Черкаський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Черка́ський за́мок — фортеця, збудована в місті Черкаси в XVI столітті і була частиною оборонної смуги укріплень Київського князівства з півдня, разом з Вінницею, Брацлавом та Каневом. Служив для охорони українських земель від нападів кримських татар. За свою історію він був двічі перебудований.

Якщо порівнювати з густонаселеними кам'яними фортецями Західної Європи, то Черкаський замок був ніби фантомом. Він проіснував сім віків із чвертю як містовий замок, і хоча дата його будівництва суперечлива, на межі XIV-XV століть тут таки були будівлі, які дозволяли класифікувати Черкаси як середньовічне місто. Замок був типово українським — з дерева, глини й соломи.

Історія[ред.ред. код]

Перший замок[ред.ред. код]

Перший замок в Черкасах був збудований ще в 13921402 роках. Він знаходився в межах сучасного скверу Богдана Хмельницького, на Замковій горі. В ті часи Київщина була під владою Литви, а Черкаси знаходились у володінні Скиргайла. Саме він вирішив збудувати свою резиденцію в Черкасах. Фортеця була острогом міста, зроблена із загострених колод, стіни якої тяглись подолом сучасною Долиною троянд. При цьому простір центру укріплення був лише 60 м уздовж смуги Дніпра і 40 м перпендикулярно до неї. Від вершини, на схилах, знаходились хати зброярів, гончарів та рибалок.

Другий замок[ред.ред. код]

В 1490-их роках Ошпан зводить укріплення на місці теперішнього готелю «Черкаси». Проект був невдалим, тому що сучасний бульвар Шевченка був південно-західною межею міста, а за ним простягався голий степ, відкритий для кочівників. Замок був незручний, воду могли набрати тільки з криниці завглибшки 50 м. Позитивним було лише існування міського торжища. Через це наприкінці XV століття городяни відмовились від проекту Ошпана.

Третій замок[ред.ред. код]

Староста Черкаський та Канівський Остафій Дашкевич

В 15491552 роках Остафієм Дашкевичем, старостою Черкаським та Канівським, в Черкасах був зведений новий, міцніший замок на місці старого. Саме він фігурує в історії як Черкаський замок. На будівництво було витрачено 3 роки (15491552 роки). Була залучена велика кількість будівельників не тільки з Черкас, але й землекопів з Білорусі, Верхнього Придніпров'я, Волині та Волощини. Керував будівництвом могилівський «добродеревець» Федір Бака. Фортецю збудували на найвищій горі — Замковій — на відстані три перестріли лука від Дніпра. В Архіві Південно-Західної Росії зберігся опис замку, який туди потрапив з архіву державної канцелярії Литовського князівства:

« Було тут 29 городень – засипаних землею зрубів з накриттям, 4 соснові вежі, від поля замок оточував широкий рів. На подвір'ї замку, біля стіни, стояв будинок з ґанком, коморою та світлицею; коло однієї з веж містилася будівля з двома світлицями й сіньми між ними. Крім того, біля подвір'я дитинця підносилася дерев'яна церква Миколи на підрубі і стояло ще кілька хат, житник та шпіхлір на стрільбу. Бронь замковая складалася з кількох гармат і гаківниць. Гарнізон налічував 100 чоловік військових і 60 служебників, якими розпоряджався староста. Допоміжною збройною силою були міщани, які мали нести кінну службу на чималій відстані від міста. Саме місто розбудовувалося обабіч замку.  »

За люстрацією 1624 року, у місті проживало вже понад 6 тисяч жителів. Французький інженер Гійом Боплан, що служив у польському війську, писав:

« Черкаси, дуже старе місто, добре розташоване і придатне для укріплення. Я бачив його у час розквіту, коли сюди звідусіль сходилися козаки і там мав резиденцію сам їхній отаман. Але ми спалили місто у 1637 році, 18 грудня, через два дні після того, як здобули перемогу над згаданими козаками. Черкас немає і ніколи не буде.  »

Але вже через 12 років замок і місто були відбудовані. Більше того, з 1648 року Черкаси стають центром Черкаського полку, а 1649 року тут зимує із військом коронний гетьман Потоцький, а таке було можливе лише в абсолютно безпечному місці.

За свідченням турецького мандрівника XVII століття Евлія Челебі, котрий побував у Черкасах у жовтні 1657 року, у місті Черкаси вже була мурована фортеця й цивільні будинки, споруджені з тесаного каменю, але більшість жител складали сільські хати, покриті соломою і тесом. Над одноповерховою забудовою височіли три дерев'яні козацькі церкви[1].

В травні 1768 року гайдамацькі загони отамана Максима Залізняка руйнують і спалюють Черкаський замок. Населення Черкас підтримало повстання, відоме в історії як Коліївщина, і поплічник ватажка, гончар із села Мельники Семен Неживий, зруйнував фортецю. У другій половині травня загони Залізняка взяли приступом місто, розгромивши при цьому гарнізон польського війська. Про ці події Тарас Шевченко у своїй поемі «Гайдамаки» пише так:

« Поїхали… А Черкаси

Палають, палають.

 »

1552 року на місці сучасної площі Слави, де тепер меморіальний комплекс «Пагорб Слави», закладається резервне укріплення. У XVIII столітті будівлі переобладнуються під господарські споруди. Остаточно замок самозруйнувався у середині XIX століття.

Будова замку[ред.ред. код]

Замкова гора. Саме тут був замок

Розміри замка були 30х17 сажнів, він був трохи менший за Канівський (45,5х18)[2]. Стіни були зведені із дубових та соснових колод, що ставилися вертикально і дуже щільно, зверху — 29 городень, насипаних землею. По кутах 4 соснові вежі, в них стояли гармати великого калібру, виготовлені в Черкасах 1532 року. Тут зберігалися ручна зброя — гаківниці, гаркабузи, гарматні ядра, а також порох, свинець, селітра, смола, дубові колоди, каміння, діжки з водою та харчові припаси.

У замку були комори, конюшня, сараї, будинок для старости, світлиці для гостей, чорна хата для замкової челяді, дві пивні, в'язниця і церква. Від поля його оточував широкий рів. Саме місто Черкаси розбудовувалося обабіч замку і мало укріплення — острог з двома воротами.

Гарнізон[ред.ред. код]

Військову силу складали загони реєстрових козаків, загони драбів (воїнів-найманців), сторожа замкова і тюремна, слуги старости. Загін старостинських воїнів складався із роти жовнірів і 160 «служебників». У кожному десятку воїнів було по 2 списоносці і 8 стрільців.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]