Асатру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мьйольнір, головний символ Асатру

Асатру (або Одінизм; ісл. Ásatrú) — один із напрямків неоязичницького руху що включає різноманітні релігійні та субкультурні рухи, що черпають натхнення зі скандинавської міфології дохристиянських скандинавів.[1] Перша зареєстрована громада Асатру з'явилася в Ісландії у 1973 році.

Урядово зареєстровані громади асатру існують в Ісландії, Данії та Норвегії, а неофіційні спільноти активні в різних країнах, включаючи США, Велику Британію, Німеччину, Австрію та Росію.[2] Асатру є однією з найбільш швидкозростаючих релігій у Скандинавських країнах.[3][1]

Дослівно означає «віра у асів», але охоплює весь спектр богів, богинь та інших постатей в скандинавській міфології. Сучасна Асатру є реконструкцією скандинавської віри та не може бути прямо зрівняна з нею.[4]

Основні ознаки та походження[ред. | ред. код]

Асатру є сучасною релігійною деномінацією, заснованою на відродженні та поклонінні стародавнім скандинавським богам і міфології. Назва «asetro» походить від давньоскандинавських слів «Áss», що означає богів асів, і «tro», що означає «віру» або релігію. Asetro зосереджується на богах зі старої скандинавської міфології, таких як Одін, Тор і Фрейя, а також на повазі до старих звичаїв північних країн.

Асатру є однією з багатьох форм неоязичницьких релігійних рухів, які виникли у ХХ та ХХІ століттях як реакція на сучасне суспільство та як спосіб відродити та зберегти стародавні традиції та культурну спадщину.[5] Практики та переконання в рамках віри можуть відрізнятися від людини до людини та від групи до групи, оскільки це віра, яка допускає різні тлумачення та підходи.[6]

Слово «Асатру» було використано вперше в незакінченій опері норвезького композитора Едварда Гріга в 1870 році та в статті ісландського журналу «Fjallkonan» в 1885 році.[7]

Пізніше організовані групи з'явилися в Німеччині на початку XX століття, зокрема Germanische Glaubens-Gemeinschaft (Співтовариство германської віри), організація, заснована 3 серпня 1913 року художником, письменником, поетом і викладачем університету Людвігом Фаренкрогом.[8]

Друге відродження Асатру почалося наприкінці 60-х — на початку 70-х років. У 1973 році ісландський уряд визнав Асатру офіційною державною релігією, в основному завдяки зусиллям Свейнбйорна Бейнтейнссона.[7]

Асатру — це недогматична релігія, заснована на досвіді. Це означає, що немає ніяких догм про те, що є правильною чи неправильною вірою, і що окремий вірянин або група мають визначати свої власні релігійні переконання. Тим не менш, люди гуртуються навколо спільного понятійного апарату і культу.

В Асатру набагато важливіше те, як хтось поводиться, ніж те, у що він вірить. Такі поняття, як честь, ввічливість і гостинність, часто підкреслюються як важливі для вірян цієї релігії. Земне життя вважається важливішим за те, що відбувається після смерті. Систему вірувань можна описати як політеїстичну або анімістичну. Відправною точкою для релігійного змісту віри є сучасна інтерпретація міфів і світогляду, які можна знайти у скандинавської міфології. Однією з ліній розмежування між різними течіями в середовищі Асатру є те, що частина прагне максимально відтворити практику релігії скандинавських часів, інша допускає сучасні реінтерпретації.

Ісландський лідер Allsherjargoði Свейнбйорн Бейнтейнссон в 1991 році.
Три лідери Sveriges Asatrosamfund (шведського Товариства Асатру) під час весняної церемонії виступають біля стародавнього пам'ятника Ale stenar, 26 квітня 2008 року.

Особливості вчення[ред. | ред. код]

Вівтар Асатру

Адепти Асатру розглядають відновлення релігії своїх предків як основну мету. Їхня віра ґрунтується на поклонінні силам природи, відтворенні традицій та фольклору корінного населення їх країни, подібно до інших віруючих язичників. Міфологія Скандинавії є основою для містичних уявлень в Асатру.

«Ми прагнемо згадати одвічну віру, спочатку загальну для всіх індоєвропейських народів, те, в що вони вірили ще перш ніж з'явилися сучасні релігії. Ті істини були забуті, коли з'явилися Будда, Мухаммад, Заратустра, Ісус, кожен зі своїм вченням. Ні, ми не запозичуємо по частинах щось у індуїзму, щось у зороастризму. Ми шукаємо їх загальну основу там, де забута мудрість і істина», — лідер руху Асатру в Ісландії.[9]

Асатру відкидає концепцію первородного гріха та спасіння. Вона також не підтримує ідею абсолютного зла, вважаючи, що добро і зло не є конмтантами. Проте, багато вірян Асатру підкреслюють взаємне повагу до інших віросповідань. Послідовники Асатру вірять що люди мають в собі божественну сутність, яка перебуває поза свідомістю, але може взаємодіяти з ними та матеріальним світом. Ця божественна сутність проявляється через богів та богинь. Боги вважаються родичами людей, яких слід шанувати і прославляти. Верховним богом пантеону Асатру є Одін, який у скандинавській міфологіє є богом смерті, мудрості, зцілення, битви, королівської влади, чаклунства, божевілля, війни, поезії, перемоги та полювання який також міг тлумачити руни. Культова практика Асатру використовує символічну магію рун.[10]

Асатру вбачає в божественній міфології джерело духовної істини. Вона не має священних текстів, але шанує давні міфологічні джерела, зокрема скандинавські легенди.

Людина в Асатру вважається вінцем духовного творіння, співіснуючи та єднаючись з богами через природу. Природа не тільки об'єднує людину і богів, а й розмиває межу між реальним та надприродним світом.[11] Цінується ідея загробного життя, але вона не фіксується формально, оскільки вважається вищою за розуміння людей.

Країни[ред. | ред. код]

Данія

«Форн Сидр — Данська асоціація асатру і ванатру» (Forn Siðr — Asa- og Vanetrosamfundet i Danmark) була створена в Данії в 1999 році та офіційно визнана в 2003 році.[12] У данській спільноті асатру існує багато різних течій,[13][14][15][6][5] які можна знайти як всередині, так і поза великою релігійною громадою. Для груп та окремих осіб є нормальним явищем поєднувати ці течії. Asatrophællesskabet у Данії була заснована у 2003 році та стала релігійною громадою у 2004 році. Nordisk Tingsfællig була заснована в 2010 році.

Норвегія

Уряд Норвегії визнав дві язичницькі організації як релігійні товариства. Åsatrufellesskapet Bifrost була створена у 1996 році у 2011 році мала приблизно 300 прихильників, а Foreningen Forn Sed утворена у 1999 році мала близько 50. Це визнання надає їм право проводити «юридично обов'язкові цивільні обряди», такі як шлюби. Foreningen Forn Sed є членом Європейського конгресу етнічних релігій. У 2020 році Bifrost та Forn Sed налічували 421 і 126 членів відповідно.[16] Третя група, Vigrid, фактично включає расові вчення до своєї ідеологічної структури та використовує кольори і структуру прапора нацистської Німеччини на своїх прапорах. Це призвело до багатьох обвинувачень їх у неонацизмі. Вплив Vigrid також змінив сприйняття язичницьких символів в Норвегії, викликавши думку, що ці символи мають расистське забарвлення.[17]

Швеція

Спілка Асатру Швеції (швед. Sveriges Asatrosamfund) була заснована в 1994 році групою, що вивчала скандинавську історію та культуру з нерелігійного погляду.[18] Вона стала зареєстрованою релігійною організацією у Швеції у 2007 році.[19][20][21][22] Спілка Асатру Швеції стала однією з найважливіших язичницьких організацій у Швеції.[18] Зі 150 членів при її створенні в 1996 році вона зросла до близько 450 учасників,[23] коли стала основною темою дослідження Фредріка Скотта про неоязичництво в Швеції, «Asatro i tiden», опублікованого у 2000 році. На той момент вона була найбільшою подібною організацією у країні.[24] Скотт встановив, що дві третини членів були чоловіками, переважно у своїх тридцятих роках, і найактивніші проживали в Стокгольмі, але вони представляли широкий спектр шведського суспільства.[24] У 2000-х роках організація зменшилася через розбіжності. Деякі з вихідців у 2004 році заснували Nätverket Forn Sed.[23] Проте пізніше вона знову зростала разом із загальним зростанням інтересу до язичництва в Швеції: у 2009 році у ній було близько 300 членів.[25] На зборах 15 травня 2010 року організація змінила назву на Samfundet Forn Sed Sverige.[26] У 2017 році за словами речника, кількість членів склала близько 400 осіб.[27] На той момент її перевершив Nordic Asa-Community, заснований у 2014 році, що зробило Спілку Forn Sed Sweden другою за розміром язичницькою організацією в країні.[28]

Ісландія

Ásatrúarfélagið була визнана релігійною організацією урядом Ісландії в 1973 році. Першим її керівником був фермер і поет Свенбйорн Бейнтейнссон. Це найбільша нехристиянська релігійна організація в Ісландії. Кількість членів організації зросло з 1275 осіб у 2009 році до 3583 членів у 2017 та 4473 у 2018,[1] що становить трохи більше 1 % від загальної кількості населення.[29] З 2003 року лідером є Гілмар Орн Гілмарссон. Ásatrúarfélagið не має фіксованих переконань. Однак група дотримується місцевого фольклору, і на зустрічах зазвичай читають уривки з ісландських саг. Віра Ásatrúarfélagið також оспівує давньоскандинавську міфологію та її пантеон морально неоднозначних божеств — богів, таких як Одін, Тор і Локі, які прийшли до Ісландії в епоху вікінгів, коли острів був заселений норвезькими фермерами, що шукали нові пасовища. Цим божествам поклонялися в цій країні до 1000 року, коли під тиском норвезької корони країна відмовилася від язичництва і прийняла християнство. Хоча організація не має доктрини як такої, вона пропагує доброчесну поведінку, також приділяє увагу питанням екології та навколишнього середовища. Асоціація рідко втручається в політику, але вона робила винятки, зокрема, проводячи кампанії за одностатеві шлюби (законні в Ісландії з 2010 року) і проти низки гідроелектростанцій, які були побудовані, незважаючи на занепокоєння щодо їх впливу на навколишнє середовище. Віра також відстоювала проєкт Ісландської лісової асоціації з відновлення лісів у частинах країни, де щорічно висаджується три мільйони дерев переважно для блага природи, але також, потенційно, для виробництва деревини. Також організацією було розпочато будівництво першого язичницького храму побудованого в Ісландії за майже 1000 років.[1]

Інша група — Reykjavíkurgoðorð.[30]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г The religion passed down from Vikings. www.bbc.com. Процитовано 27 листопада 2023.
  2. ASATRU (Norse Heathenism). www.religioustolerance.org (англ.). Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 27 листопада 2023.
  3. Ásatrú: The old Norse religion practised by Iceland´s early Viking settlers. Icelandmag (англ.). Процитовано 27 листопада 2023.
  4. Dokument nr. 4 (PDF). sivilombudsmannen.no. Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2005. Процитовано 27 листопада 2023.
  5. а б Pedersen, René Dybdal; Bøgelund, Vinni; Bertelsen, Helle (2005). I lysets tjeneste: nye religiøse og spirituelle grupper i Danmark (дан.). Forlaget Univers. ISBN 978-87-91668-03-6.
  6. а б Rountree, Kathryn (1 червня 2015). Contemporary Pagan and Native Faith Movements in Europe: Colonialist and Nationalist Impulses (англ.). Berghahn Books. ISBN 978-1-78238-647-6.
  7. а б Nordic Paganism (Asatru). Pagans And Wiccans Welcome. Процитовано 27 листопада 2023.
  8. Schnurbein, Stefanie von (12 січня 2016). Norse Revival: Transformations of Germanic Neopaganism. Norse Revival (англ.). Brill. ISBN 978-90-04-30951-7.
  9. Интервью с Йормундуром Инги, Альсхерьягоди Исландии // Мифы и магия индоевропейцев: альманах, вып. 10. — М.: «София», ИД «Гелиос», 2002. C. 196—208; Йормундур Инги. Идентичность// там же. С. 209—212.
  10. Lidman, H. (1972) Gudanatt, dagar och nätter i Tiveden, Askild & Kärnekull, Stockholm.
  11. Davis, Jennifer R. (2015), Charlemagne's Practice of Empire (Cambridge: Cambridge University Press), p. 179.
  12. Forn Siðr - Forn Siðr. web.archive.org. 30 квітня 2015. Архів оригіналу за 30 квітня 2015. Процитовано 27 листопада 2023.
  13. svarer, Michael Jahn (13 жовтня 2003). Vikinge-religion i Danmark. Religion.dk (дан.). Процитовано 27 листопада 2023.
  14. Jacobsen, Carina Fogsgaard. Vi vælger selv vores gud. Kristeligt Dagblad (дан.). Процитовано 27 листопада 2023.
  15. Kvinde og Asatro | Vox Liberalis. voxliberalis.dk. 27 липня 2014. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 27 листопада 2023.
  16. Antall tilskuddstellende medlemmer i tros- og livssynssamfunn 2020 [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.], Oversikt fra Regjeringen
  17. Arild Hauge: Nidstang. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 11 листопада 2021.
  18. а б Fredrik Gregorius, "Modern asatro och dess historia, " in Catharina Raudvere, Anders Andrén, and Kristina Jennbert-Spång, eds., Hedendomen i historiens spegel: bilder av det förkristna Norden, Vägar till Midgård 6, Lund: Nordic Academic Press, 2005, ISBN 978-91-85509-20-1, pp. 133–64, p. 150; GoogleBooks numbering p. 50 (швед.)
  19. Ulf Törnberg, "Freja, Oden och Tor får officiell status, " [Архівовано 2011-08-11 у Wayback Machine.] Sydsvenskan February 14, 2007.
  20. Saga Sunniva Bergh, "Vårblotet i Gamla Uppsala, " Gamla Uppsala För och Nu 2009[недоступне посилання з 01.06.2018], Uppsala: Gamla Upsala Hembygdsförening, 2009, ISBN 978-9197439961, (pdf) pp. 21–24, p. 23 (швед.)
  21. Om Samfundet Forn Sed. samfundetfornsed.se (Swedish) . Процитовано 15 грудня 2019.
  22. Josef El Madhi, "Det våras för hedningarna: Efter tusen år av kristendom blotas det återigen vid högarna. Sveriges asatroendes samfund är numera officiellt erkänt av staten och det våras för hedningarna, " Svenska Dagbladet April 9, 2007, updated September 27, 2007 (швед.)
  23. а б Raudvere, Catharina; Andrén, Anders; Jennbert, Kristina (2005). Hedendomen i historiens spegel : Catharina Raudvere, Anders Andrén, Kristina Jennbert (red.) (швед.). Nordic Academic Press. ISBN 978-91-89116-80-1.
  24. а б Fredrik Skott, Asatro i tiden, Småskrifter utg. av Språk- och folkminnesinstitutet, Dialekt-, ortnamns- och folkminnesarkivet i Göteborg 1, Gothenburg: Språk- och folkminnesinstitutet, 2000, ISBN 978-91-7229-009-9; Review by Morten Warmind, Chaos: Dansk-norsk tidsskrift for religionshistoriske studier 37 (2002) pp. 158–59 (дан.)
  25. Asatron växer i landet. unt.se. Процитовано 27 листопада 2023.
  26. Samfundet Forn Sed Sverige - Vårt nya namn | Samfundet Forn Sed Sverige. www.samfundetfornsed.se. Процитовано 27 листопада 2023.
  27. Tersmeden, Carl Bruno; Holmqvist, Tobias (16 травня 2017). Nytt asa-samfund vill växa. svt.se (Swedish) . Процитовано 10 листопада 2019.
  28. Tersmeden, Carl Bruno; Holmqvist, Tobias (16 травня 2017). Nytt asa-samfund vill växa. svt.se (Swedish) . Процитовано 10 листопада 2019.
  29. Statistics Iceland >> Society >> Culture >> Religious organisations >> Populations by religious and life stance organizations 1998-2017. Statistics Icleland. Statistics Iceland. Процитовано 1 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  30. Ásatrúarfélagið. asatru.is. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2023.