Род (божество)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Род — вельми суперечлива постать (сутність) в давньоруській міфології, що безумовно мала значний вплив на життя східних слов'ян до примусової християнізації, проведеної київським князем Володимиром Великим.

Функції[ред.ред. код]

По суті справи, бог Род - є не скільки богом в прямому сенсі цього слова (на зразок Перуна, Одіна, Зевса та безлічі інших божественних сил стародавнього світу), а швидше соборним предківським духом, що оберігає певну родову спільноту (сім'ю, рід, плем'я, народ) яка походить від спільного першопредка. Род - являється уособленням померлих людей, котрі не залишають без опіки своїх нащадків.

Зазвичай, Род згадується поряд з так званими Рожаницями, описи яких перегукуються з подібними їм, молодшими богинями долі в міфологіях різних народів світу. Витоки культу Рода невідомі сучасній науці, проте, найвірогіднішою є та, котра говорить про його формування в часи, коли праслов'яни жили за родовим устроєм, задовго до появи Київської Русі, як держави.

Неоязичництво[ред.ред. код]

Сучасна неоязичницька культура, котру умовно можна розділити на рідновірське крило та, так зване, ведичне або ж "слов'яно - арійське", сильно викривила образ Рода.

В інтерпретації засновників рідновірства (Шаян Володимир Петрович, Лозко Галина Сергіївна) та ведизму (Хіневич Олександр Юрієвич, Трєхлебов Олексій Васильович), Род став кимось на зразок верховного деміурга, який створив та править всім сущим. Дана позиція не мала й досі не має під собою жодних реальних основ. Проте, незважаючи на скептицизм істориків та етнографів з різних слов'янських країн, вона прижилась в певних неоязичницьких колах на території, нині заселеної нащадками східних слов'ян, тобто України, Білорусі та Російської Федерації.

Незважаючи на виписки з християнських повчань проти язичництва, в яких досить часто згадуються Род та Рожаниці, підстав для вознесення персони Рода на вершину загальнослов'янського пантеону не було, немає і навряд чи колись буде. Також варто згадати, що слов'янських племен було дуже багато, і різні племена вважали верховними різних богів та богинь, а тому думка про Рода, як про загального Всевишнього, що активно проповідується прихильниками сучасного неоязичництва, є результатом недалекозорості творців даних субкультур.

Трактування[ред.ред. код]

Б. А. Рибаков в рамках своєї концепції вважав рожаниць богинями плодючості, що не знаходить підтвердження в джерелах та не поділяється сучасними дослідниками. Також він вважав, що Род — загальнослов'янський бог, творець всього живого. Однак, згідно більшості інших наукових досліджень, Род (як і рожаниці) являвся східнослов'янським божеством чи покровителем роду та долі.

О. Кутарєв відмічає схожість в шануванні південнослов'янського Стопана і східнослов'янських Домового та Рода — всім їм приносилась в жертву їжа, всі вони вважались розпорядниками долі своїх нащадків, і в кожній з цих істот можна впізнати образ померлого предка.

Згідно думки В. Я. Петрухіна, род та рожаниці — це духи долі, котрі в середньовічній традиції були замінені Богом, Богородицею та іншими жіночими святими.

Джерела та література[ред.ред. код]