Герасим'юк Василь Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Герасим'юк Василь)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герасим'юк Василь Дмитрович
Народився18 серпня 1956(1956-08-18) (67 років)
Караганда, Карагандинська область, Казахська РСР
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьпоет
Сфера роботипоезія[1] і редагування[1]
Alma materКиївський університет
Мова творівукраїнська
Роки активності1972 — тепер. час
Напрямокінтимна, пейзажна лірика
Жанрвірш, поема
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
ДітиОлена Герасим'юк
ПреміїПремія «Благовіст» (1993)
Літературна премія імені Павла Тичини (1998)
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2003
Літературна премія «Князь роси» імені Тараса Мельничука
Премія імені Леоніда Вишеславського «Планета поета» (2012)
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герасим'юк.

Васи́ль Дми́трович Герасим'ю́к (нар.18 серпня 1956(19560818)) — український поет, кіносценарист[2], голова журі Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лавреат Шевченківської премії (2003). Батько поетеси і громадської діячки Олени Герасим'юк.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 18 серпня 1956 року в гуцульській родині, вивезеній у 1940-ві до Караганди на «вічне поселення»[3].

Наприкінці 1950-х батьки нарешті змогли повернутися в рідне село Прокурава Косівського району Івано-Франківської області, де і минуло дитинство Василя. У селі закінчив неповну середню школу. Повну середню освіту із золотою медаллю здобув у Коломиї[4].

У 1978 році закінчив філологічний факультет Київського університету.

З 1978 до 1988 рік — редактор, завідувач редакції поезії видавництва «Молодь».

З 1988 до 1992 рік — старший редактор поезії видавництва «Дніпро».

З 1983 року — член Спілки письменників України.

З 1992 року — коментатор, заступник завідувача редакції літературних програм Національної радіокомпанії України.

З 1993 — голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов». Цього ж року — отримав Премію «Благовіст» за збірку «Діти трепети».

Член літературної майстерні «Пси Святого Юра».

У 1995 році — лавреат Премії журналу «Сучасність».

З 1997 — член Асоціації українських письменників.

У 1998 році — лавреат Літературної премії імені Павла Тичини за книгу поезій «Осінні пси Карпат».

З 1999 року — ведучий літературних програм Національної радіокомпанії України.

У 2003 — лавреат Шевченківської премії.

З 2011 — ведучий програми «Діалог» на телеканалі «Культура».

Лавреат Літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.

У 2012 році — лавреат Премії імені Леоніда Вишеславського «Планета поета».

Член Українського ПЕН.

Живе і працює в Києві.

Родина

[ред. | ред. код]

Донька — поетеса і громадська діячка Олена Герасим'юк. Дружина Галина — математик.

Творчість

[ред. | ред. код]

Перші спроби писати вірші відбулися ще в початкових класах.

Навчаючись у шостому класі, у Косові зустрічався з редактором районної газети («Радянська Гуцульщина») Олександром Бартошом і презентував йому власні вірші. У 1972 році у газеті видруковано перші поезії Герасим'юка[4]. Цього ж року його вірші надрукували у журналах «Дніпро» (№3) і «Ранок» (№6).

У 1982 році у Києві вийшла перша поетична збірка — «Смереки». Автор у ній описує Карпати і співжиття людини з природою,зокрема, магію гуцульських легенд, замовлянь і сам світ гуцулів.

У 1986 році у Києві вийшла друга збірка — «Потоки». У ній — гуцульські обряди, предки, опришки, карпатські нетрі, верховини і села.

Третя збірка — «Космацький узір» — з'явилася вже в роки «гласності» (Київ, 1989). У поезіях — спомини померлих, самокартання та роздуми про негаразди власні, своїх ровесників і своєї нації («Ми на камінь поклали мечі…», «Ми все залишили в могилах предків…», «Ми будемо довго криваві роки розгрібати…»).

До збірки «Діти трепети» (Київ, 1991) ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися передумови для здобуття Незалежності України. Основний мотив збірки визначає біблійний мотив гріховності[6].

У 1998 році вийшла збірка «Осінні пси Карпат. Із лірики вісімдесятих» (Київ). У 2000 — «Серпень за старим стилем» (Львів). У 2002 — збірка «Поет у повітрі. Вірші і поеми» (Львів). У 2003 — книга «Була така земля. Вибране» (Київ). У 2006 — «Папороть» (Київ). У 2007 — «Смертні в музиці» (Київ). У 2014 — «Кров і легіт. Вибрані вірші і поеми» (Чернівці). У 2016 — «Ґрегіт. Вибране» і «Anno Афини» (обидві — у Києві).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Смереки. Поезії. — Київ: Молодь, 1982. — 68 с.
  • Потоки. Поезії. — Київ: Молодь, 1986. — 119 с.
  • Космацький узір. Поезії. — Київ: Радянський письменник, 1989. — 135 с.
  • Діти трепети. Поезії. — Київ: Молодь, 1991. — 128 с.
  • Пси Святого Юра: Літературний альманах / Ю. Покальчук, В. Герасим'юк та ін. — Просвіта, 1997. — 202 с. — ISBN 966-537-025-1
  • Осінні пси Карпат. Із лірики вісімдесятих. — Київ: Факт, 1998. — 112 с. — (Серія: На схилі тисячоліття). — ISBN 966-7274-25-X
  • Серпень за старим стилем. Поезії / Упоряд., сл. про авт. І. Римарук. — Львів: Кальварія, 2000. — 32 с. — (Серія: Ковчег). — ISBN 966-7092-60-7
  • Антологія української поезії другої половини ХХ сторіччя / Автор передмови та упоряд. Ю. Ковалів; ред. кол. В. Герасим'юк [та ін.]. — Київ: Гранослов, 2001. — 430 с. — ISBN 966-95742-9-3
  • Поет у повітрі. Вірші і поеми. — Львів: Кальварія, 2002. — 144 с. — ISBN 966-663-062-1
  • Була така земля. Вибране. — Київ: Факт, 2003. — 392 с. — ISBN 966-8408-03-9
  • Інший формат / Упор. Тарас Прохасько. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004. — 48 с. — (Серія: Інший формат). — ISBN 966-668-042-4
  • Папороть. Поезії / Післямова, упоряд. 2 розд. і комент. К. Москалець — Київ: Просвіта, 2006. — 328 с. — ISBN 966-8547-72-1
  • Смертні в музиці. Вірші та поеми. — Київ: Логос Україна, 2007. — 192 с. — ISBN 978-966-2120-00-4
  • Поетична червона книга України. Poetik of Endangered species Ukraine. Антологія поезії / А. Лютюк, О. Івасюк, С. Майданська, В. Герасим'юк [та ін.]. — 2-е видання. — Чернівці: Букрек, 2009. — 105 с. — ISBN 978-966-399-222-8
  • Короташ О. Елегії острова Патмос. Вірші. Вибране / Передмова Василя Герасим'юка. — Київ: ДП «Видавничий дім «Укрпол», 2010. — 104 с. — ISBN 978-966-8955-21-1
  • Някляєв В. Кін. Поезії / Пер. з білорус. Павла Вольвача, Василя Герасим'юка, Тараса Федюка. — Київ: Смолоскип, 2011. — 115 с. — ISBN 978-966-1676-21-2
  • Някляєв В. Поезія / Пер. з білорус.: П. Вольвача, В. Герасим'юка, Т. Федюка. — Київ: Ярославів Вал, 2011. — 143 с. — (Серія: Сучасна поезія). — ISBN 978-966-2151-93-0
  • Квіткова антологія. Збірник української поезії про квіти / Упорядники: Шарпе У., Карп’юк В. — Брустурів: Дискурсус, 2013. — 172 с. — ISBN 978-966-97314-0-1
  • Кров і легіт. Вибрані вірші і поеми. — Чернівці: Букрек, 2014. — 320 с. — 1 000 прим. — (Серія: Третє тисячоліття: українська поезія). — ISBN 978-966-399-571-7
  • Чоловічий танець // Борітеся — поборете! Поетика революції / Укладач та автор передмови О.М. Уліщенко. — Харків: Vivat, 2014. — С. 82. — ISBN 9786177186563
  • Ґрегіт. Вибране / Упоряд. О. Герасим'юк. — Київ: Просвіта, 2016. — 512 с. — 1 000 прим. — (Серія: Бібліотека Шевченківського комітету). — ISBN 978-617-7201-34-1
  • Anno Афини. Вибрані вірші / Автор післямови М. Лаюк — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. — 320 с. — (Серія: Українська Поетична Антологія). — ISBN 978-617-585-111-1
  • Вірш починається з музики // RECвізити. Антологія письменницьких голосів. — Книга третя. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. — С. 42.-55.
  • «Тєжко гонорні» // 25 есе про головне. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2020. — С. 30-33. — ISBN 978-966-668-510-3

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ Василь Герасим'юк [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Пращич В.В. Українська література. 11 клас. Рівень стандарту, академічний рівень. Плани-конспекти. — Харків: Ранок, 2011. — С. 331. — ISBN 978-617-540-332-7
  3. ↑ Дзюба І. М. Герасим'юк Василь Дмитрович [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Енциклопедія сучасної України. — Т. 5. — Київ, 2006. — С. 545.
  4. ↑ а б Василь Герасим'юк. Він «виріс під розпач трембіт» [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Крет Н. Гуцульщина літературна. — Косів: Писаний Камінь, 2002. — С. 373.
  5. ↑ Лауреати премії ім. В. Забаштанського 2021 року в Браїлові // Офіційний сайт [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької обласної організації НСПУ]] «Краснослов». — 2021. — 5 жовтня. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  6. ↑ Дзюба І.М. Герасим’юк Василь Дмитрович [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]// Енциклопедія сучасної України. — Т. 5. — Київ, 2006. — С. 546.

Джерела

[ред. | ред. код]

Основні

[ред. | ред. код]

Додаткові

[ред. | ред. код]
  • Таран Л. Клейноди гідності і пам'яті // Поезія. — 1990. — Вип. 2.
  • Мельник Я. Пахнуть сіном київські дахи // Сила вогню і слова. — Київ, 1991.
  • Бриних М. «Я проти того, щоб з Ісуса Христа робити українця…» // Україна. — 1995. — Ч. 14.
  • Салига Т. Між традицією і модерном // Салига Т. Імператив. — Львів, 1997.
  • Моренець В. Горянин // Час. — 1997. — 7 лютого.
  • Білоцерківець Н. «Тільки й заняття маю, що шукати сліди» // ЛУ. — 1997. — 13 листопада.
  • Долженкова І. Поет тектонічних зрушень // ДТ. — 2002. — 16 листопада.
  • Скиба М. Українські палімпсести Василя Герасим'юка // ЛУ. — 2002. — 15 грудня.
  • Штонь Г. Бранець сумління // Книжник-рев'ю. — 2003. — №3;
  • Ковалів Ю. Поетичний космос Василя Герасим'юка // ЛУ. — 2003. — 6 лютого.
  • Дзюба І. «… І є такий поет» // Герасим'юк В. Була така земля. Вибране. — Київ: Факт, 2003. — С. 7-20.
  • Москалець К. Про містерію «Єзавель» // Герасим'юк В. Була така земля. Вибране. —- Київ: Факт, 2003. — С. 368-375.
  • Копиця В. «Узвишшя радості» поетичного світу В. Герасим'юка // Слово і час. — 2004. — № 11. — С. 43-52.
  • Деревій О. Аристократ української поезії // Кур'єр Кривбасу. — 2005. — №7.
  • Москалець К. «Папороть»: Етика і поетика // Герасим'юк B. Папороть. Поезії. — Київ: Просвіта, 2006. — С. 294-300.
  • Андрусяк І. Різьбяр: Василеві Герасим'юку — 50 // Літературна Україна. — 2006. — 24 серпня. — С. 6.
  • Дністровий А. Археологія етнічної пам'яті // Дністровий А. Автономія Орфея: Варіації на тему поетичної творчості і навколо неї. — Харків: Акта, 2008. — С. 89-100.
  • Горпініч В. Василь Герасим'юк. Матеріали до уроків: Урок 1. Життєвий і творчий шлях. Огляд поетичних збірок // Українська мова та література. Шкільний світ. — 2008. — № 13-16 (квітень). — С. 46-51.
  • Горпініч В. Василь Герасим'юк. Матеріали до уроків: Урок 2. Поема «Поет у повітрі» — сповідь перед батьковою пам'яттю. Місія митця у збірках «Така була земля» і «Папороть» // Українська мова та література. Шкільний світ. — 2008. — № 13-16. — С. 52-56.
  • Неборак В. Поет «останніх речей»: Василь Герасим’юк і кінець міфології // Герасим'юк В. Кров і легіт. Вибрані вірші і поеми. — Чернівці: Букрек, 2014. — С. 5-22. — 1 000 прим. — (Серія: Третє тисячоліття: українська поезія). — ISBN 978-966-399-571-7
  • Лаюк М. Земля і повітря Василя Герасим’юка // Anno Афини. Вибрані вірші. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. — С. 299-313.

Посилання

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герасим%27юк_Василь_Дмитрович&oldid=41443314