A Night at the Opera

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:35, 1 березня 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Bluelink 2 books for Перевірність (20220301)) #IABot (v2.0.8.6) (GreenC bot)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 1 березня 2022, заснована на цій версії.
A Night At The Opera
Студійний альбом
ВиконавецьQueen
Дата випуску21 листопада 1975
Велика Британія
2 грудня 1975
США
Записанийсерпень-листопад 1975 («Sarm»,
«Roundhouse Studios»,
«Trident Studios»,
«Olympic Studios»,
«Scorpio and Lansdowne»,
«Rockfield»,
«Monmouthshire»)[1][2]
Жанрпрогресивний рок[3][4]
поп[4]
хеві-метал[4]
хард-рок[3]
Тривалість43:10
Моваанглійська
ЛейблиEMI (Велика Британія)
Elektra (США)
ПродюсерРой Томас Бейкер
Queen
Хронологія Queen
Попередній
←
 Sheer Heart Attack
(1974)
A Day at the Races
(1976)
Наступний
→
Сингли з A Night at the Opera
  1. «Bohemian Rhapsody»
    Випущений: 31 жовтня 1975
  2. «You're My Best Friend»
    Випущений: 18 травня 1976

«A Night at the Opera» (укр. «Ніч в опері») — четвертий студійний альбом британського рок-гурту «Queen», випущений 21 листопада 1975 року «EMI Records» у Великій Британії і «Elektra Records» в Сполучених Штатах. Спродюсований Роєм Томасом Бейкером і «Queen», це був найдорожчий альбом, коли-небудь записаний на час його випуску. Альбом отримав свою назву від однойменного фільму братів Маркс, який гурт дивився вночі в студійному комплексі під час запису.[5][6]

Альбом був записаний на різних студіях протягом чотирьох місяців у 1975 році. Через проблеми з менеджментом «Queen» не отримали майже ніяких грошей, які вони заробили за свої попередні альбоми. Згодом вони розірвали контракт з фірмою «Trident Studios» і не використовували її студії для запису свого альбому (єдиним винятком стала композиція «God Save the Queen», яка була записана у минулому році). Створення альбому складалося зі складного процесу, який широко використовував багатоканальний запис, його пісні включали широкий спектр стилів, таких як балада, мюзик-хол, діксіленд, хард-рок і прогресивний рок. Крім свого звичайного обладнання, «Queen» також використовували широкий спектр інструментів, таких як контрабас, арфа, укулеле й багато іншого.

Після релізу альбом очолював британський альбомний чарт протягом чотирьох тижнів поспіль. Він досяг четвертого місця в чарті «Billboard 200» і став першим платиновим альбомом гурту в США. Світові продажі альбому складають більше шести мільйонів екземплярів. Альбом дав перший найуспішніший сингл гурту у Великій Британії, «Bohemian Rhapsody», який став їхнім першим британським «номером один» і одним з найбільш продаваних синглів як у Великій Британії, так і у світі.

«A Night at the Opera» під час виходу отримав змішані відгуки від критиків, які хвалили його різноманітні музичні теми і те як він створений, а також визнали його як альбом, який закріпив за «Queen» статус суперзірок. У 1977 році він отримав дві номінації «Греммі» за краще поп-вокальне виконання дуетом, гуртом або хором і найкраще голосове аранжування. Ретроспективні огляди вітали його як «„Queen's“ magnum opus» («головний твір „Queen“») і один з найбільших альбомів в історії року. У 2003 році журнал «Rolling Stone» поставив його на 231 місце в списку «500 найкращих альбомів усіх часів». У 2018 році, він був введений до Зали слави «Греммі».

Передумови

Попередній альбом «Queen», «Sheer Heart Attack» (1974), мав комерційний успіх і привернув загальну увагу до гурту, сингл «Killer Queen» посів другу позицію в «UK Singles Chart», він також став першим хітом гурту, що потрапив до «Топ-20» в Сполучених Штатах.[7][8] Однак, незважаючи на цей успіх, гурт був у пригніченному настрої. Багато в чому це було пов'язано з контрактом, який вони підписали, який означав, що вони будуть створювати альбоми для продюсерської компанії, яка потім буде продавати альбоми лейблу звукозапису.[9] Це означало, що «Queen» майже не бачили грошей, які вони заробили, що Браян Мей описав як «ймовірно, найгірше, що ми коли-небудь робили».[9] Фінанси гурту були в такому поганому стані, що Роджера Тейлора попереджували, щоб він не дуже сильно барабанив, тому що вони не могли дозволити придбати собі нові барабанні палички.[9] Джону Дікону, який недавно одружився, було відмовлено в грошах їх керівництвом, щоб покласти депозит на придбання будинку.[10][11] Це зростаюче розчарування призвело до того, що Фредді Мерк'юрі написав пісню «Death on Two Legs», яка стала вступним треком «A Night at the Opera». Згодом гурт вийшов з угоди з «Trident Studios» і почав пошук нового менеджера. Вони подумували найняти Пітера Гранта, який на той час був менеджером «Led Zeppelin». Грант припускав, що гурт підпише контракт з лейблом «Led Zeppelin» «Swan Song», і запропонував «Queen» відправитися в тур, поки він буде розбиратися з їх фінансами.[12] Однако гурт побоювався, що Грант віддасть перевагу «Led Zeppelin», тому вони зв'язалися з Джоном Рідом, який на той час був менеджером Елтона Джона. Рід погодився і порадив гурту «піти в студію і створити найкращий запис, який ви можете зробити».[12][13]

За час виходу перших трьох альбомів «Queen» уже мали низку хітових композицій, але «A Night at the Opera» був їх першим великим успіхом. У 1990 році Мей сказав у інтерв'ю «BBC Radio Two»: «У „A Night at the Opera“ ми в деякому сенсі повернулися до філософії „Queen II“. У нас була впевненність, бо ми мали хіт. Також ми мали щось на кшталт майже відчаю, бо ми були повні банкрути на тому етапі. Знаєте, у нас були хітові записи, але в нас не було жодних грошей і, якщо б „A Night at the Opera“ не мав величезного успіху, я думаю, що ми б просто щезли десь у глибинах океану. Тому ми створювали цей альбом, знаючи, що це питання життя чи смерті... кожен з нас особисто хотів реалізувати свій потенціал як творців, продюсерів і всього такого».[14]

Запис і створення

«Мені дуже подобається студія, так. Це найбільш напружена частина моєї кар'єри. Це так втомлює, розумово і фізично. Це висушує вас. Я іноді запитую себе, чому я це роблю. Після „Sheer Heart Attack“ ми зійшли з розуму і ніколи більше не говорили. І подивіться, що відбувається!»

Фредді Мерк'юрі[15]

«Queen» працювали з продюсером Роєм Томасом Бейкером та інженером Майком Стоуном. Це був останній раз, до часів альбому «Jazz» 1978 року, коли вони працювали з Бейкером.[16] Гері Ленген, якому на той час було 19 років і який був оператором під час запису двох пісень альбому «Sheer Heart Attack», у цьому альбомі був призначений помічником інженера.[17] За повідомленнями, це був найдорожчий альбом, коли-небудь створений на той час, з оціночною вартістю £40,000 (що еквівалентно £329,600 у 2019 році).[18][19]

Альбом був записаний на семи різних студіях протягом чотирьох місяців; на відміну від цього альбому, альбом «Sheer Heart Attack» був записаний на чотирьох різних студіях.[20] Влітку 1975 року «Queen» провели місяць, репетируючи в сараї, який згодом став студією «Ridge Farm» в Сурреї.[21] Перед початком запису гурт провів тритижневу репетицію в орендованому будинку в Херефордширі.[22] З серпня по вересень 1975 року гурт працював в Рокфілді і Монмутширі. Інші записи, які тривали до листопада, гурт записував в студіях «Lansdowne», «Sarm», «Roundhouse», «Scorpio Sound» і «Olympic Sound». Оскільки їх угода з «Trident» закінчилася, «Trident Studios» не використовувалася під час запису. Єдиною піснею на альбомі, записаної в «Trident», була «God Save the Queen», яка була записана 27 жовтня минулого року, незадовго до того, як гурт відправився в «Sheer Heart Attack Tour».[1][2]

Гурт вимагав багатоканального запису для їх складних вокальних гармоній, які зазвичай складалися з Мея, співаючого нижні регістри, Мерк'юрі, співаючого середні регістри, і Тейлора, виконуючого найвищі частини (Дікон не співав). На відміну від їх попередніх альбомів, в яких використовувалася 16-трекова стрічка, «A Night at the Opera» був записаний з використанням 24-трекової стрічки.[17] Їх вокальні гармонії особливо помітні в пісні «Bohemian Rhapsody», яка має складну оперну послідовність, в якій домінують багатоканальні вокали.[17][23] Аналогічно, пісня «The Prophet's Song» має середню частину а капела, яка використовує затримку на вокалі Мерк'юрі. Для своїх однойменних «гітарних оркестровок» Мей наклав свою домашню гітару «Red Special» через підсилювач, побудований Діконом, відомий як «Deacy Amp», пізніше випущений комерційно як підсилювач «Brian May» від фірми Vox. Нашарування гітари є одним з відмінних методів Мея як рок-гітариста. Він сказав, що техніка була розроблена під час пошуку звуку скрипки.

Крім свого звичайного обладнання, в альбомі гурт використовував широкий спектр інструментів. Мерк'юрі використовував рояль для більшості пісень, роблячи свій внесок у бриньканні фортепіано у пісні «Seaside Rendezvous», в той час як Тейлор використовував литаври і гонг в «Bohemian Rhapsody». Дікон грав на контрабасі у пісні «'39» і використовував електричне піаніно «Wurlitzer» в пісні «You're My Best Friend».[2] У примітках вкладишу до альбому Мею приписують «оркестрові фони», посилаючись на те, що він грав на ряді інструментів, які зазвичай не зустрічаються в інших піснях «Queen».[1] Він грав на акустичній гітарі у пісні «Love of My Life» і «'39», а також на арфі у «Love of My Life» і іграшковому кото у «The Prophet's Song». У пісні «Good Company» також був присутній Мей, що відтворює джаз-гурт діксіленд, який був створений на його «Red Special».[2][24]

Пісні

Огляд

Альбом пов'язаний з прогресивним роком, попом, хеві-металом і хард-роком.[3][4][4] Він містить широкий спектр впливів, включаючи фолк, скіфл, британський кемп і мюзик-хол, джаз і оперу.[3][25] Кожен учасник написав принаймні одну пісню: п'ять пісень були вкладами Мерк'юрі, чотири були написані Меєм, Тейлор і Дікон написали по одній пісні кожен.[26] Заключний трек був інструментальною кавер-версією «God Save the Queen», британського національного гімну, аранжувальником якого став Мей.

Більша частина пісень перших двох альбомів «Queen» поєднувала сучасний прогресивний рок і хеві-метал, що призвело до опису гурту як «суміш „Led Zeppelin“ і „Yes“».[27][28] Однак, починаючи з альбому «Sheer Heart Attack», «Queen» почали черпати натхнення зі свого повсякденного життя і охопили більш мейнстримні музичні стилі, ця тенденція продовжилася в «A Night at the Opera».[29] Ліричні теми варіювалися від наукової фантастики і фентезі до «розбитих сердець» і романтики, часто з почуттям гумору.[30][3] Газета «Winnipeg Free Press» зазначила, що гурт змішав «розумні, часто гострі тексти з привабливо розташованими мелодіями».[31]

Сторона «А»

Death on Two Legs (Dedicated to...)

Докладніше: Death on Two Legs (Dedicated to...)

«Death on Two Legs» можна називати листом ненависті Фредді Мерк'юрі до першого менеджера «Queen» Нормана Шеффілда, який протягом декількох років вважав, що він погано поводився з гуртом і зловживав своєю роллю їхнього менеджера з 1972 по 1975 рік. Шеффілд заперечував обвинувачення в своїй автобіографії під назвою «Life on Two Legs: Set The Record Straight» 2013 року і згадав копії первинних договорів про менеждмент 1972 року, між Шеффілдом і «Queen», які були включені в книгу як докази для його захисту.[32] Хоча ніде в пісні його не згадують напряму, прослухавши її на «Trident Studios» тоді, коли альбом готувався до виходу в світ, Шеффілд обурився й подав у суд на гурт та на лейбл за дифамацію. У результаті справу уладнали, не доводячи до судового слухання, але це підтвердило, що пісня стосується саме його.[33]

Під час живих виступів Мерк'юрі зазвичай присвячував пісню «реальному виродку-джентльмену», хоча цей рядок був підданий цензурі у версії, яка з'явилася на їх альбомі «Live Killers» у 1979 році. Крім концертного альбому, він сказав, що пісня була присвячена «виродку, якого я знав».

У документальному фільмі «Класичні альбоми» про те, як створювалася «A Night at the Opera», Браян Мей стверджував, що гурт спочатку дещо вразила гіркота слів Мерк'юрі, й казав що Мерк'юрі був «настільки мстивим, що йому (Мею) було ніяково їх співати».[34] Після того, як пісня була зібрана до купи, було вирішено, що «автор повинен мати свій шлях», і пісня була записана так як була написана.[35]

Як і у випадку з «Bohemian Rhapsody», більшість партій гітари у цій пісні були спочатку відтворені на фортепіано Мерк'юрі, щоб продемонструвати Браяну Мею, як йому потрібно грати на гітарі. «Death on Two Legs» залишилася у списках пісень живих виступів до гастролів «The Game Tour» 1980 року, а потім була виключена. Однак введення на фортепіано було відтворено під час гастролей «Hot Space Tour» і «The Works Tour».

Lazing on a Sunday Afternoon

«Lazing on a Sunday Afternoon» — ще одна пісня Мерк'юрі. Він грав на фортепіано й виконував увесь вокал. Головна вокальна партія була проспівана в студії і відтворена в навушниках, які поставили у відро, звідки її вже записував мікрофон, і це надало їй глухого мегафонного звучання. Гітарне соло теж, кажуть, було записано на вокальній доріжці, оскільки інших доріжок для запису не було, як пояснював продюсер Рой Томас Бейкер у документальному фільмі «Класичні альбоми».

I'm in Love with My Car

Докладніше: I'm in Love with My Car

«I'm in Love with My Car» входить до числа найбільш відомих пісень Роджера Тейлора в каталозі «Queen». Мей спочатку сприйняв пісню як жарт — він думав, коли прослухав демо-версію, що Тейлор це не всерйоз.

Тейлор зіграв на гітарах в оригінальному демо-записі, але пізніше вони були перезаписані Меєм на його «Red Special». Провідні вокали були виконані Тейлором як в студійній версії, так і на всіх випущених живих версіях.[36] Ревіння двигуна в кінці післі Тейлор записав зі своєї тодішньої машини — «Alfa Romeo». Натхненням для слів був один із дорожників гурту, Джонатан Гарріс, чий «Triumph TR4» був, вочевидь, «любов'ю його життя». Пісня присвячена йому — в альбомі мовиться «Присвячується Джонатану Гаррісу, хлопцю-гонщику до кінця».

Коли дійшло до випуску першого синглу альбому, Тейлор настільки пишався своєю піснею, що вблагав Мерк'юрі (автора першого сингла «Bohemian Rhapsody»), щоб пісня була на стороні «Б», і, як кажуть, зачинився в шафі, доки Мерк'юрі не погодився. Це рішення згодом стало причиною чималого внутрішнього тертя в гурті, бо, хоча пісня була тільки на зворотньому боці, вона принесла Тейлору такі ж гонорари від видавців, як і Мерк'юрі від головної пісні.[37]

Пісня часто гралася наживо протягом 1977-81 років. Тейлор співав її за ударними, в той час як Мерк'юрі грав на фортепіано і виконував бек-вокал. Пісня гралася під час «Queen + Paul Rodgers Tour» у 2005 році і «Rock the Cosmos Tour» у 2008 році. Тейлор також грав пісню під час своїх концертів з гуртом «The Cross» і на сольних турах, де замість ударних він грав на ритм-гітарі.

You're My Best Friend

Докладніше: You're My Best Friend

«You're My Best Friend» була першим синглом «Queen», написаним Джоном Діконом. Він склав її, коли вчився грати на піаніно. Він грав на електричному піаніно «Wurlitzer» (який Мерк'юрі назвав «жахливим» інструментом в інтерв'ю) під час запису, наклавши потім бас. Пісня була присвячена його дружині, Вероніці Тетцлафф. Пісня потрапила у «топ-10» хітів.

'39

Докладніше: '39

«'39» була спробою Мея створити «науково-фантастичний скіфл». «'39» — це розповідь про групу дослідників космосу, які приступають до того, що, з їхньої точки зору, є багаторічним вояжем. Однак після їх повернення вони розуміють, що пройшло сто років, через ефект уповільнення часу згідно спеціальної теорії відносності Ейнштейна, і близькі, яких вони залишили, тепер всі мертві або зістарені.

Мей співав пісню в альбомі, з додаванням бек-вокалу Мерк'юрі і Тейлора. Під час живих виступів головний вокал виконував Мерк'юрі.[38] У пісні звучить контрабас. Мей, жартуючи, попросив басиста Джона Дікона зіграти на контрабасі, але через пару днів він побачив Дікона в студії з цим інструментом, який вже навчився грати на ньому.[39]

Оскільки «Queen» назвали свої альбоми «A Night at the Opera» і «A Day at the Races» на честь двох з найпопулярніших фільмів «братів Маркс», останній з братів, що був живий, Граучо Маркс запросив «Queen» відвідати його в своєму будинку в Лос-Анджелесі в березні 1977 року (за п'ять місяців до його смерті). Гурт подякував йому виконавши а капелу «'39».[40]

Джордж Майкл виконав «'39» на концерті Концерті пам'яті Фредді Мерк'юрі 20 квітня 1992 року.[41] Майкл назвав її своєю улюбленою піснею «Queen», стверджуючи, що він виконував її в лондонському метро, під час своїх вуличних виступів.[42]

Нещодавно «Queen» включила пісню до списку пісень своїх недавніх турів з Адамом Ламбертом, і до Адама, з Полом Роджерсом; для всіх цих турів, починаючи 2005 року, вона виконується так само, як і Меєм в альбомі.[43][44]

Sweet Lady

Докладніше: Sweet Lady

«Sweet Lady» — «викривлена» швидка рок-пісня, написана Меєм. Ця пісня має незвичний роковий розмір 3/4 метри (що переходить в 4/4 метри у переході). Тейлор пригадує, що партія ударника в ній — найскладніша з усіх, які йому доводилося записувати.

Seaside Rendezvous

Докладніше: Seaside Rendezvous

«Seaside Rendezvous», написана Мерк'юрі, примітна своєю глузливою секцією інструментального переходу, яка починається приблизно на 0:51 хвилині пісні. Секція повністю виконується Мерк'юрі і Тейлором, з використанням тільки їхніх голосів. Мерк'юрі імітує дерев'яні духові інструменти, включаючи кларнет, а Тейлор, в основному латунні інструменти, в тому числі туби і труби, і навіть казу; під час цієї секції Тейлор потрапляє в найвищу ноту в альбомі — до третьої октави. Сегмент із чечіткою виконали Мерк'юрі та Меєм на пульті мікшування, одягнувши наперстки на пальці. Мерк'юрі грає як на фортепіано, так і на «тріскучому» салунному піаніно.

Сторона «Б»

The Prophet's Song

Докладніше: The Prophet's Song

«The Prophet's Song» склав Мей (робоча назва «Люди Землі»). В передачі «In the Studio with Redbeard», яка продемонструвала світу «A Night at the Opera», Мей пояснив, що написав пісню після того, як йому приснився Великий потоп, коли він одужував під час запису альбому «Sheer Heart Attack», і цей потоп став джерелом частини слів, посилаючись на Біблію та Ковчег Ноя. Він кілька днів складав усе докупи, включно з вокальним каноном, який проспівав Мерк'юрі. Вокальний, а пізніше інструментальний канон, було записано з використанням перших зразків пристрою затримки стрічки. Пісня була «важким» і «темним» номером з сильним впливом прогресивного року й надскладною основною вокальною партією. Вона триває понад 8 хвилин, будучи найдовшою студійною піснею «Queen» (не рахуючи безіменний інструментальний трек з «Made in Heaven»).

Як було сказано Меєм у документальному фільмі про альбом, ефект пришвидшення, який програється в середині гітарного соло, був досягнутий шляхом запуску програвача з бобінами, у той час як оригінальний магнітофон був зупинений.

Love of My Life

Докладніше: Love of My Life

Пісня «Love of My Life» була присвячена дівчині Мерк'юрі, Мері Остін, з якою він зустрічався на той час; композиція має безліч кавер-версій, включаючи виконання гуртами «Extreme», «Scorpions» та співачкою Елейн Пейдж. Мерк'юрі зіграв на піаніно (включаючи класичне соло) і виконав всі вокали, з використанням високоточного багатошарового накладення. Мей виконав гру на арфі (награючи акорд за акордом, складаючи дублі, щоб сформувати одну цілу партію), акустичної гітари «Gibson Hummingbird» (яку він купив у Японії) та електрогітари «Red Special».

Зрештою Браян Мей переробив пісню таким чином, аби її можна було зіграти на 12-струнній акустичній гітарі під час концертів. Пісня «Love of My Life» настільки часто підспівувалася фанами на концертах, що Мерк'юрі нерідко зупинявся і давав аудиторії співати її самостійно. Вона особливо тепло була сприйнята на концертах в Південній Америці, де гурт вирішив випустити пісню як сингл. Під час виконання пісні гуртом із Полом Роджерсом (особливо під час гітарного соло Мея), Роджерс майже не співав рядки пісні, даючи аудиторії виконувати пісню за нього, таким чином продовжуючи традицію. А під час виконання пісні на концертах «Queen» з Адамом Ламбертом, Мей підігравав на гітарі проекції співаючого Мерк'юрі.

Good Company

Докладніше: Good Company

Пісня «Good Company» була написана і заспівана Меєм, він виконав всі вокали. Запис примітний тим, що являє собою продумане відтворення джаз-гурту в стилі діксіленд, створений гітарою Мея «Red Special» і підсилювачем «Deacy Amp». Хоча пісня була складена Меєм на справжньому банджо-укулеле Джорджа Формбі, але під час запису він використав звичайне укулеле.[45] Фредді Мерк'юрі не брав участі в записі пісні, це одна з небагатьох пісень «Queen», де він не брав участі.

Bohemian Rhapsody

Докладніше: Bohemian Rhapsody

«Bohemian Rhapsody» була написана Мерк'юрі, а її перше гітарне соло склав Мей. Всі партії піаніно, бас-гітари та барабанів, а також вокальне аранжування, які щоденно придумувалися Мерк'юрі, записувалися «у блоках» у нотатнику (використовуючи назви нот замість партитури). Інші учасники записали партії своїх відповідних інструментів без поняття про те, як вони будуть використані в остаточному варіанті пісні. Знаменитий оперний розділ спочатку замислювався як коротка інтерлюдія «Галілео», яка повинна була зв'язати баладні і хард-рокові частини пісні. Під час запису пісня була відома в гурті під лаконічною назвою «Fred's Thing», остаточна назва пісні з'явилася лише під час останніх сесій.

Інтерлюдія включає «неясних класичних персонажів»: Скарамучча, клоун з комедії дель арте, астроном Галілео; Фігаро, головний персонаж Бомарше із «Севільського цирульника» і «Весілля Фігаро...»; Вельзевул, ідентифікований в християнському Новому Завіті як сатана, «Князь Демонів», але арабською мовою як «Володар мух». Також є слово «Бісмілляг» арабською мовою, яке є іменником з фрази в Корані; «Bismi-llahi r-rahmani r-rahiim», що означає «В ім'я Бога, самого милостивого, самого милосердного».[46]

Незважаючи на те, що у 1975 році пісня була випущена як звичайний сингл і спочатку отримувала змішані критичні огляди, вона стала дуже популярною, очоливши чарти по всьому світу (вона залишалася безпрецедентні дев'ять тижнів у британському чарті) і широко вважається однією з найбільш значних рок-пісень в історії.[47] Після смерті Фредді Мерк'юрі, 9 грудня 1991 року у Великій Британії та 5 вересня 1991 року в США, на подвійній A-стороні разом з «These Are the Days of Our Lives» вийшов повторний реліз пісні як синглу.

God Save the Queen

Докладніше: Боже, бережи королеву

У 1974 році Мей опублікував кавер-версію пісні «God Save the Queen», британського національного гімну, перед гастролями гурту «Sheer Heart Attack Tour». Він зіграв на фортепіано, яке було змінено пізніше, і додав кілька шарів гітар.[35] Після того, як пісня була завершена, вона виконувалася на завершенні практично кожного концерту «Queen». Під час запису треку, Мей зіграв на піаніно чернеткову версію музики для Роя Томаса Бейкера і інженера Майка Стоуна. На той час він називав свою навичку гри на піаніно «підноміналами».[35] Він виконував пісню наживо на даху Букінгемського палацу для золотого ювілею королеви у 2002 році.[48] Мей заявив, що він виконав пісню на даху Букінгемського палацу як данину поваги кавер-версії Джимі Хендрікса пісні «The Star-Spangled Banner».

Гітарне нашарування, використане у пісні, — одне з відмінних технік Мея, як рок-гітариста. Він сказав, що ця техніка була розроблена під час пошуку скрипкового звучання. Мей заявляв, що для таких треків, він може використовувати «до 30-ти» шарів, використовуючи невеликий підсилювач під назвою «Deacy Amp», створений Діконом, а потім випущений комерційно, як підсилювач «Brian May» компанією «Vox».

Реліз

Назва альбому була натхненна однойменним фільмом братів Маркс, який гурт дивився під час запису.[49][50] Згодом вони стали хорошими друзями із зіркою фільму Граучо Марксом, з того моменту, коли Маркс відправив гурту лист, що вихваляє їх альбом «A Day at the Races» 1976 року.[51] Маркс також запросив «Queen» відвідати його будинок в Лос-Анджелесі в березні 1977 року (за п'ять місяців до його смерті). Гурт віддячив йому і виконав а капела пісню «'39».[40] На обкладинці альбому зображено логотип гурту на білому тлі, який був розроблений Мерк'юрі. Наступний альбом гурту, «A Day at the Races», мав схожий дизайн, але на чорному тлі.[52][50]

«Bohemian Rhapsody» була випущена як головний сингл 31 жовтня 1975 року, з піснею «I'm in Love with My Car» на Б-стороні. Керівництво гурту спочатку відмовилося випустити його, однак ді-джей Кенні Еверетт зіграв копію пісні на своєму радіо-шоу 14 разів, після чого попит аудиторії на пісню посилився, і лейбл гурту був змушений випустити «Bohemian Rhapsody».[53][16] Згодом пісня очолювала чарти Великої Британії протягом дев'яти тижнів і досягла піку посівши дев'ятого місця в США.[54][55][56] Другий сингл «You're My Best Friend» був випущений 18 травня 1976 року, з піснею «'39» на Б-стороні. Він досяг шістнадцятого місця в США і сьомого місця у Великій Британії.[57][58]

Праця над альбомом була завершена за тиждень до того, як гурт повинен був розпочати гастролі «A Night at the Opera Tour» на його підтримку.[59] Через це сесія мікшування була скорочена до 36-ти годин, тому що гурт хотів встигнути відрепетирувати свій сет-лист перед гастролями.[59] Через брак часу в гурту було всього три з половиною дні на репетиції в студії «Elstree», чотири години пішло на зйомки кліпу для «Bohemian Rhapsody». [59]Тур тривав у 1975—1976 роках і охоплював Велику Британію, США, Японію та Австралію.

Перевидання

Альбом був вперше перевиданий в США на «Hollywood Records» 3 вересня 1991 року в рамках повного перевидання всіх альбомів «Queen», до нього увійшли бонус-ремікси.

30 квітня 2002 року альбом знову був випущений на DVD-Audio з 5.1-канальним мікшуванням в об'ємному звуці Dolby Digital і DTS.[60] Він також включає в себе оригінальне відео 1975 року до «Bohemian Rhapsody».

21 листопада 2005 року він знову був перевиданий на «Hollywood Records» під каталоговим номером 2061-62572-2, до святкування 30-річчя альбому і його першого синглу «Bohemian Rhapsody». Цей реліз супроводжувався випуском диску в форматі DVD-Video з тими же самими треками, в якому представлені оригінальні відеоролики, старі і нові концертні кадри (в тому числі пісні «'39» з туру проекту «Queen + Пол Роджерс» і Браяна Мея на даху Букінгемського палацу, який грає «God Save the Queen») і звуковий коментар всіх чотирьох учасників гурту.

8 листопада 2010 року компанія звукозапису «Universal Music» оголосила про випуск ремастованого і розширеного перевидання альбому, яке вийшло в травні 2011 року. Це стало частиною нової угоди між «Queen» і «Universal Music», що означало, що асоціація «Queen» з «EMI Records» підійшла до кінця після майже 40 років. Відповідно до плану «Universal Music», всі альбоми «Queen» повинні були бути ремастовані і перевидані у 2011 році. До вересня 2012 року програму перевидання було завершено.[61] Разом з цим вийшов 5.1-канальний реліз альбому на Blu-ray Audio.

Прийом і спадщина

Ретроспективні професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 5/5 зірок[3]
Chicago Tribune 3/4 зірки[62]
Christgau's Record Guide B–[63]
Encyclopedia of Popular Music 4/5 зірок[64]
MusicHound Rock 4.5/5[65]
Pitchfork 8.9/10[66]
PopMatters 9/10[28]
Q 5/5 зірок[67]
The Rolling Stone Album Guide 3.5/5 зірок[68]
Uncut 5/5 зірок[69]

Більшість британських музичних журналів не розмістили критичних оглядів альбому «A Night at the Opera», бо гурт затягував ремікшування альбому до останнього, у зв'язку з цим не було розіслано ні дисків, ні стрічок представникам медіа до офіційного випуску альбому. Рей Фокс-Каммінг спробував дати огляд альбому в журналах «Record Mirror» і «Disc» на основі одного прослуховування на вечоринці для преси, чого, як визнає він, «зовсім не досить» для формування критичної думки. Однак, він описав свої перші враження як «чудовий стрімкий потік музики, в якому одна пісня метушливо змінюється іншою… Оркестрові ефекти, усі голосами, приголомшливі, але напливають надто швидко, щоб їх можна було б оцінити після одного прослуховування». Фокс-Каммінг зазначив, що в альбомі виділяються три пісні: «Death on Two Legs», «The Prophet Song» і «Bohemian Rhapsody», і що лише один трек поганий — «Sweet Lady». Він підсумувавав, що «загалом альбом „A Night at the Opera“ швидший, імпозантніший й складніший від „Sheer Heart Attack“, але гурт не занесло».[70]

Коли, через 4 місяці, альбом виходив у США, Кріс Ніколсон із «Rolling Stone» сказав, що, хоча їм також властива спільна для інших гуртів важкого металу тяга до «маніпулятивної динаміки», «Queen» у своєму жанрі еліта й поставили себе окремо від інших, залучаючи «неочікувані ефекти: акустичний рояль, арфу, а капельний вокал і відсутність синтезаторів. Разом із гарними піснями».[71] Роберт Крістгау, пишучи в «The Village Voice», відчував, що альбом «насправді не паскудить жодної із півдюжини еклектичних мод, в яких змішуєся високохудоджнє й важке... й отримує на виході достатній пародійний тон, щоб відчути, що тут є більше, ніж чує вухо. Можливо, якщо вони зроблять когерентний шедевр, я збагну, що то таке».[72] «Winnipeg Free Press» писав: «Потенціал гурту практично безмежний, показуючи так, що „Queen“ судилося врешті-решт зайняти своє місце між невеличкою жменькою справді значних колективів, що працюють в сьогоднішньому року».[31]

У ретроспективному огляді для «AllMusic» Стівен Томас Ерлвайн назвав альбом «свідомо безглуздим й роздутим шедевром важкого року» та «прог-роком із почуттям гумору, а також динамікою». Ерлвайн відчував, що «Queen» «ніколи не здійснили свій підхід краще будь-де».[3] Історик прогресивного року Стівен Лем у книзі «Citizens of Hope and Glory: The Story of Progressive Rock» заперечував, що сам альмом є прогресивним роком. Він писав: «Хоча далеко не прогресивний рок, це був найграндіозніший та найамбіційніший альбом гурту на той час, повний чудових пісень з впливом прогресивного року». Він говорив, що альбом був «чистим символом найвідаленіших околиць руху прогресивного року».[73]

У 1992 році «Mojo» назвав альбом «імперською екстраваганзою, рогом достатку», а «Queen» «гуртом голодних до слави індивідуалістів, готових змагатись один поперед одного, у величній круговерті дружби й втіхи».[74] У 2004 році Джейсон Воберг із «Дейлі Волт» стверджував, що альбом «приголомшив мене абсолютно», і що «„A Night at the Opera“ був тим диском, що катапультував „Queen“ і британських виробників хітів до ролі глобальних суперзірок. Як і чимало таких віхових альбомів він став частково віхою, а частково жорном, кожен наступний альбом так чи інакше порівнювали з музикальним і комерційним успіхом, якого вони тут досягли. Може бути так, що саме музика мала значення — а вона була просто дивовижною».[25]

У огляді 2006 року для «Q» Пол Різ зауважив, що хоча «A Night at the Opera» «вийшов того ж року як архи-соульний пастиш Бові „Young Americans“ та слизький художній рок-альбом „Roxy“ „Siren“, альбом „Queen“ рідко проголошують одним із цих стилів. Але він був, і є, настільки ж яскравим, сміливим й сповненим радості від власних можливостей». Відчуваючи, що «Queen» «ніколи не наблизяться до створення чогось кращого, ніж четвертий альбом», Різ зробив висновок, що «пізніші альбоми виставлять на показ відсутніть душі й серця в музиці „Queen“; вони будуть тільки шкарлупою, без почуттів. Гурт обрав себе на посаду визначних розважальників, і цей стрімголовий потік експериментування більше не повториться. Але „A Night at the Opera“ залишається славетним, монументальним. Це найбільша екставаганза британського року».[67] У 2007 році Кріс Джонс із «BBC Music» відзначив розмаїття музикальних стилів альбому: «„Sheer Heart Attack“ натякнув на добре знання салонних балад 19 століття, регтайу та Джимі Гендрікса. „A Night at the Opera“ додав до цієї суміші оперу, трад(иційний) джаз, важкий метал та багато іншого». Він зробив висновок, що альбом «залишається їхньою найкращою годиною».[75]

У 2011 вийшла ремастована версія ранніх альбомів «Queen», що породило ще одну хвилю рецензій від критиків. Журнал «Uncut» сказав, що ці записи «довели: у гурту немає ліміту своїх можливостей» і заключив, що «альбом „A Night at the Opera“ забезпечив за собою миттєвий статус класики, вміщуючи навіть не одну, а дві монументальні епопеї („Bohemian Rhapsody“, „The Prophet's Song“) та переповнюючись грандіозним достатком композицій».[69] Домінік Леоне із «Pitchfork» прокоментував: «Діяли без обмежень, витрат не економили: із альбомом „A Night at the Opera“ „Queen“ забрався на вершину гори».[66] ЕйДжей Рамірез із «PopMatters» написав: «Розпочинаючи із прямого зловісного високо-драматичного треку „Death on Two Legs“ (відплата за нещодавнє усунення управління гурту, в якій Мерк'юрі випльовує на мішені свого гніву отруєні інвективи), альбом розширюється до калейдоскопу стилів, починаючи від джазу 1920-х і оповідань космічного фолку до найякіснішого сучасного поп-року. Напредиво, дивуючи слухавчів переходом між жанрами, жодна із композицій не входить в дисонанс із іншими. Натомість „Queen“ досяг успіху в цьому, оскільки повитягував для свого альбому всі найкращі трюки зі скрині історії шоу-бізнесу, аби донести сміх, розбите серце і пишність, та поставити все це у спектакль, який би досяг аудиторії у ідеально вірний момент». За спостереженням Раміреза «саме усвідомлення того, настільки унікальне звучання має платівка, тягне [альбом] у царство справжньої досконалості... Альбом „A Night at the Opera“, який захоплює дух і спонукає до створення своїх слухачів, однозначно залишається одним із найкращих альбомів гурту „Queen“».[28]

Відзнаки

У 1977 році «Bohemian Rhapsody» отримала дві премії «Греммі» за «Найкращу постановку вокалу в дуеті, групі або хорі» і «Найкраще вокальне аранжування».[76]

Публікація Країна Рейтинг Рік Позиція
1001 альбом, які варто прослухати, перш ніж ви помрете США 1001 альбом, який варто прослухати, перш ніж ви помрете[77] 2005 *
ABC Австралія Опитування: Тoп-100 альбомів[78] 2007 28
BBC Велика Британія Опитування: Toп-100 альбомів[79] 2006 9
Channel 4 Велика Британія Опитування: 100 найкращих альбомів[80] 2005 13
Classic Rock Велика Британія 100 найкращих рок-альбомів[81] 2001 25
100 найкращих британських рок-альбомів всіх часів[82] 2006 17
200 найкращих альбомів 70-х (20 найкращих альбомів 1975 року)[83] 2006 *
Kerrang! Велика Британія Опитування: 100 найкращих британських рок-альбомів всіх часів[84] 2005 19
NME Велика Британія Опитування: 100 найкращих альбомів всіх часів[85] 2006 19
Q Велика Британія 50 найкращих британських альбомів всіх часів[86] 2004 17
Rolling Stone Мексика Опитування: 100 найкращих альбомів всіх часів[87] 2004 11
США Опитування: Топ-100 альбомів[88] 2002 82
США 500 найкращих альбомів всіх часів[89] 2003 231
Virgin Велика Британія Опитування: Топ-1000 альбомів всіх часів[90] 1998 87

(*) позначає неупорядковані списки

Коментарі гурту

«Я тримав себе в руках... Взяв вокал, бо це моє форте – особливо гармонія і всяке таке. У „Queen II“ ми казилися. Але в цьому альбомі я свідомо стримувався. Це забезпечило те, що написання пісень вдалося, і думаю, що це одні з найсильніших пісень, які ми коли-небудь написали» — Фредді Мерк'юрі[15]
«Там є пара найважчих речей, які ми коли-небудь робили, й можливо, є також і найлегші речі. Він ближче до „Sheer Heart Attack“ ніж інші у тому сенсі, що він метається й створює багацько різних настроїв, але ми працювали над ним так, як над „Queen II“. Багато там дуже напруженого й дуже... багатошарового» — Браян Мей[91]

Тур

Докладніше: A Night at the Opera Tour

Список пісень

Сторона «А»
#НазваАвторВокалТривалість
1.«Death on Two Legs (Dedicated to...)»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:43
2.«Lazing on a Sunday Afternoon»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі1:08
3.«I'm in Love with My Car»Роджер ТейлорРоджер Тейлор3:05
4.«You're My Best Friend»Джон ДіконФредді Мерк'юрі2:50
5.« '39»Браян МейБраян Мей3:30
6.«Sweet Lady»Браян МейФредді Мерк'юрі4:01
7.«Seaside Rendezvous»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі2:13
Сторона «Б»
#НазваАвторВокалТривалість
8.«The Prophet's Song»Браян МейФредді Мерк'юрі8:21
9.«Love of My Life»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:38
10.«Good Company»Браян МейБраян Мей3:26
11.«Bohemian Rhapsody»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі5:57
12.«God Save the Queen»народна музика, аранжування Браян Мейінструментал1:11

Кліпи до альбому

  1. «Bohemian Rhapsody» — гурт використовував розкладання зображення через призму і суміщення осіб музикантів. Незважаючи на те, що пісню багато разів переробляли, і, за словами Браяна Мея, вона вже всіх дістала до моменту своєї появи; саме «Bohemian Rhapsody» принесла «Queen» справжню популярність.
  2. «You're My Best Friend» — на роялі грає Джон Дікон, а Фредді Мерк'юрі співає, спершись на свій мікрофон. Один з найбільш спокійних кліпів гурту на романтичну пісню Дікона.
  3. «Love of My Life» — кліп був зроблений до варіанту з гітарним супроводом, а не до альбомної версії. Відео було записано у 1979 році і являє собою концертний виступ зі студійним звуком.

Учасники запису

Queen

  • Фредді Мерк'юрі — головний вокал (1, 2, 4, 6-9, 11), бек-вокал (1-9, 11), піаніно (1-3, 7, 9, 11)
  • Браян Мей — електрогітара (всі, крім 7), бек-вокал (1, 3-6, 8, 10, 11), акустична гітара (5, 8, 9), головний вокал (5, 10), кото (8), арфа (9), укулеле (10)
  • Роджер Тейлор — ударні (1-4, 6-8, 10-12), бек-вокал (1, 3-8, 11), перкусія (2, 5, 7, 9, 11, 12), головний вокал (3), електрогітара (3)
  • Джон Дікон — бас-гітара (1-4, 6-11), електричне піаніно (4), контрабас (1, 5)[2]

Виробництво

  • Рой Томас Бейкер — продюсування
  • Майк Стоун — інженерінг
  • Гарі Лайонс — інженерінг
  • Джон Гарріс — керуючий обладнанням
  • Девід Коста — арт-директор
  • Рік Картін і Браян Палмер — окрема подяка
  • Джон Рід — менеджмент

Чарти

Тижневі чарти

Чарт (1975–76) Позиція
Австралійський чарт альбомів 1[92]
Австрійський чарт альбомів 9[93]
Канадський чарт альбомів 2[94]
Нідерландський чарт альбомів 1[95]
Французький чарт альбомів 16[96]
Німецький чарт альбомів 5[97]
Японський чарт альбомів 9[98]
Новозеландський чарт альбомів 1[99]
Норвезький чарт альбомів 4[100]
Шведський чарт альбомів 10[101]
Британський чарт альбомів 1[102]
США (Billboard 200) 4[103]

Тижневі чарти (перевидання)

Чарт (2005) Позиція
Французький чарт альбомів 11[96]
Японський чарт альбомів 67[104]
Португальський чарт альбомів 23[105]
Іспанський чарт альбомів 77[106]
Чарт (2011) Позиція
Бельгійський чарт альбомів (Фландрія) 96[107]
Бельгійський чарт альбомів (Валлонія) 88[108]
Японський чарт альбомів 73[109]
Британський чарт альбомів 96[110]

Чарти на кінець року

Чарт (1976) Позиція
Австралійський чарт альбомів 4[92]
Канадський чарт альбомів 15[111]
Французький чарт альбомів 88[112]
Японський чарт альбомів 22[113]
Британський чарт альбомів 12[114]
США (Billboard) 8[115]

Сертифікації

Аргентина (CAPIF) Платина 60.000^
Аргентина (CAPIF)
реліз Hollywood Records		 Платина 60.000^
Австрія (IFPI Австрія) Золото 25.000*
Канада (Music Canada) 3×Платина 300.000^
Франція (SNEP) Золото 553.600
Німеччина (BVMI) Платина 500.000^
Нідерланди (NVPI) Платина 100.000^
Польща (ZPAV)
Перевидання 2008 року лейблом Agora SA		 Платина 20.000*
Швейцарія (IFPI Швейцарія) Платина 50.000^
Велика Британія (BPI) Золото 100.000^
США (RIAA) 4×Платина 4.000.000^
(*) — показники продажів, засновані тільки на сертифікації
(^) — дані про постачання, засновані тільки на сертифікації

Джерела

  1. ↑ а б в albumlinernotes.com/A_Night_At_The_Opera.html
  2. ↑ а б в г д Archived copy. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 27 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ а б в г д е ж Erlewine, Stephen Thomas. Queen – A Night at the Opera. AllMusic.
  4. ↑ а б в г д Perone, James E., ред. (2012). The Album: A Guide to Pop Music's Most Provocative, Influential, and Important Creations. Praeger Publishers Inc. ISBN 978-0-313-37906-2. the album includes integrations of progressive rock, pop, and heavy metal
  5. ↑ "The Story of Bohemian Rhapsody", BBC, dir. Carl Johnston, First broadcast 4 грудня 2004
  6. ↑ David R. Fuller (7 січня 2010). Roger Taylor Interview 1976 — через YouTube.
  7. ↑ Whitburn, Joel (2006). The Billboard Book of Top 40 Hits. Billboard Books
  8. ↑ Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums. London: Guinness World Records Limited
  9. ↑ а б в Sheer Heart Attack & Killer Queen – Days Of Our Lives Documentary Queen Official. Retrieved 15 September 2018. -via YouTube
  10. ↑ Jones, 2012, с. 129.
  11. ↑ Hodkinson, 2004, с. 239.
  12. ↑ а б The Millionaire Waltz by Queen Songfacts Songfacts. Процитовано 15 вересня 2018
  13. ↑ Hodkinson, Mark (2009). "Queen: The Early Years". p.166
  14. ↑ Purvis, George (2007). Queen: Complete Works. London: Titan Group Publishing. с. 44. ISBN 9780857685513.
  15. ↑ а б Mercury Rising: The Queen Interview Sounds. John Ingham. Процитовано 28 вересня 2018
  16. ↑ а б Cunningham, Mark (Жовтень 1995). An Invitation to the Opera. Sound on Sound. Архів оригіналу за 11 квітня 2004. Процитовано 15 грудня 2018.
  17. ↑ а б в Gary Langan recalls working as a sound engineer on Queen's Bohemian Rhapsody and sharing the studio with rock legends The Sun. 28 вересня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
  18. ↑ The 10 Most Expensive Rock Albums Ever Made Loudersound. 10 червня 2016. Процитовано 7 листопада 2018
  19. ↑ A Night At The Opera This Day in Music.com. Процитовано 7 листопада 2018
  20. ↑ Queen:Sheer Heart Attack – Behind The Albums uDiscoverMusic. Max Bell. 12 липня 2017. Процитовано 25 серпня 2018
  21. ↑ Salter, Jessica (26 лютого 2011). Roger Taylor remembers rehearsing with Queen in 1975. Daily Telegraph. Процитовано 12 березня 2019.
  22. ↑ Queen:A Night At The Opera – Behind The Albums uDiscoverMusic. Bell, Max. Процитовано 28 вересня 2018
  23. ↑ Queen: 20 Things You Probably Never Knew About 'Bohemian Rahpsody' NME. 24 червня 2015. Процитовано 8 листопада 2018
  24. ↑ Every song on Queen's A Night At The Opera, ranked from worst to best Loudersound. "Brian May has always been a one-man guitar orchestra, and rarely more so on this homage to Dixieland jazz, in which he sang a charming When I'm 64-style lyric while his guitar mimicked a ukulele-banjo and a clarinet." Mark Blake. 2 грудня 2016. Процитовано 18 жовтня 2018.
  25. ↑ а б Jones, Chris (2007). Review: Queen – A Night at the Opera. BBC Music. Процитовано 2 лютого 2018.
  26. ↑ Rivadavia, Eduardo (21 листопада 2015). Revisiting Queen's Masterpiece, 'A Night at the Opera'. Ultimate Classic Rock. Процитовано 20 листопада 2018.
  27. ↑ Erlewine, Stephen Thomas. Queen – Queen II. AllMusic. Процитовано 27 вересня 2018.
  28. ↑ а б в Ramirez, AJ (8 червня 2011). In the Lap of the Gods: The First Five Queen Albums. PopMatters. Процитовано 2 лютого 2018.
  29. ↑ Erlewine, Stephen Thomas. Queen – Sheer Heart Attack. AllMusic. Процитовано 27 вересня 2018.
  30. ↑ Elen, Richard (30 квітня 2002). Queen – A Night at the Opera. Audio Video Revolution. Процитовано 20 листопада 2018.
  31. ↑ а б A Night At The Opera Winnipeg Free Press. Процитовано 4 серпня 2011
  32. ↑ Sheffield, Norman (2013). Life on Two Legs: Set the Record Straight. Trident Publishing. ISBN 978-0-95751-331-0.
  33. ↑ Sheffield (2013). p. 239.
  34. ↑ 03-17-1977 Circus Magazine.
  35. ↑ а б в Classic Albums, "A Night at the Opera", VH1
  36. ↑ I'm In Love With My Car UltimateQueen 27 серпня 2011
  37. ↑ Blake, Mark (25 листопада 2013). Is This the Real Life?: The Untold Story of Queen. Da Capo Press — через Google Books.
  38. ↑ nelson vladimir martinez sustayta (6 грудня 2012). Queen 39' Live At Earls Court 1977 HD — через YouTube.
  39. ↑ Brian May. Queen Legends.
  40. ↑ а б Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock. p.96. Voyageur Press, 2009
  41. ↑ Jones, Lesley-Ann (2011). Freddie Mercury. London: Hodder & Stoughton. с. 334. ISBN 978-1-44473-368-6.
  42. ↑ A Night At The Opera [Архівовано 10 травня 2015 у Wayback Machine.] QueenZone.com 6 липня 2011
  43. ↑ Queen + Adam Lambert Set List: Calgary, Saddledome. Queen Online. Процитовано 22 жовтня 2014.
  44. ↑ Queen + Paul Rodgers Live In The Ukraine. Youtube. Процитовано 7 березня 2016.
  45. ↑ Queen – A Night At The Opera 4 серпня 2011
  46. ↑ Jones, Lesley-Ann (2012). Freddie Mercury. London: Hodder & Stoughton. с. 142. ISBN 9781444733679.
  47. ↑ Chiu, David (27 грудня 2005). Unconventional Queen Hit Still Rocks After 30 Years. The New York Times. Процитовано 5 жовтня 2008.
  48. ↑ Fire at Palace doesn't stop pop party. BBC News. 3 червня 2002. Процитовано 23 квітня 2010.
  49. ↑ "The Story of Bohemian Rhapsody", BBC, dir. Carl Johnston, First broadcast 4 December 2004
  50. ↑ а б David R. Fuller (7 січня 2010). Roger Taylor Interview 1976 — через YouTube.
  51. ↑ Queen:A Day at the Races – Behind The Albums uDiscoverMusic. 18 липня 2017. Bell, Max. Процитовано 27 вересня 2018
  52. ↑ Queen – A Day At The Races. AllMusic. Процитовано 20 листопада 2018.
  53. ↑ Bohemian rhapsody celebrates 40 YEARS: 19 things you didn't know about the queen anthem. Express Online. 30 жовтня 2015. Процитовано 20 листопада 2018.
  54. ↑ Every Official Christmas Number 1 ever. Процитовано 20 листопада 2018.
  55. ↑ Hodkinson, Mark (2004). Queen: The Early Years. Music Sales Ltd. ISBN 1-84449-012-2.
  56. ↑ Bohemian Rhapsody Gold & Platinum Searchable Database. Recording Industry Association of America. Процитовано 20 листопада 2018
  57. ↑ Whitburn, Joel (2004). The Billboard Book of Top 40 Hits: Eighth Edition. Record Research. с. 513.
  58. ↑ you're+my+best+friend | full Official Chart History | Official Charts Company. Officialcharts.com. Процитовано 20 листопада 2018.
  59. ↑ а б в John Ingham. A Riot At The Opera: Queen Triumphant. Sounds. Процитовано 11 грудня 2018.
  60. ↑ QuadraphonicQuad - DVD-Audio Titles of Note.
  61. ↑ Queen catalog complete on SHM-SACD. PS3SACD.com. 31 липня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  62. ↑ Kot, Greg (19 квітня 1992). An 18-record, 80 Million-copy Odyssey. Chicago Tribune. Процитовано 19 квітня 2016.
  63. ↑ Christgau, Robert (1981). Consumer Guide '70s: Q. Christgau's Record Guide: Rock Albums of the Seventies. Ticknor & Fields. ISBN 089919026X. Процитовано 10 березня 2019 — через robertchristgau.com.
  64. ↑ Larkin, Colin (2011). Encyclopedia of Popular Music (вид. 5th). Omnibus Press. с. 2248. ISBN 0-85712-595-8.
  65. ↑ Graff, Gary (1996). Queen. MusicHound Rock: The Essential Album Guide. Visible Ink Press. ISBN 0-7876-1037-2.
  66. ↑ а б Leone, Dominique (24 березня 2011). Queen: Reissues Album Review. Pitchfork. Процитовано 2 лютого 2018.
  67. ↑ а б Rees, Paul (Лютий 2006). Royal Flush. Q. с. 108.
  68. ↑ Brackett, Nathan; Hoard, Christian, ред. (2004). The New Rolling Stone Album Guide (вид. 4th). Simon & Schuster. с. 668. ISBN 978-0-7432-0169-8.
  69. ↑ а б Cavanagh, David (Березень 2011). Queen – The First Five Albums. Uncut. с. 96. Процитовано 2 лютого 2018.
  70. ↑ Fox-Cumming, Ray (15 листопада 1975). Queen's Operatic Outing. Record Mirror & Disc. с. 40.
  71. ↑ Nicholson, Kris (8 квітня 1976). Queen: A Night at the Opera. Rolling Stone. № 210. с. 76—77.
  72. ↑ Christgau, Robert (1 березня 1976). Christgau's Consumer Guide. The Village Voice. New York. Процитовано 2 лютого 2018.
  73. ↑ Lambe, Stephen (2013). Citizens of Hope and Glory: The Story of Progressive Rock (вид. 2nd). The Hill, Stroud: Amberley Publishing. с. 58. ISBN 978-1-4456-0737-5. Процитовано 25 серпня 2015.
  74. ↑ Review: A Night at the Opera. Mojo: 27. Липнь 2002. Процитовано 15 квітня 2013.
  75. ↑ Jones, Chris (2007). Review: Queen – A Night at the Opera. BBC Music. Процитовано 2 лютого 2018.
  76. ↑ Queen – Artist – Grammy.com. Grammy Awards database search. Процитовано 4 листопада 2017.
  77. ↑ Rocklist.net...Steve Parker...1001 Albums.
  78. ↑ The Top 100 [Архівовано 5 грудня 2006 у Wayback Machine.] ABC poll
  79. ↑ Top 100 Albums. BBC Radio 2. Broadcast 28 серпня 2006. Archived at rocklistmusic.co.uk
  80. ↑ 100 Greatest Albums. Channel 4. Процитовано 21 листопада 2006.. Archived at besteveralbums.com
  81. ↑ The 100 Greatest Rock Albums Ever. Classic Rock. Грудень 2001. Archived at rocklistmusic.co.uk
  82. ↑ Rocklist.net...Steve Parker...More Classic Rock Lists.
  83. ↑ Classic Rock/Metal Hammer, «The 200 Greatest Albums of the 70s», березень 2006
  84. ↑ The 100 Best British Rock Albums Ever!. Kerrang!. 19 лютого 2005. Archived at rocklistmusic.co.uk
  85. ↑ «Oasis album voted greatest of all time». The Times. 1 червня 2006
  86. ↑ Q - 5o best British albums ever! (липень 2003). {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  87. ↑ Rolling Stone (Mexico), «The 100 Greatest Albums of All Time», грудень 2004
  88. ↑ «Readers' Top 100 Albums». Rolling Stone. Issue 907 (17 жовтня 2002). Archived at rocklistmusic.co.uk
  89. ↑ News.
  90. ↑ Maung, Carole Aye. «Beatles albums are top 3 of all time». Daily Mirror. 7 вересня 1998. Retrieved 23 August 2010. Archived at TheFreeLibrary.com.
  91. ↑ Jonh Ingham shares an Egg burger with Queen's Brian May. Sounds. 27 вересня 1975. Процитовано 17 січня 2019.
  92. ↑ а б Kent, David (1993) (doc). Australian Chart Book 1970–1992. Australian Chart Book, St Ives, N.S.W
  93. ↑ Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. austriancharts.at. Процитовано 4 серпня 2011.
  94. ↑ Results – RPM – Library and Archives Canada. Collectionscanada.gc.ca. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 4 серпня 2011.
  95. ↑ Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. dutchcharts.nl. Процитовано 4 серпня 2011.
  96. ↑ а б Le Détail des Albums de chaque Artiste. Infodisc. Процитовано 1 жовтня 2016.
  97. ↑ charts.de. charts.de. Процитовано 4 серпня 2011.
  98. ↑ a-クイーン [Yamachan Land (Japanese Chart Archives) – Albums Chart Daijiten – Queen] (Japanese) . Original Confidence. 30 грудня 2007. Процитовано 1 квітня 2012.[недоступне посилання з лютого 2019]
  99. ↑ Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. charts.org.nz. Процитовано 4 серпня 2011.
  100. ↑ Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. norwegiancharts.com. Процитовано 4 серпня 2011.
  101. ↑ Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. swedishcharts.com. Процитовано 4 серпня 2011.
  102. ↑ Queen – A Night at the Opera. Chart Stats. Процитовано 4 серпня 2011.
  103. ↑ allmusic ((( A Night at the Opera > Charts & Awards > Billboard Albums ))). allmusic.com. Процитовано 1 квітня 2012.
  104. ↑ クイーン-リリース-ORICON STYLE-ミュージック [Highest position and charting weeks of A Night at the Opera (2005 remaster) by Queen]. oricon.co.jp (Japanese) . Oricon Style. Процитовано 4 лютого 2012.
  105. ↑ Steffen Hung. Queen – A Night at the Opera. portuguesecharts.com. Процитовано 4 серпня 2011.
  106. ↑ Simon & Garfunkel – Bridge Over Troubled Water (40th Anniversary Edition) (ASP). spanishcharts.com. Hung Medien. Процитовано 4 лютого 2012.
  107. ↑ ultratop.be Queen – A Night at the Opera (ASP). Hung Medien (Dutch) . Ultratop. Процитовано 4 лютого 2012.
  108. ↑ ultratop.be Queen – A Night at the Opera (ASP). Hung Medien (French) . Ultratop. Процитовано 4 лютого 2012.
  109. ↑ クイーン-リリース-ORICON STYLE-ミュージック [Highest position and charting weeks of A Night at the Opera (2011 remaster) by Queen]. oricon.co.jp (Japanese) . Oricon Style. Процитовано 4 лютого 2012.
  110. ↑ Chart Stats – Album chart for 26/03/2011. The Official Charts Company. Процитовано 4 лютого 2012.
  111. ↑ RPM Top 100 Albums of 1976. RPM. Архів оригіналу за 1 вересня 2012. Процитовано 24 лютого 2012.
  112. ↑ Les Albums (CD) de 1976 par InfoDisc (French) . infodisc.fr. Архів оригіналу (PHP) за 21 травня 2012. Процитовано 24 лютого 2012.
  113. ↑ Japanese Year-End Albums Chart 1976 (Japanese) . Oricon. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
  114. ↑ Complete UK Year-End Album Charts. Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 3 березня 2012.
  115. ↑ Top Pop Albums of 1976. billboard.biz. Процитовано 24 лютого 2012.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=A_Night_at_the_Opera&oldid=34748857