Пітер Денніс Мітчелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пітер Денніс Мітчелл
англ. Peter Dennis Mitchell
Народився29 вересня 1920(1920-09-29)[1][2][…]
Суррей, Англія, Сполучене Королівство
Помер10 квітня 1992(1992-04-10)[1][2][…] (71 рік)
Бодмін, Корнволл[d], Корнволл[d], Південно-Західна Англія, Англія, Велика Британія
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Діяльністьбіохімік, хімік, викладач університету
Alma materКембриджський університет
Галузьбіохімія
ЗакладЕдинбурзький університет
Науковий ступіньдоктор філософії (Ph.D) з біохімії
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Американська академія мистецтв і наук
Французька академія наук[4]
Національна академія наук США
Королівське товариство Единбурга
Society of General Microbiologyd
The Japanese Biochemical Societyd
Європейська організація молекулярної біології
Американське товариство біохімії та молекулярної біологіїd
Відомий завдяки:механізм синтезу АТФ
Нагороди
Автограф

Пітер Денніс Мітчелл (англ. Peter Dennis Mitchell; 29 вересня 1920(19200929), Мітчем, Суррей — 10 квітня 1992, Бодмін, Корнуолл) — британський біохімік, лауреат Нобелівської премії з хімії (1978).

Біографія

[ред. | ред. код]

Пітер Мітчелл здобув освіту в Кембріджському університеті. У 1951 році здобув ступінь доктора філософії з біохімії, вивчаючи механізми дії пеніциліну.

З 1955 по 1963 працював у Едінбурзькому університеті, звідки звільнився через погане здоров'я.

Довгий час працював незалежним дослідником.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]
Загальна схема окисного фосфорилювання

Автор хеміосмотичної теорії окисного фосфорилювання. Показав, що синтез АТФ у мітохондріях відбувається завдяки електричному градієнту на внутрішній мембрані мітохондрії, так званій спряженій мембрані. Нагороджений нобелівською премією з хімії за 1978 рік з формулюванням «за внесок в розуміння процесу перенесення біологічної енергії, зроблений завдяки створенню хеміосмотичної теорії»

Заклав основи нової галузі науки — векторної біології.

Член Лондонського королівського товариства1974).

Більшість ключових експериментів здійснив разом з Дженніфер Мойл[en].

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]