Кеннінґ
Кеннінґ (ісл. kenningar від «kenna» знати, відати, натякати) — поетичний прийом, що замінював звичайне зрозуміле слово красивою метафорою. Характерний для поезії скальдів, а також для англосаксонської та кельтської поезії. В «Молодшій Едді» кеннінґи разом з гейті є головними стилістичними засобами, саме тут вперше вводяться ці поняття.
Зміст
Класифікація[ред. | ред. код]
Кеннінґ складається, як мінімум, з двох іменників. Існують також надзвичайно складні багаторівневі кеннінґи, є й такі, що утворюють словосполучення.
Варто зазначити, що метод кеннінґів застосовувався і класиками і сучасними авторами.Підставляючи різні хейті замість складових частин кеннінга, можна було варіювати його, а підставляючи цілі кеннінги замість його складових частин, можна було зробити його багаточленним і тим самим нескінченно збільшити можливість його варіювання. Трьох-і чотирьохчленові кеннінги є звичними для скальдичної поезії. Зустрічаються іноді навіть семичленові кеннінги, наприклад «метальник вогню хуртовини відьми місяця коня корабельних сараїв», де «кінь корабельних сараїв» — це корабель, «місяць корабля» — щит, «відьма щита» — спис, «хуртовина копій» — битва, «вогонь битви» — меч, «метальник меча» — воїн. Для того щоб розшифрувати такий кенінг, доводилося «перекладати» його складові частини і таким чином зводити його до елементарної схеми.[1]
Як вказує Стеблін-Каменський, кенінги «давали можливість нагромаджувати іменники в такій кількості, яка не засвідчена ні в якій іншій поезії, і це робило мову поезії надзвичайно багатою і пишною. Кеннінги підкреслювали поетичну форму, вони здавалися тим гарнішими, чим більш винахідливо і хитромудро вони були розроблені».[1]
А. Хойслер вважає кенінг «метафорою з відхиленням». Інший учений Б. Ярхо також підтрримував це припущення, однак пізніше зазначив, що кенінги — це двочленові речення, які мають в своїй основі хейті та другого многочлена, що зазвичай є метонімією. В «Лекції по давньоскандинавській поезії» він вказує на хейті, як перейменування, що може бути синонімом, метонімією, синекдохою та метафорою.[2] Якщо, усунувши кеннінги, викласти зміст окремої віси в прозі, то він зазвичай виявляється вкрай мізерним і зводиться до констатації якихось невигаданих фактів, які повідомляються як пояснення причини вчинку, попередження, порада, загроза, похвала чи просто інформація.
Еддичні та скальдичні кенінги[ред. | ред. код]
Основною властивістю еддичного кенінга — те, що він не придумувався при створенні твору, в якому він був вжитий; і укладений в нього образ, і його словесний вираз черпалися з традицій.[3]
На противагу еддичним хейті, скальдичні хейті аж ніяк не обов'язково черпалися з традицією. Вони могли бути і продуктом індивідуальної вигадки, так як очевидно, що хейті, подібні щойно наведеним, не були результатом стихійного семантичного розвитку.[3]
Період християнізації[ред. | ред. код]
Безпосереднім наслідком християнізації (Ісландію християнізували близько 1000 р) було зменшення кількості кенінгів, що містять імена язичницьких божеств, в драпах, складених на честь норвезьких королів. Але в міру того, як християнство зміцнювалось і язичницька міфологія втрачала свій релігійний зміст, перетворюючись на умовну поетичну фразеологію, міфологічні кеннінги знову ставали звичайними. Вже через сто років після християнізації вони так само вживались в драпах, як і до неї.[1]
Кеннінги з іменами язичницьких богів могли вживатися для опису християнських персонажів.
Після християнізації Скандинавії, поетична метафора, тобто кенінги втратили свій міфологічний сенс: норною могла вважатись проста дівчина, а одне з імен Одіна носити звичайний чоловік, що особливо не був відомим своїми доблестями. Конунг Олав — християнський святий — міг носити ім’я «Бальдр битви» або «Одін виття стріл», що характеризувало його як воєначальника, командира в битві («виття стріл»). Поезія, що виросла з міфології, стала надробним пам’ятником язичницького міфу.[4]
Приклади[ред. | ред. код]
Класичні (скандинавські) кеннінґи[ред. | ред. код]
| дах кита | море |
| земля лебедя | |
| шлях вітрил | |
| ланцюг островів | |
| поле вікінґа | |
| асамблея мечів | битва |
| ураган мечів | |
| політ списів | |
| пісня списів | |
| свято орлів | |
| жеребець хвилі | корабель |
| плуг моря | |
| кінь пірата | |
| насолода круків | воїн |
| фарбувальник крукового дзьоба | |
| дерево шолома |
Сучасні кеннінґи[ред. | ред. код]
Яскравим прикладом сучасного кеннінґа можна вважати вислів «залізний кінь», що в СРСР асоціювався з трактором, а сьогодні переважно з будь-яким транспортним засобом.
Багато германських неоязичників при поклонінні тому чи іншому богу вживають хейті, наприклад, Локі прийнято називати «Богом тисячі облич», «Батьком чудовиськ», «Ковалем брехні» та ін.[5]
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
Борхес Х.Л. Переклад з ісп./Шовкун В.Й. Борщевський С.Ю. Алеф: Прозові твори. — Фоліо. — С. 572. — ISBN 978-966-03-4422-8.
- ↑ а б в М. И. Стеблин-Каменский. Культура Исландии. – Л.: "Наука", 1967.
- ↑ Ярхо, Борис (2017-09-05). Методология точного литературоведения. Избранные труды по теории литературы (ru). Litres. ISBN 9785457439900.
- ↑ а б Скальдическая поэзия (часть 2) « Критик. poem4you.ru. Процитовано 2018-03-19.
- ↑ Петрухин, Владимир (2017-09-05). Мифы древней Скандинавии (ru). Litres. ISBN 9785457519626.
- ↑ АННА БЛЕЙЗ - официальный сайт переводчика с английского СОТКАННЫЙ МИР : Северное язычество: божества, духи и миры : Кеннинги Локи. weavenworld.ru. Процитовано 2018-03-19.
_from_Die_Helden_und_G%C3%B6tter_des_Nordens,_oder_Das_Buch_der_sagen.jpg)
