Delaunay-Belleville
 | |
| |
| Тип | автомобілебудівна компанія |
|---|---|
| Організаційно-правова форма господарювання | акціонерне товариство |
| Галузь | Автомобілебудування |
| Доля | 1946 - компанію купує фірма Rovin |
| Засновано | 1903 |
| Засновник(и) | П'єр Делоне-Бельвіль Роберт Делоне-Бельвіль |
| Закриття (ліквідація) | 1950 |
| Штаб-квартира | Сен-Дені, Франція |
| Ключові особи | Жульєн Бельвіль Луї Делоне |
| Продукція | Транспортні засоби |
 Delaunay-Belleville у Вікісховищі | |
Delaunay-Belleville (Делоне-Бельвіль) — з 1903 року французький виробник автомобілів. Штаб-квартира знаходиться в Сен-Дені. У 1946 році компанію купує фірма Rovin. У 1950 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Жульєн Бельвіль у 1850 році заснував фірму з випуску котлів та іншої парової техніки в Сен-Дені-сюр-Мер. У 1867 році Бельвіль одружується на мадам Делоне, і її 23-річний син Луї Делоне входить до складу фірми, фірма стала носити ім'я «Делоне-Бельвіль». До речі, в 1890-ті роки на цьому підприємстві проходить практику Луї Рено.
Після смерті свого вітчима Делоне за технічної підтримки Моріса Барбару в 1903 році засновує фірму SA des Automobiles Delaunay-Belleville.
Треба сказати, що Барбару мав досвід роботи в таких фірмах, як Clement, Lorraine-Dietrich і Benz, в яких відповідав за конструкцію автомобілів і стиль, так що йому не склало труднощів, вже в 1904 році представити перший автомобіль марки на Паризькому автошоу.
З самого початку, до речі, Делоне вирішив робити упор на багатого клієнта, а враховуючи, що фірма займалася котлами, то технічно увага була спрямована на надійність конструкції, саме це згодом дозволило називати фірму французьким «Роллс-Ройсом».
Фірмовою фішкою марки стали круглі форми фар і решітки радіатора, що нагадують походження марки — виробництво котлів.
Першими машинами «Делоне-Бельвіль» стали моделі А4 16/20CV, В4 24/28CV і С4 40/45CV. Це були 4-циліндрові автомобілі з ланцюговим приводом задніх коліс. Останній, 40-сильний, автомобіль міг розвивати швидкість до 90 км/год, що було дуже добре на ті часи. Це були перші мотори, у яких змащення колінчастого вала відбувалося під тиском, але якщо ідея ця і була не нова, то саме «ДБ» запатентували цю систему для своїх парових агрегатів ще в 1897 році.
До речі, у автомобілів «Делоне-Бельвіль» була ще одна родзинка, хоч фірма і поставляла тільки готове шасі, а кузов міг замовник сам вибирати, але кузов був закріплений на 4-х болтах, що дозволяло швидко зняти його і поміняти. Днище шасі було захищено знизу листами, робилося це для того, щоб бруд і каміння не забивали і не ламали ланцюг.
У 1905 році граф Орлов замовляє перший автомобіль для царя Миколи Другого — це автомобіль марки «Делоне-Бельвіль». У підсумку, в 1905 році в імператорський двір поставляється цілих 2 автомобіля цієї марки, всього цар витратив 184 000 доларів (у сучасному еквіваленті) на цю покупку.
У 1907 році модельний ряд 4-циліндрових моделей складався з 20CV (3.6 л) і 40CV (7.1 л).
А в 1908 році у «ДБ» з'являються 6-циліндрові моделі, топові мають об'єм 12 літрів і потужність 70 сил, вони так і називаються 70CV, але відомі більше під іншим ім'ям — SMT («Sa Majeste le Tsar», тобто «Його Величність Цар»).
Через рік цар замовляє ще один «СМТ», на який Кегресс (виписаний Орловим водій зі Франції), встановлює гусениці для поїздок взимку (був такий «Роллс-Ройс» у Леніна в Горках, теж робота Кегресса).
Автомобілі цієї моделі мали цікаву комплектацію: пневматичну систему підкачки шин у русі, систему запуску двигуна на стисненому повітрі, на цій системі автомобіль навіть міг проїхати кілька кілометрів, поки мотор не заведеться, пневматичний домкрат, а також на додаток до фар прожектор і звукову сирену.
На 1910 рік модельний ряд складають 4-циліндрові H4 18CV (2,7 л) і 6-циліндрові HB6: 20CV (2,6 л), 24CV (3,7 л), 30CV (4,9 л), 36CV (5,5 л), 45CV (7,9 л), до речі, в цьому автомобілі, що колись належав царському гаражу, відбудеться перший замах на Леніна, який якраз роз'їжджав на машині цієї моделі (правда трохи пізнішої) і 50CV з мотором 8,1 л.
З 1911 року всі моделі «ДБ» стали комплектуватися карданами, а з 1913 року стали встановлюватися швидкознімні колеса типу «Рудж-Вітворт», до цього були колеса з дерев'яними спицями, які змінювалися як на возах.
Така реклама, як купівля автомобілів російським царем, не могла не позначитися на репутації марки, і скоро вона стала популярна і в інших країнах, у тому числі і США.
Незабаром «Делоне-Бельвіль» прописалися і в царських і королівських гаражах Греції та Іспанії, відповідно, у Георгія Першого і у Альфонсо Тринадцятого.
«ДБ» не виготовляла готові машини, а тільки ходові шасі, кузови замовляли покупці. Так от, в Англії відбувалася комплектація автомобілів до кінцевого результату, щось типу серійних кузовів, у фірмі Burlington, «Делоне-Бельвіль» з кузовами цієї фірми мала непоганий попит, і на рахунку у «Берлінгтона», наприклад, доставка автомобіля для махараджі екзотичної держави Куч-Біхар.
До речі, «Делоне-Бельвіль» — перший автомобіль, який увійшов в історію як машина, на якій здійснилося пограбування, до цього мотори не використовувалися в такій справі, Жуль Бонно, анархіст і гангстер, пограбував банк «Сосьєте Женерал», він викрав «Делоне-Бельвіль» (Бонно колись працював автомеханіком, так що знав толк в тачках), і став тікати від гонитви, і це йому вдалося. Було це в 1911 році.
У 1912 році Делоне помер, і невідомо, хто став керувати компанією, але якість та імідж автомобілів стали падати після Першої світової, і в 1919 році Барбару йде з «ДБ» в «Лорен-Дітріх». Саме тоді кругла решітка радіатора замінюється на овальну.
У повоєнний час фірма запускає довоєнні моделі, 12CV, маючи 4-циліндровий мотор, стала найдорожчою моделлю на ринку серед аналогічних машин.
.jpg)
У 1922 році з'являється вдосконалена модель Р4В з 16 конячками. На ній стали використовуватися гальма всіх коліс. Але і ця модель вже архаїчна й морально застаріла.
Тому в 1926 році з'явилися нові моделі S4 — 14/40 і 16/60.
З цих моделей «ДБ» переніс важіль коробки передач в центральну частину кузова, до цього важелі розташовувалися праворуч.
Також довоєнними були 6-циліндрові KF6 20CV і MF6 30CV. Їх випускали аж до 1927 року.
A в 1928 році на заміну з'явилася нова модель — S6, з мотором 3,2 л.
Ця машина мала сервопривід передніх гальм, ручник, що задіює задні колеса, і трансмісія управлялася педалями. З цією моделлю пішла в історію і овальна решітка радіатора.
Машина випускалася з цим мотором всього рік, тому що мала бічні клапани, тому в 1930 році з'явився мотор 3,6 л з верхнім розташуванням клапанів, але і ця модель U6 25/75 випускалася всього 1 рік.
У 1931 році замість цього мотора стали ставити рядні вісімки американської фірми Continental об'ємом 4 і 4,5 л, це були дешеві, але в той же час надійні і тихі мотори. Машина конкурувала з аналогічним за ціною 8-циліндровим «Деляж».
Наприкінці 30-х фірма стала продавати нову модель, яка була копією «Мерседеса 230 W21».
Мотор також був копією «Мерседеса», об'ємом 2,3 л, дизайн передка перегукувався з дизайном «Б'юіка» 1939 року.
Модель «РІ6» випускалася всього рік, тому що почалася Друга світова війна.
Але не ці нечисленні легкові автомобілі допомагали триматися на плаву колись найкращій французькій фірмі, а випуск вантажівок, на які фірма переключилася відразу після Першої світової.
Під час Другої світової війни фірма продовжила випускати вантажну техніку.
Після Другої світової війни, в 1946 році, Рауль Пегулю Маркіз де Ровін викуповує фірму і завод, і починає виробництво міні-автомобільчиків під маркою Rovin. Під маркою «Делоне-Бельвіль» він відновив виробництво довоєнної «РІ6», злегка модернізувавши дизайн. Також машина стала пропонуватися з преселективною коробкою передач системи Cotal.
Але повоєнна Франція не потребувала дорогих автомобілів, і тому за весь 1947 рік було продано всього 6 машин, а в першій половині 1948 року — ще 4. «Делоне-Бельвіль» протримався в автокаталогах до 1950 року, так і не продавши жодної машини, починаючи з 1948 року. У 1950 році спадкоємець Рауля, який помер у 1949 році, Роберт Ровін, закрив книгу, на якій було написано «Автомобіль Прекрасний».
.jpg)
Самі машинки «Ровін» випускалися на потужностях фірми до 1958 року.
- 1904 — Delaunay-Belleville A4
- Delaunay-Belleville B4
- Delaunay-Belleville C4
- 1907 — Delaunay-Belleville 20CV
- 1908 — Delaunay-Belleville 70CV (SMT)
- 1910 — Delaunay-Belleville H4
- 1911 — Delaunay-Belleville 12CV
- 1922 — Delaunay-Belleville P4B
- 1926 — Delaunay-Belleville S4 14/40
- 1928 — Delaunay-Belleville S6
- 1930 — Delaunay-Belleville U6
- 1939 — Delaunay-Belleville RI6
- Wise, David Burgess. «Delahaye: Famous on Road and Race Track», in Ward, Ian, executive editor. World of Automobiles, Volume 5, pp. 525–526. London: Orbis, 1974.
- Harald Linz, Halwart Schrader: Die Internationale Automobil-Enzyklopädie. United Soft Media Verlag, München 2008, ISBN 978-3-8032-9876-8.
- George Nick Georgano (Chefredakteur): The Beaulieu Encyclopedia of the Automobile. Volume 1: A–F. Fitzroy Dearborn Publishers, Chicago 2001, ISBN 1-57958-293-1.
- George Nick Georgano: Autos. Encyclopédie complète. 1885 à nos jours. Courtille, Paris 1975.
| Сучасні автовиробники | |
|---|---|
| Колишні автовиробники |
|
| Комплектуючі | |
| Страхування та фінанси | |
| Музеї | |
| Інше | |
