Глін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Frigg And Her Servants» (1882) by Carl Emil Doepler.

Глін — в скандинавській міфології богиня (див. аси), діва, служниця та супутниця Фріґґ (за іншою версією — її втілення). Захищає людей від фізичної небезпеки та шкоди. Ім'я Глін можна перекласти як «захисниця»[1].
Часто зустрічається в давньоскандинавській літературі («Старша Едда», «Молодша Едда» Сноррі Стурлусона, кеннінґи в скальдичній поезії).


Згадки[ред.ред. код]

У «Старшій Едді» в «Пророкуванні вьольви» Глін отримує передбачення загибелі Одіна під час великої битви у Раґнарьок.
У 35 главі «Молодшої Едди» («Видіння Ґюльві») Глін названа дванадцятою серед шістнадцяти богинь. Високий говорить Ґанґлері (за початком оповіді ми знаємо, що замаскований конунґ Ґюльві), що Глін «надано функцію захисту людей, яких Фріґґ бажає порятувати від якоїсь небезпеки». Й далі Високий говорить: «хто порятувався — знаходить притулок». В 51 главі наводиться уривок з «Пророкування вьольви», в якому йдеться про Глін. В 75 главі («Мова поезії») ім'я Глін з'являється серед переліку двадцяти семи імен асинь[2].
В скальдичній поезії ім'я Глін часто використовувалось в жіночих кеннінґах. Наприклад, Hlín hringa («Глін перснів»), Hlín goðvefjar («Глін оксамиту») або arm-Hlín («з руками як у Глін»). Таким чином ім'я Глін використовувалось поетом-скальдом Х ст. Кормаком Йоґмундарсоном й пройшло крізь століття, підтримане іншими скальдами (Тордом Кольбейнссоном, Ґізуром Торвальдссоном та Ейнаром Ґільссоном)[3]. У видозміненому варіанті (Lín — Лін) збереглися згадки про неї й у літературі рім[4].
В «Сазі про Гаварда з Іслафьйорду» зустрічається фраза á Hlín fallinn («впав на Глін»). Дехто з дослідників й перекладачів виправляє це речення[5][6], тоді як інші вважають, що воно має значення «впав на землю» (що ототожнює Глін з Йорд)[7].

Теорії[ред.ред. код]

Енді Орчард вважає, що у «Пророкуванні вьольви» Глін — інше втілення Фріґґ. Також він зазначає, що «часте використання імені в скальдичній поезії в поетичних перифразах чи в жіночих кеннінґах не допомагає в розв'язанні плутанини»[1]. Рудольф Зімек погоджується, що в «Пророкуванні вьольви» ім'я Глін могло бути використаним в якості іншого імені Фріґґ й що у скальдичній поезії вона доволі відомою міфологічною персоною Х століття. Зімек зазначає, що швидше за все Глін — це друге ім'я Фріґґ й що Сноррі в своїй «Едді» «неправильно зробив самостійною богинею у власному прочитанні станци з „Пророкування вьольви“.»[8].
Поза тим, в тій самій роботі Рудольф Зімек зазначає, що богині Саґа, Глін, Сьйофн, Снотра, Вар та Вьор слід сприймати як туманних осіб, яких варто «розглядати як жіночі божества-захисниці», які відповідальні за «конкретні галузі приватного життя, тож різниця між ними доволі помітна, що робить їх більш подібними до матрон»[9]. Джон Ліндоув зазначає, що в разі, якщо Глін й справді є Фріґґ, то в «Пророкуванні вьольви» її «другим сумом» є загибель Одіна, тоді як перша її печаль — загибель Бальдра[10].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Orchard (1997:86).
  2. Faulkes (1995:157).
  3. Finnur Jónsson (1931:263).
  4. Finnur Jónsson (1926-28:175,245).
  5. Gísli Brynjúlfsson (1860:174).
  6. Finnur Jónsson (1912-1915a:191), (1912-1915b:181).
  7. Björn Karel Þórólfsson and Guðni Jónsson (1943:341).
  8. Simek (2007:153).
  9. Simek (2007:274).
  10. Lindow (2001:177).

Посилання[ред.ред. код]

  • Björn Karel Þórólfsson and Guðni Jónsson (1943). Vestfirðinga sǫgur. Reykjavík: Hið íslenzka fornritafélag.
  • Ursula Dronke (Trans.) (1997). The Poetic Edda: Volume II: Mythological Poems. Oxford University Press. ISBN 0-19-811181-9
  • Faulkes, Anthony (Trans.) (1995). Edda. Everyman. ISBN 0-460-87616-3
  • Finnur Jónsson (1931). Lexicon Poeticum. København: S. L. Møllers Bogtrykkeri.
  • Finnur Jónsson (1926-28). Ordbog til de af samfund til udg. af gml. nord. litteratur udgivne rímur samt til de af Dr. O. Jiriczek udgivne bósarimur. København: J. Jørgensen & Co.
  • Finnur Jónsson (1912–1915). Den norsk-islandske skjaldedigtning A: Tekst efter håndskrifterne, 2 vols. B: Rettet tekst, 2 vols. København: Gyldendal.
  • Gísli Brynjúlfsson (1860). Hávarðar saga Ísfirðings. Kjøbenhavn.
  • John Lindow (2001). Norse Mythology: A Guide to the Gods, Heroes, Rituals, and Beliefs. Oxford University Press. ISBN 0-19-515382-0
  • Orchard, Andy (1997). Dictionary of Norse Myth and Legend. Cassell. ISBN 0-304-34520-2
  • Rudolf Simek (2007) translated by Angela Hall. Dictionary of Northern Mythology. D.S. Brewer. ISBN 0-85991-513-1