Чорнобог
Чорнобог — бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну. Поряд з ним знаходиться богиня смерті Мара, його дружина. У них є син — чорт. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя.
В українському язичництві антагонізм: Білобог і Чорнобог — неподільне ціле. Язичники не ставили перед собою проблему боротьби «білого» із «чорним», розуміючи, що саме існування обох цих начал породжує гармонію Всесвіту[1]. Як згадується у Велесовій Книзі, (дошка 11а):
 |
А обаполи Білобог і Чорнобог перуняться - і ті Сваргу удержують, аби Світу не бути поверженому. |  |
Тому поняття добра і зла є умовним — ні Білобог, ні Чорнобог один без одного не існують, бо обидва знаходяться у володінні Сварога, який і править Світом. Так про це говориться у Велесовій Книзі, (дошка 22):
|
Це не може бути ніколи, щоб хтось хоч раз не втримався і сказав нерозумне про Чорнобога, а інший, маючі Радогощі, - про Білобога… | |
Чорнобог — він же Кощій, Велес, Кас'ян, Чорт, Сатана (пор. сутінки) — різні імена, різних рівнів Наві — зв'язаний із зародженням нового життя. Арабський мандрівник Аль-Масуді дає опис святилища Чорного Бога (10 ст.) на Чорній горі:
|
… у ньому (будівлі на Чорній горі) вони (слов’яни) мали велику статую в образі людини або Сатурна, зображеного у вигляді старця з кривою палкою у руці, якою він рушить кістки мерців з могил. Під правою ногою знаходиться зображення різноманітних мурашок, а під лівою - найчорніших воронів, чорних крил та інших, а також зображення дивних хабашців і занджців (тобто абисинців). | |
Це зображення можна пояснити так: ворони — чорнота в небі, мурахи — чорнота під землею, абисинці — чорнота на землі. Таким чином, Чорнобог керує чорнотою у всьому просторі. Чорний колір у більшості народів — це колір землі, символ належності до підземного світу мертвих. Крук — живиться падлом, завжди пов'язаний зі смертю, старістю, мудрістю. Мураха — пов'язується з марою, мором, мраком.
За схематичною уявою всесвіту у вигляді восьмикутної зірки, образ Чорнобога має розташовуватися в лівому куті, який відповідає півночі, середині ночі та зими. У календарній системі — це 15 січня. На середину зими випадає 21 день після свята Різдва Коляди. Образ Бога вітрів Стрибога за схемою восьмикінцевої зірки стоїть саме в центрі і утворює променями, які від нього відходять, розу вітрів. Промінь, що вказує на північ припадає на народне свято Отдання, Чаклунський день (15 січня). Слід зазначити, що центр восьмикінцевої зірки відповідає середині (21 дню) вертикального розташування 7 силових точок-чакр людини, що загалом складають при шестиденному тижні 42 дні. Ця точка позначає «сонячне сплетіння». Народного свята ушанування Чорнобога не збереглося, але за схематичною розстановкою воно там має бути, як і свято Білобога, яке припадає на середину літа (15 липня) і відповідає Вітрогону — святу вітрів, які є онуками Стрибога.
Непрямим доказом існування антагоністичної пари Білобог — Чорнобог є також існування у м. Канів Черкаської обл. наступних топонімів: гір Божиця і Чортиця, розділених течією річечки Дунаєць.
