Войцехович Василь Олександрович

Василь Олександрович Войцехович
Пам'ятний знак на могилі Войцеховича в Краснокутську 2009
Народився	5 січня 1913(1913-01-05) Краснокутськ Краснокутського повіту Харківської губернії
Помер	21 квітня 1987(1987-04-21) (74 роки) Київ, Українська РСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	партизан, письменник
Відомий завдяки	начальник штабу 1-ї Української партизанської дивізії імені двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака
Учасник	радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Членство	Національна спілка письменників України
Військове звання	Майор
Партія	КПРС
У шлюбі з	Катерина Войцехович
Нагороди

Васи́ль Олекса́ндрович Войцехо́вич (*5 січня 1913 — †21 квітня 1987) — активний учасник українського комуністичного руху опору в роки Німецько-радянської війни, майор, письменник, Герой Радянського Союзу (1944), двічі кавалер ордена Леніна.

Життєпис

Народився 5 січня 1913 року в повітовому містечку Краснокутськ Харківської губернії Російської імперії (тепер — селище Богодухівського району Харківської області України) в сім'ї агронома. У 1927 році закінчив Краснокутську середню школу, потім — Богодухівський сільськогосподарський технікум. Працював меліоратором в Україні і Середній Азії.

У 1939 році добровільно вступив до лав Червоної Армії. У 1939—1940-х роках брав участь в радянсько-фінській «зимовій» війні. Потім закінчив Сумське артилерійське училище і отримав призначення в 117-й гаубичний артилерійський полк 8-ї стрілецької дивізії Західного окремого військового округу.

Німецько-радянська війна

У лютому 1941 року призначений командиром взводу 262-го корпусного гаубичного полку 1-го стрілецького корпусу. На цій посаді і зустрів Німецько-радянську війну.

У липні 1941 року отримав посаду командира штабної батареї. А вже в серпні, в жорстокому бою з німцями в районі Могильова, отримав поранення, потрапив в полон і в колоні полонених етапований до Польщі. По дорозі — вдалося втекти і дістатися Путивльського району Сумської області. 12 лютого 1942 року в Хінельських лісах (лісові масиви біля кордонів північної частини Сумщини, один з районів масового партизанського руху Німецько-радянської війни) зустрівся з розвідниками Путивльського партизанського загону командира Сидора Ковпака і став членом загону. Командування призначило Войцеховича помічником командира роти, а з березня 1942 року — помічником начальника штабу.

У 1943 році вступив до лав КПРС, а 25 вересня цього ж року отримав посаду начальника штабу з'єднання партизанських загонів Сумської області, з січня 1944 року — начальника штабу 1-ї Української партизанської дивізії.

Сидор Ковпак дав Войцеховичу прізвисько «Кутузов» — за уміння водити партизанське військо і оперативно забезпечувати керівництво боями. Войцехович брав активну участь у розробці бойових операцій, які здійснювали партизани Ковпака, визначав маршрути, дороги, переправи через річки, залізничні переїзди, населені пункти, які треба пройти; був учасником Карпатського рейду. Як начальник штабу 1-ї Української партизанської дивізії разом з командуванням розробляв плани бойових операцій і рейди дивізії, успішно здійснені на території західних областей України, Білорусі і східних районів Польщі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1944 року за бойові подвиги в тилу ворога і особливі заслуги у справі розвитку партизанського руху в Україні майору Войцеховичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4325).

Повоєнні роки

Після війни Войцехович — в запасі. Працював головою виконкому Лебединської районної ради депутатів, директором Яремчанського курортного управління. Але поранення, отримані в боях, змусили його залишити роботу. Лікарська комісія визнала Войцеховича інвалідом війни 1-ї групи, і до вересня 1947 року він був на пенсії.

Підлікувавшись, з 1947 року працював в системі лісового господарства. Був директором Великоберезнянського лісгоспу Закарпатської області, начальником Уральського територіального управління держлісосмуг, членом колегії Міністерства лісового господарства, у 1960-х — директором Мордовського державного заповідника (нині Республіка Мордовія Російської Федерації). У 1950 році закінчив Вищі лісові курси з підготовки керівних кадрів Міністерства лісового господарства.

У 1966 році перейшов на літературну роботу, написав кілька книг спогадів про війну, був членом Союзу письменників Української РСР. Мешкав у Києві, де й помер 21 квітня 1987 року. Похований на Байковому кладовищі. У 1989 році перепохований у Краснокутську.

Вшанування пам'яті

• Погруддя у Спадщанському лісі під Путивлем на Алеї Героїв.
• Пам'ятний знак на могилі на Меморіалі Слави на батьківщині, у селищі Краснокутськ

Нагороди

• два ордени Леніна;
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1985);
• орден Червоної Зірки;
• медалі;
• польський орден «Virtuti Militari».

Бібліографія

• Фронт на Поліссі: [Про бойовий шлях партизанського з'єднання двічі Героя Радянського Союзу С.А. Ковпака: партизанські зшитки] — Київ: Політвидав України, 1975. — 431 с.
• Партизаны идут на запад: [Воспоминания Героя Советского Союза о Великой Отечественной войне]. — Киев: Политиздат Украины, 1982. — 256 с.
• Сто дней подвига: Партизанские тетради. 2-е изд., испр. и доп. — Киев: Дніпро, 1982. — 366 с.
• Наследники Павки Корчагина: Фрагменты повести. — Киев: Молодь, 1990. — 173 с.

Джерела

• Бойко Л. С. Войцехович Василь Олександрович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 346—347.
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1: Абаев — Любичев. — 911 с. — 100 000 прим. — ISBN відсутній; рег. № в РКП 87-95382. (рос.)
• Ковпак С. А. Від Путивля до Карпат: Книга про героїчні діла Сумського партизанського з'єднання. — Львів : Каменяр, 1980. — 182 с.
• Подвигом прославленные: Герои Советского Союза — партизаны и подпольщики Украины в годы Великой Отечественной войны / Немятый В. Н. и др. — К. : Политиздат Украины, 1985. — 382 с. (рос.)
• Старожилов Н. В. Партизанские соединения в Великой Отечественной войне. — К. : Вища школа, 1983. — 239 с. (рос.)
• Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945: В 3 т. — К. : Политиздат Украины, 1975. — Т. 2. — 448 с. (рос.)