Цибуля переможна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цибуля переможна
Загальний вигляд рослини з плодами
Загальний вигляд рослини з плодами
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Magnoliophyta
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Asparagales
Родина: Amaryllidaceae
Рід: Цибуля (Allium)
Вид: Цибуля переможна
Біноміальна назва
Allium victorialis
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Allium victorialis
EOL: 1085098
IPNI: 529108
ITIS logo.jpg ITIS: 42656
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 88845
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Allium victorialis

Цибуля переможна (Allium victoriális) — багаторічна трав'яниста рослина, представник роду Цибуля (Allium) підродини Цибулевих (Alliaceae). Досить часто помилково називають черемшею, але це дві різні рослини.[1]

Поширення та екологія[ред.ред. код]

Ботанічна ілюстрація з книги О. В. Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz», 1885

Ареал поширення складається з двох частин — середньоєвропейської і сибірської. Ізольовані популяції відомі з гір Кавказу, Малої Азії, Гімалаїв, Японії, та Північної Америки. У горах Європи відома з Піренеїв, Центрального масиву (у Франції), Юри, Вогезів, Альп(у діапазоні висот від 1400–1600 до 2600, місцями 3050 м), Карпат і Балкан. Голарктичний гірсько-субальпійський вид.

Зростає зрідка у верхній частині лісового та в субальпійському поясах, серед криволісся, на луках, задернований кам′янистих схилах, на вологих, інколи оторфованих ґрунтах, від 800(зрідка)до 1200–1500 м.

В межах Українських Карпат зростає у високогір'ях Чорногорського масиву Карпатського Біосферного заповідника та Карпатського національного природного парку

Морфологія[ред.ред. код]

Трав′яниста розеткова рослина з квітконосними пагонами 30-70 см заввишки. Цибулини конічні-циліндричні, прикріплені до косо спрямованого вгору кореневищу, товщиною 1-1,5 см, зі світло-бурими або сірувато-бурими, сітчасто-волокнистими оболонками. У нижній половині вкриті гладкими, часто фіолетово-забарвленими піхвами листків. Листки плоскі, з ланцетною або широкоеліптичною пластинкою, звуженою в крилатий черешок.

Суцвіття — кулясте або, рідше, напівкулясте, досить густе, багатоквітковий зонтик, до цвітіння захований в чохол . Оцвітина зірчаста, дворядна, з шістьма пелюстками; листочки оцвітини еліптичні, білувато — зеленуваті, з малопомітною жилкою, зовнішні трохи коротші. Пелюстки еліптичні, тупуваті, довжиною 4-5 мм, білувато — зеленуваті, з одною малопомітною жилкою . Тичинок шість, нитки майже в півтора рази довше оцвітини, цільні, вузькотрикутні.

Плід — коробочка кулясто — тригранна, з широкозворотніми — серцеподібними стулками. Насінини кулькоподібні або майже кулькоподібні, за забарвленням майже чорні. Цвіте у червін-липні.

Platyphyllum.jpg
Allium victoralis 090705a.jpg
Vallée du Marcadau 52.JPG
Alvi3 001 lhp.jpg
Зліва на право: листя, суцвіття, плоди, насіння

Хімічний склад[ред.ред. код]

У всіх частинах рослини міститься ефірне масло, що обумовлює його різкий часниковий запах, аскорбінова кислота, лізоцим і фітонциди. До складу ефірної олії входять аллілсульфіди, пінеколінова кислота і аліїн.

Крім того, листя, містять:

  • макроелементи (мг / г) — К — 37,0, Са — 15,8, Mg — 3,3, Fe −0,03;
  • мікроелементи (мкг / г) — Mn-0,17, Cu-0,78, Zn-0,47, Со — 0,03, Мо — 0,25, Cr — 0,05, Al — 0,16, Ва — 0,02, V — 0,11, Se — 13,3, Ni — 0,16, Sr-0,65, Pb — 0,07, В — 31,2; концентрують Cu, особливо Se.

Охорона[ред.ред. код]

Запропонована до Червоної книги Українських Карпат. Знаходиться під охороною у Румунії, Канаді, деяких областях Російської Фередації. Основний чинник антропогенного впливу — зривання для різних потреб.

Використання[ред.ред. код]

В харчуванні[ред.ред. код]

Молоді пагони споживають свіжими, квашеними і солоними, як приправу до м′ясних страв і як вітамінну сиронину. За запахом наближається до часнику, однак не залишає в роті гіркуватого присмаку. Рослина багата на вітаміни, зокрема 50 г свіжої зелені забезпечує добову потребу людського організму у вітаміні С, вміст якого становить 700мг%, тобто у 10-15 разів більше, ніж у лимоні чи апельсині.

В медицині[ред.ред. код]

Вона виявлє також антисклеротичну дію, підвищує апетит, квітки сушать, заварюють і п'ють від тиску, посилює перистальтику кишечнику, сприяє розвитку нормальної кишкової флори, збільшує амплітуду та сповільнює ритм серцевих скорочень. У народній медицині використовують фітонцидні властивості рослини, її застосовують при застуді, бронхітах, катарах шлунка і кишок, особливо інфекційного походження, проносах, дизентерії та черевному тифі.Також застосовується у вигляді настоянки на вині, як засіб проти лихоманки і для натирань при ревматизмі.

При застуді і грипі. Пучок листя прокрутити на м'ясорубці і вичавити сік. Соку повинно вийти 200 мл. Дати відстоятися і акуратно перелити в інший посуд, додати 1 ложку спирту. Зберігати в холодильнику. Як тільки починається епідемія, закопувати в кожну ніздрю по 2 краплі.

Цинга. Їсти в сирому вигляді і натирати її молодим листям підошви ніг.

Здавна рослину наділяли чарівною силою, здатною оберігати від усякого лиха. Вже у Стародавньому Римі її знали як ефективний кровоочисний та протицинготний засіб, здатний швидко поповнити нестачу вітамінів[2]. Інколи застосовують у квітникарстві.

Вирощування[ред.ред. код]

Цибулю переможну частіше розмножують відбрунькованими цибулинами. Можна її вирощувати і насінням, але цей процес досить тривалий. Насіння необхідно стратифікувати — витримувати 80 — 100 днів при температурі від 0 до −3 ° С в суміші з вологим піском. Втім, можна тримати і в холодильнику на нижній полиці.

Потім насіння висівають на затіненій ділянці в добре підготовлений грунт. Мульчують торфом, зволожують. На другий рік цибулинки можна посадити на постійне місце.

Цибулини з корінням можна посадити відразу після викопування або зберегти до весни у вологому торфі або піску в прохолодному приміщенні. Садять цибулини рядами за схемою 30x15 см.

Догляд за посадками полягає в прополюванні, розпушуванні і оптимальному формуванні гнізд з цибулинами (не більше 6-7 штук). Формування гнізд здійснюється відділенням зайвих цибулин.

Класифікація[ред.ред. код]

Таксономія[ред.ред. код]

Вид Цибуля переможна представник роду Цибуля (Allium), родини Цибулевих(Alliaceae), порядку Холодкоцвіті (Asparagales).

  ще 24 родини (Згідно Системі APG II)   ще близько 870 видів
       
  порядок Холодкоцвіті     рід Цибуля    
             
  Відділ Покритонасінні     родина Цибулеві     вид Цибуля переможна
           
  ще 44 порядка квіткових рослин
(згідно Системі APG II)
  ще близько 300 видів  
     

Підвиди[ред.ред. код]

В межах виду виділяють два підвида:

  • Allium victorialis subsp. platyphyllum Hultén
  • Allium victorialis subsp. victorialis

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Судинні рослини Чорногори

Джерела[ред.ред. код]

  • Введенский А. И. Род 267. Лук — Allium L. // Флора СССР. В 30 т / Гл. ред. и ред. тома акад. В. Л. Комаров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1935. — Т. IV. — С. 141–142. — 760 + XXX с. — 5175 экз.
  • Дудченко Л. Г., Козьяков А. С., Кривенко В. В. Пряно-ароматические и пряно-вкусовые растения: Справочник / Отв. ред. Сытник К. М. — К.: Наукова думка, 1989. — 304 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-12-000483-0

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]