Князівство Ескі-Кермен
| Князівство Ескі-Кермен | ||||
| ||||
| Столиця | Ескі-Кермен | |||
| Мови | грецька, аланська, кримськоготська | |||
| Релігії | православ'я | |||
| Форма правління | монархія | |||
| Історичний період | Середньовіччя | |||
| - Засновано | кінець XII ст. | |||
| - Ліквідовано | 1299 | |||
| Сьогодні є частиною |  Україна
| |||
Князівство Ескі-Кермен — держава в передгірській частині Південно-Західного Криму, що утворилося. наприкінці XII ст. Знищено під час навали монголів в 1299 році. Історія князівства Ескі-Кермен подібна до історії князівства Кирк-Єр.[1]
Історія[ред. | ред. код]
З послабленням Візантійської імперії та Тмутороканського князівства у гірській частині сформувалася самостійна держава навколо фортеці Ескі-Кермен. Ймовірно тривалий час маневрувала між впливовими державами на Кримському півострові: візантійцями, русичами, половцями. Князівство остаточно розгромлено ордами Ногая в 1299 році.
У 1399 році монгольська армія під проводом темника Золотої Орди Едигея знищила відбудовані укріплення й остаточно розорила місто, яке після цього вже не відновлювали.
Державний і адміністративний устрій[ред. | ред. код]
На чолі стояв князь, в якого була повна військова та політична влада. Разом з тим певний вплив мала місцева знать.
Площа території — близько 100 км². Столиця — місто Ескі-Кермен (Стара фортеця). Неподалік від с. Холмівка Бахчисарайського району. Висота міста — 400 м н. р. м.[1]
Культура[ред. | ред. код]
Мова — грецька, аланська, кримськоготська [1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Байцар Андрій. Географія Криму: навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — с. 43.
Джерела[ред. | ред. код]
- Байцар Андрій. Географія Криму: навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 358 с.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
