Національна суспільна телерадіокомпанія України: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
вікіфікація
доповнення, джерела, вікіфікація
Рядок 51: Рядок 51:
|філії = Вінницька {{comment|р.д.|регіональна дирекція}}, Волинська р.д., Дніпровська р.д., Донецька р.д., Житомирська р.д., Закарпатська р.д., Запорізька р.д., Івано-Франківська р.д., Київська р.д., Кіровоградська р.д., Криворізька р.д., Луганська р.д., Львівська р.д., Миколаївська р.д., Одеська р.д., Полтавська р.д., Рівненська р.д., Сумська р.д., Тернопільська р.д., Харківська р.д., Херсонська р.д., Хмельницька р.д., Центральна дирекція «Українське радіо», Центральна дирекція канал «Культура», Черкаська р.д., Чернівецька р.д., Чернігівська р.д.
|філії = Вінницька {{comment|р.д.|регіональна дирекція}}, Волинська р.д., Дніпровська р.д., Донецька р.д., Житомирська р.д., Закарпатська р.д., Запорізька р.д., Івано-Франківська р.д., Київська р.д., Кіровоградська р.д., Криворізька р.д., Луганська р.д., Львівська р.д., Миколаївська р.д., Одеська р.д., Полтавська р.д., Рівненська р.д., Сумська р.д., Тернопільська р.д., Харківська р.д., Херсонська р.д., Хмельницька р.д., Центральна дирекція «Українське радіо», Центральна дирекція канал «Культура», Черкаська р.д., Чернівецька р.д., Чернігівська р.д.
|територія діяльності = {{UKR}}
|територія діяльності = {{UKR}}
|ключові особи = [[Зураб Аласанія]]<br/>[[Лебедєва Тетяна Яківна|Тетяна Лебедєва]]<br/>[[Остапа Світлана Віталіївна|Світлана Остапа]]<br/>[[Вадим Міський]]
|ключові особи = Голова Наглядової ради - [[Остапа Світлана Віталіївна|Світлана Остапа]], Голова Правління - [[Зураб Аласанія]], [[Вадим Міський]]
|галузь = медіа
|галузь = медіа
|продукція = кіно- та відеофільми, телевізійні програми, друкована продукція
|продукція = кіно- та відеофільми, телевізійні програми, друкована продукція
Рядок 179: Рядок 179:


Головою Наглядової ради стала Тетяна Лебедєва<ref>[http://zaxid.net/news/showNews.do?golovoyu_naglyadovoyi_radi_suspilnogo_movlennya_obrali_tetyanu_lebedyevu&objectId=1417341 Головою наглядової ради Суспільного мовлення обрали Тетяну Лебедєву / Zaxid.net, 08.02.2017]</ref>, заступницею голови&nbsp;— Світлана Остапа, секретарем&nbsp;— [[Міський Вадим Васильович|Вадим Міський]]<ref>{{Cite news|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2181390-nagladova-rada-suspilnogo-movlenna-obrala-zastupnika-golovi.html|title=Наглядова рада Суспільного мовлення обрала заступника голови - 23.02.2017 12:22 — Новини Укрінформ|accessdate=2017-03-05}}</ref>.
Головою Наглядової ради стала Тетяна Лебедєва<ref>[http://zaxid.net/news/showNews.do?golovoyu_naglyadovoyi_radi_suspilnogo_movlennya_obrali_tetyanu_lebedyevu&objectId=1417341 Головою наглядової ради Суспільного мовлення обрали Тетяну Лебедєву / Zaxid.net, 08.02.2017]</ref>, заступницею голови&nbsp;— Світлана Остапа, секретарем&nbsp;— [[Міський Вадим Васильович|Вадим Міський]]<ref>{{Cite news|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2181390-nagladova-rada-suspilnogo-movlenna-obrala-zastupnika-golovi.html|title=Наглядова рада Суспільного мовлення обрала заступника голови - 23.02.2017 12:22 — Новини Укрінформ|accessdate=2017-03-05}}</ref>.

=== Чинний Голова наглядової ради ===
З 25 березня 2019 року - [Остапа Світлана Віталіївна[|Світлана Остапа]].<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2666886-nstu-obrala-golovu-nagladovoi-radi.html НСТУ обрала голову наглядової ради /Укрінформ, 25.3.2019/]</ref>


== Правління НСТУ ==
== Правління НСТУ ==

Версія за 15:52, 25 березня 2019

Національна суспільна телерадіокомпанія України
Країна Україна Україна
Місто реєстрації Київ
Замінив Національна телекомпанія України
Засновник Кабінет Міністрів України
Власник(и) держава
Керівник(и) Микола Чернотицький (в.о.)[1]
Заснована 2016
Споріднені канали UATV
Мова мовлення українська
Національна суспільна телерадіокомпанія України
Тип Публічне акціонерне товариство
Форма власності публічна компанія
Галузь медіа
Спеціалізація виробництво і демонстрування теле-, радіоконтенту
Попередник(и) Національна телекомпанія України
Засновано 19 січня 2017
Засновник(и) держава в особі Кабінету Міністрів України
Штаб-квартира Київ, вул. Юрія Іллєнка, 42
Територія діяльності Україна Україна
Філії Вінницька р.д., Волинська р.д., Дніпровська р.д., Донецька р.д., Житомирська р.д., Закарпатська р.д., Запорізька р.д., Івано-Франківська р.д., Київська р.д., Кіровоградська р.д., Криворізька р.д., Луганська р.д., Львівська р.д., Миколаївська р.д., Одеська р.д., Полтавська р.д., Рівненська р.д., Сумська р.д., Тернопільська р.д., Харківська р.д., Херсонська р.д., Хмельницька р.д., Центральна дирекція «Українське радіо», Центральна дирекція канал «Культура», Черкаська р.д., Чернівецька р.д., Чернігівська р.д.
Ключові особи Голова Наглядової ради - Світлана Остапа, Голова Правління - Зураб Аласанія, Вадим Міський
Продукція кіно- та відеофільми, телевізійні програми, друкована продукція
Послуги інформаційні послуги тощо
Власний капітал 2 544 273 000 ₴
Власник(и) Кабінет Міністрів України
Співробітники оц. 4500
Холдингова компанія Належить до сфери управління Держкомтелерадіо
Член Європейська спілка радіомовлення і телебачення[2]
Код ЄДРПОУ 23152907
suspilne.media
Мапа
CMNS: Національна суспільна телерадіокомпанія України у Вікісховищі

Національна суспільна телерадіокомпанія України (НСТУ) використовується також назви UA: Суспільне мовлення[3] та UA: Суспільне[4] (англ. UA:PBC[5]) — український суспільний телерадіомовник, який об'єднує найстаріші українські телеканали та радіостанції.

НСТУ мовить на двох загальнонаціональних телеканалах UA: Перший та UA: Культура, трьох загальнонаціональних радіоканалах UA: Українське радіо, UA: Радіо Промінь та UA: Радіо Культура, міжнародному Radio Ukraine International, а також на регіональних теле- і радіоканалах.

НСТУ є акціонерним товариством, 100 % акцій якого належать державі. Її статус регулюється Законом України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», прийнятим 17 квітня 2014 року[6]. Фінансування НСТУ здійснюється із Державного бюджету України та від комерційних надходжень. Державні органи не мають права втручатися у програмну політику компанії.

Передісторія

Поява радянського українського радіомовлення

16 листопада 1924 року о 19:00 у Харкові — тодішній столиці УРСР — вийшла в ефір перша радіопередача, що була вироблена на українській території. З гучномовців пролунало: «Алло, алло, алло! Говорить Харків, говорить Харків, говорить Харків!»[7]. На честь початку мовлення Українського радіо 16 листопада в Україні проголошено Днем працівників радіо, телебачення та зв'язку.

Програми українською мовою були спочатку обмежені за часом та змістом — понад 70 % мовлення складали політосвіта та агітація. Це були «радіогазети», а також доповіді, бесіди, останні новини, повідомлення зі з'їздів та нарад. Лише згодом програми радіостанцій в УРСР доповнили музичні, літературно-драматичні, програми для дітей і молоді. Десять років Українське радіо мовило з Харкова.

У 1933 році був створений Комітет з радіофікації і радіомовлення при Раді Народних Комісарів УРСР (з 1946 року — при Раді Міністрів УРСР) (Радіокомітет УРСР)[8], який почав ретрансляцію Всесоюзного радіо і запустив «республіканське вікно» на Всесоюзному радіо.

22 квітня 1965 року Державним комітетом Ради Міністрів УРСР по радіомовленню і телебаченню було підписано наказ № 117 про створення з 26 квітня «інформаційно-музичної радіопрограми „Промінь“». Радіомовлення виходило на середніх хвилях.

Зведення Київського телерадіоцентру та поява українських телепрограм на Центральному телебаченні СРСР

У 1949 році розпочинається будівництво київського телерадіоцентру на Хрещатику, 26. Це був перший телерадіоцентр, повністю оснащений вітчизняним обладнанням. Автором проекту чотириповерхового телерадіоцентру був Віктор Єлізаров (він є автором монументу «Мати Батьківщина», будівель метро «Хрещатик», аеропорту «Жуляни», готелів «Київ» та «Дніпро»)[9], стиль будівлі — ретроспективізм (історизм) орієнтований на форми бароко.

5 листопада 1951 — відбулася перша професійна телетрансляція з Київського телецентру на Хрещатику, 26. Транслювали фільм «Алітет іде в гори»[10]. 6 листопада транслювали пропагандистську кінострічку «Велика заграва», а 7-го відбулася «жива» телетрансляція параду й демонстрації, що проходили на Хрещатику. Трансляція стала можливою завдяки високій залізній телевежі, збудованій поряд з телерадіоцентром.

У 1953 році Радіокомітет УРСР був підпорядкований Міністерству культури УРСР і перейменований в Головне управління радіоінформації Міністерства культури УРСР (Радіоуправління УРСР), в тому ж році почав ретрансляцію Центрального телебачення (ЦТ) (з 1956 року I програми ЦТ) і запустив «республіканське вікно», яке отримало 20 січня 1965 року назву «Українське телебачення» (УТ).

У 1957 році управління знову було виділено з Міністерства культури УРСР та перейменовано в Державний комітет УРСР по телебаченню і радіомовленню (Держтелерадіо УРСР)[8].

Виокремлення УТ в окремий канал

На початку 1980-х років телебачення на території УРСР стає трипрограмним, а Держтелерадіо УРСР запускає окремий канал із назвою «Українське телебачення», що виходить на другому каналі. 1 січня 1982 на 2-му ефірному каналі Держтелерадіо УРСР починає ретранслювати IV програму Центрального телебачення СРСР, перейменовану в II програму ЦТ, при цьому Українське телебачення переводять на 3-й ефірний канал.

Київська телевежа та будинок телецентру

У 1983 році почалося зведення нової будівлі Київського телецентру. Періодично будівельні роботи заморожувалися з огляду на обмежене фінансування, в результаті будівництво було закінчено вже за незалежної України — 30 грудня 1992 року. Київський телецентр проектувався як резервний основний у СРСР на випадок виходу з ладу Московського телецентру внаслідок війни або надзвичайних подій. Крім мовлення на Радянський Союз, передбачалася можливість висилання телепрограм із Києва на країни «соцтабору». Цим пояснюється масштабність проекту, надмірна щодо потреб республіканського телебачення УРСР кінця 1980-х років.

Державне мовлення у період незалежності та спроби створити суспільне мовлення до Революції гідності

24 травня 1991 року Держтелерадіо УРСР було перейменовано в Державну телерадіокомпанію України (Державна телерадіомовна компанія України, Укртелерадіокомпанія). 1 січня 1992 року в вечірній час на 2 каналі Укртелерадіокомпанія запустила телеканал УТ-2, телеканал УТ став називатися УТ-1.

3 січня 1995 році Укртелерадіокомпанію було розділено[11][12] на Національну телекомпанію України (НТКУ), Національну радіокомпанію (НРКУ) та обласні державні телерадіокомпанії. Тоді ж було відновлено і Державний комітет України з питань телебачення і радіомовлення (Держтелерадіо України, ДКТР), який почав здійснювати керівництво національними та обласними телерадіокомпаніями[13]. З прийняттям Конституції України в 1996 році Держтелерадіо стає конституційним органом через особливу процедуру призначення його керівника[14].

До серпня 1995 року фактично ефір українських телеканалів був поділений між українськими та російськими мовниками. 1 серпня 1995 року по всій території України відбулася перекомутація програм українського УТ-1 і російського ОРТ (який із квітня 1995 року виходив на Першому каналі Російської ДТРК «Останкіно»): УТ-1 перейшов на частоти першого каналу, ОРТ — на частоти третього.

3 вересня 1995 року УТ-2 перейшли ранкові й денні години на другому каналі аналогового телебачення, а мовлення російського каналу «РТР» на цих частотах було припинено. 1 січня 1997 року вечірній ефір на 2-му телеканалі перейшов приватній телекомпанії «1+1».

У 1997 році Верховною Радою України ухвалювався Закон «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України», проте він так і не запрацював через колізію в постанові Верховної Ради України № 667/97, де телерадіоорганізації Суспільного мовлення України надавався статус громадського мовлення[15][16].

У 2003 році Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Виконання обов'язків та зобов'язань Україною»[17] зауважила: «Дуже важливим є запровадження справедливої та такої, що виконує свою функцію, системи суспільного телебачення та радіомовлення в Україні». Два роки потому, резолюцією «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною» (№ 1466 від 5 жовтня 2005[18]) Парламентська Асамблея закликала органи влади України перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення згідно з відповідними стандартами Ради Європи.

Створення НСТУ

На підставі затвердженої 30 вересня 2010 року Концепції створення і діяльності Національної громадської телерадіокомпанії України[19] Громадською гуманітарною радою при Президентові України було підготовлено проект Закону України «Про Національну громадську телерадіокомпанію України», який і став основою для ухваленого 17 квітня 2014 року Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». 15 травня 2014 він набрав чинності.

Україна створює суспільне мовлення передостанньою з європейських країн. Суспільний мовник відсутній лише у Республіці Білорусь[20].

Законом України від 17 квітня 2014 року «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» передбачено утворення Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) — юридичної особи, на яку безпосередньо покладається функціонування новоствореної системи Суспільного телебачення і радіомовлення. Нагляд за діяльністю НСТУ має здійснювати Наглядова рада.

Всередині літа 2014 року[21] була створена робоча група з розробки стратегії створення НСТУ[22]. Група вивчала міжнародний досвід та розробляла проекти діяльності майбутнього суспільного мовника[23]. Протягом двох років над запуском суспільного мовника працював на той час керівник НТКУ Зураб Аласанія[24].

7 листопада 2014 Кабінет Міністрів України зробив спробу утворити публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», 100 % акцій якого належить державі[25]. Однак, Міністерство юстиції України зробило висновок, що проект постанови в цілому не відповідає положенням Закону[26]. Тому 2 грудня 2014 р. Держкомтелерадіо підготував інший проект постанови КМУ «Про утворення публічного акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України“»[27]. Після ухвалення 19 березня 2015 року Верховною Радою України змін до Закону (проект № 1357), 5 серпня 2015 до постанови були внесені суттєві зміни[28].

7 квітня 2015 року в прямому ефірі відбулось підписання пакету змін до ухваленого в 2014 році Закону з одночасною презентацією нового логотипу і програмної сітки майбутнього суспільного мовлення за участю перших осіб держави. У прямому ефірі Перший національний канал змінив свій логотип на UA: Перший[29].

17 грудня 2015 року Національна рада з питань телебачення та радіомовлення після проведення конференцій громадських організація та висування кандидатур парламентськими фракціями затвердила склад Наглядової ради НСТУ[30], до якої увійшли 17 осіб.

Протягом 2016 року тривало приєднання державних телерадіокомпаній до Національної телекомпанії України (НТКУ), яка 19 січня 2017 року, відповідно до закону, була перетворена на ПАТ «НСТУ». У 2016 році до НТКУ приєдналися Національна радіокомпанія України, Державна телерадіокомпанія «Культура», обласні державні телерадіокомпанії, Державна телерадіомовна компанія «Крим»(номінально), Київська державна регіональна телерадіокомпанія, Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія, Новгород-Сіверська регіональна державна телерадіокомпанія «Сіверська», Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія «Криворіжжя».

Перехід до нових стандартів мовлення на регіональних мовниках (колишніх ОДТРК), що об'єдналися в об'єднану структуру суспільного мовлення, відзначається наданням їм права використовувати приставку "UA: " у назві та логотипі. Це означає дотримання стандартів журналістики та відсутність джинси в ефірі. Першою новий логотип отримала Сумська ОДТРК (4 грудня 2015), після чого вона припинила свою діяльність як юридична особа, ставши частиною об'єднаного суспільного мовника (24 березня 2016)[31][32].

Статут ПАТ «НСТУ» затверджений Кабінетом Міністрів України 28 грудня 2016 року[33].

У ході перетворення компанії декілька місцевих державних телерадіостанцій (ЛОДТРК, «Тиса FM», радіо «Луцьк») виступили проти об'єднання із Першим каналом УР. Зокрема самостійно та через депутатів місцевих рад надсилали відкриті звернення із проханням втрутитися в ситуацію до Президента України, інших посадовців, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення[34], втручання яких у справи НСТУ заборонено законом (ч.2. ст.3 ЗУ «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України»[35]). У день підписання контракту із новообраним Головою Правління НСТУ Зурабом Аласанією, він заявив, що сітка мовлення для радіостанції «Тиса FM» в Ужгороді буде скоригована[36]

19 січня 2017 року була зареєстрована юридична особа ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»[37], з цього дня вступила в свої повноваження Наглядова рада компанії. 10 квітня 2017 року був обраний перший Голова правління Суспільного мовлення на відкритому конкурсі[38] — Зураб Аласанія.

Оновлений логотип UA:Перший

Наприкінці першого етапу створення суспільного мовлення в Україні НСТУ оновило мовлення двох загальнонаціональних телеканалів (UA:Перший та UA:Культура) та трьох загальнонаціональних радіоканалів (UA:Українське радіо, Радіо Промінь та Радіо Культура). Перший сезон UA:Українське радіо у форматі суспільного мовлення розпочався у вересні 2017 року[39], а новий телевізійний сезон на каналі UA:Перший — у жовтні 2017 року[40].

Останнім організаційним етапом стане приєднання до НСТУ Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм»[41], приєднання якого було відкладено змінами до закону у 2016 році[42], у зв'язку з низкою організаційних проблем та відкритих кримінальних справ, пов'язаних з будівництвом житлового будинку на території студії.

Місія та принципи в діяльності НСТУ

Див. також: Журналістська етика

На початку діяльності новоствореної компанії Наглядова Рада НСТУ затвердила місію суспільного мовлення: «Захищати свободи в Україні. Надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію про Україну та світ, налагоджувати громадський діалог задля зміцнення суспільної довіри, розвитку громадянської відповідальності, української мови та культури, особистості та українського народу»[43].

Діяльність НСТУ провадиться на принципах:

  • всебічного, об'єктивного і збалансованого інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;
  • дотримання норм суспільної моралі, традицій і культури Українського народу, поширення сімейних цінностей та зміцнення ролі традиційної сім'ї у розбудові українського суспільства;
  • пріоритету суспільних інтересів над комерційними та політичними;
  • чіткого відокремлення фактів від коментарів та оцінок;
  • вільного вираження поглядів, думок і переконань;
  • незалежності управління та поточної діяльності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, політичних партій, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;
  • участі громадськості в управлінні та формуванні програмної політики;
  • відсутності дискримінації за будь-якою ознакою;
  • прозорості та відкритості діяльності.

Відповідно до закону, основними завданнями НСТУ є:

  1. об'єктивне, повне, своєчасне і неупереджене інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;
  2. забезпечення збалансованого і прозорого доступу суб'єктів суспільно-політичного життя до програм (передач) дискусійного формату, зокрема у вигляді дебатів;
  3. сприяння консолідації українського суспільства;
  4. розвиток і зміцнення статусу української мови та культури, сприяння розвитку мов і культур національних меншин;
  5. сприяння якнайповнішому задоволенню інформаційних, культурних та освітніх потреб населення України, у тому числі шляхом створення та поширення економічних, історично-документальних, культурно-мистецьких, навчально-пізнавальних, розважальних, спортивних програм, програм для дітей та молоді, людей з обмеженими фізичними можливостями, національних меншин, інших соціальних груп;
  6. оперативне інформування населення про надзвичайні ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров'ю людей;
  7. надання громадянам України затребуваних інформаційних продуктів, відсутніх на комерційному ринку;
  8. сприяння зміцненню міжнародного авторитету України.

Наглядова рада НСТУ

Нагляд за діяльністю НСТУ здійснює Наглядова рада, до якої входять по одному представнику від депутатських фракцій і груп Верховної Ради України поточного скликання та дев'ять членів від громадських об'єднань та асоціацій.

До повноважень Наглядової ради відноситься обрання на відкритому конкурсі голови та членів правління компанії, встановлення основних напрямів діяльності НСТУ, затвердження умов та розмірів оплати праці працівників, призначення третини членів редакційної ради та затвердження редакційного статуту, відбір аудиторської компанії для здійснення щорічного зовнішнього аудиту, затвердження щорічного звіту про діяльність НСТУ та забезпечення його оприлюднення та ін[44].

Строк повноважень членів Наглядової ради НСТУ становить чотири роки. Одна й та сама особа не може входити до складу Наглядової ради НСТУ більше ніж два строки підряд. Відповідно до закону, члени Наглядової ради НСТУ здійснюють свої повноваження на безоплатній основі, що не є типовою практикою для інших європейських суспільних мовників, наприклад литовського LRT[45].

17 грудня 2015 року затверджено склад Наглядової ради, до якої увійшли Євген Глібовицький, Тетяна Лебедєва, Володимир Бринзак, Вадим Міський, Олексій Панич, Наталія Скрипка, Віктор Таран, Тарас Шевченко, Володимир Яворівський, Ігор Хохич, Віталій Портников, Сергій Таран, Лаврентій Малазонія, Світлана Остапа, Тарас Аврахов, В'ячеслав Козак, Дарія Карякіна[46]. Чотирирічний термін повноважень членів Наглядової ради розпочався 19 січня 2017 року, з моменту державної реєстрації ПАТ НСТУ[47]. Пізніше Віталій Портніков та Тарас Шевченко склали свої повноваження, а до Наглядової ради увійшов відомий правозахисник Олександр Павліченко. Станом на 2018 рік одне місце в Наглядовій раді залишається вакантним.

Головою Наглядової ради стала Тетяна Лебедєва[48], заступницею голови — Світлана Остапа, секретарем — Вадим Міський[49].

Чинний Голова наглядової ради

З 25 березня 2019 року - [Остапа Світлана Віталіївна[|Світлана Остапа]].[50]

Правління НСТУ

Перший Голова Правління ПАТ «НСТУ» Зураб Аласанія

Виконавчим органом НСТУ є Правління, яке очолює його Голова. Наглядова рада НСТУ обирає Голову правління на відкритому конкурсі, а також призначає за його поданням шістьох членів правління. З головою та членами правління Наглядова рада підписує чотирирічні контракти.

18 січня 2017 року в.о. голови правління ПАТ НСТУ призначено Ганну Бичок[51].

3 лютого 2017 року Наглядова рада оголосила конкурс на на зайняття вакантної посади голови правління ПАТ НСТУ[52]. Вперше в історії незалежної України жоден державний орган не призначав керівника телерадіокомпанії, що знаходиться у власності держави[53].

10 квітня 2017 року Наглядова рада обрала головою правління НСТУ Зураба Аласанію, який раніше добровільно пішов з посади генерального директора НТКУ[54]. Контракт з ним підписано 4 травня 2017 року[55]. До складу правління увійшли Юрій Макаров (відповідальний за просвітницький напрям діяльності), Інна Гребенюк (відповідальна за юридичний та міжнародний напрям діяльності), Родіон Никоненко (відповідальний за економічно-фінансовий напрям діяльності), Роман Вінтонів (відповідальний за суспільно-політичний напрям діяльності), Олександра Кольцова (відповідальна за розважальний напрям діяльності), Микола Чернотицький (відповідальний за діяльність з оптимізації центральної та регіональної структури)[56].

31 січня 2019 року Наглядова рада вирішила достроково розірвати контракт з Зурабом Аласанією, що має наслідком його відставку[57].

Радіомовлення

НСТУ мовить на трьох загальнонаціональних радіоканалах: UA:Українське радіо, Радіо Промінь та Радіо Культура. Обласні редакції Першого каналу Українського радіо виходять під власними позивними на хвилях Першого каналу, щоденний обсяг регіонального радіомовлення складає 3 год 20 хв.

Генеральним продюсером радіо НСТУ в червні 2017 став Дмитро Хоркін[58]. Перший сезон UA:Українське радіо у форматі суспільного мовлення розпочався у вересні 2017 року[39]. Під керівництвом Дмитра Хоркіна було повністю перезавантажено сітку мовлення трьох загальнонаціональних каналів радіо. За підсумками першого медіасезону, на Першому каналі з'явилося 37 нових програм, на Радіо «Промінь» — 16, на Радіо «Культура» — 21 програма[59], крім того запущене цілодобове онлайн-радіо для малят «UA: Казки»[60].

За 9 місяців першого радіосезону тижневе охоплення аудиторії Першого каналу Українського радіо зросло на 67 %[61] (дані національного дослідження аудиторії радіо, що проводиться на замовлення міжгалузевого індустріального об'єднання «Радіокомітет» дослідницькою компанією Кantar TNS в Україні).

План розвитку національного телерадіоінформаційного простору[62] передбачає, що Національна рада телебачення і радіомовлення спільно з НСТУ здійснює аналіз проліцензованого радіочастотного ресурсу НСТУ, залученого для потреб радіомовлення, з метою впорядкування мереж УР-1, УР-2, УР-3 та ефективного використання радіочастотного ресурсу. Таким чином, частоти колишніх окремих обласних радіостанцій стали частиною об'єднаної мережі Першого каналу Українського радіо, в рамках якої отримали близько 4-х годин мовлення на добу. Станом на квітень 2016 року мережа Першого каналу Українського радіо охоплювала 134 міста[63]. З квітня 2017 року унаслідок перерозподілу ліцензій на радіомовлення НСТУ другий канал суспільного радіо «Промінь» розпочав мовлення на семи додаткових УКХ-частотах, а третій канал суспільного радіо «Культура» — на п'яти УКХ-частотах у Волинській, Рівненській, Одеській, Житомирській, Івано-Франківській та Чернігівській областях[64].

Майно, фінансування і програмна політика НСТУ

100 відсотків ПАТ НСТУ належить державі. Статутний капітал формується за рахунок майна Національної телекомпанії України, що припиняється. Управління корпоративними правами держави у статутному капіталі НСТУ здійснюватиме Державний комітет телебачення і радіомовлення.

Держава забезпечує належне фінансування НСТУ, яке має становити не менше 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік[⇨].

НСТУ може фінансуватися за рахунок продажу власної теле- і радіопродукції, плати за користування авторськими та суміжними правами; державного і місцевих бюджетів; абонентської плати; інших надходжень.

Трансляція реклами (крім соціальної), телепродажу, повідомлень про спонсорів на каналах мовлення НСТУ підлягає обмеженням згідно з законом.

НСТУ не зобов'язана висвітлювати діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Разом із тим, забороняється їх втручання у діяльність НСТУ з метою встановлення цензури, попереднього контролю та незаконного впливу на зміст інформації, що поширюється Суспільним телебаченням і радіомовленням України.

Передбачено, що програми НСТУ становлять не менше 75 % національного та європейського (країн, що ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення[65]) виробництва.

Статутний капітал ПАТ НСТУ визначений у розмірі 2.54 млрд гривень[46].

Проблеми з грошовою підтримкою

Норма закону щодо обов'язкового розміру фінансування НСТУ неодноразово порушувалася законодавцем при ухваленні Державних бюджетів[66]. У 2018 році фінансова підтримка Національної суспільної телерадіокомпанії досягає лише половини від законодавчо гарантованої суми. Це призвело до різкого дефіциту коштів: працівники були вимушені йти в неоплачувані відпустки[67], а концерн РРТ вимкнув мовлення UA: Перший на території України[68].

Теле- та радіо-канали Суспільного мовлення

Загальнонаціональні теле- та радіо-канали Суспільного мовлення

Телеканали
Радіоканали

Регіональні теле- та радіо-канали Суспільного мовлення

Файл:Suspilne-regions.jpg
Регіональні філії ПАТ «НСТУ» на момент утворення компанії.

У системі Суспільного мовлення є такі регіональні теле- та радіоканали[69]:

Центральна дирекція:

  • UA: Київ;
  • UA: Крим;
  • UA: Українське радіо Голос Києва.

Вінницька регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Вінниця»;
  • UA: Українське радіо Вінниця.

Волинська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Волинь»;
  • UA: Українське радіо Луцьк.

Дніпровська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Дніпро»;
  • UA: Українське радіо Дніпро.

Регіональна дирекція «UA:Донбас»:

  • Телеканал «UA:Донбас»;
  • Радіо «Голос Донбасу»;
  • Радіо «Пульс».

Житомирська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Житомир»;
  • UA: Українське радіо Житомирська хвиля.

Закарпатська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Закарпаття»;
  • UA: Українське радіо Ужгород;
  • «Радіо Тиса».

Запорізька регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Запоріжжя»;
  • UA: Українське радіо Запоріжжя.

Івано-Франківська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Карпати»;
  • UA: Українське радіо Карпати.

Кіровоградська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Кропивницький»;
  • UA: Українське радіо Кропивницький.

Львівська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Львів»;
  • UA: Українське радіо Львів.

Миколаївська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Миколаїв»;
  • UA: Українське радіо Миколаїв.

Одеська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Одеса»;
  • UA: Українське радіо Одеса».

Полтавська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Полтава»;
  • UA: Українське радіо Лтава.

Рівненська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Рівне»;
  • UA: Українське радіо Рівне.

Сумська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Суми»;
  • UA: Українське радіо Суми.

Тернопільська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Тернопіль»;
  • UA: Українське радіо Тернопіль.

Харківська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Харків»;
  • UA: Українське радіо Харків.

Херсонська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Херсон»;
  • UA: Українське радіо Херсон.

Хмельницька регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Поділля»;
  • UA: Українське радіо Поділля-центр.

Черкаська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Черкаси»;
  • UA: Українське радіо Рось.

Чернівецька регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Буковина»;
  • UA: Українське радіо Буковина.

Чернігівська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA:Чернігів»;
  • UA: Українське радіо Чернігівська хвиля.

Міжнародні радіо-канали Суспільного мовлення

Радіоканали

Див. також

Примітки

  1. ↑ Виконувати обов’язки Аласанії буде Чернотицький. УП. 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  2. ↑ MEMBERS (73) OF THE EUROPEAN BROADCASTING UNION (56 COUNTRIES), MEMBRES (73) DE L'UNION EUROPÉENNE DE RADIO-TÉLÉVISION (56 PAYS) / European Broadcasting Union — 2016. — P. 3.
  3. ↑ Свідоцтво на знак № 227850 Архівовано 10.09.2018
  4. ↑ Нацрада усунула Аласанію від керівництва "UA: Суспільне" // Український тиждень, 1 лютого 2019
  5. ↑ UA:PBC celebrates one year anniversary // European Broadcasting Union, 2018 (англ.)
  6. ↑ Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 17.04.2014 16:37
  7. ↑ Про Українське радіо | Українське радіо. www.nrcu.gov.ua (ua) . Процитовано 25 лютого 2018.
  8. ↑ а б Центральний державний архів вищих органів влади та управління України - Державний комiтет УРСР по телебаченню та радiомовленню (Держтелерадiо УРСР), м. Київ. tsdavo.gov.ua. Процитовано 25 лютого 2018.
  9. ↑ Телерадіодім. Хрещатик 26 | Україна Інкогніта. ukrainaincognita.com (англ.). Процитовано 25 лютого 2018.
  10. ↑ Відео - Перший канал. www.1tv.com.ua (укр.). Процитовано 25 лютого 2018.
  11. ↑ Про вдосконалення системи управління державним телебаченням і радіомовленням України. Законодавство України (укр.). Процитовано 13 листопада 2018.
  12. ↑ Питання Державного комітету телебачення і радіомовлення. Законодавство України (укр.). Процитовано 13 листопада 2018.
  13. ↑ Телеканали, яким можна довіряти: запізніла на 26 років реформа нарешті зрушила. Українська правда _Життя. Процитовано 25 лютого 2018.
  14. ↑ Конституція України. Законодавство України (укр.). Процитовано 13 листопада 2018.
  15. ↑ Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України: Верховна Рада України; Закон від 18.07.1997 № 485/97-ВР
  16. ↑ Про створення телерадіоорганізації Суспільного мовлення України. Законодавство України (укр.). Процитовано 13 листопада 2018.
  17. ↑ Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи ... | від 29.09.2003 № 1346(2003). zakon5.rada.gov.ua. Процитовано 9 лютого 2017.
  18. ↑ Резолюція 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною»
  19. ↑ Концепція створення і діяльності Національної громадської телерадіокомпанії України
  20. ↑ Див. Пояснювальну записку до проекту Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» № 739-VII від 06.02.2014
  21. ↑ Вікторія Романова: Після створення НСТУ має бути підготовлено штатний розпис, із новими вакансіями / Інтерв'ю з України (wordpress.com), 22.11.2014 · 9:12 AM
  22. ↑ «Україна матимете мовник, якому суспільство буде довіряти і на інформацію якого можна покладатися»
  23. ↑ Триває процес створення Суспільного мовлення / Укрінформ, 17.12.2014 18:43
  24. ↑ НТКУ без гендиректора: Хто такий Зураб Аласанія і чому він вирішив залишити посаду / 112 Україна, 1 листопада 2016
  25. ↑ Уряд утворив Національну суспільну телерадіокомпанію / ДЕПАРТАМЕНТ ІНФОРМАЦІЇ ТА КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ СЕКРЕТАРІАТУ КМУ, 07.11.2014 | 17:11
  26. ↑ ПОСТАНОВА УРЯДУ ПРО НСТУ У ФОРМІ ПАТ НЕ СУПЕРЕЧИТЬ КОНСТИТУЦІЇ, ЛИШЕ КІЛЬКОМ ЗАКОНАМ — ВИСНОВОК МІН'ЮСТУ / Суспільне мовлення, 2014-12-03
  27. ↑ ДЕРЖКОМТЕЛЕРАДІО НАПРАВИВ ДО УРЯДУ ДООПРАЦЬОВАНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ПРО НСТУ У ФОРМІ ПАТ / Суспільне мовлення, 2014-12-03
  28. ↑ Деякі питання утворення публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»: Кабінет Міністрів України; Постанова, Склад колегіального органу, Порядок від 05.08.2015 № 567
  29. ↑ В Україні запустили суспільне мовлення. Що ж дивитимуться і слухатимуть українці? / Радіо свобода, 7 квітня 2015
  30. ↑ Затверджено склад Наглядової ради Суспільного мовлення (Інфографіка) / DETECTOR.MEDIA, 23 грудня 2015
  31. ↑ Сумська ОДТРК отримала логотип Суспільного мовника / Суспільне мовлення, 04.12.2015
  32. ↑ Перша ОДТРК повністю реорганізована у суспільного мовника
  33. ↑ Кабмін затвердив статут Національної суспільної телерадіокомпанії України / Інтерфакс-Україна, 28.12.2016
  34. ↑ Колектив «Тиси FM» звернувся до Порошенка і Наглядової ради НСТУ щодо загрози закриття радіостанції. stv.detector.media. Процитовано 4 лютого 2018.
  35. ↑ Про Суспільне телебачення і радіомовлення України. Законодавство України (укр.). Процитовано 4 лютого 2018.
  36. ↑ "Тиса FM" перетиснула своїми листами до влади, але сітка мовлення буде переглянута – Аласанія @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Процитовано 4 лютого 2018.
  37. ↑ Зареєстровано юридичну особу ПАТ НСТУ. stv.detector.media. Процитовано 23 листопада 2017.
  38. ↑ Головою правління НСТУ обрано Зураба Аласанію - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (uk-UA) . Процитовано 23 листопада 2017.
  39. ↑ а б «Українське радіо» оприлюднило нову сітку мовлення. stv.detector.media. Процитовано 23 листопада 2017.
  40. ↑ ПРЕЗЕНТАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ: ПЕРШІ ПРОГРАМИ МОЖУТЬ ВИЙТИ В ЕФІР ВОСЕНИ / 5 канал, 24.01.2017
  41. ↑ Верховна Рада ухвалила закон щодо реформування «Укртелефільму». 17 травня 2016.
  42. ↑ Про внесення змін до Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України" щодо порядку приєднання державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм". Законодавство України (укр.). Процитовано 13 листопада 2018.
  43. ↑ Наглядова рада затвердила місію суспільного мовлення в Україні. stv.detector.media. Процитовано 3 червня 2017.
  44. ↑ Закон України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України" від 17.04.2014 № 1227-VII. zakon4.rada.gov.ua. Процитовано 5 березня 2017.
  45. ↑ Вадим Міський: Як створити успішне суспільне мовлення - литовський досвід. Процитовано 5 березня 2017.
  46. ↑ а б Держава зареєструвала «Суспільну телерадіокомпанію» / УП, 19 січня 2017
  47. ↑ Рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України № 20 від 19.01.2017. www.nrada.gov.ua (рос.). Процитовано 5 березня 2017.
  48. ↑ Головою наглядової ради Суспільного мовлення обрали Тетяну Лебедєву / Zaxid.net, 08.02.2017
  49. ↑ Наглядова рада Суспільного мовлення обрала заступника голови - 23.02.2017 12:22 — Новини Укрінформ. Процитовано 5 березня 2017.
  50. ↑ НСТУ обрала голову наглядової ради /Укрінформ, 25.3.2019/
  51. ↑ Ганна Бичок стала в.о. голови правління ПАТ НСТУ / Суспільне мовлення, 18 січня 2017
  52. ↑ Наглядова рада НСТУ оголосила про старт конкурсу на голову правління - Перший канал. 1tv.com.ua (укр.). Процитовано 5 березня 2017.
  53. ↑ До 13 квітня у нас буде керівник Суспільного мовлення, — Міський. Громадське радіо (укр.). 24 лютого 2017. Процитовано 5 березня 2017.
  54. ↑ Головою суспільного мовлення обрано Зураба Аласанію / Укрінформ, 10.04.2017
  55. ↑ Нацрада суспільного мовлення підписала контракт з Аласанією / УП, 4 травня 2017
  56. ↑ Керівництво. 1tv.com.ua (укр.). Процитовано 13 листопада 2018.
  57. ↑ Наглядова рада НСТУ розірвала контракт з Аласанією. УП. 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  58. ↑ Дмитро Хоркін став генеральним продюсером «Українського радіо». stv.detector.media. Процитовано 22 грудня 2017.
  59. ↑ Дмитро Хоркін: «До перетворення на Суспільне в “Українського радіо” була абсолютно бездарна структура». stv.detector.media. Процитовано 2 липня 2018.
  60. ↑ 19 червня – презентація радіохвилі авторських казок «UA:Казки». stv.detector.media. Процитовано 2 липня 2018.
  61. ↑ Тижневе охоплення «Українського радіо» зросло на 67% за 9 місяців. stv.detector.media. Процитовано 6 серпня 2018.
  62. ↑ Про затвердження Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору. Законодавство України (укр.). Процитовано 4 лютого 2018.
  63. ↑ FM-мережа «Українського радіо» розширилася до 134 міст. stv.detector.media. Процитовано 4 лютого 2018.
  64. ↑ Із квітня «Промінь» розпочне мовлення на семи додаткових ФМ-частотах, «Культура» – на п’яти. stv.detector.media. Процитовано 4 лютого 2018.
  65. ↑ Європейська конвенція про транскордонне телебачення: Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 05.05.1989 № ETS(132)
  66. ↑ У НСТУ назвали недофінансування Суспільного ручним керуванням мовником напередодні виборів / Суспільне Detector.media, 18 вересня 2017
  67. ↑ Через недофінансування працівники НСТУ йдуть у неоплачувану відпустку / УП, 25 вересня 2018
  68. ↑ В Україні за борги вимкнули UA: Перший — Аласанія / УП, 25 вересня 2018
  69. ↑ Суспільне в твоєму регіоні - UA:Суспільне. suspilne.media (укр.). Процитовано 4 лютого 2018.

Посилання

Вживання зовнішніх посилань у цій статті не відповідає правилам та настановам Вікіпедії щодо розділу «Посилання». Будь ласка, удоскональте цю статтю шляхом вилучення надмірної кількості зовнішніх посилань або шляхом вилучення зовнішніх посилань, які є недоречними для розділу «Посилання», та конвертуйте корисні посилання у вигляді джерел-виносок у відповідній частині тексту статті.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Національна_суспільна_телерадіокомпанія_України&oldid=24735056