Мирноград
| Мирноград | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
| |||||||
| Основні дані | |||||||
| Країна |  Україна
| ||||||
| Регіон | Донецька область | ||||||
| Район | Мирноградська міська рада | ||||||
| Код КОАТУУ | 1411300000 | ||||||
| Засноване | 1911 | ||||||
| Статус міста | з 19651 року | ||||||
| Населення | ▼ 48839 (01.01.2017)[1] | ||||||
| Площа | 23 км² | ||||||
| Густота населення | 2123,4 осіб/км² | ||||||
| Поштові індекси | 85320—85329 | ||||||
| Телефонний код | +380-6239 | ||||||
| Координати | 48°18′08″ пн. ш. 37°15′41″ сх. д.H G O | ||||||
| Висота над рівнем моря | 183 м | ||||||
| День міста | остання неділя серпня | ||||||
| Відстань | |||||||
| Найближча залізнична станція | Покровськ | ||||||
| До станції | 16 км | ||||||
| До обл./респ. центру | |||||||
| - фізична | 59 км | ||||||
| - залізницею | 59 км | ||||||
| - автошляхами | 68,9 км | ||||||
| До Києва | |||||||
| - фізична | 542 км | ||||||
| - залізницею | 797 км | ||||||
| - автошляхами | 634 км | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Адреса | 85322, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, 9, 6-11-22 | ||||||
| Веб-сторінка | Мирноградівська міськрада | ||||||
| Міський голова | Брикалов Олександр Леонідович | ||||||
| 1місто обласного підпорядкування з 1990 року | |||||||
|
| |||||||
Мирногра́д (до 2016 року — Димитров[2]) — місто обласного підпорядкування в Донецькій області, 49644 мешканців (2013).
Зміст
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Мирноград — одне з типових міст Донецької області. Основу промислового комплексу складає вугільна промисловість. Площа міста Мирнограда — 2 275 га. У місті проживають 55,8 тисяч чол. : з них чоловіки — 26,9 тис. чол., жінки — 28,9 тис. Працездатне населення становить 33,7 тис. чоловік. Місто має розвинені транспортні зв'язки. Упродовж південної межі міста проходить залізнична магістраль Ясинувата—Чаплине із зупинним пунктом у місті Мирнограді. Усі вантажні перевезення здійснюються через станції Покровськ та Гродівка, розташовані відповідно у 16 та 12 км від міста Мирнограда. Центральною частиною міста проходить автодорога державного значення Покровськ—Костянтинівка, якою здійснюється зв'язок із Донецьком та іншими містами України. Зв'язки з населеним пунктом забезпечує мережа автодоріг місцевого значення. Найближчий аеропорт був розташований у Донецьку на відстані 75 км, зруйнований під час проведення АТО, морський порт у м. Маріуполь на відстані 191 км.
Природні ресурси. Екологія[ред. | ред. код]
Місто Мирноград розташоване у степовій зоні південно-східної частини України, на південному заході Донецького кряжу. Місто входить у Придніпровський агроґрунтовий район. Ґрунтотворними є ліси, лісовидні суглинки. Ґрунтовий покрив переважно складається із звичайних чорноземів.
Клімат помірно континентальний. Характерні сильні вітри, літом висока температура повітря, зливи. Найхолодніші місяці року — січень, лютий, середня температура — −4,8 °C, найтепліший місяць — червень, середня температура — +26,4 °C. Середня кількість опадів становить 524 мм. Переважними є вітри східного та південно-східного напрямку. Глибина промерзання ґрунту до 1 метра. Рельєф являє собою степову рівнину, порізану яружно-байрачною мережею системи балок Родинської та Сенної. Гідрографія території представлена струмками та водостоками, які протікають на дні байраків. Ґрунтові води у заплавах балок залягають на глибині від 0,5 до 3 м, на плато та схилах — вище 10 м.
Для Мирнограда як промислового міста поряд з іншими соціальними проблемами найактуальнішими є поліпшення екологічної ситуації і оптимізації природних ресурсів. Екологічна ситуація міста характеризується як напружена і що потребує реалізації комплексу заходів. У місті сконцентровано 6 промислових підприємств: 3 шахти, збагачувальна фабрика, РМЗ, завод «Буддеталь», 12 підприємств, що надають послуги вугільним підприємствам, 3 автопідприємства. Найболючішими проблемами міста є забруднення повітряного та водного басейнів. В атмосферне повітря стаціонарними установами забруднення в 2002 р. було викинуто 38,508 тис. тонн шкідливих речовин у тому числі твердих — 2,541 тонн газоподібних і рідких — 35,961 тонн. Більша частина викидів шкідливих речовин припадає на підприємства вугільної промисловості та комунального господарства. Високі концентрації викидів спостерігаються у межах санітарно-захисних зон підприємств. Для поліпшення екологічної обстановки передбачено ряд заходів, що враховують запобігання забруднення повітряного, водного басейнів, ґрунту.
Історія[ред. | ред. код]
Історичними попередниками міста Мирнограда були два шахтарських селища, утворених біля вугільних рудників — Новоекономічного (1911 р.) та Гродівського (1916 р.). Ці два селища були побудовані на початку XX століття на землях, орендованих у сільських громад сіл Новоекономічного та Гродівки. 1934 року шахті № 5 — 6 (Гродівський рудник) було присвоєно ім'я Георгія Димитрова. А 1972 року шахтарські селища Новоекономічне та Димитров об'єднали під загальною назвою — місто Димитров. Назвали це шахтарське місто прізвищем болгарського політичного діяча, першого президента Болгарії Георгія Димитрова, на честь дружби з болгарським народом, представники якого працювали на шахтах у 60-ті роки. У серпні 1990 року Димитрову наданий статус міста обласного значення.
17 січня 2015 року у місті демонтували пам'ятник Леніну.
21 березня 2016 року згідно з законом про декоммунізацію димитровські депутати обрали нову назву та проголосували за перейменування міста на Мирноград.
12 травня 2016 року Верховна Рада перейменувала місто Димитров у місто Мирноград. За відповідний законопроект № 4468 проголосовали 265 народних депутатів. Перейменування набуло чинності 22 травня 2016 року.
Трагедія 1966 року[ред. | ред. код]
У 1966 році ймовірно внаслідок тривалих злив частина терикону шахти 5/6 у Мирнограді (колишньому Димитрові) зруйнувалась, повністю знісши поселення по вулицях Садовій, Жданова та Розинській. Загинули всі, хто перебував у будинках та поряд. Радянська влада тоді приховала трагедію від суспільства.[3]
Економіка[ред. | ред. код]
На території міста функціонують 6 великих промислових підприємств.
- Державне підприємство шахти «Капітальна» виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Мирноградвугілля» — видобуток коксівного вугілля марки Г і ГЖ.
- Державне підприємство шахти ім. Г. М. Димитрова виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Мирноградвугілля» — видобуток коксівного вугілля марки Г.
- Шахта «Центральна» виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Мирноградвугілля» — видобуток коксівного вугілля марки Г і ГЖ.
- Орендне підприємство ЦЗФ «Комсомольська» Асоціації «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» — здійснює збагачення вугілля марки «К», «Г».
- Закрите акціонерне товариство Мирноградський ремонтно-механічний завод виробляє запчастини до гірничо-шахтного устаткування, виготовляє металоконструкції. Здійснює капітальний ремонт гірничошахтного обладнання, лиття чавуну.
- Державне підприємство завод «Буддеталь» виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Красноармійськвугілля» виготовляє залізобетонні, бетонні вироби, шлакоблок, бетоніт, дерев'яні конструкції і пиломатеріали.
У місті є 3 автотранспортних підприємства, що займаються вантажоперевезенням породи, вугілля, будматеріалів, обладнання, продуктів. Покровський автотранспортний підрозділ № 11464 «Донецьк-автотранс».
Державне підприємство «Автомобіліст» виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Мирноградвугілля». Мирноградська автобаза структурний підрозділ ДВАТ тресту «Красно-армійськшахтобуд».
Обсяг промислової продукції міста на 2003 рік у діючих оптових цінах передбачений на рівні 267,3 млн грн. Обсяг промислової продукції у цінах у відсотках до 2002 року передбачений на рівні 92 %.
Добування вугілля в обсязі 2430 тис. тонн або 90,3 % до 2002 року. На 2003 рік програмою передбачено отримати прибуток по місту у сумі 1,0 млн грн.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення міста становило 55677 осіб, із них 25,98 % зазначили рідною мову українську, 71,78 % — російську, 0,14 % — вірменську, 0,09 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, 0,01 % — циганську, болгарську та німецьку, а також польську, грецьку, гагаузьку, угорську та єврейську мови[4].
Національний склад населення за переписом 2001 року[5]
| чисельність | частка, % | |
| українці | 36 415 | 64,2 |
| росіяни | 17 742 | 31,3 |
| татари | 399 | 0,7 |
| білоруси | 360 | 0,6 |
| вірмени | 134 | 0,2 |
Мікрорайони і частини міста[ред. | ред. код]
- Мікрорайон «Молодіжний»
- Мікрорайон «Світлий»
- Мікрорайон «Східний»
- Мікрорайон «Західний»
- 40-ий квартал
- шахта 5/6 (або просто п'ять-шість)
- селище Новатор
- селище «Восьмий»
Освіта і культура[ред. | ред. код]
У системі освіти функціонують 11 загальноосвітніх шкіл, школа-інтернат, навчально-виробничий комбінат, 2 ПТУ, вечірня школа. 2002 року на базі школи № 11 було відкрито українську гімназію. 2004 на базі загальноосвітньої школи № 17 було відкрито Мирноградський міський ліцей.
Дитяча музична школа, централізована бібліотечна система (3 філії), міський парк культури та відпочинку ім. Гагаріна, кінотеатр «Софія», структурний підрозділ парку культури та відпочинку. У місті працюють підвідомчі заклади: Палац Культури «Україна», центр гармонійного розвитку дітей та підлітків «Бригантина» та два народних музеї історії шахт — ім. Димитрова і шахти «Центральна».
В ДЮСШ займається близько 1,5 тис. дітей, що становить 20,2 % всіх загально-освітніх шкіл міста. На стадіоні проводяться змагання першості футболу серед команд Другої ліги, також проводяться заняття з легкої атлетики.
Спорт[ред. | ред. код]
У місті значного розвитку отримав мотокрос. Ведеться будівництво надсучасної траси. У червні 2012 керівництво міста планувало прийняти у Мирнограді Чемпіонат Європи із мотокросу.[6]
Персоналії[ред. | ред. код]
- Володимир Козлов Козлов,_Владимир_Евгеньевич[en] — Олімпійський чемпіон, бобслей(1988)
- Віктор Бураков — український легкоатлет, олімпійський чемпіон (1980)
- Микола Диканський[ru] — радянський фізик, доктор наук, академік РАН
- Нонна Копержинська — українська актриса театру і кіно, народна артистка УРСР (1967).(В дитинстві навчалась у Мирнограді[7])
- Роман Мінін — сучасний український художник, представник напрямку жлоб-арт
- Олексій Чернишов — рядовий МВС України, батальйон Дніпро-1, нагороджений орденом За мужність III ступеня
- Журавльов Юрій - прапорщик Служби безпеки України, повний кавалер ордена «За мужність»
- Андрій Дударенко[ru] — Герой Радянського Союзу (1945)
- Федор Кухарєв[ru] — Герой Радянського Союзу (1944) (Працював у Мирнограді[8])
- Григорій Гапонов[ru] — Герой Радянського Союзу (1945) (Працював у Мирнограді[8])
- Павло Кітченко[ru] — Герой Радянського Союзу (1943) (Працював у Мирнограді[8])
- Іван Бридько — двічі Герой Соціалістичної Праці(1948,1957)
- Степченко Віталій Прокопович (1967—2018) — майстер спорту України міжнародного класу з кікбоксингу, тренер, шестиразовий чемпіон України.
- Широков Андрій Вікторович (1970—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Шутов Ілля Якимович 15 жовтня 1957. Статус — Борець за незалежність України у ХХ сторіччі http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-19, громадський діяч, науковець, юрист, журналіст — активний учасник національно-визвольної боротьби за незалежність і демократичний устрій України.(Працював у Мирнограді[8])
Релігійні організації[ред. | ред. код]
На території міста Мирнограда функціонує 16 релігійних організацій: Свято-Вознесенська православна церква, Православна церква Святого Дмитрія, Православна церква Різдва Христового, релігійна громада Пантелеймонівської парафії Горлівської єпархії Української православної церкви, ЄХБ — 2, Християнська церква повного Євангелія «Світ миру», Місія «Благая весть», Церква християн повного Євангелія «Церква Божа в пророцтвах Рема», Церква християн віри Євангельської «Джерело життя», християнська церква «Жниво Христове», «Свідки Єгови», ХВЄ Церква Божа в пророцтвах «Слово віри», ХВЄ «Любов Христа», Храм «Петра і Павла Екзархії Греко-католицької Церкви», мусульманська громада. У Мирнограді спостерігається взаєморозуміння між релігійними громадами.
5 січня 2014 року владика Степан (Меньок), Екзарх Донецько-Харківський УГКЦ, в Мирнограді освятив разом із 14-ма священиками новозбудований храм Святих Верховних Апостолів Петра і Павла[9].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/05/160519_dnipro_rename_vc Рада перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро — BBC Україна
- ↑ Сорок лет назад в Димитрове взорвался террикон 1 (відео), 2. UnionTB. 02.11.2010 (рос. )
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- ↑ Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
- ↑ Чемпіонат Європи з мотокросу відбудеться одночасно з Євро-2012
- ↑ http://gazeta.zn.ua/CULTURE/mama_nonna_koperzhinskaya_aktrisa_proshlyh_let.html
- ↑ а б в г http://donetshina.ucoz.org/publ/podija/misto_dimitrov_100_rokiv_i_bezlich_peremog/2-1-0-186
- ↑ На Донеччині знову освятили храм
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
| ||||||||||
| ||||||||
