Галаганівка (Черкаський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Галаганівка
Галаганівка. Центр.jpg
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Чигиринська міська громада
Рада Чигиринська міська рада
Облікова картка Галаганівка 
Основні дані
Засноване 1709
Населення 873 (на 01.01.2007)[1]
Площа 3,51 км²[2]
Густота населення 248,7 осіб/км²
Поштовий індекс 20915
Телефонний код +380 4730
Географічні дані
Географічні координати 49°03′19″ пн. ш. 32°43′37″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
88 м[3]
Водойми р. Ірклій
Відстань до
обласного центру
фізична: 64 кмавтошляхами: 70 км[4]
Місцева влада
Адреса ради м. Чигирин
Карта
Галаганівка. Карта розташування: Україна
Галаганівка
Галаганівка
Галаганівка. Карта розташування: Черкаська область
Галаганівка
Галаганівка
Мапа

Галага́нівка — українське село у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Чигиринській міській громаді. Розташоване на правому березі річки Тясмин, за 70 км від районного та обласного центру — міста Черкаси.

Населення — 873 чоловік (441 двір).

На заході сусідить з містом Чигирин та селом Чернече, на сході з селом Стецівка.

Історія[ред. | ред. код]

Сліди первісних людей відкрито на території села ще в епоху бронзи. У І тисячолітті до нашої ери тут проживали пращури слов'ян — місцеві землеробські племена. Згодом приходять кочівники — кімерійці, скіфи, сармати. Біля села й донині збереглися кургани скіфського періоду. Перше поселення було розміщено там, де сьогодні розташовано куток нинішнього села, названий Подолом, і тяглося однією вулицею з маленькими хатинками. Мешканцями його були селяни, які тікали від панського гніту.[джерело?]

Перший документальний запис про село у 1709 році був про те, що чигиринський полковник Гнат Галаган заснував слободу Галаганівка.

Станом на 1886 рік у селі Стецівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешкало 1172 особи, налічувалось 211 дворових господарств, існувала православна церква[5], у 1875 році відкрита церковно-приходська школа[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1660 осіб (810 чоловічої статі та 850 — жіночої), з яких 1650 — православної віри[7].

До Другої світової війни в селі працювали сільськогосподарські артілі «Правда» та «Більшовицький сигнал».

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1074 особи, з яких 463 чоловіки та 611 жінок[8].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 924 особи[9].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Відсоток
українська 96,33 %
російська 3,13 %
білоруська 0,22 %
молдовська 0,11 %
інші 0,21 %

Сучасність[ред. | ред. код]

У селі розташовано фермерське господарство І. Ф. Беспалого, який орендує земельні паї жителів села і землі сільської ради та займається вирощуванням зернових культур і тваринництвом.

На території Галаганівки розташовано навчально-виховний комплекс І-ІІІ ступенів, поштове відділення, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, 3 магазини, триває робота з газифікації села.

У центрі села споруджено обеліск Слави, на якому викарбувані імена 142 жителів Галаганівки, які загинули на фронтах Другої світової війни. У школі створено кімнату бойової слави, де зібрано багато матеріалів про земляків — учасників війни.

Село має футбольний клуб «Фермер», що брав участь у змаганнях чемпіонату Черкаської області.

Персоналії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сторінка Чигиринської районної ради. Архів оригіналу за 3 серпня 2008. Процитовано 17 травня 2008. 
  2. who-is-who.com.ua
  3. Погода в Україні
  4. maps.vlasenko.net(рос.)
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  6. Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2019. — с. 57
  7. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-255)
  8. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  9. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Черкаська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

Джерела[ред. | ред. код]