Велика Ведмедиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Велика Ведмедиця (сузір'я))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велика Ведмедиця
Велика Ведмедиця
Велика Ведмедиця
Латинська назва Ursa Major
Род. відмінок Ursae Majoris
Скорочення UMa
Пряме піднесення 10год 40хв
межі від 7год 58хв до 14год 25хв
Схилення 55° 38'
межі від 29° ' до 73° 30'
Площа 1280 кв.град.(3)
Зорі 7 яскравіше 3m
63 яскравіше 5,5m
Найяскравіша зоря Аліот 1,76m
Метеорні потоки Леоніди-Урсиди, Квітневі Урсиди[джерело?]
Суміжні сузір'я Дракон, Жирафа, Рись, Малий Лев, Лев, Волосся Вероніки, Гончі Пси, Волопас
Спостерігається у широтах між +90° i −16°
Ввечері найкраще спостерігати протягом березня
Існує з античності, запропоноване
Див. також: Ведмедиця

Вели́ка Ведме́диця (лат. Ursa Major), українська історична назва Великий Віз — сузір'я північної небесної півкулі. Є третім за величиною сузір’ям на небі та найбільшим сузір’ям у Північній півкулі. На території України спостерігається протягом цілого року. Дві найяскравіші зорі, Аліот і Дубхе, дають змогу знайти Полярну зорю, а отже — напрямок на північ.

Історія і міфологія[ред. | ред. код]

Зображення Великої Ведмедиці, Крейл, Шотландія, ~1700 рік н.е.

Історія[ред. | ред. код]

Сузір'я відоме з античності. Включене до каталогу зоряного неба Клавдія Птолемея «Альмагест», складеного в середині II століття. На давньогрецькій сузір'я називали «арктос мегале» (лат. слово "ursus" - ведмідь, тоді як у грецькій мові це "arktos"). Звідси народилася назва Арктика. Можливо, це одне із сузір'їв, які згадуються в Біблії в книзі Йова 9:9. Згодом його згадували в художній літературі у своїх творах Гомер, Вільям Шекспір, Альфред Теннісон, Федеріко Гарсія Лорка, а також Федеріко Гарсіа Лорка в «Пісні про місяць» [1]. У давній фінській поезії також згадується сузір’я, і воно зображено на картині Вінсента Ван Гога «Зоряна ніч над Роною» [2][3].

Міфологія[ред. | ред. код]

Одна з версій полягає в тому, що Велика Ведмедиця символізує Каллісто. У країні Аркадія колись давно в царя Лікаона була дочка на ім’я Каллісто. Каллісто мала дитину від Зевса, царя грецьких богів. Коли дружина Зевса, Гера, дізналася про це, то вирішила помститися Калісто. Гера перетворила дівчину на потворну ведмедицю. Коли ж син Калісто, юний Аркас, повернувшись із полювання, побачив біля дверей палацу дикого звіра, він, нічого не знаючи, мало не вбив свою матір-ведмедицю. Але Зевс не допустив такого страшного злочину. В одній історії кажуть, щоб врятувати їх обох, Зевс підкинув їх у небо. Каллісто стала Великою Ведмедицею, а її син Аркас став Малою Ведмедицею. В другій історії розповідають, що він утримав руку Аркаса, а саму Калісто назавжди забрав до себе на небо, перетворивши на прекрасне сузір’я. На Малу Ведмедицю було перетворено улюбленого собаку Каллісто (за іншими версіями — подругу або служницю). В інших історіях Зевс перетворив Каллісто на ведмедицю, щоб сховати її від Гери [4][5].

Морфологічні особливості[ред. | ред. код]

Великий ковш
Цей розділ потребує доповнення. (13 липня 2023)

Сузір'я складається з 7 яскравих зір та 80 тьмяних. П'ять зір сузір'я утворюють астеризм, який називається рухомою групою Великої Ведмедиці, зі спільним власним рухом, але зоря Дубхе і Алькайд не мають зв'язку з іншими [6]. Згідно з багатьма загальними назвами, його форма нагадує ківш, сільськогосподарський плуг або віз. У Сполучених Штатах і Канаді астеризм, відомий як «Велика Ведмедиця», тоді як у Великобританії його називають Плугом [7].

Зорі сузір'я[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (13 липня 2023)

В списках наведені зорі, що включені до Каталогу яскравих зір[8]. Зоряні величини наведені у фільтрі V.

Яскраві (m<3)[ред. | ред. код]

  • Аліот (ε Великої Ведмедиці) - білий гігант, Ap-зоря спектрального класу A1III-IVpkB9, найяскравіша зоря сузір'я (1.77m)[9]. Має паралакс 0.03951'', тобто знаходиться на відстані 82.5 світлових роки від Землі[9]. Особливостями є швидка зміна форми спектральних ліній[10], висока концентрація металів, зокрема феруму, хрому та титану в атмосфері зорі[11][12][13][14] та наявність кількох різних періодів змінності (0.95 доби, 5.09 діб та 4.15 років)[15]. Також було виявлено, що зоря є подвійною, причому відстань між компонентами системи є доволі великою[15].
  • Дубхе (α Великої Ведмедиці) - подвійна зоря, що складається з компонент спектральних класів G9III+A7.5, тобто система з жовтого гіганту та білої зорі[16][17]. Відстань від Землі - близько 123 світлових років; зоряна величина в фільтрі V складає 1.79m і є майже такою самою, як в найяскравішої зорі сузір'я[16]. Відстань між компонентами системи також є великою[18], відповідно період обертання є дуже довгим - 44.5 роки, що значно ускладнює проведення спектроскоспічних спостережень для визначення мас зір в системі[19]. Тим не менш, в 2018 році вдалося виміряти маси зір системи, які становлять приблизно 0.57 та 0.53 M⊙[20]. Також в різних були виявлені пульсації однієї з зір, які мають одразу декілька частот[21][22][23][24]. Також в деяких наукових публікаціях спектральний клас більшої зорі дещо відрізняється, часто її позначають, як червоний гігант спектрального класу K[19][25][26].
  • Алькайд (η Великої Ведмедиці, також відома, як Бенеташ) - яскрава одиночна блактина зоря класу B3V, що має зоряну величину 1.86m та знаходиться на відстані 104 світлові роки[27]. В 1976 році цю зорю використовували для калібрування космічного телескопу OAO[28], а пізніше, в 1970х та 1980х роках використовувалася в якості спектроскопічного стандарту для калібрування інших інструментів[29][30]. Особливостями є висока швидкість обертання навколо своєї осі ( км/с)[31] та швидкі зміни форми ліній водню[32][33]. Значний відсоток досліджень цієї зорі був проведений українськими вченими.
  • Міцар (ζ Великої Ведмедиці) - компонента кратної зорі Алькор-Міцар, яка складається з 6 об'єктів[34][35]. Видима неозброєним оком одиночна зоря насправді є кратною зоряною системою з чотирьох компонентів: Aa, Ab, Ba та Bb. Згідно з настановами Міжнародного астрономічного союзу, назву Міцар варто застосовувати тільки до компоненти Aa[36], однак часто всі чотири зорі об'єднуються під цією спільною назвою[37].
  • Мерак (β Великої Ведмедиці) - хімічно-пекулярна Am-зоря[38] спектрального класу A1IVps, білий субгігант, що має зоряну величину 2.37m та знаходиться на відстані 84 світлових роки[39]. Має нехарактерно слабке для цього типу зір магнітне поле[40] а також газо-пиловий диск радіусом 47 а.о.[41][42].
  • Фекда (γ Великої Ведмедиці) - подвійна зоря спектрального класу A0Ve+K2V (біла зоря + червоний карлик, головна послідовність), величиною 2.44m, відстань - 83 світлові роки. Належить до подвійних зір з дуже великою відстанню між компонентами[43][44][45], період обертання - 20.5 років, маса другої зорі системи - 0.8 M⊙[44].

Змінні (3-6.5m)[ред. | ред. код]

Близькі (3-6.5m)[ред. | ред. код]

В цьому розділі наведені зорі, що розташовані в сузір'ї Великої Ведмедиці та знаходяться на відстані не більше 20 світлових років від Сонячної системи[67].

  • Лаланд 21185 - одна з найближчих до Сонячної системи зір, що знаходиться на відстані 8.31 світлового року [68][69]. Також відома під назвами BD+36 2147, Глізе 411 та HD 95735, є червоним карликом 7.5 зоряної величини. Навколо зорі обертається щонайменше 1 екзопланета, а також в 2022 році було висунуте припущення про наявність другої планети в системі[70]. Окрім того, зоря є змінною типу BY Дракона[71], на поверхні зорі відбуваються спалахи[72].
  • Грумбридж 1618 - помаранчевий карлик, який розташований на відстані 15.886±0.002 світлових роки [69][73][74]. Як і Лаланд 21185, є змінною типу BY Дракона та має спалахи[74]. Для цієї зорі проводився пошук потенційних екзопланет в 1989 році, однак відкриття планети не було підтверджене[75].
  • Глізе 412 (WX Великої Ведмедиці) - червоний карлик на відстані 15.997±0.003 світлових роки[76], який має зоряну величину 14.45m [69][77]. Змінна зоря типу UV Кита[78], сама зоря є компонентою подвійної системи, друга компонента якої також є червоним карликом[79]. Навколо зорі обертається екзопланета, подібна за масою до Юпітера, однак з коротким орбітальним періодом[80].

Кратні (3-6.5m)[ред. | ред. код]

Цікаві об'єкти[ред. | ред. код]

Найяскравіші зорі[81]:

Зорі Великого Ковша, окрім Дубхе і Бенетнаша, рухаються в напрямку спільної точки в сузір'ї Стрільця.

Міцар утворює відому оптичну-подвійну зорю з Алькором.

W Великої Ведмедиці є прототипом класу контактних подвійних зір.

У сузір'ї розташовані кілька яскравих галактик, серед яких пара M81 (одна з найяскравіших галактик неба) та M82, над головою ведмедиці, а також красива спіральна Галактика Цівочне колесо (M101). Спіральні галактики M108 та M109 теж видимі у межах цього сузір'я. Загалом у сузір'ї в аматорський телескоп можна спостерігати близько 50 галактик. На дні Великого Ковша можна знайти планетарну туманність Сови.

M40 — подвійна зоря, яка помилково була включена до каталогу Мессьє як туманність.

У сузір'ї лежить невелика ділянка глибокого космосу, яку ретельно досліджував космічний телескоп Габбла.

Докладніше: Hubble Deep Field

Туманість у сузір'ї Велика Ведмедиця[ред. | ред. код]

Туманість Сова (M97, NGC 3587)

Зоряні скупчення та групи зір[ред. | ред. код]

Галактики[ред. | ред. код]

Галактика Боде (М81)

Галерея[ред. | ред. код]

Велика Ведмедиця в культурі[ред. | ред. код]

Сузір'я Великої Ведмедиці зображене на прапорі Аляски.

Продовження лінії від Мегреза (δ) до Фекди (γ), на внутрішній поверхні ковша, приводить до Регула (α Leonis) і Альфарда (α Hydrae). Мнемонічне правило для цього «діра в ковші протікатиме на Лева»[джерело?].

Лінія перетину верхньої частини ковша від Мегреза (δ) до Дубхе (α) спрямована до Капелли (α Візничого). Мнемонічне правило для цього є «Чаша (Cap) для Капели»[джерело?].

Кастор (α Близнят) досягається утворенням діагональної лінії від Мегреза (δ) до Мерака (β), а потім подовженням її на приблизно п'ять разів цієї відстані.

Слідуючи за кривою ручкою від Аліота (ε) до Міцара (ζ) до Алькайд (η), можна досягти Арктура (α Волопаса) і Спіки (α Діви).

Подвійна зоря SU Великої Ведмедиці може мати зорю у своєму складі такого ж самого спектрального класу, як і Сонце[92][відсутнє в джерелі].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Canción para la luna - Federico García Lorca - Ciudad Seva. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 14 липня 2023. 
  2. ↑ Clayson, Hollis (2002). Exhibition Review: "Some Things Bear Fruit"? Witnessing the Bonds between Van Gogh and Gauguin. The Art Bulletin. с. 670–684. ISSN 0004-3079. doi:10.2307/3177290. 
  3. ↑ Botterweck, G. Johannes (1994). Theological Dictionary of the Old Testament, Volume 7. Wm. B. Eerdmans. ISBN 978-0-8028-2331-1. 
  4. ↑ Bears in the Sky: Ursa Major and Ursa Minor. Pajarito Environmental Education Center. 1 вересня 2020. 
  5. ↑ Легенда про Велику та Малу Ведмедицю. Мала Сторінка. 2012. 
  6. ↑ Ursa Major. The Editors of Encyclopaedia Britannica. Last Updated: May 26, 2023. 
  7. ↑ Reader's Digest Association (August 2005). Planet Earth and the Universe. Reader's Digest Association, Limited. ISBN 978-0-276-42715-2. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 7 листопада 2016. 
  8. ↑ List of bright stars in Ursa Major | TheSkyLive.com. theskylive.com. Процитовано 5 липня 2023. 
  9. ↑ а б eps UMa Simbad (англійською). 
  10. ↑ Breger, M. (1974-08). Rapid line variability. I. AP stars epsilon Ursae Majoris and 73 Dra.. The Astrophysical Journal (англ.) 192. с. 71. ISSN 0004-637X. doi:10.1086/153036. Процитовано 23 серпня 2023. 
  11. ↑ Molnar, M. R. (1975-02). Ultraviolet variations of epsilon UMa. The Astronomical Journal 80. с. 137. doi:10.1086/111725. Процитовано 23 серпня 2023. 
  12. ↑ Mallama, A. D.; Molnar, M. R. (1977-01). Copernicus observations of the AP star Epsilon Ursae Majoris. The Astrophysical Journal Supplement Series (англ.) 33. с. 1. ISSN 0067-0049. doi:10.1086/190415. Процитовано 23 серпня 2023. 
  13. ↑ Woszczyk, A.; Jasinski, M. (1980). Variation of radial velocity of the AP star epsilon UMa (англійською) 30. Acta Astronomica. с. 331–345. 
  14. ↑ Tektunali, H. G�kmen (1981-06). The spectrum of the Cr star epsilon ursae majoris. Astrophysics and Space Science (англ.) 77 (1). с. 41–58. ISSN 0004-640X. doi:10.1007/BF00648756. Процитовано 23 серпня 2023. 
  15. ↑ а б Morgan, B. L.; Beddoes, D. R.; Scaddan, R. J.; Dainty, J. C. (1 серпня 1978). Observations of binary stars by speckle interferometry - I. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.) 183 (4). с. 701–710. ISSN 0035-8711. doi:10.1093/mnras/183.4.701. Процитовано 23 серпня 2023. 
  16. ↑ а б alf UMa Simbad (англійською). 
  17. ↑ Kondo, Y.; Morgan, T. H.; Modisette, J. L. (1977-04). On the close companion to alf UMa.. Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.) 89. с. 163. ISSN 0004-6280. doi:10.1086/130095. Процитовано 23 серпня 2023. 
  18. ↑ Shao, M.; Colavita, M. M.; Hines, B. E.; Staelin, D. H.; Hutter, D. J.; Johnston, K. J.; Mozurkewich, D.; Simon, R. S. та ін. (1988-04). Initial stellar diameter measurements with the Mark III interferometer. The Astrophysical Journal (англ.) 327. с. 905. ISSN 0004-637X. doi:10.1086/166248. Процитовано 23 серпня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  19. ↑ а б Gray, David F. (13 грудня 2018). Spectroscopy of the K0 Binary Giant α UMa. The Astrophysical Journal 869 (1). с. 81. ISSN 1538-4357. doi:10.3847/1538-4357/aae9e6. Процитовано 23 серпня 2023. 
  20. ↑ Shakht, Natalia A.; Gorshanov, Denis L.; Vasilkova, Olga O. (2018-08). Estimating masses of selected stars in the Pulkovo program by means of astrometry methods. Research in Astronomy and Astrophysics 18 (8). с. 094. ISSN 1674-4527. doi:10.1088/1674-4527/18/8/94. Процитовано 23 серпня 2023. 
  21. ↑ Dziembowski, W. A.; Gough, D. O.; Houdek, G.; Sienkiewicz, R. (1 грудня 2001). Oscillations of UMa and other red giants. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.) 328 (2). с. 601–610. ISSN 0035-8711. doi:10.1046/j.1365-8711.2001.04894.x. Процитовано 23 серпня 2023. 
  22. ↑ Buzasi, D.; Catanzarite, J.; Laher, R.; Conrow, T.; Shupe, D.; Gautier III, T. N.; Kreidl, T.; Everett, D. (1 квітня 2000). The Detection of Multimodal Oscillations on α Ursae Majoris. The Astrophysical Journal 532 (2). с. L133–L136. doi:10.1086/312573. Процитовано 23 серпня 2023. 
  23. ↑ Guenther, D. B.; Demarque, P.; Buzasi, D.; Catanzarite, J.; Laher, R.; Conrow, T.; Kreidl, T. (10 лютого 2000). Evolutionary Model and Oscillation Frequencies for α Ursae Majoris: A Comparison with Observations. The Astrophysical Journal 530 (1). с. L45–L48. doi:10.1086/312473. Процитовано 23 серпня 2023. 
  24. ↑ Guenther, D. B.; Brown, Kevin I. T. (2004-01). Matching Stellar Models to Oscillation Data. The Astrophysical Journal (англ.) 600 (1). с. 419–434. ISSN 0004-637X. doi:10.1086/379644. Процитовано 23 серпня 2023. 
  25. ↑ Gontcharov, G. A.; Kiyaeva, O. V. (2002-08). Photocentric orbits from a direct combination of ground-based astrometry with Hipparcos: I. Comparison with known orbits. Astronomy & Astrophysics 391 (2). с. 647–657. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361:20020896. Процитовано 23 серпня 2023. 
  26. ↑ Harris, Michael J.; Lambert, David L.; Smith, Verne V. (1988-02). Oxygen isotopic abundances in evolved stars. IV - Five K giants. The Astrophysical Journal (англ.) 325. с. 768. ISSN 0004-637X. doi:10.1086/166047. Процитовано 23 серпня 2023. 
  27. ↑ Simbad eta UMa (англійською). 
  28. ↑ Bless, R. C.; Code, A. D.; Fairchild, E. T. (1976-01). Ultraviolet photometry from the Orbiting Astronomical Observatory. XXI - Absolute energy distribution of stars in the ultraviolet. The Astrophysical Journal (англ.) 203. с. 410. ISSN 0004-637X. doi:10.1086/154092. Процитовано 23 серпня 2023. 
  29. ↑ Komarov, N.S.; Korotkikh, T.N. (1978). Calibration of spectrophotometric standards against α Lyrae 22. USSR: Soviet Astronomy. с. 576–578. 
  30. ↑ Boggess, A.; Macchetto, F.; Wilson, R.; Hot, A. (1978). Observations with the International Ultraviolet Explorer (англійською). 3173 (#1). IAU Circular. 
  31. ↑ Frisch, P.C.; Jenkins, E.B.; Welty, D.E.; Johns-Krull, C. (1999). Bulletin of the American Astronomical Society (англійською). Bulletin of the American Astronomical Society. с. 947. 
  32. ↑ Pokhvala, S. (2015). High-frequency variations of hydrogen spectral lines in the B3V star η UMa. Advances in Astronomy and Space Physics 5 (1). с. 21–23. doi:10.17721/2227-1481.5.21-23. Процитовано 23 серпня 2023. 
  33. ↑ Pokhvala, S. (2020). Short time-scale variability in the spectrum of the hot B3V star ηUMa. Advances in Astronomy and Space Physics 10 (1). с. 3–6. doi:10.17721/2227-1481.10.3-6. Процитовано 23 серпня 2023. 
  34. ↑ Міцар А у базі SIMBAD. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 27 травня 2010. 
  35. ↑ Mamajek, Eric E.; Kenworthy, Matthew A.; Hinz, Philip M.; Meyer, Michael R. (1 березня 2010). DISCOVERY OF A FAINT COMPANION TO ALCOR USING MMT/AO 5 μm IMAGING. The Astronomical Journal 139 (3). с. 919–925. ISSN 0004-6256. doi:10.1088/0004-6256/139/3/919. Процитовано 23 серпня 2023. 
  36. ↑ IAU Catalog of Star Names (IAU-CSN) (англійською). 
  37. ↑ Allen, Richard H. (2013). Star Names: Their Lore and Meaning (англійською). Courier Corporation. с. 592. ISBN 978-0-486-13766-7. 
  38. ↑ Adelman, S.J.; Yu, K.; Gulliver, A.F. (2011-02). Elemental abundance analyses with DAO spectrograms: XXXIII. β UMa (A0mA1 IV-V), α Dra (A0 III), π Dra (A2 IIIs), and κ Cep (B9 III). Astronomische Nachrichten (англ.) 332 (2). с. 153–158. doi:10.1002/asna.201011488. Процитовано 23 серпня 2023. 
  39. ↑ Simbad bet UMa (англійською). 
  40. ↑ Blazère, A.; Petit, P.; Lignières, F.; Aurière, M.; Ballot, J.; Böhm, T.; Folsom, C. P.; Gaurat, M. та ін. (2016-02). Detection of ultra-weak magnetic fields in Am stars: β Ursae Majoris and θ Leonis. Astronomy & Astrophysics 586. с. A97. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/201527556. Процитовано 23 серпня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  41. ↑ Booth, M.; Kennedy, G.; Sibthorpe, B.; Matthews, B. C.; Wyatt, M. C.; Duchene, G.; Kavelaars, J. J.; Rodriguez, D. та ін. (11 січня 2013). Resolved debris discs around A stars in the Herschel DEBRIS survey. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.) 428 (2). с. 1263–1280. ISSN 0035-8711. doi:10.1093/mnras/sts117. Процитовано 23 серпня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  42. ↑ Matthews, B. C.; Sibthorpe, B.; Kennedy, G.; Phillips, N.; Churcher, L.; Duchêne, G.; Greaves, J. S.; Lestrade, J.-F. та ін. (2010-07). Resolving debris discs in the far-infrared: Early highlights from the DEBRIS survey. Astronomy and Astrophysics 518. с. L135. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/201014667. Процитовано 23 серпня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  43. ↑ Shaya, Ed J.; Olling, Rob P. (1 січня 2011). VERY WIDE BINARIES AND OTHER COMOVING STELLAR COMPANIONS: A BAYESIAN ANALYSIS OF THE HIPPARCOS CATALOGUE. The Astrophysical Journal Supplement Series 192 (1). с. 2. ISSN 0067-0049. doi:10.1088/0067-0049/192/1/2. Процитовано 23 серпня 2023. 
  44. ↑ а б Gontcharov, G.A.; Kiyaeva, O.V. (2010-03). Photocentric orbits from a direct combination of ground-based astrometry with Hipparcos II. Preliminary orbits for six astrometric binaries. New Astronomy (англ.) 15 (3). с. 324–331. doi:10.1016/j.newast.2009.09.006. Процитовано 23 серпня 2023. 
  45. ↑ Wielen, R.; Dettbarn, C.; Jahreiss, H.; Lenhardt, H.; Schwan, H. (1999). Indications on the binary nature of individual stars derived from a comparison of their HIPPARCOS proper motions with ground-based data I. Basic principles. doi:10.48550/ARXIV.ASTRO-PH/9901228. Процитовано 23 серпня 2023. 
  46. ↑ Lee, Byeong-Cheol; Han, Inwoo; Park, Myeong-Gu; Mkrtichian, David E.; Hatzes, Artie P.; Jeong, Gwanghui; Kim, Kang-Min (4 квітня 2016). LONG-PERIOD VARIATIONS IN THE RADIAL VELOCITY OF SPECTROSCOPIC BINARY M GIANT μ URSAE MAJORIS. The Astronomical Journal 151 (4). с. 106. ISSN 1538-3881. doi:10.3847/0004-6256/151/4/106. Процитовано 23 серпня 2023. 
  47. ↑ Mkrtichian, D.E. (1990). H-alpha line variability in the spectra of stars of the lower part of the instability strip - Theta UMa (російською). USSR: Pis'ma v Astronomicheskii Zhurnal. с. 1107–1112. 
  48. ↑ Monin, D. N.; Wade, G. A.; Fabrika, S. N. (2003-11). Two new bright Ae stars. Astronomy & Astrophysics 411 (2). с. 197–202. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361:20031182. Процитовано 23 серпня 2023. 
  49. ↑ Romano, G. (1964). Osservazioni DI stelle variabili in un campo a chi UMa. (італійською). Memorie della Societa Astronomica Italiana. 
  50. ↑ Simbad ups UMa (англійською). 
  51. ↑ Simbad 80 UMa (англійською). 
  52. ↑ Simbad 24 UMa (англійською). 
  53. ↑ GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023. 
  54. ↑ Simbad 83 UMa (англійською). 
  55. ↑ Simbad rho UMa (англійською). 
  56. ↑ GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023. 
  57. ↑ Simbad 18 UMa (англійською). 
  58. ↑ Elmaslı, A.; Fossati, L.; Folsom, C.P.; Albayrak, B.; Izumiura, H. (2012-02). A spectroscopic study of DD UMa: Ursa Major group member and candidate for BRITE. New Astronomy (англ.) 17 (2). с. 221–226. doi:10.1016/j.newast.2011.07.006. Процитовано 23 серпня 2023. 
  59. ↑ Elmaslı, Asli (2012-03). Spectroscopic Analysis of the Delta Scuti-Type Star DD UMa. Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.) 124 (913). с. 296–296. doi:10.1086/664797. Процитовано 23 серпня 2023. 
  60. ↑ Simbad 78 UMa. simbad.cds.unistra.fr (англійською). Процитовано 23 серпня 2023. 
  61. ↑ Heintz, W. D. (1981-04). Orbits of 15 visual binaries. The Astrophysical Journal Supplement Series (англ.) 45. с. 559. ISSN 0067-0049. doi:10.1086/190725. Процитовано 23 серпня 2023. 
  62. ↑ GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023. 
  63. ↑ Simbad ET UMa (англійською). 
  64. ↑ Simbad 38 UMa (англійською). 
  65. ↑ GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023. 
  66. ↑ Simbad CS UMa (англійською). 
  67. ↑ Weaver, Harold F. (1947-10). The Visibility of Stars Without Optical Aid. Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.) 59. с. 232. ISSN 0004-6280. doi:10.1086/125956. Процитовано 23 серпня 2023. 
  68. ↑ van Leeuwen, F. (2007-11). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy & Astrophysics 474 (2). с. 653–664. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361:20078357. Процитовано 23 серпня 2023. 
  69. ↑ а б в Gaia Collaboration; Brown, A. G. A.; Vallenari, A.; Prusti, T.; de Bruijne, J. H. J.; Babusiaux, C.; Biermann, M.; Creevey, O. L. та ін. (2021-05). Gaia Early Data Release 3: Summary of the contents and survey properties. Astronomy & Astrophysics 649. с. A1. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/202039657. Процитовано 9 липня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  70. ↑ Hurt, Spencer A.; Fulton, Benjamin; Isaacson, Howard; Rosenthal, Lee J.; Howard, Andrew W.; Weiss, Lauren M.; Petigura, Erik A. (1 травня 2022). Confirmation of the Long-period Planet Orbiting Gliese 411 and the Detection of a New Planet Candidate. The Astronomical Journal 163 (5). с. 218. ISSN 0004-6256. doi:10.3847/1538-3881/ac5c47. Процитовано 9 липня 2023. 
  71. ↑ GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023. 
  72. ↑ Simbad Lalande 21185 (англійською). 
  73. ↑ Ball, Robert, S. (1884). On the Annual Parallax of Groombridge 1618 (англійською). Dunsink Observatory Publications. с. 187–217. Bibcode:1884DunOP...5..187B. 
  74. ↑ а б Holmberg, J.; Nordström, B.; Andersen, J. (2009-07). The Geneva-Copenhagen survey of the solar neighbourhood: III. Improved distances, ages, and kinematics. Astronomy & Astrophysics 501 (3). с. 941–947. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/200811191. Процитовано 23 серпня 2023. 
  75. ↑ Marcy, Geoffrey W.; Benitz, Karsten J. (1989-09). A search for substellar companions to low-mass stars. The Astrophysical Journal (англ.) 344. с. 441. ISSN 0004-637X. doi:10.1086/167812. Процитовано 23 серпня 2023. 
  76. ↑ Gaia Collaboration; Brown, A. G. A.; Vallenari, A.; Prusti, T.; de Bruijne, J. H. J.; Babusiaux, C.; Bailer-Jones, C. A. L.; Biermann, M. та ін. (2018-08). Gaia Data Release 2: Summary of the contents and survey properties. Astronomy & Astrophysics 616. с. A1. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/201833051. Процитовано 23 серпня 2023.  {{cite news}}: рекомендується |displayauthors= (довідка)
  77. ↑ Simbad Gliese 412 (англійською). 
  78. ↑ GCVS Query forms. www.sai.msu.su. Процитовано 23 серпня 2023. 
  79. ↑ Gould, Andrew; Chaname, Julio (2004-02). New Hipparcos ‐based Parallaxes for 424 Faint Stars. The Astrophysical Journal Supplement Series (англ.) 150 (2). с. 455–464. ISSN 0067-0049. doi:10.1086/381147. Процитовано 23 серпня 2023. 
  80. ↑ Endl, Michael; Cochran, William D.; Kurster, Martin; Paulson, Diane B.; Wittenmyer, Robert A.; MacQueen, Phillip J.; Tull, Robert G. (20 вересня 2006). Exploring the Frequency of Close‐in Jovian Planets around M Dwarfs. The Astrophysical Journal (англ.) 649 (1). с. 436–443. ISSN 0004-637X. doi:10.1086/506465. Процитовано 23 серпня 2023. 
  81. ↑ Велика Ведмедиця // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 64. — ISBN 966-613-263-X.
  82. ↑ Moore, S. L. (April 2011). The Owl Nebula - M97. JBAA (англ.) 121: 114–115. Bibcode:2011JBAA..121..114M. ISSN 0007-0297. 
  83. ↑ Angelo, M. S.; Santos, J. F. C.; Corradi, W. J. B.; Maia, F. F. S. (1 квітня 2019). Investigating dynamical properties of evolved Galactic open clusters. Astronomy & Astrophysics (англ.) 624. с. A8. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/201832702. Процитовано 30 липня 2023. 
  84. ↑ Мессьє 81: Галактика Боде. 8 серпня 2015 року. 
  85. ↑ Мессьє 82: Галактика Сигара. 
  86. ↑ Мессьє 101: Галактика Цівочне Колесо. 28 серпня 2015 року. 
  87. ↑ Wilkins, Jamie; Dunn, Robert (2006). 300 астрономічних об’єктів: візуальне посилання на Всесвіт (1-е видання). Нью-Йорк. 
  88. ↑ Messier 109. 26 вересня 2015 року. 
  89. ↑ Messier 108: Surfboard Galaxy. 26 вересня 2015. 
  90. ↑ NGC 2787 - Lenticular Galaxy in Ursa Major. 
  91. ↑ Hubble Finds 'Dorian Gray' Galaxy. HubbleSite NewsCenter. Процитовано 16 жовтня 2007. 
  92. ↑ SU UMa. Загальний каталог змінних зір. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 25 серпня 2017. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Байєр
Флемстид

1 (ο, Мусцида) • 2 (A) • 3 (π¹) • 4 (π²) • 5 (b) • 6 • 7 • 8 (ρ) • 9 (ι, Таліта Північна) • 11 (σ¹) • 12 (κ, Таліта Південна) • 13 (σ²) • 14 (τ) • 15 (f) • 16 (c) • 17 • 18 (e) • 19 • 20 • 21 • 22 • 23 (h) • 24 (d) • 25 (θ, Альхауд) • 26 • 27 • 28 • 29 (υ) • 30 (φ) • 31 • 32 • 33 (λ, Танія Північна) • 34 (μ, Танія Південна) • 35 • 36 • 37 • 38 • 39 • 40 • 41 • 42 • 43 • 44 • 45 (ω) • 46 • 47 • 48 (β, Мерак) • 49 • 50 (α, Дубхе) • 51 • 52 (ψ) • 53 (ξ, Алула Південна) • 54 (ν, Алула Північна) • 55 • 56 • 57 • 58 • 59 • 60 • 61 • 62 • 63 (χ) • 64 (γ, Фекда) • 65 • 66 • 67 • 68 • 69 (δ, Мегрез) • 70 • 71 • 72 • 73 • 74 • 75 • 76 • 77 (ε, Аліот) • 78 • 79 (ζ, Міцар) • 80 (g, Алькор) • 81 • 82 • 83 • 84 • 85 (η, Алькайд) • 86 • 55 Cam • 56 Cam • 57 Cam • 1 CVn • 14 LMi • 15 LMi • 47 LMi • 37 Lyn • 41 Lyn • 44 Lyn

Найближчі
Інші

R • S • W • Winnecke 4

88 сучасних сузір'їв
Андромеда • Близнята • Велика Ведмедиця • Великий Пес • Візничий • Вітрила • Вовк • Водолій • Волопас • Волосся Вероніки • Ворон • Геркулес • Гідра • Годинник • Голуб • Гончі Пси • Дельфін • Діва • Дракон • Ерідан • Єдиноріг • Жертовник • Живописець • Жираф • Журавель • Заєць • Змієносець • Змія • Золота Риба • Індіанець • Кассіопея • Кит • Кіль • Козоріг • Компас • Корма • Косинець • Лебідь • Лев • Летюча Риба • Лисичка • Ліра • Мала Ведмедиця • Малий Кінь • Малий Лев • Малий Пес • Мікроскоп • Муха • Насос • Овен • Октант • Орел • Оріон • Павич • Пегас • Персей • Південна Гідра • Південна Корона • Південна Риба • Південний Трикутник • Південний Хрест • Північна Корона • Піч • Райський Птах • Рак • Риби • Рись • Різець • Секстант • Сітка • Скорпіон • Скульптор • Столова Гора • Стріла • Стрілець • Телескоп • Телець • Терези • Трикутник • Тукан • Фенікс • Хамелеон • Центавр • Цефей • Циркуль • Чаша • Щит • Ящірка


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Велика_Ведмедиця&oldid=40626770