Лофн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лофн
Брати/сестри Сіґюн
Частина від скандинавська міфологія

Лофн (давносканд. можл. «утішаюча», «дозволяюча») — богиня германо-скандинавської міфології, яка уособлює перемогу кохання над заборонами. Добра та прихильна до молитов пар, які хочуть бути разом. Лофн згадується у Прозовій Едді, що була написана в XIII столітті Сноррі Стурлусоном, в кенінгах та скальдичній поезії.

Атестації[ред. | ред. код]

Лофн згадується у Молодшій Едді («Про Богинь») як восьма богиня, близька до Одіна та Фрігг, яка допомагає подолати заборону богів на союз між чоловіком та жінкою[1]:

Восьма — Лофн така добра і прихильна до благань, що добивається у Всеотця і Фрігг дозволу з'єднатися чоловікові і жінці, хоч би це й було їм раніше сказано. Це її ім'ям називається «дозвіл», а також те, що «славлять» люди. Ім'я «Лофн» (Lofn) має схожість зі словом «дозвіл» (lof) і «славити» (lofa).[2]

Також Лофн фігурує як одна зі служанок Фрігг, у її обов'язки входило усувати перешкоди між закоханими, які щирі у своїх почуттях[3]:

Моя кохана струнка як лілія,

Зняв її я з сідла і повів до вівтаря,

де священик вінчав нас,

І клятви ловного повторювала вона, не затинаючись.

За іншою версією, Лофн уособлює чесноти Фрігг, зокрема її окремі якості, які характеризують імена кожної з прислужниць Фрігг.[4]

Ім'я Лофн також згадується у Сагах про Гіслі, як хейті до слова «жінка»[5]:

Мовила Лофн золота, —

Навіки залиш знахарство,

Скальду ворожба не пристала.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Огороднов, Леонид (5 вересня 2017). Скандинавская мифодрама. Обретение целостности (рос.). Litres. ISBN 9785040238088. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018. 
  2. Stridmann, Tim. Видение Гюльви — Младшая Эдда — Тексты — Norroen Dyrd. norse.ulver.com (рос.). Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 15 березня 2018. 
  3. Гербер, Хелен (5 вересня 2017). Мифы Северной Европы (рос.). Litres. ISBN 5457027562. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018. 
  4. Бранстон, Бриан (5 вересня 2017). Забытые боги Англии (рос.). Litres. ISBN 9785457605589. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018. 
  5. Stridmann, Tim. Часть вторая — Книга о занятии земли — Тексты — Северная Слава. norroen.info (рос.). Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.