Ран (міфологія)
Ран | |
---|---|
Міфологія | скандинавська міфологія |
Посада | королева-консорт |
Діти | Nine Mothers of Heimdallrd, Nine Daughters of Ægird і Kólgad |
Родичі | Геймдаль |
Частина від | скандинавська міфологія |
Медіафайли у Вікісховищі |
Ран (давньоскан. Rán, «крадіжка», «пограбування») — в германо-скандинавській міфології — велетка, штормове божество моря, сестра та дружина Еґіра. Ран володіла чарівними тенетами, які накидала на кораблі, аби затягнути їх на дно й там поживитися здобиччю[1].
Ран любила золото, яке північні народи називали морським вогнем.
Коли бог Локі, який походив як й вона з роду йотунів, випадково вбив сина чарівника Грейдмара й мав заплатити компенсацію золотом (інакше могли постраждати його друзі аси, які перебували в заручниках в чарівника), Ран позичила йому свої тенета й Локі за їх допомоги зміг спіймати Андварі — цверґа-охоронця незліченних скарбів — й забрати його багатство. Але здобуте таким чином золото в майбутньому принесло багато бід.[2].
В Еґіра та його дружини Ран було дев'ять дочок, яких називали дівами хвиль:
- Бара (давньоскан. Bára або Dröfn) — «хвиля»
- Блодуґгадда (давньоскан. Blóðughadda) — «з кривавим волоссям» (колір хвиль після битви)
- Бюлґ'я (давньоскан. Bylgja) — «морський вал»
- Гефрінґ (давньоскан. Hefring) — «хвиля, яка пульсує»
- Гімінґльова (давньоскан. Himinglæva) — «хвиля, що відбиває небо»
- Грьонн (давньоскан. Hrönn) — «цупка хвиля»
- Дуфа (давньоскан. Dúfa) — «хвиля, яка мучиться»
- Колґа (давньоскан. Kólga) — «жахлива хвиля»
- Унн (давньоскан. Unnr або Uðr) — «хвиля»
За однією з теорій дев'ять дочок Еґіра та Ран асоціюють з дев'ятьма матерями Геймдалля.
- ↑ Эгир // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Андвари // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Simek, Rudolf (2007) translated by Angela Hall. Dictionary of Northern Mythology. D.S. Brewer. ISBN 0-85991-513-1
- Скандинавська богиня Ран — люта морська богиня. Германо-скандинавська міфологія. web.archive.org. 5 червня 2018. Процитовано 11 лютого 2021.