Вани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрейя в уявленні Йона Бауера.

Вани (давньосканд.Vanir) — група богів у германо-скандинавській міфології. Вони є давнішими та мудрішими від асів, з якими то ворогують, то підписують мир.[1]

Ванагейм

[ред. | ред. код]

Вани мешкають в своїй країні — Ванагеймі, яка, згідно з «Сагою про Інґлінґів», розташовувалася в Північному Причорномор'ї на захід від річки Ванаквісль (Дон).

Перелік ванів

[ред. | ред. код]
  • Ньйорд — бог плодючості, вітру та морської стихії, живе в Асґарді як заручник; батько Фрейра та Фрейї.
  • Фрейр — бог літа, врожаю, багатства та миру.
  • Фрейя — богиня кохання та краси, донька Ньйорда, відьма, яка навчила асів чаклунству.
  • Ґулльвейґ — зла чаклунка, яка прислужилася причиною війни асів та ванів.

Війна асів та ванів

[ред. | ред. код]

В перші роки від створення світу вани відіслали до асів жінку Ґулльвейґ (перекладається як «сила золота»), живе втілення жадібності. Бог Одін тричі намагався знищити її, й тричі вона оживала. Як помсту за приниження, аси почали війну проти ванів.

У військо пожбурив
Одін свій спис, це також відбулося
в дні першої війни;
впали стіни
фортеці асів, вани в битві
ворогів перемагали.

«Пророкування вельви», строфа 24

Пізніше боги підписали мирний договір та обмінялися заручниками. Відтоді деякі вани — Фрейр, Фрейя та Ньйорд — оселилися в Асгарді, а аси Генір та Мімір живуть з ванами[2]. Пізніше Гьонір став вождем ванів, тоді як Міміру відтяли голову й зробили з неї амулет[3].

Квасір

[ред. | ред. код]
  • Квасір — бог мудрості[4], який народився зі слини асів та ванів, які здійснили обрядове змішання слини в чаші під час підписання мирного договору.

Вани та слов'яни

[ред. | ред. код]

Павел Йозеф Шафарик зближує ім'я ванів з етнонімом венеди[5][6][7], а також топонімом Вантіт. В епоху германських міграцій територію Ванагейму населяв слов'янський народ антів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. АСИ ТА ВАНИ. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 12 квітня 2014.
  2. Беовульф. Старшая Эдда. Песнь о Нибелунгах / Серия «Библиотека всемирной литературы». М., 1975. «Порицание вёльвы», строфы 22-24 — стр. 185, комментарий — стр. 666—667.
  3. Сага про Інґлінґів, IV
  4. Сага про Інґлінґів.
  5. «Ім'я Ванів походить від народу Венедів, а Ванагейм від землі Венедів». П. Й. Шафарик. Славянские древности. Том 1. Книга 1. стр.232. Изд. Москва. 1847
  6. П. Й. Шафарик. Славянские древности. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.
  7. Журнал Министерства народнаго просвѣщенія, Том 32. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]