Вулиця Нижанківського (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Нижанківського
Львів
Nyzhankivskoho Street, Lviv (2).jpg
Місцевість Центр
Район Галицький
Назва на честь Остапа Нижанківського
Історичні відомості: колишні назви
Крива Сліпа, Крива, Круммеґассе, Крива; Бурлярда, Гандельштрассе, Бурлярда, Бойка
польського періоду (польською) Krzywa ślepa, Krzywa, Bourlarda
радянського періоду (українською) Крива, Бурлярда, Бойка
радянського періоду (російською) Кривая, Бурлярда, Бойко
Загальні відомості
Протяжність 290 м
Координати початку 49°50′20″ пн. ш. 24°01′52″ сх. д. / 49.839028° пн. ш. 24.031306° сх. д. / 49.839028; 24.031306
Координати кінця 49°50′14″ пн. ш. 24°01′59″ сх. д. / 49.837278° пн. ш. 24.033222° сх. д. / 49.837278; 24.033222
Поштові індекси 79005
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниця № 5
Пам'ятники пам'ятна таблиця С. Людкевичу
Навчальні заклади Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка, Львівський коледж культури і мистецтв
Забудова класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap r2630338
commons:Вулиця Нижанківського у Вікісховищі

Вулиця Нижанківського — вулиця у Галицькому районі Львова, у межах історичного центру міста. Сполучає площу Галицьку та вулицю Князя Романа.

Вулиця Нижанківського — одна з найвужчих у Львові: її ширина у найвужчому місці становить 3,5 метри.

Історія[ред.ред. код]

Ця вузька вуличка була відома ще з початку XIX ст., у 1828 р. зафіксовано її першу офіційну назву — Крива Сліпа (пол. Krzywa ślepa), під час масового перейменування львівських вулиць 1871 р. вулиця стала називатися Кривою (пол. Krzywa). Під час німецької окупації перейменована на Круммеґассе (нім. Krummegasse). У липні 1944 р. повернуто довоєнну назву.

Інша частина вулиці виникла на початку XX ст. та від 1908 р. мала назву вулиця Бурлярда (пол. Bourlarda), на честь Віктора Бурлярда — засновника притулку для бідних, що знаходився на цій вулиці. Під час німецької окупації, від листопада 1941 р. ця вулиця називалася Гандельштрассе (нім. Handelstrasse). У липні 1944 р. повернуто довоєнну назву. У 1950 р. її перейменували на вулицю Бойка, на честь Івана Бойка — радянського офіцера-танкіста, двічі Героя Радянського Союзу.

У 1963 р. до вулиці Бойка приєднали вуличку Криву — ділянку сучасної вулиці Нижанківського від колишнього провулку Бордуляка до площі Галицької. У 1992 р. вулиця Бойка перейменована на вулицю Нижанківського, на честь українського композитора, громадського діяча Остапа Нижанківського.

Забудова[ред.ред. код]

Будинок № 5

Більшість будівель на вулиці Нижанківського приписані до сусідніх вулиць — Князя Романа, проспекта Шевченка, площі Галицької, а на саму вулицю виходять лише їх тильні фасади.

№ 2/4. Будинок (інша адреса — вулиця Князя Романа, 30), зведений у 1908 р. у стилі пізньої сецесії за проектом архітектора Тадеуша Обмінського, для благодійного закладу Віктора Бурлярда — притулку для бідних Святого Лазаря. За Польщі тут також містилися Музей гігієни, Львівська фабрика картонних коробок, палітурний цех, книгарня Клеппера та Іґеля. У 1880—1893 рр. у цьому будинку містилося перше приміщення редакції газети «Діло», засновником і першим редактором якої був Володимир Барвінський[1]. У 2009 р. проведено реконструкцію будинку [2]. Під № 2 нині знаходиться Львівський коледж культури та мистецтв.

№ 3. За Польщі містилися Центральна друкарня і магазин електротехнічних товарів Подсонського.

№ 5.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 729
Будівля технологічного інституту, яка нині відома, як Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка, збудована у 1907—1909 рр. за проектом архітектора Тадуеша Обмінського. Фасад будівлі виконаний у стилі сецесії та прикрашений бетонними скульптурами робітників роботи Войцеха Пшедвоєвського. Тильний фасад, що виходив на подвір'я, був менш оздоблений, але мав великий годинник (не зберігся). За Польщі там містилися Вища школа закордонної торгівлі, Центральна спілка польського фабричного промислу і Технологічний інститут, а за радянських часів, у 1950-х рр. — трирічна партійна школа при обкомі КПРС[3]. На фасаді будівлі встановлено меморіальну таблицю українському композитору, музикознавцю, фольклористу, педагогу Станіславові Людкевичу, що працював у львівській консерваторії у 1962-1979 рр..

№ 8. В цій кам'яниці мешкав відомий польський краєзнавець і архівіст Антоній Шнайдер, автор першого путівника по Львову[1].

№ 11. За Польщі в цьому будинку містився магазин друкарських машин «Графіка» Заяця, а нині цієї адреси не існує.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]