Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін

Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін
Народився	15 лютого 1873(1873-02-15)[…] Аугсбург, Баварія, Німецький Райх
Помер	6 листопада 1964(1964-11-06)[…] (91 рік) Стокгольм, Швеція
Поховання	Північний цвинтар (Стокгольм)
Країна	Швеція
Діяльність	біохімік, хімік, викладач університету, військовослужбовець
Alma mater	HU Berlin JMU
Галузь	Хімія
Заклад	Стокгольмський університет
Науковий керівник	Герман Еміль Фішер
Членство	Прусська академія наук Академія наук НДР Леопольдина Баварська академія наук Геттінгенська академія наук Академія наук СРСР Шведська королівська академія наук Фінська академія наук Академія наук Японії Національна академія дей-Лінчей Шведська королівська академія інженерних наук Російська академія наук Французька академія наук
Війна	Перша світова війна
У шлюбі з	Астрід Клеве Beth von Euler-Chelpind
Діти	Ульф фон Ейлер Karin Stolped Georg von Eulerd
Нагороди	honorary doctor of the University of Zurichd почесний доктор Бернського університетуd медаль Гете за мистецтво і науку (1943) honorary doctor of Rutgers Universityd honorary doctor of Stockholm Universityd honorary doctor at Christian-Albrechts-Universität zu Kield
Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін у Вікісховищі

Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін (швед. Hans Karl August Simon von Euler-Chelpin; 15 лютого 1873, Аугсбург, Німецька імперія — 6 листопада 1964, Стокгольм, Швеція) — шведський біохімік, член Шведської королівської АН.

Біографія

Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін народився в Німеччині і був сином Габріели фон Ейлер-Хельпін (до шлюбу Фіртнер) і Рігаса фон Ейлер-Хельпіна. Оскільки після народження хлопчика його батька, капітана Королівського баварського полку, перевели до Мюнхена, то Ганса відправили жити до бабусі у Вассербург. Свою початкову освіту він здобув у Мюнхені, Вюрцбурзі і Ульмі, а потім у 1881 р. вступив до Мюнхенської академію живопису. У процесі навчання живопису він став цікавитися проблемами кольору, що призвело згодом до зародження інтересу до дослідницької діяльності.

У 1893 р. Ейлер-Хельпіна взяли до Мюнхенського університету, де він вивчав фізику під керівництвом Еміля Варбурга і Макса Планка і органічну хімію у Еміля Фішера. У 1895 р. у Мюнхені він здобув докторський ступінь. Після короткого періоду пост-докторських досліджень з фізичної хімії він працював з 1896 по 1897 р. разом з Вальтером Нернстом в Геттінгенському університеті. Наступного року він став асистентом в лабораторії Сванте Арреніуса в Стокгольмському університеті, де у 1899 р. був призначений приват-доцентом. Протягом того ж літа він продовжив свої дослідження під керівництвом Якоба Вант-Гоффа і Едуарда Бухнера в Берліні, залишаючись тут до 1900 року.

Після повернення до Стокгольма Ейлер-Хельпін у 1902 р. набув шведського громадянства. Протягом цього періоду його дослідження були зосереджені на дії каталізаторів в реакціях неорганічних сполук, але поступово його інтереси переміщуються в область органічних речовин, особливо після того, як він познайомився з дослідженнями Бухнера з хімії ферментації. У 1906 р. Ейлер-Хельпін став професором загальної та органічної хімії в Стокгольмському університеті, де працював протягом всієї своєї подальшої наукової діяльності.

Коли почалася перша світова війна, він домовився, що прочитає свій річний курс в Стокгольмському університеті протягом шести місяців, а протягом решти шести місяців буде служити вільнонайманим пілотом в німецькій армії. У 1916 і 1917 р. він брав участь в роботі військової місії, створеної з метою збільшення виробництва боєприпасів для Туреччини, яка була союзником Німеччини. Протягом останніх років війни він командував ескадрильєю бомбардувальників.

Ейлер-Хельпін помер 6 листопада 1964 в Стокгольмі.

Нагороди

«За дослідження з ферментації цукру та ферментів бродіння» Ейлер-Хельпін і Гарден були нагороджені в 1929 р. Нобелівською премією з хімії. У своїй промові при презентації член Шведської королівської академії наук Х. Г. Седербаум назвав процес пізнання ферментації «однією з найбільш складних і важких проблем хімії». Вирішивши її, сказав Седербаум, Ейлер-Хельпін, Гарден і їх колеги зробили можливим «отримати важливі висновки, що стосуються основних принципів вуглеводного метаболізму як у рослин, так і в організмів тварин».

Крім Нобелівської премії, Ейлер-Хельпін був нагороджений Великим хрестом Федеральної служби ФРН (1959). Йому були присвоєні почесні вчені ступені університетів Стокгольма, Цюриха, Афін, Кіля, Берна, Турина і Нью-Брансвіка. Він був членом Шведської королівської академії наук. Шведської академії інженерних наук та Фінляндської академії наук, а також іноземним членом багатьох наукових і професійних товариств.

Родина

У 1902 р. Ейлер-Хельпін одружився з Астрід Клеве, яка протягом ряду років виконувала наукову роботу разом з ним. У них було п'ятеро дітей, один з них, Ульф фон Ейлер, став знаменитим фізіологом. Після того, як вони в 1912 р. розлучилися, Ейлер-Хельпін одружився з баронесою Елізабет Уггла, від якої у нього було четверо дітей.

Джерела

• Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992. (рос.)