергюсона в університеті Глазго. Всі ці роки Рамзай проявляв інтерес до фізичної хімії. У 1880 році він отримав місце професора хімії в Університетському коледжі в Брістолі, де почав вивчати тиск пари і критичний стан рідин.
Нобелівська премія[ред. | ред. код]
У 1904 році Рамзану була присуджена Нобелівська премія з хімії «на знак визнання відкриття їм в атмосфері різних інертних газів і визначення їх місця в періодичній системі»[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ The Nobel Prize in Chemistry 1904. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2012-05-04.(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Вільям Рамзай на сайті Нобелівського комітету.(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Зеленин К. Н., Ноздрачев А. Д., Поляков Е.Л. (2003). Нобелевские премии по химии за 100 лет. СПб.: Гуманистика.
| |||||||||||||||||
