Кеннінґ

Кеннінґ (ісл. kenningar від «kenna» знати, відати, натякати) — поетичний прийом, що замінював звичайне зрозуміле слово красивою метафорою. Характерний для поезії скальдів, а також для англосаксонської та кельтської поезії. В «Молодшій Едді» кеннінґи разом з гейті є головними стилістичними засобами, саме тут вперше вводяться ці поняття.

Класифікація

Кеннінґ складається, як мінімум, з двох іменників. Існують також надзвичайно складні багаторівневі кеннінґи, є й такі, що утворюють словосполучення.

Варто зазначити, що метод кеннінґів застосовувався і класиками і сучасними авторами.Підставляючи різні хейті замість складових частин кеннінга, можна було варіювати його, а підставляючи цілі кеннінги замість його складових частин, можна було зробити його багаточленним і тим самим нескінченно збільшити можливість його варіювання. Трьох-і чотирьохчленові кеннінги є звичними для скальдичної поезії. Зустрічаються іноді навіть семичленові кеннінги, наприклад «метальник вогню хуртовини відьми місяця коня корабельних сараїв», де «кінь корабельних сараїв» — це корабель, «місяць корабля» — щит, «відьма щита» — спис, «хуртовина копій» — битва, «вогонь битви» — меч, «метальник меча» — воїн. Для того щоб розшифрувати такий кенінг, доводилося «перекладати» його складові частини і таким чином зводити його до елементарної схеми.

Як вказує Стеблін-Каменський, кенінги «давали можливість нагромаджувати іменники в такій кількості, яка не засвідчена ні в якій іншій поезії, і це робило мову поезії надзвичайно багатою і пишною. Кеннінги підкреслювали поетичну форму, вони здавалися тим гарнішими, чим більш винахідливо і хитромудро вони були розроблені».

А. Хойслер вважає кенінг «метафорою з відхиленням». Інший учений Б. Ярхо також підтрримував це припущення, однак пізніше зазначив, що кенінги — це двочленові речення, які мають в своїй основі хейті та другого многочлена, що зазвичай є метонімією. В «Лекції по давньоскандинавській поезії» він вказує на хейті, як перейменування, що може бути синонімом, метонімією, синекдохою та метафорою. Якщо, усунувши кеннінги, викласти зміст окремої віси в прозі, то він зазвичай виявляється вкрай мізерним і зводиться до констатації якихось невигаданих фактів, які повідомляються як пояснення причини вчинку, попередження, порада, загроза, похвала чи просто інформація.

Еддичні та скальдичні кенінги

Основною властивістю еддичного кенінга — те, що він не придумувався при створенні твору, в якому він був вжитий; і укладений в нього образ, і його словесний вираз черпалися з традицій.

На противагу еддичним хейті, скальдичні хейті аж ніяк не обов'язково черпалися з традицією. Вони могли бути і продуктом індивідуальної вигадки, так як очевидно, що хейті, подібні щойно наведеним, не були результатом стихійного семантичного розвитку.

Період християнізації

Безпосереднім наслідком християнізації (Ісландію християнізували близько 1000 р) було зменшення кількості кенінгів, що містять імена язичницьких божеств, в драпах, складених на честь норвезьких королів. Але в міру того, як християнство зміцнювалось і язичницька міфологія втрачала свій релігійний зміст, перетворюючись на умовну поетичну фразеологію, міфологічні кеннінги знову ставали звичайними. Вже через сто років після християнізації вони так само вживались в драпах, як і до неї.

Кеннінги з іменами язичницьких богів могли вживатися для опису християнських персонажів.

Після християнізації Скандинавії, поетична метафора, тобто кенінги втратили свій міфологічний сенс: норною могла вважатись проста дівчина, а одне з імен Одіна носити звичайний чоловік, що особливо не був відомим своїми доблестями. Конунг Олав — християнський святий — міг носити ім’я «Бальдр битви» або «Одін виття стріл», що характеризувало його як воєначальника, командира в битві («виття стріл»). Поезія, що виросла з міфології, стала надробним пам’ятником язичницького міфу.

Приклади

Класичні (скандинавські) кеннінґи

дах кита	море
земля лебедя
шлях вітрил
ланцюг островів
поле вікінґа
асамблея мечів	битва
ураган мечів
політ списів
пісня списів
свято орлів
жеребець хвилі	корабель
плуг моря
кінь пірата
насолода круків	воїн
фарбувальник крукового дзьоба
дерево шолома

Сучасні кеннінґи

Яскравим прикладом сучасного кеннінґа можна вважати вислів «залізний кінь», що в СРСР асоціювався з трактором, а сьогодні переважно з будь-яким транспортним засобом.

Багато германських неоязичників при поклонінні тому чи іншому богу вживають хейті, наприклад, Локі прийнято називати «Богом тисячі облич», «Батьком чудовиськ», «Ковалем брехні» та ін.

Див. також

• Гейті
• Молодша Едда
• Старша Едда
• Скальдична поезія

Посилання

• Кенінг // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 471.
• «Молодша Едда»

Література

Борхес Х.Л. Переклад з ісп./Шовкун В.Й. Борщевський С.Ю. Алеф: Прозові твори. — Фоліо. — С. 572. — ISBN 978-966-03-4422-8.