Мелодія Ґуннара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мелодія Ґуннара (Gunnarslagr) — псевдоеддичний літературний твір, написаний ісландським вченим, поетом та священнослужителем Ґуннаром Пальссоном (приб. 1712/1714-1793).

Історія[ред. | ред. код]

Ґуннар грає на арфі в ямі зі зміями

У легендарній сазі XIV століття «Оповідь про Норна-Ґеста» оповідається історія героя на ім'я Норна-Ґест (або просто Ґест). Серед іншого зазначається, що в один з вечорів він заграв «Мелодію Ґуннара»:

«Ґест взяв свою арфу й заграв різних пісень. Він грав так до самого вечора, а всі зачудовано слухали. Грав він пісню „Ґуннарсслаґ“, а наприкінці заграв давню пісню „Подорож Ґудрун“…»[1]

Але серед віднайдених пісень «Старшої Едди» таких творів знайдено не було і вона тривалий час вважалася втраченою. 1780 року під час своєї подорожі до Ісландії Ґудмундур Маґнуссон знайшов серед інших еддичних рукописів й текст під назвою «Мелодія Ґуннара». Одразу було вирішено, що це і є та сама втрачена еддична пісня. В першому ж виданні «Старшої Едди» (1787–1828 роки, Кьобенгавн) цю пісню було видруковано як одну зі складових цього манускрипту (щоправда із позначкою, що ймовірним її автором може бути ісландський священик Ґуннар Пальссон). Також її було видано 1818 року в шведському перекладі «Старшої Едди». Поза такою широкою увагою та повагою до пісні, знайшлися й такі дослідники, які не вважали її автентичною З такою точкою зору в різні роки виступили Петер Ерасмус Мюллер (1818 року), Фіннур Маґнуссон (1822 року), П. А. Мунк (1847 року) та Ніельс Маттіас Петерсен (1865 року). А англомовний перекладач «Старшої Едди» Бенджамін Торп включив цю пісню до свого видання із зауваженням, що пісня безсумнівно є пізнішим доповненням, але все одно заслуговує на своє місце серед давніх еддичних пісень.

Позиція автора[ред. | ред. код]

Ґуннар Пальссон ніколи не коментував публічно походження пісні. Він ані заявляв про власні авторські права на неї, ані стверджував про її автентичність. 2008 року дослідником Гаукуром Торґейрссоном було віднайдено лист священика та літописця Еййольфа Йонссона до Ґуннара Пальссона, в якому автор листа вітає Пальссона з чудовою роботою над «Мелодією Ґуннара». Також дослідниками було віднайдено один з записів Ґуннара Пальссона, в якому він де-факто визнає власне авторство над піснею:

«Я надіслав цей новостворений твір преподобному Еййольфові до Вьоллума (його зроблено доволі непогано) і написав таке пояснення: Прошу вас переконатися в тому, як відбувається наш проґрес; і видається мені, що то були 1745-46 роки. Тоді надіслав я ще один примірник адвокатові…, це моя моя маленька пробна робота, що вийшла непогано. Пам'ятаю, як раніше, не до слова сказано, я подавав це як втрачений твір…»[2]

Сюжет[ред. | ред. код]

Щодо самої пісні можна висловитись, що написано її доволі мистецько й у дусі інших еддичних пісень. Мова є доволі подібною до мови «Старшої Едди», але навіть неозброєним оком помітна певна «осучаснена» видозміна окремих мовленнєвих зворотів та вкраплення нових слів. За сюжетом пісні оповідаються останні слова Ґуннара, промовлені ним перед смертю. Як відомо з інших пісень «Старшої Едди», Ґуннара Ґьюкунґа було страчено в ямі зі зміями. Він був зв'язаний в руках і співав, граючи вільними ногами на арфі, намагаючись таким чином приспати змій. У пісні називаються всі імена тих змій, що повзають навколо нього й повідомляється, що єдиної змії йому не вдалося приспати — вона вкусила його і він помер від її отрути.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Переклад з давньоскандинавської Ілька Біленко-Шумахера.
  2. Переклад з давньоскандинавської та латини (виділено жирним) Ілька Біленко-Шумахера.