Вулиця Котлярська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Котлярська
Львів
Вигляд на Котлярську зі Шпитальної
Вигляд на Котлярську зі Шпитальної
Місцевість Історичний центр Львова
Район Шевченківський
Назва на честь майстерень з виробництва котлів
Колишні назви
Котлярська, Котельна
польського періоду (польською) Kotlarska
радянського періоду (українською) Котельна
радянського періоду (російською) Котельная
Загальні відомості
Протяжність 190 м.
Координати початку 49°50′41″ пн. ш. 24°01′22″ сх. д. / 49.8448139° пн. ш. 24.0227861° сх. д. / 49.8448139; 24.0227861
Координати кінця 49°50′46″ пн. ш. 24°01′22″ сх. д. / 49.8463611° пн. ш. 24.0229583° сх. д. / 49.8463611; 24.0229583
Поштові індекси 79007[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Державні установи Шевченківський відділ реєстрації актів цивільного стану та Шевченківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції
Поштові відділення ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6) [1]
Забудова класицизм, сецесія
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Котлярська на Вікісховищі

Ву́лиця Котля́рська — вулиця у Шевченківському районі Львова, в історичному центрі Львова. Сполучає вулиці Шпитальну та Балабана.

Історія та назва[ред. | ред. код]

Вулиця Котлярська прокладена у 1885 році, а сама назва виникла від того, що колись тут розташовувалося декілька майстерень з виробництва котлів. Котлярством займалася також родина Шранців, чиї майстерні розташовувалися на сусідніх вулицях. За радянських часів, 1946 року, була перейменована на вулицю Котельну і лише 1993 року, вже за часів незажності, вулиці повернена історична назва.[2]

Забудова[ред. | ред. код]

Вулиця забудована переважно триповерховими (є одна чотириповерхова) кам'яницями кінця ХІХ — початку ХХ століть в стилі класицизму та сецесії.[3]

№ 1. За Польщі тут містилася робітнича споживча спілка «Солідарність», нині — магазин будівельних матеріалів.

№ 3. Тут за Польщі була крамниця біжутерії Фрайліха, нині у цьому будинку містяться кафе «Українські страви» та «Чанахи» та магазин «Мисливський рай».

№ 5. У цій житловій кам'яниці у міжвоєнний період містилася крамниця Шадріха з продажу есенції до горілки.

№ 6. Триповерхова кам’яниця з нетиповим фасадом, споруджена у 1890-х роках в стилі історизму. Два ризаліти, у яких влаштовані широкі брами, завершуються аттиками з картушами. В них ще зберіглися літери «М» від імені колишнього власника будинку та лазня Менделя Майзельса. Лазня Мейзеса діяла від 1840 року і була однією з найстаріших міських лазень. За радянських часів — лазня № 2 Львівського лазнево-ванного тресту[4] з пральнею самообслуговування, що працювала тут до 1990-х років. Нині тут містяться Шевченківський відділ реєстрації актів цивільного стану та Шевченківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

№ 8. Триповерхова чиншова кам’яниця родини Кранців, споруджена у 1890-х роках в стилі історизму. Під центральним аттиком на третьому поверсі зберігся балкон з металевим неоренесансним поруччям. На першому поверсі збереглися старі металеві жалюзі та рекламні написи польською та ідіш, зокрема палітурника та торговця канцелярськими товарами Озіаша Лайба Шахта. На початку ХХ століття Яків Штрог провадив в кам’яниці «Гебрейську кухню», а на подвір’ї функціонувала фабрика ниток «Золотий корабель» Якуба Заума. Нині тут міститься відома львівська кав'ярня «Штука». 2007 року власник кав'ярні відновив оригінальні рекламні написи польських часів на стінах закладу.

№ 16. Тут у 1950-х роках діяла лазня й перукарня, нині — майстерня з ремонту одягу.

На вулицю Котлярську виходить східний фасад колишньої школи імені Тадеуша Чацького (нині Львівський технологічний ліцей при Таманській, 11). На розі Котлярської та Шпитальної розташований будинок, при вулиці Шпитальній, 18, на фасаді якого від вулиці Котлярської становлена меморіальна таблиця, яка засвідчує, що у цьому будинку 1906 року мешкав відомий класик єврейської літератури Шолом-Алейхем. Тут він написав оповідання «Йосиф», «Два антисеміти».[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]