2-й інтернаціональний легіон (Україна)
2-й інтернаціональний легіон | |
---|---|
Засновано | 2022 |
Країна | Україна |
Вид | Сухопутні війська |
Чисельність | Батальйон |
Війни/битви | Російське вторгнення в Україну (2022) |
Вебсайт | 2legion.com |
Командування | |
Поточний командувач | Мирошниченко Руслан Миколайович |
2-й Інтернаціональний Легіон оборони України — окремий батальйон спеціального призначення у складі Сухопутних військ Збройних сил України.
Легіон почав своє активне формування у жовтні 2022 року. Основою командного складу батальйону стали представники колишньої Першої інтернаціональної роти спеціального 1 ОБРСПП ім. Івана Богуна Збройних сил України, які брали участь у бойових діях з відсічі збройної агресії Російської Федерації на сході України, зокрема у боях за Лисичанськ, Григорівку, Сіверськ та Бахмут.
Метою створення Другого інтернаціонального легіону оборони України є надання можливостей іноземним добровольцям взяти участь у відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, відповідно до звернення Президента України до всього цивілізованого світу, яке було оголошено 27 лютого 2022 року з початком вторгнення Російської Федерації в Україну[1].
Для бійців батальйону принциповим є відновлення історичної справедливості шляхом подолання усіх проявів російського імперіалізму.
Основу 2-го Інтернаціонального легіону складають українці, білоруси та грузини (картвели) — представники народів, які протягом століть ведуть боротьбу проти загарбницької політики, військової агресії та культурної експансії Російської імперії, Радянського Союзу, Російської Федерації.
У складі батальйону також проходять службу представники понад 30 держав. Іноземні військовослужбовці Збройних сил України, особливо представники країн розвинених демократій, вважають, що вони беруть участь у боротьбі за демократичні цінності та право кожного народу відстоювати їх, а тому, цю боротьбу вони вважають своєю особистою. Для білорусів, наприклад, це усвідомлення того, що деокупація Білорусі можлива лише після перемоги України.
З квітня 2023 року підрозділи 2-го Інтернаціонального легіону приєдналися до Сил оборони на півночі України. Район відповідальності легіонерів охоплює частину російсько-українського кордону, що є районом відповідальності тактичної групи Легіону по теперішній час.
У червні 2023 року командиром 2-го Інтернаціонального легіону сформовано тактичну групу для виконання бойових завдань на найгарячішому напрямку східного фронту. Протягом року в лавах Легіону воювали добровольці з понад 30 країн світу, яким вдалося за період з червня 2023 по липень 2024 побудувати з початку взводний, потім ротний опорний пункт, а згодом батальйонний район оборони. Загалом, рік легіон тримав оборону на ділянці довжиною понад кілометр в Серебрянському Лісництві біля Кремінної[2]. Наприкінці липня 2024 року Легіон зайняв позиціі під селом Терни Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області та тримав оборону до початку серпня.
У червні 2023 року командування 2-го Інтернаціонального легіону затвердило новий нарукавний знак, який виконаний у двох кольорах — червоно-чорні кольори бойового прапора борців за свободу України.
На нарукавному знаку зображено стилізований римський шолом та спис воїна-легіонера, який символізує добровольців зі всього світу, які долучилися до Сил оборони України і протидіють агресії Російської Федерації. Легіонери повстали на захист демократичних цінностей, які намагається знищити Росія, здійснюючи акти агресії і терору по всьому світу.
Спис — традиційний символ війни, його пов'язують з високою військовою доблестю, мужністю, честю, гідністю. Це сила єдиної мети і чіткого напрямку, подолання будь-яких перешкод, здатність заради блага інших досягати великих звершень.
Над воїном-легіонером напис лат. Viribus Unitis, що означає «Об'єднаними силами».
На попередньому нарукавному знаку 2-го Інтернаціонального легіону оборони України було зображено три прапори.
- Перший — бойовий прапор борців за свободу України, який під час Революції гідності та з початком збройної агресії Російської Федерації проти України у 2014 році набув особливого значення як бойовий прапор та символ боротьби за свободу України.
- Другий — прапор Грузії (Сакартвело).
- Третій — прапор вільної Білорусі.
Це відображає той факт, що основу 2-го Інтернаціонального легіону оборони України складають представники України, Грузії (Сакартвело) та Білорусі.
Синє поле символізує вільний світ та його боротьбу з темрявою.
На нарукавному знаку зображений гладіус, меч римських легіонерів, на фоні синього поля — це символізує підтримку України зброєю з боку країн розвинених демократій, а також це відсилка на боротьбу всього цивілізованого світу проти орд варварів.
Напис лат. Viribus Unitis означає «Об'єднаними силами».
- Підполковник Фролов Володимир Васильович (червень-листопад 2022), загинув під час виконання бойового завдання на сході України.
- Полковник Мирошниченко Руслан Миколайович (листопад 2022 — теперішній час)
- Бійці першої інтернаціональної роти спецпризначення ведуть бої за село Григорівка на Донеччині[3]
- Про загибель бійця 1 інтернаціональної роти Євгена з позивним «Елвіс»
- У війні проти Росії загинули 2 американські бійці 1 інтернаціональної роти
- Легіонери вільного світу. Ківі. https://lb.ua/. Лівий берег. 25 березня 2023. Процитовано 27 березня 2023.
- Looking for a Fight[4]
- Meet the Colombians fighting in Ukraine's Intl. Legion[5]
- Командир 2 інтернаціонального легіону: «Ми здатні перемогти. За умови, що ця війна стане війною всього українського й західного суспільства»[6]
- Руслан Мирошниченко, позивний Санта, командир 2-го Інтернаціонального Легіону Коли ми з легіоном прибули на Схід, я сказав: «Хлопці, вас до цього готувало все ваше життя»[7]
- ↑ Звернення до громадян іноземних держав, які прагнуть допомогти Україні у її боротьбі проти російської агресії. president.gov.ua. Офіс Президента України. 27 лютого 2022.
- ↑ Hicks, Tyler (17 квітня 2024). Looking for a Fight. www.nytimes.com (англ.). New York Times. Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ Яковенко, Сергій (9 Серпня 2022). Бійці першої інтернаціональної роти спецпризначення ведуть бої за село Григорівка на Донеччині. Джерело: https://censor.net/ua/v3359578. censor.net (Ukr) . Процитовано 9 Серпня 2022.
- ↑ Hicks, Tyler (17 квітня 2024). Looking For A Fight. https://www.nytimes.com/ (англ.). Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ Chimoy, Carolina (13 березня 2024). Meet the Colombians fighting in Ukraine's Intl. Legion. Deutche Welle (англ.). Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ Скрипник, Михайло (27 Вересня 2024). Командир 2 інтернаціонального легіону: «Ми здатні перемогти. За умови, що ця війна стане війною всього українського й західного суспільства». Український Тиждень (UKR) . Процитовано 27 Вересня 2024.
- ↑ Негода, Тетяна (09.10.2024). Руслан Мирошниченко, позивний Санта, командир 2-го Інтернаціонального Легіону Коли ми з легіоном прибули на Схід, я сказав: «Хлопці, вас до цього готувало все ваше життя». www.ukrinform.ua (UKR) . УКРІНФОРМ. Процитовано 09.10.2024.